Рішення

від 12.06.2024 по справі 320/8135/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 року № 320/8135/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства "Центуріон плюс" до Сквирської міської ради, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Грона-Партнер" про визнання протиправним та нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Центуріон плюс" (надалі-позивач) звернулось до суду з позовом до Сквирської міської ради (надалі-відповідач), треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Грона-Партнер", в якому просить суд:

визнати протиправним та нечинним прийняте Сквирською міською радою Київської області (код ЄДРПОУ 04054961) рішення №109-8-VIII від 08.06.2021 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ "Грона-Партнер" з цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі) за адресою: вулиця Героїв небесної Сотні, м. Сквира, Київська обл., орієнтовною площею 0,2013 га за рахунок земель населеного пункту м. Сквира.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що вказане рішення є протиправним та підлягає визнанню нечинним, оскільки його прийняття Сквирською міською радою здійснено всупереч вимогам чинного законодавства з порушенням не лише інтересів місцевої громади, а й прав та законних інтересів Приватного підприємства «Центуріон плюс», у зв?язку з чим дане підприємство вимушене звернутись до суду за їх ефективним захистом з наступних підстав. Спірна земельна ділянка до теперішнього дня в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно за товариством з обмеженою відповідальністю «Грона-Партнер» не зареєстрована, що підтверджується інформаційною довідкою №264757001 від 07.07.2021, а отже дане нерухоме майно досі вважається комунальною власністю. В подальшому, Рішенням Сквирської міської ради Київської області №1341-56-VII від 16.07.2020 затверджено детальний план території (надалі - ДПТ), інвестований ПП «Центуріон плюс», під облаштування зупинки приміського типу площею 1,28 га, у т.ч. площею 0,02 га для надання в оренду, згідно чинного законодавства з урахуванням пропозицій містобудівної ради, на площі Героїв Небесної Сотні у місті Сквира Київської області. Вказаним детальним планом території поруч з наведеною будівлею передбачені автобусна зупинка приміського типу площею 65,4 кв.м. (наразі функціонує автобусна крита зупинка міських маршрутних сполучень 11,4 кв.м.), а також автобусна зупинка інших сполучень площею 26 кв.м., які використовуються ПП «Центуріон плюс» для здійснення міських та приміських пасажирських перевезень. Сквирська міська рада проведення земельних торгів задля надання переможцю в оренду земельної ділянки площею 0,02 га під облаштування зупинки приміського типу не організувала, у зв?язку з чим ПП «Центуріон плюс» було позбавлене можливості прийняти участь у прилюдних торгах для отримання права оренди на вказану ділянку. Натомість, незважаючи на існування рішення органу місцевого самоврядування №1341-56-VII від 16.07.2020, яке у встановленому законом порядку не змінено та не скасовано, а також наявність затвердженого детального плану території на площі Героїв Небесної Сотні у місті Сквира Київської області, зміни до якого не вносились, рішенням Сквирської міської ради №118-7-VII від 29.04.2021 затверджено інвестований ТОВ "Грона-Партнер" ще один детальний план території реконструкції з розширенням даним товариством власної нежитлової будівлі загальною площею 553,20 кв. м. на площі Героїв Небесної Сотні, 15 в м. Сквира під спортивно-оздоровчий комплекс, фірмовий магазин та кафе для дітей і дорослих. Прийняте Сквирською міською радою рішення №118-7-VIII від 29.04.2021 оскаржене ПП «Центурін плюс» в Київському окружному адміністративному суді (справа № 320/6654/21). Продовжуючи вживати протиправних заходів в інтересах ТОВ "Грона-Партнер", Сквирською міською радою прийнято нове рішення №109-8-VIII від 08.06.2021, яким даному товариству надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі) за адресою: вулиця Героїв Небесної Сотні, м. Сквира, Київська обл., орієнтовною площею 0,2013 га за рахунок земель населеного пункту м. Сквира, яким з грубим порушенням встановленої законом процедури фактично вирішено питання про надання земель комунальної власності в користування вказаному товариству. Так, нормами ч. 2 ст. 134 ЗК України визначено вичерпний перелік обставин, за яких не підлягають передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки комунальної власності. Будь-яка з обставин передбачених ч. 2 ст. 134 ЗК України не стосується обставин отримання земельної ділянки в користування на праві оренди ТОВ "Грона-Партнер", у зв?язку з чим вказане рішення органу місцевого самоврядування №109-8-VIII від 08.06.2021 є протиправним, оскільки прийнято в супереч нормам чинного законодавства - поза межами земельних торгів (Сквирська міська рада самостійно без проведення аукціону, незаконно визначила зазначене товариство як особу, якій у подальшому буде надано вказані землі в оренду). Більш того, жодні визначені законом підстави були відсутніми і для підтримання постійною комісією Сквирської міської ради з питань підприємництва, промисловості, сільського господарства, землевпорядкування, будівництва та архітектури проекту рішення Сквирської міської ради про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ "Грона-Партнер". Так, згідно з витягом з протоколу №11 засідання цієї комісії від 02.06.2021, приводом для погодження даного проекту рішення стало нібито розташування вищезгаданої будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1018536232240), частково земельній ділянці кадастровий номер 3224010100:01:057:0064 площею 0,1048 га, придбаній ТОВ "Грона-Партнер" разом з цим будинком, а частково - нібито на землі комунальної власності, що, на думку членів постійної комісії, виправдовує необхідність надання даному товариству без проведення аукціону земельної терміном оренди на 49 років. Однак, згідно з витягом №HB-9900883322021 від 07.07.2021 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, будівля №15 по вулиці Героїв Небесної Сотні у місті Сквира Київської області розташована виключно на земельній ділянці кадастровий номер 3224010100:01:057:0064 площею 0,1048 га і землю комунальної власності не захоплює. Більш того, незважаючи на відсутність зареєстрованого за ТОВ "Грона-Партнер" речового права на земельну ділянку за кадастровим номером 3224010100:01:057:0064, не розроблення Сквирською міською радою технічної документації із землеустрою земельної ділянки площею 0,2013 га, що належить до комунальної власності, а також не проведення земельних торгів з визначенням їх переможців, вказана постійна комісія прийняла рішення підтримати даний проект рішення Сквирської міської ради для подальшої передачі землі в оренду виключно даному товариству. Це рішення позбавляє місцеву громаду на отримання ринкової орендної плати для власних потреб. 3 огляду на викладені обставини, надавати на таких підставах ТОВ "Грона-Партнер" дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки з метою подальшого отримання її в оренду даним товариством, минаючи проведення земельних торгів, є протиправним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 12.07.2021 (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Вищої ради правосуддя №411/0/15-24 від 13 лютого 2024 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Згідно з пунктами 2.3.3, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, підпункту 3.3.2 пункту 3.3 частини 3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду Київського окружного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл справ на підставі Розпорядження від 19.02.2024 №66 р/ка.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/8135/21 передано 26.02.2024 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 р. адміністративну справу №320/8135/21 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розгляд справи ухвалено розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В матеріалах справи наявні:

- подані 25.08.2021 пояснення третьої особи щодо позову, згідно яких ТОВ "Грона-Партнер" заперечує проти вимог позову у повному обсязі, вважає, що позивач свідомо вводить суд в оману шляхом наведення у своїй позовній заяві вочевидь недостовірних відомостей;

- поданий 01.09.2021 відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти вимог позову у повному обсязі та зазначає наступне. Після прийняття рішення №109-8-VIII від 08.06.2021 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ «Грона-Партнер» Сквирською міською радою було виявлено, що Сквирська районна рада, якій надавався дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування не зареєструвала речове право. Відповідно до п.13 ст.79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі якщо речове право на земельну ділянку зареєстровану в Державному земельному кадастрі не було зареєстроване протягом одного року. Відповідно до п.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено скасування державної реєстрації земельної ділянки, у разі, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано. У зв`язку з цим Сквирська міська рада, як розпорядник комунальної землі звернулась з листом від 03.08.2021 №3324 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером :3224010100:01:057:0064.

- подані 13.09.2021 письмові пояснення від позивача, відповідно до яких останній наполягає на своїй правовій позиції, викладеній у позові.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В 2018 році за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 20.03.2018, зареєстрованим приватним нотаріусом Сквирської районної державної нотаріальної контори за № 482, Сквирська районна рада продала ТОВ «Грона-Партнер» нежитлову будівлю літ. «А», загальною площею 553,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Сквира, площа Героїв Небесної Сотні, 15 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1018536232240), розташовану на земельній ділянці кадастровий номер 3224010100:01:057:0064, площею 0,1048 га.

08.06.2021 року Сквирська міська рада прийняла рішення № 109-8-VIII, яким надала ТОВ «Грона-Партнер» дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі) за адресою: вулиця Героїв небесної Сотні, м. Сквира, Київська область, орієнтовною площею 0,2013 га за рахунок земель населеного пункту м. Сквира.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір з урахуванням дії норми закону у часі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законами України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI), «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 13 статті 79-1 ЗК України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі якщо речове право на земельну ділянку зареєстровану в Державному земельному кадастрі не було зареєстроване протягом одного року.

У свою чергу Законом № 3613-VI передбачено скасування державної реєстрації земельної ділянки, у разі, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано.

Статтею 1 Закону № 3613-VI передбачено, що Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Повноваження державного кадастрового реєстратора визначені статтею 9 Закону № 3613-VI, зокрема, частиною першою цієї норми передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки.

У статті 16 Закону № 3613-VI визначено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 3613-VI, поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно з частинами другою, третьою статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Перелік питань, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, міститься у статті 26 Закону № 280/97-ВР, серед яких відсутнє питання щодо звернення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, з чого слідує, що таке звернення не повинне оформлюватися у формі рішення.

Відповідно до частини першої - третьої статті 35 Статуту Сквирської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Сквирської міської ради від 08.06.2021 № 16-8-VIII, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста. Він обирається територіальною громадою міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права таємним голосуванням на термін і в порядку, визначеному законом.

Діяльність і повноваження міського голови визначаються Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим Статутом, Регламентом Сквирської міської ради.

Отже, законодавством регламентовано правові підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки, однією з яких є нездійснення реєстрації речового права на таку ділянку протягом одного року.

Водночас вирішення цього питання віднесено до виключних повноважень державного кадастрового реєстратора, приводом для реалізації яких може бути заява власника відповідної ділянки.

У свою чергу, у разі, якщо власником відповідної ділянки є орган місцевого самоврядування, зокрема міська рада, то така заява може бути подана відповідним органом (радою) в особі його уповноваженого представника - голови.

Водночас, суд наголошує, що прийняття рішення на підставі такої заяви та безпосередньо скасування відповідної державної реєстрації земельної ділянки належить до виключних повноважень державного кадастрового реєстратора.

Суд зазначає, що оскаржуваним рішенням відповідачем надано дозвіл ТОВ «Грона-Партнер» на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Надання такого дозволу є лише одним з етапів відведення земельної ділянки та саме по собі не передбачає отримання відповідним заявником будь-якого речового права на неї. Тобто, це лише проміжний етап і дія такого рішення вичерпується після прийняття радою наступного рішення щодо затвердження або відмови у затвердження відповідного проекту землеустрою заявника.

Разом з тим, рішення ради від 22.02.2022 №28.01-19-VІІІ про затвердження ТОВ «Грона-Партнер» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди, не є предметом спору в цій справі.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до норм п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України, нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

У свою чергу, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Суд вказує на те, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто, є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Зважаючи на наведені вище положення КАС України, властивості нормативно-правового й індивідуального актів, суд вважає, що оскаржуване рішення міської ради, є актом індивідуальної дії, оскільки: прийнятий органом місцевого самоврядування на реалізацію наданих повноважень, не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо надання дозволу конкретній особі на розроблення проекту землеустрою, адресований конкретній особі ТОВ Грона Партнер, не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямований на припинення та виникнення конкретних правовідносин, не розрахований на багаторазове застосування, а вичерпує дію після його виконання.

Суд вважає, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано лише особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Оскільки позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин передбачених в оскарженому рішенні індивідуального характеру, то таке рішення відповідача не породжує для позивача права на захист, тобто, права на його оскарження.

У контексті наведеного та гарантованого права на звернення до суду, суд наголошує на тому, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії, не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Однією з цілей таких обмежень є недопущення розгляду у судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів, і така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто, останнє є пропорційним переслідуваній меті.

Також ані з матеріалів справи, ані з доводів позивача неможливо встановити, у чому саме полягає стверджуване ним порушення інтересів територіальної громади. Водночас, суд зазначає, що саме рада як орган місцевого самоврядування, відповідно до Конституції України та Закону №280/97-ВР, уповноважена на здійснення представництва інтересів територіальної громади, а не юридичні особи приватного права.

Також судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Сквирської міської ради №21-11-VIII від 02.09.2021 скасовано рішення №109-8-VIII від 08.06.2021 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРОНА ПАРТНЕР».

Отже, на час вирішення даної справи по суті, рішення, яке становить предмет спору скасоване.

Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) або обрання невірного способу порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову.

Разом з тим, у суду відсутні підстави та можливість надавати оцінку іншим рішенням відповідачів щодо спірної земельної ділянки, через межі повноважень суду, встановлені КАС України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень. Між тим, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідача.

За наведених обставин у сукупності, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у відповідності д ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподілу та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Центуріон плюс" до Сквирської міської ради, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Грона-Партнер" про визнання протиправним та нечинним рішення, відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.