Постанова

від 12.06.2024 по справі 344/3027/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 344/3027/24 пров. № А/857/11288/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Гінди О. М., Гудима Л. Я.,

з участю секретаря судового засідання - Березюка Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2024 року у справі №344/3027/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну заходу стягнення за постановами,-

суддя в 1-й інстанції Кіндратишин Л. Р.,

час ухвалення рішення 18 квітня 2024 року,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення 18 квітня 2024 року,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив змінити захід стягнення, накладеного на нього постановою по справі про адміністративне правопорушення серії АА №00015184 від 27 листопада 2023 року та за постановою серії АА №00015224 від 27 листопада 2023 року в межах, передбачених ч.2 ст.132-1 КУпАП, а саме: стягнути з ОСОБА_1 8500,00 грн штрафу; визнати постанови такими, що вступили в законну силу 16 лютого 2024 року.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2024 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що оскаржувані постанови йому не надсилались, оскільки у таких заначено його домашню адресу АДРЕСА_1 , однак зареєстрованим місцем його проживання є АДРЕСА_2 . Таким чином він не був обізнаний про існування оскаржуваних постанов, а тому не мав можливості своєчасно сплатити штраф, у разі якщо постанови правомірні. Зазначає, що про притягнення до адміністративної відповідальності дізнався 07 лютого 2024 року з листа ПриватБанку про арешт його банківських рахунків. Звертає увагу, що відповідачем про притягнення його до адміністративної відповідальності повідомлено не було, оскаржувані постанови не вручалися і не направлялися, а тому накладення на нього штрафу за оскаржуваними постановами у подвійному розмірі та звернення оскаржуваних постанов до примусового виконання є протиправними. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що під час винесення оскаржуваних постанов уповноважена посадова особа відповідача використала відомості про місце проживання позивача, що містилися у ЄДРТЗ, а відтак діяла у порядку та спосіб, передбачений законом. У свою чергу позивачем не надано суду доказів того, що під час реєстрації відомостей про нього у ЄДРТЗ ним зазначалась адреса його місяця проживання, відомості про яку містяться у реєстрі територіальної громади. Не надано стороною позивача суду і доказів того, що у ЄДРТЗ наявна інформація про місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3 . Наголошує, що законом не передбачено обов`язку уповноваженої посадової особи перевіряти чи ставити під сумнів належність відомостей, що містяться в ЄДРТЗ. Вказує, що відповідачем вчинено всі належні дії, передбачені п.8 розділу ІІ Інструкції №512, зокрема, щодо направлення оскаржуваних постанов на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів або Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», тому оскаржувані постанови набрали законної сили, а відтак були направлені на примусове виконання. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Сторони у судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з постановою у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/ перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серія АА №00015184, складена 27 листопада 2023 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту держаного нагляду за безпекою на наземному транспорті, ОСОБА_2 , 27 листопада 2023 року о 13 год. 45 хв., за адресою Н-10, кв.32+582 Івано-Франківської області MAN 19.293, днз НОМЕР_1 ІВ, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 , як відповідальна особа, допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 2.5. ПДР, перевищення загальної маси транспортного засобу на 9, 25 %, при дозволеній фактичній масі 18 тон. Такою постановою притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 8500 грн. У разі несплати штрафу, передбаченого ч.2 ст.308 КУпАП ОСОБА_1 в установлений строк ч.2 ст.300-2 КУпАП, у порядку примусового виконання такої постанови органу державної влади з правопорушника стягують штраф у подвійному розмірі 17000 грн.

Крім того, з посиланням на вказані норми та обставини, однак о 13 год.29 хв. за адресою Н-10, кв.32+582, Івано-Франківська область щодо ОСОБА_1 складено постанову серії АА №00015224 (а.с. 10).

Постанови набрали законної сили 09 січня 2024 року, пред`явлені до виконання 08 лютого 2024 року (а.с 8).

Вказані постанови надіслано ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_4 , і такі повернулись відправнику 05 січня 2024 року із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.77-82, 95-102).

30 січня 2024 року відповідачем подано заяву про звернення до примусового виконання зазначених постанов (а.с.103).

Головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служб в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавчі провадження з приводу примусового виконання постанов (ВП 7474321 та ВП №747448 від 07 лютого 2024 року а.с.13-15).

Згідно з відповіддю Головного сервісного центру МВС від 06 березня 2024 року за №3687/5.4.1/14-24 (а.с. 126), що надана першому заступнику Голови Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідно до наявної інформації станом на 11 березня 2024 в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів автомобіль MAN 19.293, днз НОМЕР_2 , 1997 року випуску зареєстрований на праві власності з 12 травня 2000 року за Державним геофізичним підприємством «Украгеофізика», код ЄДРПОУ 01432776, адреса: м. Івано-Франківськ, вул. Декабристів, 54. В ЄДРТЗ відсутня формація про відповідальну особу щодо вищевказаного транспортного засобу.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, за кодом ЄДРПОУ 01432776, адреса: м. Івано-Франківськ, вул.Декабристів, 54, зареєстрована філія Івано-Франківської експедиції з геофізичних досліджень в свердловинах в ДГП «Укргеофзика», керівник підрозділу ОСОБА_1 (а.с. 128)

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено обов`язку уповноваженої посадової особи перевіряти чи ставити під сумнів належність відомостей, що містяться в ЄДРТЗ, під час винесення оскаржуваних постанов уповноважена посадова особа відповідача використала відомості про місце проживання позивача як керівника юридичної особи, що містилися у ЄДРТЗ, при цьому, позивачем не надано суду доказів того, що під час реєстрації відомостей про нього у ЄДРТЗ ним зазначалась адреса його місця проживання, відомості про яку містяться у реєстрі територіальної громади, як і не надано доказів того, що у ЄДРТЗ наявна інформація про відповідне місце проживання позивача. Крім того, формальні недоліки процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, неправильне зазначення адреси місця проживання порушника, направлення копії постанови на неправильну адресу, самі по собі не нівелюють правомірності винесеного рішення суб`єктом владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. При цьому, питання щодо зміни набрання оскаржуваними постановами законної сили, то таке не входить до дискреції суду в межах розгляду адміністративного позову.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За змістом ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Ч.2 ст.132-1 КУпАП передбачає, що відповідальність настає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до ч.1 ст.14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

Згідно зі ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу.

За змістом ст.279-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили: така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних постанов у справах про адміністративні правопорушення сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, відповідальна особа ОСОБА_1 27 листопада 2023 року за адресою Н-10, кв. 32+582, Івано-Франківська область допустив рух транспортного засобу (MAN 19.293, державний номерний знак НОМЕР_2 ) із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу, тому притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не заперечує факту притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП, однак неправильне зазначення у оскаржуваних постановах його адреси проживання стало причиною стягнення штрафу у подвійному розмірі.

Так, відповідно до статті 279-5 КУпАП посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

Стаття 283 КУпАП передбачає, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Окрім того, відповідно до пункту 17 Порядку №1174, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Таким чином, оскаржувані постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України відповідає усім вищенаведеним критеріям та містить усю необхідну інформацію, передбачену КУпАП, пунктом 17 Порядку № 1174, Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512 (надалі Інструкція № 512), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 01 жовтня 2021 р. за № 1286/36908 (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення).

Матеріалами справи стверджується, що постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АА №00015184 від 27 листопада 2023 року та серії АА №00015224 від 27 листопада 2023 року відображають ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами).

Згідно зі ст.279-5 КУпАП у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

За запитом уповноваженої на те посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою кваліфікованого електронного підпису), відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманнямЗакону України"Про захист персональних даних".

За запитом уповноваженої на те посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою кваліфікованого електронного підпису), відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування, їх посадові (службові) особи зобов`язані надати відомості про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи вантажовідправника.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтею 132-2цього Кодексу, та правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).

Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, або повнолітньому члену сім`ї такої особи. У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовляється від отримання постанови, днем отримання постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову від її отримання.

У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або Єдиному державному демографічному реєстрі адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову серії АА № 00015184 винесено 27 листопада 2023 року та направлено ОСОБА_1 29 листопада 2023 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення за ШКІ №0600235113349 на поштову адресу позивача, що була отримана з інформації системи від уповноважених органів та міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів ( АДРЕСА_4 ); постанову серії АА №00015224 винесено 27 листопада 2023 року та направлено ОСОБА_1 29 листопада 2023 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення за ШКІ № 0600235179706 на поштову адресу позивача, що була отримана з інформації системи від уповноважених органів та міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.

Колегія суддів звертає увагу, що адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_5 було зафіксовано автоматично ЄДРТЗ, що підтверджується протоколами АРМ аудит перегляду зафіксованої події №6409970 та №6415700 (а.с.75, 94).

Колегія суддів зазначає, що Інструкція №512 покладає на органи Укртрансбезпеки обов`язок саме щодо направлення постанови особі за адресою місця реєстрації (проживання), що відома на момент винесення постанови відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів, при цьому обов`язку контролюючого органу здійснювати перевірку правильності адреси, що міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, вказаної перевізником при реєстрації такого транспортного засобу, норми вказаного нормативно-правового акту не передбачають.

Матеріалами справи стверджується, що номери рекомендованих поштових відправлень, якими надсилалися постанови, зазначено безпосередньо в тексті самих постанов (на звороті, а.с.8,10).

Як вбачається з доданих до відзиву на позовну заяву даних сервісу відстеження поштових відправлень офіційного веб-сайту оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) вказані поштові відправлення було повернуто на адресу відповідача через невручення адресату (а.с.76-83).

Таким чином, з врахуванням наведеного вище, доводи апелянта щодо порушення відповідачем встановленого порядку повідомлення позивача про винесення щодо нього оскаржуваних постанов шляхом направлення їх на адресу, за якою позивач уже не проживає, не відповідають дійсності та повністю спростовуються фактичними обставинами справи та нормами чинних нормативно-правових актів, оскільки самим позивачем при зміні місця реєстрації (проживання) відповідні зміни щодо адреси до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесені не були.

Так, згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2020 року №779 (далі Порядок ведення ЄДРТЗ) ведення ЄДРТЗ здійснюється уповноваженими посадовими особами Головного сервісного центру МВС під час виконання покладених на них функцій та завдань відповідно до законодавства шляхом обробки (унесення, накопичення, використання, узагальнення) інформації в ЄДРТЗ про зареєстровані транспортні засоби, їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку ведення ЄДРТЗ передбачено, що до ЄДРТЗ вноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби. Відповідно до підпункту 3 пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення ЄДРТЗ передбачено, що до ЄДРТЗ вносяться відомості про адресу реєстрації місця проживання фізичної особи або адресу місцезнаходження юридичної особи власника (співвласника) транспортного засобу.

Відповідно до пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. №1388, власники транспортних засобів зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. У разі припинення або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях власники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом дев`яноста днів.

Пункт 33 Порядку передбачає, що перереєстрація транспортних засобів проводиться в разі, зокрема, зміни місця проживання фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що під час розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право використовувати відомості про місце проживання особи, відповідальної за такі правопорушення, які містяться у ЄДРТЗ, оскільки відповідальна особа зобов`язана зареєструвати відомості про своє місце проживання у ЄДРТЗ.

Як вбачається з матеріалів справи, під час винесення оскаржуваних постанов уповноважена посадова особа відповідача використала відомості про місце проживання позивача, що містилися у ЄДРТЗ, а відтак діяла у порядку та спосіб, передбачений законом.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів того, що під час реєстрації відомостей про нього у ЄДРТЗ ним зазначалась адреса його місяця проживання, відомості про яку містяться у реєстрі територіальної громади. Крім того, ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що у ЄДРТЗ наявна інформація про місце його проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинним законодавством не передбачено обов`язку уповноваженої посадової особи перевіряти чи ставити під сумнів належність відомостей, що містяться в ЄДРТЗ, під час винесення оскаржуваних постанов уповноважена посадова особа відповідача використала відомості про місце проживання позивача як керівника юридичної особи, що містилися у ЄДРТЗ, при цьому, позивачем не надано суду доказів того, що під час реєстрації відомостей про нього у ЄДРТЗ ним зазначалась адреса його місця проживання, відомості про яку містяться у реєстрі територіальної громади, як і не надано доказів того, що у ЄДРТЗ наявна інформація про відповідне місце проживання позивача. Крім того, формальні недоліки процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, неправильне зазначення адреси місця проживання порушника, направлення копії постанови на неправильну адресу, самі по собі не нівелюють правомірності винесеного рішення суб`єкту владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що настання негативних наслідків для позивача, а саме: необхідність сплати штрафу у подвійному розмірі через неправильно зазначену адреса місця його у спірних правовідносинах не є предметом спору, а тому має вирішуватись в порядку, передбаченому для вирішення питань пов`язаних з виконанням оскаржуваних постанов. Крім того, питання щодо зміни набрання оскаржуваними постановами законної сили, то таке не входить до дискреції суду в межах розгляду адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 229, 242, 243, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2024 року у справі №344/3027/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді О. М. Гінда Л. Я. Гудим Повне судове рішення складено 12 червня 2024 року.