Рішення

від 12.06.2024 по справі 300/2875/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. справа № 300/2875/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" про стягнення податкового боргу в сумі 24049,63 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулося в суд із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" про стягнення податкового боргу в загальній сумі 24049,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг в загальній сумі 24049,63 грн., який виник у зв`язку із несплатою податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств, рентної плати за користування надрами, земельного податку з юридичних осіб, орендної плати з юридичних осіб та пені. Враховуючи те, що у встановлений законом строк, ігноруючи податкову вимогу, сума податкового боргу відповідачем добровільно не сплачена, позивач просить позов задовольнити та стягнути дану заборгованість.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали про відкриття провадження за правилами частини 10 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України направлена відповідачу із дотриманням вимог статті 126 Кодексу.

Відповідачем копія ухвали про відкриття провадження отримана 24.04.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву та інших заяв по суті справи від відповідача до суду не надходило.

В підсумку, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" 08.12.1995 зареєстроване як юридична особа та взяте на облік, як платник податків контролюючим органом.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок адміністрування податків і зборів визначають положення Податкового кодексу України.

При вирішенні даного спору судом застосовані нормативно - правові акти в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту15.1 статті 15 Податкового кодексу Україниплатниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з статтею 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (стаття 38 Податкового кодексу України).

Що стосується заборгованості з податку на прибуток підприємств, то суд виходить з такого.

Стаття 8 Податкового кодексу України визначає види податків та зборів.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1 цієї статті).

Згідно з підпунктом 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належать податок на прибуток підприємств.

Базою оподаткування з податку на прибуток підприємств є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно зістаттею 134 цього Кодексуз урахуванням положень цьогоКодексу (пункт135.1 статті 135 Податкового кодексу України).

Статтею 137 Податкового кодексу України регламентовано порядок обчислення податку на прибуток підприємств та його сплати.

За приписами пункту137.1 статті 137 Кодексутакий податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеноюстаттею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зістаттею 135 цього Кодексу.

Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком (пункт 137.4 статті 137 Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" до контролюючого органу 12.02.2024 подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2023 рік, в якій самостійно визначено суму грошового зобов`язання - 857 грн. (а.с.7-8).

Враховуючи часткову сплату грошового зобов`язання з податку на прибуток, несплаченою залишається сума 59,26 грн.

Що стосується заборгованості з рентної плати за користування надрами, то суд виходить з такого.

Згідно з підпунктом 9.1.6 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належать рентна плата.

Відповідно до пункту 252.6 ст.252 Податкового кодексу України базою оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства).

Податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав або переоформив спеціальний дозвіл (пункт 252.23 ст.252 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом257.1 статті 257 Податкового кодексу Українибазовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.

Відповідно до пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу Українисума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

Як вбачається, відповідачем до контролюючого органу 12.01.2024 подано декларацію з рентної плати за користування надрами за 2023 рік, в якій самостійно визначено суму грошового зобов`язання - 954 грн. (а.с.9-10).

Враховуючи часткове погашення, несплаченою залишається сума грошового зобов`язання рентної плати за користування надрами 716,90 грн.

Що стосується земельного податку з юридичних осіб, то суд виходить з такого.

До місцевих податків відноситься податок на майно (підпункт 10.1.1 п.10.1 статті 10 Податкового кодексу України).

Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

За визначенням, наведеним у підпункті14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є:нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (пункту 285.1 статті 285 Податкового кодексу України).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянкиподаткову деклараціюна поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченомустаттею 46цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається, Товариством 16.02.2023 до контролюючого органу подано податкову декларацію з плати за землю за 2023 рік, у якій визначено суму грошового зобов`язання - 28238,61 грн., а 15.02.2024 подано декларацію з 2024 рік, у якій визначено грошове зобов`язання 29678,84 грн. (а.с.11-14).

Враховуючи часткове погашення, несплаченим залишається сума грошового зобов`язання з плати за землю за грудень 2023 року - 1618,78 грн., за січень 2024 року 2473,24 грн.

Що стосується орендної плати з юридичних осіб, то суд виходить з такого.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 281.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Із матеріалів справи судом встановлено, що Товариство 13.02.2023 подало до контролюючого органу податкову декларацію з орендної плати з юридичних осіб за 2023 рік в якій самостійно визначило грошове зобов`язання на суму 34590,47 грн., а 14.02.2024 податкову декларацію за 2024 рік на суму 31612,28 грн. (а.с.15-19).

Враховуючи часткове погашення, несплаченим залишається сума грошового зобов`язання з земельного податку за серпень-грудень 2023 року 14412,69 грн., за січень 2024 року 2634,36 грн.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт56.11 статті 56 Податкового кодексу України).

Отже, грошові зобов`язання відповідача зі сплати податку на прибуток підприємств, рентної плати за користування надрами, земельного податку з юридичних осіб, орендної плати з юридичних осіб відповідно до підпункту 54.1 статті 54 є узгодженим з моменту подання такої декларації.

Нарахування пені, як передбачено в підпункті 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Кодексу, розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статі 129 Податкового кодексу України визначено, що нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті): у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (пункт 129.4 статті 129 Кодексу).

Відповідно до пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України контролюючим органом по податку орендна плата з юридичних осіб нарахована пеня в сумі 2134,40 грн.

На виконання вимог абзацу 1 пункту59.1 статті 59 Податкового кодексу України ГУ ДПС в Івано-Франківській області надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ю" від 10.04.2023 за № 0000780-1306-0919, згідно з якою станом на 09.04.2023 податковий борг відповідача становив 33796,04 грн. Податкова вимога вручена відповідачу, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.20-22).

На час розгляду справи податкова вимога неоскаржена та невідкликана.

Відповідно до підпункту14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу Україниподатковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податковий борг відповідача підтверджується також довідкою про борг від 25.03.2024, а також витягом з інтегрованої картки обліку платника податків, які містяться в матеріалах справи (а.с.6,23).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, рентної плати за користування надрами, земельного податку з юридичних осіб, орендної плати з юридичних осіб та пені є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.

Згідно з підпунктом20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу Українипередбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (пункт87.1 статті 87 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту95.1 статті 95 Податкового кодексу Україниконтролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктами95.3та 95.4 статті95 Податкового кодексу Українивизначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

На переконання суду відповідач зобов`язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов`язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору.

З огляду на вказане, позовні вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" про стягнення податкового боргу в сумі 24049,63 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (код ЄДРПОУ 22197262, вул.Б.Лепкого, буд.19 а, смт.Букачівці, Рогатинський район, Івано-Франківська область) з розрахункових рахунків у банках, що його обслуговують та за рахунок готівки, що належить Товариству в дохід бюджету заборгованість в розмірі 24049 (двадцять чотири тисячі сорок дев`ять) грн.63 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.