Рішення

від 10.06.2024 по справі 357/1637/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/1637/24

Провадження № 2/357/1760/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 червня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Вальчук М. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2024 року ОСОБА_3 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, мотивуючи наступним.

26 червня 2005 року між ОСОБА_1 (далі - Позивач) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) було зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, про що внесено відповідний актовий запис № 481. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.09.2011 року по справі № 2-3144/2011 шлюб між Позивачем та Відповідачем розірвано.

За час шлюбу Позивача з Відповідачем, у них народилася дитина - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 26 січня 2006 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2011 року по справі за позовом Позивача до Відповідача про стягнення аліментів, постановлено з 16 червня 2011 року до досягнення дитиною - ОСОБА_4 повноліття, стягувати з Відповідача аліменти на користь Позивача на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку/ доходу Відповідача, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На виконання вказаного Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області видано виконавчий лист від 26 вересня 2011 року, на підставі якого в подальшому, 26 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження №34986911 з примусового стягнення аліментів.

До настання повноліття донька сторін по справі - ОСОБА_4 вступила на навчання до Національного авіаційного університету з метою отримання вищої освіти за спеціальністю - 081 «Право».

Відповідно до довідок Національного авіаційного університету № 57 від 6 вересня 2023 року та № 345 від 15 січня 2024 року, ОСОБА_4 є студенткою 1 курсу денної форми навчання Юридичного факультету Національного авіаційного університету IV (четвертого) рівня акредитації. Термін навчання за освітнім ступенем бакалавр становить з 01.09.2023 року по 30.09.2027 року.

22 серпня 2023 року, ОСОБА_4 та Позивач, як законний представник своєї доньки, уклали договір про навчання в Національному авіаційному університеті за освітньою програмою «Правознавство» та спеціальністю - 081 «Право».

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору, фінансування навчання здобувача здійснюється за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб. Тобто, навчання доньки Позивача та Відповідача здійснюється на платній основі, та відповідно до рахунку-фактури №7594, вартість навчання ОСОБА_4 в Національному авіаційному університеті становить 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень за 1 (один) семестр навчання у вищому навчальному закладі, або 36 000 (тридцять шість тисяч) гривень за рік навчання, що є значною кількістю грошових коштів, та враховуючи, що для отримання освітнього ступеня бакалавра необхідний строк навчання складає 4 (чотири) роки, то це призводить до значного фінансового навантаження як Позивача так і самої ОСОБА_4 .

На момент направлення позовної заяви до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, Позивач здійснила сплату за навчання доньки, відповідно до договору про навчання в Національному авіаційному університеті, за І (перший) та II (другий) семестри навчання ОСОБА_4 у вищому навчальному закладі, що підтверджується квитанцією №1ВВМ-Н91Е-СВ05-71Н0 від 22.08.2023 року та квитанцією № Т83К-РН88-8КВХ-ЕР49 від 17.01.2024 року.

Крім цього, у зв`язку з навчанням у іншому населеному пункті, ніж місце проживання Позивача, донька сторін по справі вимушена проживати в гуртожитку Національного авіаційного університету, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та у відповідності до умов договору найму житлового приміщення у гуртожитку Національного авіаційного університету № 18/2023 від 25.08.2023 року, вартість проживання в даному гуртожитку становить 4000 (чотири тисячі) гривень за один семестр навчання (проживання в гуртожитку) або 800 гривень на місяць, що підтверджується рахунком-фактурою № ТІ 0391.

На момент направлення позовної заяви до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, Позивач здійснила сплату за проживання доньки в гуртожитку, відповідно до договору найму житлового приміщення у гуртожитку Національного авіаційного університету, за І (перший) та II (другий) семестри навчання (проживання в гуртожитку) ОСОБА_4 , що підтверджується квитанцією №5А34-205Х- НМН4-Р776 від 25.08.2023 року та квитанцією № 7К0В-2МЕ7-К92В-2ТТ2 від 04.01.2024 року.

Додатково, для забезпечення першочергових потреб пов`язаних з навчанням доньки, Позивач вимушена нести значні витрати на придбання одягу, продуктів харчування, необхідних речей та навчальних матеріалів, що необхідні для забезпечення належних умов навчання доньки, предметів особистої гігієни та надання коштів на плату за проїзд до місця навчання у вищому навчальному закладі. Також, у зв`язку з особливостями сучасних умов навчання та зберіганням великої кількості навчальних матеріалів в електронному вигляді у мережі Інтернет, донька сторін по справі потребує додаткових витрат на технічне забезпечення навчання у вищому навчальному закладі, а тому існує нагальна необхідність в забезпеченні її ноутбуком та доступом до мережі Інтернет.

Згідно наявної інформації, Відповідач має офіційне місце роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «УКРЮГ» (код за ЄДРПОУ - 31387134) та працює на посаді укладальника-пакувальника. Вказане свідчить про те, що Відповідач отримує стабільний дохід.

Істотних обставин, які могли б унеможливити виконання Відповідачем своїх батьківських обов`язків немає. Оскільки Відповідач є цілком працездатним та таким, що немає, ані інших неповнолітніх дітей, ані непрацездатних батьків, які б перебували на його утриманні. Відсутність даних обставин, дає можливість Відповідачу в повній мірі виконувати покладені на нього законодавством зобов`язання, а саме сплачувати аліменти на утримання своєї дитини на період її навчання у вищому навчальному закладі, до досягнення нею 23-річного віку.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) з усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, на весь час її навчання, але не більш як до досягнення нею двадцяти трьох років, починаючи з 23 січня 2024 року. Судові витрати у розмірі 3000 (трьох тисяч) грн. 00 коп., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу залишити за Позивачем - ОСОБА_1 ( а. с. 1-7 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 45 ) та матеріали справи передані для розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Ухвалою судді від 29.01.2024 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання була залишена без руху ( а. с. 49-51 ).

01 лютого 2024 року за вх. № 6293 судом отримано заяву про усунення недоліків ( а. с. 53-54 ) з додатками ( а. с. 55-62 ).

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.

02 лютого 2024 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ( а. с. 63 ).

15 березня 2024 року за вх. № 14085 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ( а. с. 64 ).

З вказаної інформації вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 06.03.2021 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.

Ухвалою судді 19 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін. Призначено судове засідання у справі на 25 квітня 2024 року ( а. с. 65-66 ).

Розгляд справи 25.04.2024 року було відкладено за клопотанням представника відповідача до 10.06.2024 року ( а. с. 70-72, 73 ).

В судове засідання 10.06.2024 року позивач не з`явилася, 10.06.2024 року за вх. № 31557 судом отримано заяву від представника позивача ОСОБА_3 , в якій просив проводити розгляд справи без позивача та його представника. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, 10.06.2024 року за вх. № 31560 судом отримано заяву від представника відповідача ОСОБА_5 , в якій остання просила суд розглядати справу без участі відповідача та його представника. Позовні вимоги визнає відповідач частково, а саме в розмірі 1/8 частини, враховуючи його майновий стан, сімейний та стан здоров`я.

Разом із заявою про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, представником відповідача ОСОБА_5 надано клопотання про долучення доказів.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів ( ч. 3 ст. 211 ЦПК України ).

В свою чергу, сторони по справі скористувалися вимогами ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Інших заяв та клопотань на адресу суду від учасників судового розгляду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 26 червня 2005 року зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, про що внесено відповідний актовий запис № 481, який рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.09.2011 року по справі № 2-3144/2011 між ними було розірвано ( а. с. 9 ).

За час шлюбу, у сторін по справі народилася дитина - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , яке видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 26 січня 2006 року ( а. с. 8 ).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, постановлено з 16 червня 2011 року до досягнення дитиною - ОСОБА_4 повноліття, стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку/доходу, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Так, виконання вказаного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було видано виконавчий лист від 26 вересня 2011 року ( а. с. 25-26 ).

На підставі вищевказаного рішення, 26 жовтня 2012 року було відкрито виконавче провадження № 34986911 з примусового стягнення аліментів, про що в матеріалах справи свідчить Інформація про виконавче провадження ( а. с. 27-32 ).

Відповідно до довідок Національного авіаційного університету № 57 від 6 вересня 2023 року та № 345 від 15 січня 2024 року, ОСОБА_4 є студенткою 1 курсу денної форми навчання Юридичного факультету Національного авіаційного університету IV (четвертого) рівня акредитації. Термін навчання за освітнім ступенем бакалавр становить з 01.09.2023 року по 30.09.2027 року ( а. с. 10 ).

22 серпня 2023 року, ОСОБА_4 та позивач, як законний представник своєї доньки, уклали договір про навчання в Національному авіаційному університеті за освітньою програмою «Правознавство» та спеціальністю - 081 «Право» ( а. с. 14-15 ).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору, фінансування навчання здобувача здійснюється за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб. Тобто, навчання доньки Позивача та Відповідача здійснюється на платній основі, та відповідно до рахунку-фактури №7594, вартість навчання ОСОБА_4 в Національному авіаційному університеті становить 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень за 1 (один) семестр навчання у вищому навчальному закладі, або 36 000 (тридцять шість тисяч) гривень за рік навчання, що є значною кількістю грошових коштів, та враховуючи, що для отримання освітнього ступеня бакалавра необхідний строк навчання складає 4 (чотири) роки, то це призводить до значного фінансового навантаження як Позивача так і самої ОСОБА_4 .

Так, позивач здійснила сплату за навчання доньки, відповідно до договору про навчання в Національному авіаційному університеті, за І (перший) та II (другий) семестри навчання ОСОБА_4 у вищому навчальному закладі, що підтверджується квитанцією №1ВВМ-Н91Е-СВ05-71Н0 від 22.08.2023 року та квитанцією № Т83К-РН88-8КВХ-ЕР49 від 17.01.2024 року ( а. с. 12-13 ).

Крім цього, у зв`язку з навчанням у іншому населеному пункті, донька сторін по справі вимушена проживати в гуртожитку Національного авіаційного університету, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та у відповідності до умов договору найму житлового приміщення у гуртожитку Національного авіаційного університету № 18/2023 від 25.08.2023 року ( а. с. 18-21), вартість проживання в даному гуртожитку становить 4000 (чотири тисячі) гривень за один семестр навчання (проживання в гуртожитку) або 800 гривень на місяць, що підтверджується рахунком-фактурою № ТІ 0391 ( а. с. 11 ).

Так, позивач здійснила сплату за проживання доньки в гуртожитку, відповідно до договору найму житлового приміщення у гуртожитку Національного авіаційного університету, за І (перший) та II (другий) семестри навчання (проживання в гуртожитку) ОСОБА_4 , що підтверджується квитанцією №5А34-205Х- НМН4-Р776 від 25.08.2023 року та квитанцією № 7К0В-2МЕ7-К92В-2ТТ2 від 04.01.2024 року ( а. с. 16-17 ).

Звертаючись до суду з вищевказаними вимогами, позивач зазначає, що дитина продовжує навчатися, їй одній без допомоги батька складно забезпечити належний рівень утримання її доньки, їй необхідні кошти на проїзд до місця навчання, проживання, одяг, харчування, тощо, а відповідач на утримання доньки матеріальної допомоги не надає, тому вимушена звернутися до суду.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини третьої статті 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають: той з батьків, з ким проживає дочка, син, які продовжують навчання; безпосередньо дочка, син, які продовжують навчання.

З наявного в матеріалах справи Витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 01.02.2024 року за адресою АДРЕСА_3 , станом на 01.02.2024 року зареєстровано 3 осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( а. с. 55 ), тому враховуючи вимоги статті 199 СК України, позивач ОСОБА_1 , як мати ОСОБА_4 , з якою зареєстрована та проживає остання, має право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів.

Згідно з ч.2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положення ст. 3 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).

Так, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежного від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка або син, а також самі дочка або син, які продовжують навчання.

Згідно з статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів із урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів із одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів:1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

У відповідності до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, обов`язковою умовою стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини є навчання, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Навчання, крім побутових витрат, також потребує значних коштів на придбання літератури, методичного матеріалу, щоденного виділення коштів на харчування та транспорт.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при чому обов`язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.

У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За змістом вищенаведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором за заявою одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.

При цьому закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові Цивільного касаційного суду Верховного Суду від 04.07.2018 р. по справі № 490/4522/16-ц.

Такий правовий висновок міститься і в постанові КЦС ВС від 11.03.2020 № 759/10277/1 (61-22317св19).

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено та зазначено вище, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , досягла повноліття в грудні 2023 року ( 30.12.2023 року ), є студенткою 1 курсу денної форми навчання Юридичного факультету Національного авіаційного університету IV (четвертого) рівня акредитації. Термін навчання за освітнім ступенем бакалавр становить з 01.09.2023 року по 30.09.2027 року ( а. с. 10 ).

Так, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчається в Національному авіаційному університеті за освітньою програмою «Правознавство» та спеціальністю - 081 «Право» на підставі договору про навчання від 22.08.2023 року ( а. с. 14-15 ).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є повнолітньою, навчається на денній формі навчання, а відтак потребує матеріальної допомоги, оскільки саме по собі перебування на денній формі навчання свідчить про неможливість її працевлаштування впродовж часу навчання.

Отже, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/20347/20.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

До того ж, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц, провадження № 61-46794св18.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Такої позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/21, провадження № 61-15542св21.

Отже, судом встановлено, що не лише відповідач, а й позивачка перебувають в рівних умовах щодо утримання їх повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

Утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання є обов`язком батьків, отже вимоги про сплату аліментів за цей період є законними (ВС/КЦС у справі №308/4214/18 від 13.04.2021).

В зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Такий обов`язок покладається на батьків ст. 199 СК України.

Таким чином, при визначенні розміру аліментів суд враховує взаємний обов`язок батьків по утриманню дитини, встановлені обставини справи, оцінює надані докази в їх сукупності, виходячи з принципу розумності, при цьому суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпеченням необхідних для їх життєдіяльності, збереження рівня життя, який дитина має тоді, коли утримується обома батьками та отримує надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька для забезпечення гармонійного розвитку.

В свою чергу, відповідач ( його представник ) в судове засідання не з`явилися, але звертаючись з заявою про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, представник ОСОБА_5 в даній заяві вказувала на те, що відповідач визнає позовні вимоги частково та не заперечує сплачувати аліменти на утримання доньки, що продовжує навчання, але просить суд призначити аліменти в розмірі 1/8 частини всіх доходів, через його матеріальні можливості, сімейний та фізичний стан здоров`я. Зазначала, що відповідач має статус УБД та наразі звільнений з військової служби через отримані травми під час захисту Батьківщини. Стан здоров`я такий, що потребує постійного прийому ліків та проведення операцій. Також, на утримані відповідача перебуває його дружина, її син ОСОБА_8 , який є інвалідом з дитинства та непрацездатний батько дружини, опікуном якого є ОСОБА_9 . Крім того, вказує, що дитина мала б можливість безоплатно навчатися, оскільки відповідач має статус військовослужбовця, УБД, що надає пільги для навчання, але позивач з ним цього не обговорювала.

Окрім цього, з боку представника відповідача додано клопотання про долучення доказів.

Аналізуючи надані з боку представника відповідача докази, суд приходить до наступного.

Так, у заяві про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, представник в обґрунтування визначення аліментів у розмірі 1/8 частини його доходів вказувала на те, що відповідач був військовослужбовцем, звільнений через отримані травми та наразі стан його здоров`я такий, що потребує постійного прийому ліків та проведення операцій.

Однак, жодних належних та допустимих доказів вищезазначеному, з боку відповідача не було надано.

Додані з боку представника відповідача докази, не містять відомостей того, що відповідач потребує постійного прийому ліків та проведення операцій, не надано підтверджень, що взагалі відповідач приймає будь-які ліки ( їх придбання ).

Стосовно посилань з боку представника відповідача, що на утриманні відповідача перебуває його дружина ОСОБА_10 , її син ОСОБА_8 , який є інвалідом з дитинства та недієздатний батько дружини ОСОБА_11 , опікуном якого є ОСОБА_12 , як на підставу зменшення розміру аліментів, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Наявність інвалідності у рідних дружини відповідача ( син дружини, інвалід з дитинства та її батька, який є недієздатним ), як підстава для зменшення аліментів, не є безумовною обставиною перебування даних осіб на утриманні, не кажучи вже про перебування на утриманні саме відповідача, оскільки матеріали справи не містять відомостей, що така матеріальна допомога з боку останнього надавалась.

Стосовно твердження представника відповідача в заяві від 10.06.2024 року, що дружина відповідача перебуває на його утриманні, не знайшло свого підтвердження, оскільки доказів зазначеному, суду не було надано.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій ( ч. 4 ст. 12 ЦПК України ).

Однак, варто зазначити наступне, що зміна сімейного стану, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Дана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020р. у справі № 565/2017/19 (провадження № 61-9460св20), в постанові від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Такої позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/21, провадження № 61-15542св21.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

До того ж, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц, провадження № 61-46794св18.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідач є особою працездатного віку, працевлаштований, отримує регулярний дохід, що підтверджується доданою з боку відповідача ( його представника ) довідки про доходи від 05.06.2024 року за № 114, виданої ОСОБА_2 про те, що він дійсно працює в ТОВ «Укрюг» з 30.07.2021 року на посаді укладник-пакувальник. За період з 01.01.2024 року по 31.05.2024 року дохід склав в розмірі 53 272,64 грн. та в порівняні з січня 2024 року по травень 2024 року, дохід відповідача збільшився.

Тому, суд, оцінюючи докази в їх сукупності та виходячи при цьому із принципу розумності, враховуючи майновий стан як відповідача, так і позивача, вважає, що сторони перебувають в рівних умовах щодо утримання їх повнолітньої дочки, повинні надавати допомогу дитині, і, беручи до уваги, що дочка сторін навчається на денній формі навчання, потребує матеріальної допомоги, окрім навчання, існують побутові витрати, щоденного виділення коштів на харчування та транспорт, придбання канцтоварів та іншого необхідного для навального процесу, дійшов висновку щодо можливого стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки, який є справедливим і не буде накладати непропорційний фінансовий тягар на відповідача та буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання і, разом із тим, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, та буде співмірним з майновим станом сторін.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи вищенаведені обставини, матеріальне становище дитини та батька, матеріальне становище платника аліментів, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають стягненню аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання доньки, що продовжує навчання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 січня 2024 року, і до закінчення навчання, але не пізніш ніж до досягнення донькою двадцяти трьох років.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.

Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Дана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 462/4973/15-ц.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню, а остання була звільнена від сплати судового збору, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 1 211,20 гривень, розмір ставки яких діяв на час звернення до суду.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 16, 182, ч.1 ст. 191, ст. ст. 192, 198-200 СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77-82, 133, 141, 187, 211, 263-265, 273, 274, 353-355, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ст. 51 Конституції України, Пленумом Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Законом України «Про судовий збір», суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, - задовольнити.

Стягувати з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання доньки, що продовжує навчання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 січня 2024 року, і до закінчення навчання, але не пізніш ніж до досягнення донькою двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 211,20 гривень ( одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок ).

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено 10 червня 2024 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов