Рішення

від 11.06.2024 по справі 600/7976/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/7976/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., за участю секретаря судового засідання Сулими М.П. представника позивача Задорожного М.М. та Костащука С.І., представника відповідача Купіни В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до суду з позовом до Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест про стягнення податкового боргу.

Позивач просив суд стягнути кошти з банківських рахунків та за рахунок готівки Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест в рахунок погашення податкового боргу по штрафних санкціях у сумі 258112,27 грн до місцевого бюджету.

В обґрунтування позовних вимог Головне управління ДПС у Чернівецькій області зазначало, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 258112,27 грн земельного податку з юридичних осіб, внаслідок поданої податкової декларації з плат на землю за 2023 рік у сумі 120832 грн та нараховано пені згідно статті 129 Податкового кодексу України у сумі 137280,27 грн. Крім цього, вказано, що контролюючим органом було направлено відповідачу засобами поштового зв`язку податкову вимогу форми Ф від 31 травня 2012 року №850. Заявлена у позові сума заборгованості на день подання позовної заяви є узгодженою, однак добровільно не сплаченою, що і зумовлює звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Ухвалою суду від 21 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено строки для подання до суду заяв по суті справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому він щодо задоволення позовних вимог заперечував. Вказував, що розрахунок позивача є помилковим та не відповідає стану реальних розрахунків Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест із земельного податку, оскільки у вересні-грудні ТОВ Буковест сплачено всю суму земельного податку за 2023 рік, яка у відповідності до податкової декларації з плати за землю за 2023 рік. Також зазначив, що в порушення вимог податкового законодавства податковий орган не надіслав відповідачу відповідних податкових вимог, які б стосувались предмету даного спору, тобто податкового боргу відповідача із земельного податку за 2023 рік, відповідно, і не вправі був звертатися до суду із таким позовом. Крім цього, зауважує, що позивачем в додаток до позовної заяви не надано доказів, які б підтверджували, що за період з 31.05.2012 року його податковий борг не переривався, тобто в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що податковий борг ТОВ Буковест, починаючи із 31.05.2012 року по день звернення до суду, не був погашений в повному обсязі. Зазначено і про не визнання суми нарахованої позивачем пені.

Від Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що у разі якщо після направлення податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий орган не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається. Також зауважував, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Позивач стверджує, що нарахування пені по юридичній особі Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест в сумі 137280,27 грн проводилось згідно вимог Податкового кодексу України з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідач подав до суду заперечення, в яких зазначено, що позивачем не надано доказів, які підтверджують, що сплачені відповідачем кошти із земельного податку в сумі 120832 грн за лютий вересень 2023 року (платіжні доручення №45 від 28.09.2023 року, №50 від 06.10.2023 року, №105 від 27.10.2023 року, №56 від 01.11.2023 року, №57 від 28.11.2023 року, №66 від 15.12.2023 року) було зараховано позивачем в попередні періоди згідно з черговістю виникнення боргу із земельного податку. Окрім того, зауважує, що відповідачем в період із жовтня 2022 року по грудень 2023 року погашено всю суму заборгованості із сплати земельного податку за період з 2018 по 2023 рік включно. Отже, на думку відповідача, якщо у нього і наявний податковий борг минулих років то, з урахуванням наведеного, такий борг міг охоплювати лишень період до 2018 року, що безумовно свідчить про сплив 1095-денного строку давності, визначеного ст. 102 Податкового кодексу України, протягом якого позивач мав право вживати будь-які заходи щодо стягнення вказаної заборгованості, і відповідно позивач зобов`язаний був вчинити дії, як того вимагають норми пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України, а саме розглянути питання про списання такого безнадійного податкового боргу, що ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків. Такий податковий борг не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним. Крім цього, відповідачем указано, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б дозволили перевірити правомірність застосування визначених податковим органом сум і періодів нарахування пені, а також можливості перевірити математичні розрахунки цієї пені.

Ухвалою суду від 11 квітня 2024 року призначено розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

У ході судового розгляду справи представниками сторін було неодноразово подані додаткові письмові пояснення, зміст яких аналогічний доводам, викладеним сторонами у їх заявах по суті справи.

Також позивачем на підтвердження наявності податкового боргу у відповідача додатково були подані суду: зворотній бік інтегрованої картки платника податку станом на 2022 2024 року, копії інтегрованих карток платника податку за 2012-2022 роки, судові рішення у справах до Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест про стягнення податкового боргу, розрахунок заборгованості по земельному податку та пені. Натомість відповідачем подано платіжні доручення щодо здійснення сплати земельного податку.

Поряд з цим з матеріалів справ вбачається і подання позивачем 03.06.2024 року заяви про збільшення позовних вимог, згідно якої податковий орган просить суд стягнути з відповідача до місцевого бюджету податковий борг у розмірі 293085,04 грн.

В обґрунтування таких вимог зазначено про те, що враховуючи сплату позивачем у ході судового розгляду справи земельного податку, станом на 13.05.2024 року загальна сума заявленого боргу становить 171963,16 грн. Водночас вказано, що зважаючи на подану відповідачем декларацію за 2024 рік №9013367969, станом на 31.05.2024 року за відповідачем рахується податковий борг на суму 293085,04 грн.

Щодо заяви про збільшення позовних вимог відповідач заперечував, подавши відповідний відзив, доводи якого щодо суті позову подібні до доводів та тверджень, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях та додаткових поясненнях.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що згідно частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, законом встановлено строк, протягом якого позивач може подати до суду, зокрема, заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки провадження у цій справі відкрито 21.12.2023 року і вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то заяву про збільшення розміру позовних вимог позивач мав право подати протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження, тобто до 22.01.2024 року.

Між тим, заяву про збільшення розміру позовних вимог позивачем було подано лише 03.06.2024 року, тобто з пропуском строку, встановленого процесуальним законом.

До того ж, указану заяву подано і пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання у цій справі - 23.04.2024 року, призначеного ухвалою суду від 11.04.2024 року.

З огляду на викладене та зважаючи на не подання позивачем заяви про поновлення пропущеного строку, встановленого законом для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд відхиляє та не приймає до уваги при розгляді даної справи по суті подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог із вимогою про стягнення з відповідача податкового боргу на суму 293085,04 грн.

Отже, судом вирішується спір у межах заявлених позовних вимог про стягнення податкового боргу, що виник із земельного податку, враховуючи при цьому здійснення відповідачем сплати коштів із земельного податку у ході судового розгляду цієї справи.

Заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначає таке.

У відповідності до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-IV (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Статтею 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад..

Згідно зі статтею 9 ПК України до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок.

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України;

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг- - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пункт 31.1 статті 31 ПК України визначає, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до пункту 46.1.статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Пунктами 49.1, 49.3 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України визначає, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті) у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Пунктом 87.9 статті 87 ПК України визначено, що уразі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Судом на підставі поданих позивачем розрахунків заборгованості та пені, податкової декларації з плати за землю за 2023 рік, зворотного боку інтегрованої картки платника податку станом на 2022 2024 року, копій інтегрованих карток платника податку за 2012-2022 роки, а також враховуючи подані відповідачем платіжні доручення (зокрема №45 від 28.09.2023 року, №50 від 06.10.2023 року, №105 від 27.10.2023 року, №56 від 01.11.2023 року, №57 від 28.11.2023 року, №66 від 15.12.2023 року, №68 від 22.12.2023 року, №120 від 18.01.2024 року, №11 від 23.02.2024 року, №13 від 01.04.2024 року, №20 від 13.05.2024 року) встановлено, що за платником податку - Спільним українсько-німецьким підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест, яке перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області, станом на 13.05.2024 року рахується податковий борг з земельного податку у розмірі 171963,16 грн, з яких 120832 грн основний платіж, 51131,16 грн пеня.

При цьому, згідно обставин справи, грошове зобов`язання по земельному податку було самостійно визначене відповідачем; у зв`язку із порушенням відповідачем строків сплати грошового зобов`язання по земельному податку контролюючим органом нараховувалася пеня; сплачені відповідачем, в тому числі і у ході судового розгляду цієї справи, кошти зараховувалися в рахунок погашення наявного податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного відповідачем у зазначених вище платіжних документах.

Щодо тверджень відповідача про незгоду із розміром нарахованої позивачем пені та, відповідно, про незаконність нарахування такої, то такі, як доводи проти позову про стягнення податкового боргу, суд відхиляє, виходячи з такого.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За приписами частини дев`ятої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який не є суб`єктом владних повноважень, може пред`явити зустрічний позов відповідно до положень статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої та другої статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який не є суб`єктом владних повноважень, має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Під час розгляду справи по суті відповідач не надав до суду доказів оскарження в судовому порядку дій контролюючого органу щодо нарахування пені по земельному податку з юридичних осіб, зобов`язання контролюючого органу виключити з інтегрованих карток по земельному податку з юридичних осіб дані (запис, операцію) стосовно нарахування пені (станом на 13.05.2024 року розмір нарахованої позивачем та несплаченої відповідачем пені становив 51131,16 грн).

Також суд звертає увагу на те, що заперечуючи проти позову та вказуючи про незаконність нарахування позивачем пені, відповідач правом, передбаченим частиною дев`ятою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 177 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався, зустрічний позов до Головного управління ДПС у Чернівецькій області не пред`явив.

Пунктами 59.1 та 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку із наявністю у відповідача податкового боргу станом на 31.05.2012 року контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми "Ю" № 850 від 31.05.2012 на суму 12650,93 грн, яку вручено особисто під підпис керівнику відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 60.6 статті 60 ПК України, якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Оскільки після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу у відповідача змінилася (збільшилася), але податковий борг не був ним погашений в повному обсязі, то податкова вимога додатково контролюючим органом правомірно не надсилалася (не вручалася).

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відповідача щодо неотримання податкової вимоги форми "Ю" № 850 від 31.05.2012 на суму 12650,93 грн та щодо не надання позивачем податкової вимоги про сплату податкового боргу із земельного податку.

Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності жодного стосунку податкової вимоги форми "Ю" № 850 від 31.05.2012 до боргу із земельного податку, який є предметом цього позову, а також відсутності підстав для звернення до суду з даним позовом, то такі суд відхиляє, адже з огляду на приписи підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пунктів 59.1 та 59.5 статті 59 ПК України, підставою для винесення податкової вимоги є сам факт наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує граничну суму, визначену пунктом 59.1 статті 59 ПК України. При цьому не залежно від виду податку, податкова вимога надсилається лише один раз після виникнення податкового боргу та скасовується виключно у випадку повного погашення усього податкового боргу платника податків (по усім податкам).

Відтак, позиція відповідача щодо обов`язку контролюючого органу надсилати податкові вимоги по кожній зміні суми боргу та окремо по кожному виду податку є такою, що не узгоджується з нормами ПК України та є необґрунтованою.

Дослідженням наявних у справі інтегрованих карток платника податків (відповідача) за платежем плата за землю несільськогосподарського призначення, що вноситься юридичними особами та за платежем земельний податок з юридичних осіб встановлено, що за період з 31.05.2012 (дати винесення контролюючим органом податкової вимоги відносно відповідача) по час розгляду справи в суді, податковий борг у відповідача не переривався.

Таким чином, у позивача була підстава для звернення до суду з цим позовом.

Крім того, суд звертає увагу на те, що заперечуючи проти позову, та вказуючи про протиправність винесення контролюючим органом податкової вимоги форми Ю № 850 від 31.05.2012, відповідач не надав до суду доказів скасування в адміністративному чи судовому порядку вказаної податкової вимоги, а також не скористався правом, передбаченим частиною дев`ятою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 177 Кодексу адміністративного судочинства України, на пред`явлення зустрічного позову до Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

Відповідно до пунктів 95.1 - 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Зважаючи на те, що відповідачем сума податкового боргу станом на день звернення позивача з даним позовом добровільно не сплачена і доказів погашення податкового боргу в повному обсязі відповідачем у ході судового розгляду справи суду не надано, то суд приходить до висновку, що податкова заборгованість відповідача у сумі 171963,16 грн (наявна станом на 13.05.2024 року після сплати відповідачем коштів в рахунок погашення існуючого податкового боргу) підлягає стягненню в судовому порядку.

Пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості на день розгляду справи не надано. Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу.

Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов`язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду даної справи не залучались свідки та не проводились експертизи, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест до місцевого бюджету податковий борг на суму 171963 грн 16 коп. з рахунків у банках платника податків та за рахунок готівки.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12.06.2024 року.

Повне найменування учасників процесу: позивач Головне управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, 58013, код ЄДРПОУ 44057187); відповідач Спільне українсько-німецьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест (вул. Коломийська, 13-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 25077759).

Суддя О.П. Лелюк