Постанова

від 20.11.2007 по справі 7678-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7678-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.11.2007Справа №2-30/7678-2007А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі :

Головуючого судді Ловягіної Ю.Ю.

Секретаря судового засідання Золотарьової А.В.

З участю представників сторін:

Від позивача – не з'явився.

Від відповідача – не з'явився.

розглянувши адміністративну справу

за позовом Сімферопольської міської санітарно-епідеміологічної станції, м. Сімферополь, вул. Набережна, 67.

до відповідача Державної інспекції по контролю за цінами в АР Крим, м. Сімферополь, вул. Павленко, буд. 20.

Про визнання протиправним та скасування рішення №69 від 11.12.2006р. про застосування санкцій в сумі 100434,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Сімферопольська міська санітарно-епідеміологічна станція, м. Сімферополь – звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної інспекції по контролю за цінами в АР Крим №69 від 11.12.2006р. про застосування санкцій в сумі 100434,00 грн., в тому числі 33478,00 грн. економічних санкцій та 66956,00 грн. штрафних санкцій.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податок на додану вартість на тарифи на послуги розрахований їм правомірно згідно зі ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та Закону України «Про систему оподаткування», і вважає, що відповідач безпідставно застосував до нього санкцій рішенням №69 від 11.12.2006р., а тому просить визнати рішення відповідача протиправним та скасувати його.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов від 09.07.2007р. №1348 (а.с. 56-59),  а саме, що штрафні санкції застосовані у відповідності до діючого законодавства України, та відповідно, рішення №69 від 11.12.2006р. є законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою господарського суду АРК від 10.07.07р. провадження у справі було зупинено до отримання відповіді від Кабінету міністрів України на запит щодо документального узгодження проекту та прийняття постанови КМУ №1351 від 27.08.03р.

У зв'язку з надходженням відповіді КМУ від 13.08.07р. ухвалою господарського суду АРК від 13.09.07р. провадження у справі було поновлено.

Розглянувши матеріали справи, ретельно дослідивши представлені докази, суд, -

ВСТАНОВИВ :

З 28.11.2006 року по 08.12.2006 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Автономної Республіці Крим було проведено перевірку дотримання Сімферопольської міською санітарно-епідеміологічною станцією вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року №1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи та послуги, які виконуються та надаються за платню установами і організаціями державної санітарно-епідеміологічної служби” щодо  правильності  формування і застосування тарифів на роботи і послуги за період з 01.12.2005 року по 31.05.2006 року. В результаті перевірки було виявлено необґрунтоване застосування позивачем додаткової націнки до тарифів у розмірі 20 відсотків у вигляді податку на додану вартість.

За результатами перевірки було складено акт №0948 від 08.12.2006 року (а.с. 10-15), згідно з яким, у результаті порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року №1351, позивачем було необґрунтовано отримано виручку у розмірі 33478,30 грн. Така сума виручки склалась з суми застосованого ПДВ.

11.12.2006 року відповідачем відносно позивача було ухвалено рішення  №69 „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” (а.с. 8) та вимоги  „Про усунення порушення державної дисципліни цін” (а.с. 16). Відповідно до рішення Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим, позивач необґрунтовано застосував додаткову націнку у вигляді податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків до тарифів, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року № 1351, з приводу чого у позивача вилучалось до державного бюджету одержана виручка у розмірі 33478,30 грн. та застосовувались штрафні санкції у подвійному розмірі від одержаної виручки у розмірі 66956,00  грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються система оподаткування в Україні, податки і збори. Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначаються законом України „Про систему оподаткування”, яким передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або змінюватись тільки законами про оподаткування (частина 3 статті 1). Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій визначаються Законом України „Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України є об'єктом оподаткування.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цім Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Пунктом 4.1. статті 4 зазначеного закону передбачено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.  

Статтею 6 закону України „Про ціни і ціноутворення” передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Згідно зі статтею 8 Закону України „Про ціни і ціноутворення”, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 35 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, сплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню, здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Так, 27.08.2003 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, які виконуються і надаються за платню установами і організаціями державної санітарно-епідеміологічної служби”, якою користується позивач у процесі своєї діяльності.

11.05.2006 року до зазначеної вище Постанови, Постановою Кабінету Міністрів України № 662 було внесено зміни, з яких вбачається, що тарифи (прейскуранти) складені без урахування податку на додану вартість.

При цьому, здійснювати міркування щодо наявності ПДВ у складі тарифів (прейскурантів) до внесення цих змін, суд вважає безпідставним.

Відповідно до підпункту 4.4.2. Закону України „Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1. цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України „Про систему оподаткування” та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.

У податковому роз'ясненні Державної податкової адміністрації України від 15.09.2003 року № 8101/5/15-2416 вказується про необхідність додавати до законодавчо визначеної ціни податок на додану вартість при здійсненні операцій з надання платних санітарно-епідеміологічних послуг.

В той же час, відповідно до підпункту „д” пункту 4.4.2 Закону України „Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, не може бути притягнутий до відповідальності платник податків, якій діяв згідно до наданого йому податкового роз'яснення (при відсутності податкових роз'яснень за цим питанням, які мають пріоритет) чи узагальнюючим податковим роз'ясненням тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнене роз'яснення було змінено чи скасовано, чи надане нове податкове роз'яснення такому платнику податків чи узагальнене податкове роз'яснення, яке суперечить попередньому, яке не було скасовано (відізвано).

Тому, дії позивача відповідно до податкових роз'яснень не утворюють підстав для застосування до нього економічних санкцій як виду відповідальності. Думка відповідача про те, що роз'яснення Державної податкової адміністрації АР Крим не можна вважати правомірним, не підтверджено посиланням на норми права.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 71 КАС України також передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача, викладені у відзиві не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.  

Відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України, вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 20 листопада 2007 р., постанова складена та підписана суддею 28 листопада 2007 р.

Керуючись ст. ст. 71, 94, 158 – 161, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1.          Адміністративний позов Сімферопольської міської санітарно-епідеміологічної станції, м. Сімферополь задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції по контролю за цінами в АР Крим №69 від 11.12.2006р. про застосування санкцій в сумі 100434,00 грн., в тому числі 33478,00 грн. економічних санкцій та 66956,00 грн. штрафних санкцій.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (р\р 31115095700002, одержувач – державний бюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, ЕГРПОУ 34740405, в банку – ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) на користь Сімферопольської міської санітарно-епідеміологічної станції, м. Сімферополь, вул. Набережна, 67 (ЄДРПОУ 23892739) судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (ст. 254 КАС України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ловягіна Ю.Ю.