Провадження №2/760/726/24
Справа №760/14039/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 червня 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Усатової І.А., за участю секретаря Омелько Г.Т., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гарматна-Західна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг утримання будинків та споруд прибудинкових території,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом, у якому просить стягнути з відповідача з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог на свою користь заборгованість у розмірі 42765,28 грн, та судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 31 серпня 2018 року в будинках за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гарматна-Західна» та затверджено Статут Об`єднання.
15 жовтня 2018 року ОСББ «Гарматна-Західна» прийняло рішення про передачу в управління Об`єднанню будинки що за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (будівельна адреса: АДРЕСА_2 ) та визначення розміру внесків. На виконання рішення правління ОСББ «Гарматна-Західна» від 30.11.2018 та рішення загальних зборів Об`єднання від 15.10.2018 для виконання мети, для забезпечення належного утримання та використання неподільного і загального майна, ОСББ «Гарматна-Західна» уклало договори.
Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 та членом ОСББ «Гарматна-Західна». З огляду на те, що відповідач неналежно виконував своїх зобов`язання, у нього утворилася заборгованість за період з грудня 2020 року по березень 2024 року, яка складає 42765,28 грн, з яких: 41065,20 - заборгованість по внескам на утримання будинку та прибудинкової території та інфляційні витрати - 1302,19 грн та 3% річних - 397,89грн.
Просить позов задовольнити та стягнути судові витрати.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 30.06.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику. Встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 20.02.2024 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільної справи - в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
21.04.2024 позивачем направлено до суду заяву про збільшення позовних вимог, які судом прийняті до розгляду.
На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
У судове засідання позивач не з`явився. Відповідач у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 31 серпня 2018 року в будинках за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гарматна-Західна» та затверджено Статут Об`єднання.
15 жовтня 2018 року ОСББ «Гарматна-Західна» прийняло рішення про передачу в управління Об`єднанню будинки що за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (будівельна адреса: АДРЕСА_2 ) та визначення розміру внесків.
На виконання рішення правління ОСББ «Гарматна-Західна» від 30.11.2018 та рішення загальних зборів Об`єднання від 15.10.2018 для виконання мети, для забезпечення належного утримання та використання неподільного і загального майна, ОСББ «Гарматна-Західна» уклало договори.
Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 та членом ОСББ «Гарматна-Західна». З огляду на те, що відповідач неналежно виконував своїх зобов`язання, у нього утворилася заборгованість за період з грудня 2020 року по березень 2024 року у сумі 41065,20 грн по внескам на утримання будинку та прибудинкової території.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.
Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.
Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.
За ч. 1 ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Стаття 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.
Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.
Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.
До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.
Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
За ст.ст. 156, 162 ЖК України власник та члени його сім`ї зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Згідно зі ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
На підтвердження своїх доводів позивач надав суду розрахунок заборгованості згідно якого сума заборгованості по внескам становить 41065 грн 20 коп., які суд важає за необхідне стягнути з відповідача .
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, слід зауважити, що згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №530-ІХ від 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (Соvid-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 зі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Соvid-19», з 12.03.2020 на всій території України запроваджено карантин.
Починаючи з 24.02.2022 та на час звернення з позовом до суду в Україні запроваджено воєнний стан, який неодноразово продовжено.
Постановою КМУ № 206 від 05.03.2022 встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Отже, з урахуванням наведених положень закону, вбачається, що з 17.03.2020 заборонено нарахування та стягнення судом неустойки (штрафів, пені), 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне здійснення особою платежів за житлово-комунальні послуги. Їх нарахування на суму боргу за надані послуги є помилковим та порушує норми чинного законодавства.
Отже позовні вимоги у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Що стосується витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.4-6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст.27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст.30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18.
Позивачем до суду, для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано наступні документи: договір про надання правової допомоги №29-08/19 від 29.08.2019, укладений між адвокатом Драган Я.С. та ОСББ «Гарматна- Західна»; акт№32 приймання- передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №29-08/19 від 20.06.2023 та акт №8 приймання- передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №29-08/19 від 19.08.2024; платіжна інструкція №1319 від 21.06.2023 на суму 3500,00 грн.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №5276 від 88.09.2012.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує складність справи, об`єм виконаних адвокатом робіт, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи, і робить висновок про доцільність стягнення витрат на правову допомогу, проте не в повному обсязі.
На думку суду заявлена стороною позивача сума є необгрунтованою. Так, згідно акту №8 приймання- передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №29-08/19 від 19.08.2024 передбачено представництво інтересів у суді з оплатою 2500 грн за годину, однак суд зазначає, що фіксація судового засідання не проводилася у зв`язку з відсутністю сторін.
Таким чином стягненню з підповідача підлягають судові витрати, що були понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. Зазначену суму суд вважає достатньою та справедливою.
Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що у разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України); у передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи; з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
З урахуванням того, що розгляд справи, яка переглядається, відбувався за відсутності учасників справи, які в судове засідання не з`явилися, датою ухвалення рішення у справі є дата складення його повного тексту - 5.06.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2677 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 274, 280 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гарматна-Західна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг утримання будинків та споруд прибудинкових території - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гарматна-Західна» (м. Київ, вул. Гарматна, 37А, код ЄДРПОУ 42429621) заборгованість у розмірі 31 114,97 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гарматна-Західна» (м. Київ, вул. Гарматна, 37А, код ЄДРПОУ 42429621) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000, 00 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.А. Усатова
Суд | Солом'янський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 05.06.2024 |
Оприлюднено | 17.06.2024 |
Номер документу | 119686896 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них про стягнення плати за користування житлом |
Цивільне
Солом'янський районний суд міста Києва
Усатова І. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні