Постанова

від 12.06.2024 по справі 160/29418/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/29418/23(суддя Лозицька І.О., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі №160/29418/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа - Державне підприємство «Дніпровське лісове господарство» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Любимівка» 08 листопада 2023 року звернулося до суду з позовом до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа - Державне підприємство «Дніпровське лісове господарство», в якому просить суд:

- визнати протиправним, скасувати рішення Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 01.09.2023 року № 1528-36/VIII;

- зобов`язати Любимівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області повторно розглянути клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди орієнтовною площею 0,5 га для будівництва гідротехнічної споруди (насосної) станції;

- зобов`язати Любимівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області зареєструвати право комунальної власності на землі лісового фонду, що знаходяться на території Любимівської сільської ради. Позов обґрунтовано тим, що рішення Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 01.09.2023 року № 1528-36/VIII є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки суперечить положенням Земельного кодексу України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Зазначені твердження підтверджено Любимівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області належними та допустимими доказами, а саме, планшетом лісовпорядкування та відповіддю ДП «Дніпровське лісове господарство».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що ДП «Дніпровське лісове господарство» використовує землі лісогосподарського призначення, розташовані на території Любимівської сільської ради, з порушенням вимог Земельного та лісового кодексів України, оскільки проект організації і розвитку лісового господарства Любиміввського лісництва розроблений безпідставно, а саме за відсутності відповідного рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про передачу земель лісогосподарського призначення у постійне користування та не затверджений у встановленому законом порядку.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 29 серпня 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Любимівка» звернулось до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди орієнтованою площею 0,5 га для будівництва гідротехнічної споруди (насосної станції). Клопотання обґрунтоване необхідністю будівництва зрошувальної мережи для власних потреб та наявністю відповідного дозволу на спеціальне водокористування (а.с.8).

Рішенням Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 01.09.2023 року №1528-36/VIII позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,5000 га для будівництва гідротехнічної споруди (насосної станції) розташованої за межами населеного пункту на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (згідно з наданими заявником графічними матеріалами) у зв`язку з тим, що Любимівська сільська рада у даному випадку не є розпорядником бажаної земельної ділянки (а.с.12-13).

З огляду на те, що чинним законодавством не передбачено такої підстави для відмови в наданні дозволу «у зв`язку з тим, що Любимівська сільська рада у даному випадку не є розпорядником бажаної земельної ділянки», 11.10.2023 р. позивач звернувся до відповідача з заявою вих. № 233 про роз`яснення рішення Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 01.09.2023 №1528-36/УІІІ та проханням надати копії документів, що стали підставою для прийняття вищезазначеного рішення .

13.10.2023 року позивач отримав відповідь, з якої вбачається, що за наявною в сільській раді інформацією земельна ділянка орієнтовною площею 0,5000 га належить до земель лісового фонду та перебуває в постійному користуванні Любимівського лісництва ДП «Дніпровське лісове господарство», що в свою чергу унеможливлює розпорядження нею Любимівською сільською радою. До відповіді Любимівською сільською радою додані копії документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а саме: копія листа ДП «Дніпровське лісове господарство» від 07.09.2021 р. вих. №01-05/318 та копія проекту організації і розвитку лісового господарства від 2014 року, планшет 1, 2, 4 (а.с.14).

Законність та обґрунтованість рішення Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 01.09.2023 року №1528-36/VIII є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Частиною 2 статті 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 3 статті 123 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом 24 Перехідних положень ЗК України зазначено, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Частинами 1, 3 статті 55 ЗК України зазначено, щодо земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства; ведення лісового господарства дозволяється на землях усіх категорій з дотриманням вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. На підприємства, установи, організації всіх форм власності, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій, поширюються права та обов`язки постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до Лісового кодексу України.

Відповідно до ст. 4 Лісового кодексу України (далі ЛК України), - до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Статтею 7 ЛК України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до статті 9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 11 ЛК України право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Частиною 1 ст. 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частинами 1, 2 статті 33 ЛК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території: передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди стало те, що Любимівська сільська рада не є розпорядником бажаної земельної ділянки (а.с.12). При цьому, відповідач листом від 13.10.2023 року роз`яснив позивачу те, що бажана земельна ділянка належить до земель лісового фонду та перебуває у постійному користуванні Любимівського лісництва ДП «Дніпровське лісове господарство» (а.с.14).

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальні характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (Наказ Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2010 р. № 298 Про затвердження Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

При розгляді цієї справи суд бере до уваги висновки Верховного Суду України викладені у постановах від 27 січня 2015 року у справі №21-57Щдс14, від 24 грудня 2014 року у справі №6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-22Іцс14 та у постановах від 30 січня 2018 року у справі №707/2192/15-ц, від 13 червня 2018 року у справі №278/1735/15ц.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

З листа ДП «Дніпровське лісове господарство» від 07.09.2021 року №01-05/318 та копії проекту організації і розвитку лісового господарства від 2014 року, планшет 1, 2, 4 вбачається, що ведення лісогосподарської діяльності на зазначеній території на підставі пункту 5 розділу VIIІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України, згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2014 року, проводить Любимівське лісництво ДП «Дніпровське лісове господарство» (а.с.15-17).

Враховуючи те, що Любимівське лісництво ДП «Дніпровське лісове господарство» на підставі пункту 5 розділу VIIІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України веде лісогосподарську діяльність на бажаній позивачем земельній ділянці, та враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів того, що бажана позивачем земельна ділянка належить до комунальної власності Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, зважаючи на те, що Любимівська сільська рада не є розпорядником бажаної земельної ділянки.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що ДП «Дніпровське лісове господарство» використовує землі лісогосподарського призначення, розташовані на території Любимівської сільської ради, з порушенням вимог Земельного та Лісового кодексів України не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки такі доводи не спростовують того факту, що Любимівська сільська рада не є розпорядником бажаної земельної ділянки.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі №160/29418/23 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 12 червня 2024 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва