Рішення

від 06.06.2024 по справі 161/19012/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/19012/23

Провадження № 2/161/1205/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Гриня О. М.,

за участю секретаря судового засіданняЖежерун Д. А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Житлово комунального підприємства № 11 Луцької міської ради в особі Ліквідаційної комісії - Гаврилюка С. В.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Луцької міської ради Шепелюк І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до житлово комунального підприємства № 11 Луцької міської ради в особі Ліквідаційної комісії в особі її голови, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Луцька міська рада про стягнення невиплачених сум заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Житлово-комунального підприємства № 11 Луцької міської ради в особі Ліквідаційної комісії про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та індексу споживчих цін.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що розпорядженням міського голови № 69-рг від 03 серпня 2020 року його призначено виконуючим обов`язки директора Житлово-комунального підприємства № 11. На підставі рішення Луцької міської ради № 291-1 від 17 червня 2020 року Житлово-комунальне підприємство № 11 припинило свою виробничу діяльність з 01 липня 2020 року. Таким чином, підприємство було позбавлене можливості отримання доходу, стало збитковим, внаслідок чого утворилась заборгованість із виплати заробітної плати. Позивач додає, що він неодноразово звертався до Луцького міського голови та до директора департаменту ЖКГ Луцької міської ради про виділення коштів для погашення заборгованості по заробітній платі, однак такі заходи виявились безрезультатними. У травні 2022 року відділ майна Луцької міської ради передав приміщення ЖКП № 11 у безоплатне користування для військових цілей, внаслідок чого виконання ним обов`язків директора та забезпечення зберігання майна підприємства стало неможливим.

30 травня 2022 року він звернувся до Луцького міського голови із заявою про звільнення. У відповідь на вказану заяву він 28 червня 2022 року отримав лист заступника міського голови, в якому повідомлялось, що вирішення питання про його звільнення можливе після створення ліквідаційної комісії.

31 серпня 2022 року Луцька міська рада прийняла рішення № 34/63 «Про ліквідацію житлово-комунального підприємства № 11», яким також передбачено створення ліквідаційної комісії. Завершення ліквідації ЖКП № 11 було заплановано до 31 грудня 2022 року. А тому, 25 жовтня 2022 року він знову подав заяву про звільнення, яка була адресована на ім`я голови Ліквідаційної комісії. Жодної відповіді на таку заяві він не отримав.

Позивач зазначає, що 30 листопада 2022 року він власним наказом № 1/1 звільнив себе з роботи в ЖКП № 11. В подальшому він неодноразово звертався із заявами до Луцького міського голови та до голови Ліквідаційної комісії про виплату йому заробітної плати, однак відповіді не отримав.

За розрахунком позивача розмір заборгованості по невиплаченій йому заробітній платі на час звернення до суду становить 231 139,40 гривень, розмір несплачений внесків ЄСВ 58895,27 гривень. Індекс споживчих цін (інфляція) згідно даних Держстату за 2022 рік становить 126,6 % і за 9 місяців 2023 року 103,09 %. Загальна сума для виплати 358541,93 гривень.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з Ліквідаційної комісії ЖКП № 11 в користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2022 року 231139,40 гривень, ЄСВ в сумі 58895,27 гривень, індексація в сумі 68417,26 гривень.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 листопада 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи.

Ухвалою суду від 04 грудня 2023 року до участі у цій справі залучено Луцьку міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

В ході судового розгляду справи позивач ОСОБА_1 неодноразово збільшував розмір позовних вимог. За остаточним розрахунком позивач просить стягнути з відповідача в свою користь 462665,18 гривень.

16 лютого 2024 року від представника третьої особи Луцької міської ради до суду надійшли письмові пояснення. Висловлюючи свою позицію у цій справі, представник третьої особи зазначає, що рішенням Луцької міської ради № 34/63 від 31 серпня 2022 року юридичну особу - ЖКП № 11 припинено шляхом ліквідації, створено ліквідаційну комісію. Роботодавцем ОСОБА_1 було ЖКП № 11, яке є відповідальним за затримку розрахунку при його звільненні. Позивачем не надано суду доказів недотримання Луцькою міською радою вимог чинного законодавства про працю, встановлення субсидіарної відповідальності міської ради по боргах підприємства.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав які зазначені ним у позовній заяві та заявах про збільшення позовних вимог, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов заперечував, суду пояснив, що Ліквідаційною комісією вживались заходи щодо встановлення суми нарахованої, але невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 листопада 2022 року. У результаті було встановлено, що наказом директора ЖКП № 11 від 08 січня 2019 року № 2/1 ОСОБА_1 прийнято на посаду інженера з організації експлуатації та ремонту з 08 січня 2019 року з оплатою праці згідно штатного розпису. Розпорядженням Луцької міської ради від 03 серпня 2020 року № 69-рг тимчасово, на період призначення керівника ЖКП № 11, виконання обов`язків директора покладено на інженера з організації експлуатації та ремонту ОСОБА_1 . Також було з`ясовано, що ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ЖКП № 11 з виплатою середньомісячної заробітної плати посади інженера з організації експлуатації та ремонту, посадовий оклад якого становить 5408 гривень. А тому, представник відповідача вважає, що суму невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 слід визначати, виходячи з середньомісячної заробітної плати в розмірі 5408 гривень. За період з серпня 2020 року по листопад 2022 року заборгованість ЖКП № 11 по заробітній платі ОСОБА_1 становить 59488 гривень.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що 08 січня 2019 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду інженера з організації експлуатації та ремонту ЖКП № 11 з оплатою праці згідно з штатним розписом. Наведене підтверджено копією наказу директора ЖКП № 11 № 2/1 від 08 січня 2019 року «Про прийняття на роботу інженера з організації експлуатації та ремонту ОСОБА_1 ».

З копії розпорядження Луцького міського голови № 69-рг від 03 серпня 2020 року встановлено, що у зв`язку із звільненням ОСОБА_3 виконання обов`язків директора житлово-комунального підприємства № 11 тимчасово, на період до призначення керівника підприємства, з 03 серпня 2020 року покладено на інженера з організації експлуатації та ремонту ОСОБА_1 з правом першого підпису у фінансових документах.

На підставі вищевказаного розпорядження ОСОБА_1 , як в. о. директора ЖКП № 11, видав наказ № 3/83 від 03 серпня 2020 року «Про виконання обов`язків». У цьому наказі ОСОБА_1 зазначає, що він приступає з 03 серпня 2020 року до виконання обов`язків директора житлово-комунального підприємства № 11 з виплатою середньомісячної заробітної плати посади інженера з організації експлуатації та ремонту.

Копією штатного розкладу керівників, спеціалістів і службовців апарату управління ЖКП № 11 (затвердженого директором ЖКП № 11 та погодженого першим заступником міського голови) підтверджується, що посадовий оклад інженера з організації експлуатації та ремонту становить 5408 гривень.

Рішенням Луцької міської ради № 34/63 від 31 серпня 2022 року ухвалено: 1) припинити юридичну особу житлово-комунальне підприємство № 11 шляхом ліквідації; 2) створити ліквідаційну комісію; 3) встановити місцезнаходження ліквідаційної комісії: 43026, Україна, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Федорова, 9; 4) встановити строк заявлення кредиторами своїх вимог до житлово- комунального підприємства № 11 два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи на електронних сервісах Міністерства юстиції України; 5) завершити ліквідацію житлово-комунального підприємства № 11 до 31 грудня 2022 року.

Установлено, що ОСОБА_4 30 травня 2022 року звернувся до міського голови ОСОБА_5 із заявою про звільнення. У вказаній заяві ОСОБА_4 просив звільнити його 31 травня 2022 року з посади виконуючого обов`язки директора ЖКП № 11 у зв`язку з пенсійним віком.

Листом № 2-13/3171 від 28 червня 2022 року заступник міського голови ОСОБА_6 надав ОСОБА_4 відповідь на вищевказану заяву, в якій повідомляє, що припинити його трудові відносини з житлово-комунальним підприємством № 11 буде можливо після створення ліквідаційної комісії, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що розглядається, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, неодноразово роз`яснював сторонам їхні процесуальні права і обов`язки, а також наслідки вчинення або невчинення ними процесуальних дій. Суд сприяв учасникам справи в реалізації ними своїх процесуальних прав, в тому числі суд неодноразово оголошував перерву в судових засідання з метою забезпечення формування учасниками справи остаточної правової позиції, зібрання та подання суду доказів, що стосуються предмета спору. Позивачу ОСОБА_4 суд роз`яснював право на професійну правничу допомогу. На запитання суду учасники справи підтверджували, що розуміють природу спірних правовідносин та предмет доказування у справі.

Разом з тим, суд зазначає, що представник відповідача, заперечуючи вимоги позову, письмового відзиву на позовну заяву не подав. Учасники справи, в тому числі позивач, не надали суду належних, допустимих та достатніх доказів, на підставі яких суд може дослідити організаційно-правові підстави діяльності ЖКП № 11, а також організаційно-правові підстави діяльності ліквідаційної комісії ЖКП № 11, їхні повноваження та обов`язки. Зокрема, з наявних в матеріалах справи письмових доказів суд позбавлений можливості дослідити питання нормативно-правового регулювання порядку звільнення виконуючого обов`язки директора ЖКП № 11 та його функціональні обов`язки на займаній посаді. Учасники справи не надали суду обґрунтованих пояснень з приводу того, яка саме посадова особа роботодавця мала повноваження розглядати та вирішувати питання про звільнення ОСОБА_4 із займаної посади.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

У даному випадку спір стосується відносин із виконання трудових обов`язків за вакантною посадою до призначення директора підприємства за контрактом. Тому, призначення в.о. за вакантною посадою є видом строкового договору, строк якого закінчується після призначення особи безстроково чи за контрактом.

Тимчасове виконання обов`язків керівника юридичної особи, ухвалюється власником юридичної особи, має тимчасовий характер, оплата праці такого в.о. визначається у відповідному рішенні (наказі, рішенні загальних зборів) або відповідно до посадового окладу, який передбачений локальними актами.

Підставою припиненнятрудового договорує закінченнястроку (пункти2і 3статті 23 КЗпП України), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено статтею 38 КЗпП України.

Положеннями статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник, який попередив роботодавця про розірвання на його вимогу трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати таку заяву, за винятком випадків, коли на його місце було запрошено особу в порядку переведення з іншого місця роботи за погодженням між керівництвом двох роботодавців. При цьому, якщо відсутнє усне чи письмове відкликання заяви про звільнення за власним бажанням і після закінчення строку трудового договору його не було розірвано, а працівник не наполягає на звільненні, дія договору вважається продовженою. Винятки становлять випадки розірвання договору з поважних причин, про що зазначає працівник.

Відтак, за змістом статті 38 КЗпП України праву працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням кореспондує обов`язок роботодавця звільнити його з роботи з наведеної підстави.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначає, що він фактично залишився єдиним працівником ЖКП № 11, яке не здійснювало господарської діяльності та не отримувало прибутку. Також він звертався з відповідними заявами про своє звільнення до Луцького міського голови та до Голови Ліквідаційної комісії, однак питання про його звільнення вирішено не було. А тому, він вирішив звільнити сам себе, в зв`язку з чим видав наказ за власним підписом № 101-05-01-18/6 від 30 листопада 2022 року «Про звільнення».

Суд зазначає, що ОСОБА_1 , займаючи посаду інженера з організації експлуатації та ремонту ЖКП № 11, та на якого тимчасово було покладено виконання обов`язків директора комунального підприємства, не мав повноважень вирішувати питання про своє звільнення. Звільнити ОСОБА_4 із займаної посади, а також звільнити його від виконання обов`язків директора ЖКП мав повноваження новопризначений на посаду директор ЖКП, власник комунального підприємства (Луцька міська рада) або Ліквідаційна комісія ЖКП № 11, яка здійснює управління житлово-комунальним підприємством.

Суд ураховує, що ОСОБА_4 не ставить на вирішення суду питання про припинення трудових відносин з ЖКП № 11, оскільки помилково вважає себе звільненим 30 листопада 2022 року. А тому, суд, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, вирішує лише заявлені позивачем вимоги про стягнення заробітної плати.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Слід наголосити, що сторонами не надано достовірних відомостей щодо нарахованої та невиплаченої зарплати позивачу. Здійснені позивачем розрахунки заборгованості по заробітній платі суд відхиляє, оскільки такі здійснені ним, виходячи з посадового окладу директора підприємства 18000 гривень. Суд повторює, що ОСОБА_4 не займав посаду директора підприємства, а тому не мав підстав нараховувати собі заробітну плату за штатним розписом, затвердженим 25 вересня 2020 року. Так само суд не приймає в якості доказу наданий позивачем наказ ЖКП № 11 № 3/8-а від 04 вересня 2020 року про встановлення собі посадового окладу.

В ході судового розгляду справи з`ясовано та документально підтверджено, що посадовий оклад ОСОБА_4 на займаній посаді (інженер з організації експлуатації та ремонту) становить 5408 гривень. Позивач заявляє вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2022 року.

Стаття 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частинами першою, четвертою, п`ятою статті 95 КЗпП України визначено, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9, 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (частина четверта статті 97 КЗпП України).

Урахувавши, що розмір заробітної плати не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2022 року без урахування обов`язкових податків та основних платежів в розмірі 71900 гривень. Установлено, що розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2022 року по 30 вересня 2022 року дорівнював 6500 гривень, а з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року 6700 гривень. Розрахунок заробітної плати, що підлягає до стягнення на користь позивача: (6500 гривень х 9 місяців) + (6700 гривень х 2 місяці) = 71900 гривень.

Разом з тим, сума заробітної плати обрахована судом без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Така позиція суду в повній мірі відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 18 липня 2018 року, справа № 359/10023/16-ц, провадження № 61-14794св18.

Підсумовуючи наведене,визначившись зхарактером спірнихправовідносин танормами матеріальногоправа,які підлягаютьзастосуванню, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, беручи до уваги межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача в користь позивача 71900 гривень заробітної плати за період роботи з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2022 року.

Щодо проведення індексації заробітної плати з дотриманням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», суд ураховує, що ОСОБА_4 належним чином такої вимоги не обґрунтував, не надав належного розрахунку. Зміст позову ОСОБА_4 свідчить про помилкове розуміння ним поняття «індексації заробітної плати», адже таке не є тотожним підвищенню заробітної плати, як тлумачить позивач.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із висновком суду про задоволенням вимоги позову про стягнення заробітної плати, за яку позивач не сплачував судового збору, будучи звільненим від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 40 КЗпП суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з житлово комунального підприємства № 11 Луцької міської ради в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 71 900 (сімдесят одна тисяча дев`ятсот) гривень 00 копійок невиплаченої заробітної плати за період роботи з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2022 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Сума невиплаченої заробітної плати за період роботи з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2022 року обрахована судом без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми невиплаченої заробітної плати за період роботи з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2022 року, стягнутої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відраховуються із суми невиплаченої заробітної плати за період роботи з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2022 року, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума заробітної плати зменшується на суму податків і зборів.

Стягнути з житлово комунального підприємства № 11 Луцької міської ради в особі Ліквідаційної комісіїв дохід держави 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 );

Відповідач: житлово комунальне підприємство № 11 Луцької міської ради в особі Ліквідаційної комісії (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Федорова, 9, ЄДРПОУ 30473500);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Луцька міська рада (43025, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204).

Повний текст рішення складено 11 червня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О. М. Гринь