Ухвала

від 11.06.2024 по справі 160/10022/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 червня 2024 р.Справа № 160/10022/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергія Григоровича про визнання дій протиправними та скасування постанови,

установив:

17 квітня 2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним та скасувати постанову від 29 березня 2024 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №203/2435/23, виданого 29 березня 2024 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "К-65" судового збору в розмірі 1523 грн. 26 коп.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 р. вказана позовна заява була залишена без руху та встановлено позивачу строк у десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків, визначених в ухвалі суду, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин, або надати докази отримання постанови саме 08.04.2024р.

На виконання ухвали суду від 22.04.2024 р., позивачем було надано докази отримання постанови саме 08.04.2024р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10022/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергія Григоровича про визнання дій протиправними та скасування постанови.

05 червня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить закрити провадження у даній справі, оскільки право на звернення зі скаргою пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правиламиЦПК Українита його примусовим виконанням.

У звязку з неявкою учасників провадження, справу розглянуто за їх відсутності.

Вирішуючи питання юрисдикції цього спору, з огляду на необхідність вирішення клопотання відповідача про закриття провадження у справі за цим позовом, суд керується наступними мотивами.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені статтею 287 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (приватних виконавців), щодо яких встановлено інший порядок судового оскарження.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеною нормою КАС України, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України від «Про виконавче провадження» 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), згідно із частиною 1 статті 74 якого, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому, частиною 2 статті 74 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом №1404-VIII встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, відповідно до якого вони можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позивач - вважає протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергія Григоровича щодо винесення постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 29.03.2024 у виконавчому провадженні №74588264 при примусовому виконанні виконавчого листа № 203/2435/23 від 29 березня 2024 року, про стягнення з позивача на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К-65» (ЄДРГІОУ 38754584, адреса: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 65) суму судового збору 1523,26 грн., виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.

Наведене свідчить, що у цій справі предметом спору є оскарження дій приватного виконавця, які полягають, на думку позивача, у протиправному винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження під час виконання судового рішення у цивільній справі.

Отже, позивач є стороною (боржником) виконавчого провадження, який звернувся до суду з позовом до суб`єкта владних повноважень (приватного виконавця) під час виконання судового рішення, ухваленого в порядкуЦПК України.

Згідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у справах № 820/4242/17 від 14.11.2018 року, № 826/5195/17 від 17.10.2018 року дійшла висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Проте, оскаржувана постанова не належить до вищенаведеного переліку, а саме до постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Пунктом 5 частини 1статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Виходячи з системного аналізу частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, які супроводжують процес виконання наступних рішень:

- рішень інших органів (посадових осіб) (наприклад, виконавчих написів нотаріуса);

- постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору;

- постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.

Тобто, безпосередньо до адміністративного суду, згідно частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" можуть бути оскаржені:

- постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, накладення штрафу, стягнення витрат на проведення виконавчих дій лише у тому разі, коли вони винесені у межах виконавчого провадження з приводу виконання рішень інших органів (посадових осіб), але не судових рішень;

- рішення, дії, бездіяльність державного виконавця щодо безпосереднього виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, накладення штрафу, стягнення витрат на проведення виконавчих дій як виконавчих документів, прийнятих у виконавчому провадженні щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Відтак, позовні вимоги повинні вирішуватися за загальними правилами, встановленими частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а саме судом який видав виконавчий документ.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.05.2020 року у справі №814/1727/16 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Спірні питання які виникають з певними учасниками виконавчого провадження, відносно рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, які ним вчиняються (не вчиняються) на виконання судового рішення, може бути оскаржено такими особами лише до того суду, який видав такий виконавчий документ. Така юрисдикційна визначеність суду стосовно розгляду спору пов`язаного з таким виконавчим провадженням, є безумовною та виключною підсудністю.

Відтак, за загальним правилом сторони виконавчого провадження, їхні представники та прокурор можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідної юрисдикції, яким видано виконавчий лист. Разом з цим інші учасники виконавчого провадження можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби до адміністративного суду.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2019 року у справі № 808/8368/15.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені обставини, слід зазначити, що до даної позовної заяви застосовується порядок судового оскарження, відповідно до якого вона підлягає розгляду судом, який видав виконавчий документ, тобто Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.

Сама наявність виконавчого провадження не свідчить про адміністративну юрисдикційність скарги на рішення, дії чи бездіяльність відділу ДВС. Визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №707/28/17-ц.

Пунктом 1 частини 1статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №160/10022/24.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 294 КАС України,

ухвалив:

Провадження у справі № 160/10022/24 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергія Григоровича, третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "К-65", про визнання дій протиправними та скасування постанови- закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до загального місцевого суду, який видав виконавчий документ.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Савченко