Постанова

від 12.06.2024 по справі 300/6586/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6586/23 пров. № А/857/4/24 пров. №А/857/5/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року (головуючий суддя Панікар І.В.) ухвалене в м.Івано-Франківськ, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторіну справі № 300/6586/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 доУправління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській областіпро визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії,

та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року (головуючий суддя Панікар І.В.) ухвалене в м.Івано-Франківськ, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторіну справі № 300/6586/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській областіпро визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

адвокат Тарасенко Д.Ю., діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі- позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області (далі - УДМС, відповідач) у якому просив визнати протиправною відмову щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації; зобов`язати відповідача прийняти у ОСОБА_1 подану нею від 05.09.2023 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 позов задоволено частково: визнано протиправною відмову УДМС в Івано-Франківській області у прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації. Зобов`язано УДМС в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.09.2023 про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань УДМС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Суд зазначив, що чинним законодавством не передбачено перелік документів, які мають підтверджувати факт нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави, надання яких зацікавленими особами, надасть їм можливість підтвердити такий факт для подальшого подання декларації про відмову від іноземного громадянства та прийняття уповноваженими органами такої декларації.

Позивач незалежною від неї обставиною вважає факт припинення роботи на території України всіх консульських установ російської федерації (рф), на підтвердження чого зазначала та надавала до декларації копію довідки посольства рф в Україні від 22.02.2023 за №260100550, якою повідомлено позивача, що заяву про вихід із громадянства прийнято до перегляду, копію відповіді міністерства закордонних справ рф, якою повідомлено позивача про те, що заява про вихід із громадянства рф не направлялася на переогляд, оскільки припинена діяльність російських структур на території України та копію електронного листа посольства рф в Молдові, яким повідомлено, що для припинення російського громадянства в посольстві росії в Молдові потрібно мати громадянство Молдови або посвідку на постійне проживання.

Відповідачем при розгляді заяви позивача про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства не було надано оцінку підстави зазначеної в поданій декларації.

Відтак, неотримання позивачем документа про припинення громадянства рф відбулося з незалежних від неї причин. З огляду на це, відповідно до приписів пункту 2 частини 2 статті 9 Закону №2235-III позивач має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства.

Внаслідок чого, відмова відповідача у прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства рф є протиправною, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважав, що у даному випадку, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а оскільки з боку відповідача не було допущено протиправних дій по розгляду заяви позивача про прийняття декларації про вихід з громадянства рф, проте, задля захисту прав позивача, вийшов за межі позовних вимог та прийняв рішення про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.09.2023 про прийняття декларації про відмову від громадянства рф з прийняттям відповідного рішення та з урахування висновків суду в даній справі.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань УДМС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Задовольняючи частково заяву позивачки, суд виходив з того, що розгляд даної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, що дана справа є справою незначної складності, внаслідок чого, не потребує значних зусиль для підготовки позовної заяви та доказів до неї.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, сторони подали апеляційні скарги.

ОСОБА_1 оскаржила рішення суду з підстав неповного з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що суд під час розгляду справи констатував наявність незалежних від позивача причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства та протиправність відмови міграційної служби в прийнятті декларації про відмову від громадянства рф, відтак належним та ефективним способом поновлення порушеного права ОСОБА_1 є зобов`язання відповідача прийняти відповідну декларацію.

Зобов`язання відповідача лише заново розглянути заяву призведе до нової відмови і, як наслідок, необхідності для позивача звертатись до суду за встановленням судового контролю та просити суд перевіряти, чи дійсно при розгляді декларації відповідач діяв із врахуванням висновків суду.

Зазначає, що відповідач надав свою оцінку та дійшов негативного висновку - і цей висновок визнано судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству. При цьому позивачем дотримано усіх визначених законом умов, тому суд вправі зобов`язати відповідача прийняти певне рішення, а саме - прийняти декларацію.

Згідно Рекомендації № Р(80)2 Комітету Міністрів Ради Європи, дискреційне повноваження повноваження, що його адміністративний орган влади, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду. Тобто коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає кращим за певних обставин.

Просить змінити рішення суду, а саме резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позов ОСОБА_1 до УДМС в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову УДМС в Івано-Франківській області у прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства рф.

Зобов`язати УДМС в Івано-Франківській області прийняти декларацію ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства від 04.09.2023 замість документа про припинення громадянства рф.

Апеляційні вимоги щодо оскарження додаткового рішення, позивачка обґрунтовує тим, що вважає доводи відповідача щодо зменшення витрат на правову допомогу необґрунтованими. Розмір витрат на правничу допомогу заявлений адвокатом Тарасенко Т.Ю. є співмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги, а також співрозмірним у порівнянні з ринковими послугами адвокатських послуг.

Вважає, що розмір гонорару 10 000 грн підтверджується матеріалами справи, є обґрунтованим і має бути відшкодований в повному обсязі.

Просить додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 змінити та прийняти постанову, якою стягнути з УДМС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 витрати на послуги адвоката в сумі 10 000 грн.

Стягнути з УДМС в Івано-Франківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1610,40 гривень та витрат на послуги адвоката за представництво інтересів в суді апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн.

Управління ДМС України в Івано-Франківській областіподало апеляційну скаргу з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що позивач в декларації про відмову від іноземного громадянства в якості підстави відмови від іноземного громадянства та подачі декларації посилалась на існування незалежних від неї причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) рф, оскільки процедура оформлення припинення громадянства (підданства) рф не здійснюється.

Однак, звертаючись до відповідача із декларацією про відмову від іноземного громадянства встановленої форми за формою № 45, затвердженою наказом МВС від 16.08.2012 № 715, у поданій декларації позивач посилалась на іншу підставу для прийняття декларації, визначену пунктом 1 форми декларації, а саме: неотримання протягом встановленого законодавством рф 6-місячного строку з дати прийняття уповноваженим органом рф до розгляду її клопотання про вихід з громадянства рф документа про припинення громадянства (підданства) особи, ані відмови у припиненні громадянства (підданства).

Відповідно, відповідач досліджував можливість прийняття декларації саме на підставі, зазначеній заявницею у формі декларації.

Заявник надала доказ подання нею заяви про вихід з громадянства рф до уповноваженого органу рф на території України, однак, з огляду на викладене у листі МЗС рф від 14.07.2022 № 18372/кд-гр (доданому до її звернення), подану нею заяву у зв`язку із призупиненням роботи російських закордонних установ в Україні не було передано для розгляду, у зв`язку з чим їй рекомендовано подати заяву про вихід з громадянства рф до дипломатичного представництва або консульства рф у третій країні.

Відтак, заявник не може посилатися на наявність підстави перевищення строку розгляду її заяви про вихід з іноземного громадянства, якщо їй рекомендовано подати таку заяву про вихід з громадянства рф.

Якщо процедура виходу з громадянства рф за ініціативою особи здійснюється рф на території рф та на території третіх країн, відповідач не може вважати цю обставину незалежною причиною, оскільки керується визначенням незалежної причини, закріпленим у абзаці 13 статті 1 Закону.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 317 КАС Українипідставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 уроженка м. Нижнєвартовськ, Тюменської області, республіка РРФСР, рф.

17.09.2021 позивач подала заяву про оформлення набуття нею громадянства за територіальним походженням та зобов`язання припинити іноземне громадянство (рф) протягом двох років з моменту набуття громадянства України та подати до органу, що видав їй тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства рф, виданим уповноваженим на те органом цієї держави.

У зобов`язанні позивачем зазначено, що у разі неотримання нею з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства (підданства) рф вона зобов`язується подати декларацію про відмову від громадянства (підданства) цієї держави і повернути національний паспорт громадянина до уповноваженого органу цієї держави.

16.11.2021 відповідачем прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України».

24.11.2021 позивачу видано тимчасове посвідчення громадянина України зі строком дії до 16.11.2023.

04.09.2023 ОСОБА_1 звернулась до Надвірнянського відділу УДМС України в Івано-Франківській області з листом щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства, в якому просила прийняти від неї декларацію про відмову від іноземного громадянства, згідно якої вона відмовляється від громадянства рф, у зв`язку з тим, що існують незалежні від неї причини неотримання документу про припинення іноземного громадянства рф.

В обґрунтування заяви позивачем було зазначено, що у зв`язку з припиненням роботи посольства рф в Україні та відповідно припинення консульського прийому громадян з будь-яких питань, враховуючи, що консульський прийом не здійснюється з початку збройної агресії рф та припинений на невизначений строк, а також враховуючи, що внаслідок широкомаштабних воєнних дій проїзд на територію рф є для неї неможливим, позивач з незалежних від неї причин позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства рф.

До заяви було додано декларацію про відмову від іноземного громадянства, копію довідки посольства рф в Україні від 22.02.2023 за № 269100550, копію відповіді Міністерства закордонних справ рф, копію електронного листа посольства рф в Молдові.

05.09.2023 на заяву позивача Надвірнянським відділом УДМС України в Івано-Франківській області надано відповідь, в якій вказано про відсутність у позивача підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства.

Вважаючи відмову відповідача у прийнятті декларації протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Статтею 4 Конституції Українивстановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

За умовами пункту 2 частини першоїстатті 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.Законом України від 18 січня 2001 № 2235-III «Про громадянство України»(далі як і раніше - Закон № 2235-III).

За визначеннями, наведеними устатті 1 Закону № 2235-III ( у редакції, чинній на час спірних правовідносин)громадянство України- правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках;громадянин України- особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України;іноземець- особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;реєстрація громадянства України- внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи;зобов`язання припинити іноземне громадянство- письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України;незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства- невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленогозакономв Україні на момент, коли особа набула громадянство України (абзац 13);декларація про відмову від іноземного громадянства- документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (абзац 16);

Порядок набуття громадянства України визначенийрозділом ІІ Закону № 2235-III, відповідно до пункту 2 статті 6 якого громадянство України набувається за територіальним походженням.

Відповідно частини 1 статті 8 Закону № 2235-III особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства - частина 5 статті 8 Закону № 2235-III .

Умови прийняття до громадянства України визначеністаттею 9 Закону № 2235-III, зокрема, частиною першою указаної норми встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

За правилами частини другоїстатті 9 Закону № 2235-III умовами прийняття до громадянства України є, зокрема, подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженимУказом Президента України від 27 березня 2001 №215(далі - Порядок №215).

Порядок розгляду органами міграційної служби заяв і подань з питань громадянства України, рішення за якими приймає Президент України також визначений Порядком №215.

З аналізу абзацу 13 статті 1 Закону № 2235-III випливає, що неотримання документа про припинення іноземного громадянства вважається таким, що відбулося з незалежних від особи причин, за наявності хоча б однієї із альтернативних підстав, перелік яких є вичерпним.

Отже, незалежними від особи причинами неотримання документа про припинення громадянства іноземної держави є три самостійні обставини: 1) невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено; 2) відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи; 3) нездійснення такої процедури.

Судом встановлено, що позивачкою в декларації про відмову від іноземного громадянства в якості підстави відмови від іноземного громадянства та подачі декларації посилалась на існування незалежних від неї причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) рф, оскільки процедура оформлення припинення громадянства (підданства) рф не здійснюється.

Апеляційний суд зазначає, що запроваджуючи інститут подання декларації про відмову від іноземного громадянства, законодавець в імперативному порядку, насамперед, зобов`язав іноземця, який звернувся із відповідною заявою до органу ДМС протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Такі дії передбачають активну поведінку іноземця, спрямовану на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання ним документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави.

Приписистатті 9 Закону № 2235-III передбачали можливість подання замість документа про припинення громадянства (підданства) іншої держави подання декларації про відмову від іноземного громадянства.

Така декларація передбачала необхідність викладення обставин, за яких особа, що набула громадянство України, не отримала документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави, і такі обставини не залежали від неї.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що неотримання позивачем документа про припинення громадянства рф відбулося з незалежних від неї причин, оскільки позивач незалежною від неї обставиною вважає факт припинення роботи на території України всіх консульських установ рф, покликаючись на надані до декларації копію довідки посольства рф в Україні від 22.02.2023 за №260100550, якою повідомлено позивача, що заяву про вихід із громадянства прийнято до перегляду, копію відповіді Міністерства закордонних справ рф, якою повідомлено позивача про те, що заява про вихід із громадянства рф не направлялася на переогляд, оскільки припинена діяльність російських структур на території України та копію електронного листа посольства рф в Молдові, яким повідомлено, що для припинення російського громадянства в посольстві росії в Молдові потрібно мати громадянство Молдови або посвідка на постійне проживання.

Апеляційний суд приймає до уваги твердження відповідача, що процедура припинення громадянства рф за ініціативою особи визначена федеральним законом рф від 31.05.2002 № 62-ФЗ «Про громадянство російської федерації» та Положенням про порядок розгляду питань громадянства російської федерації, затвердженим указом президента російської федерації від 14.11.2002 № 1325.

Нездійснення процедури виходу з громадянства іноземної держави саме на території України не може слугувати підставою звернення із декларацією про відмову від іноземного громадянства, оскільки в розумінні абз. 13 ст. 1 Закону № 2235-III така процедура має не здійснюватись іноземною державою взагалі.

Таким чином, слушним є твердження відповідача, що у позивачки може існувати подвійне громадянство.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачка, по інформації посольства росії в Молдавії 02.08.2023, подала заяву про оформлення паспорта нового покоління (а.с. 17)

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність відмови відповідача у прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства рф.

Відповідно дост.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч.1ст. 5 КАС України).

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апеляційний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1ст. 8 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено уст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованихКонституцієюта законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписалиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Апеляційний суд приймає до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006).

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, щовимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Апеляційний суд не приймає доводи позивачки наведені в апеляційній скарзі, оскільки такі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Однак, погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов та апеляційній скарзі.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову. Разом з тим, позивачка не позбавлена права після спливу двох років звернутись повторно до відповідача, з декларацію про відмову від громадянства рф.

Оскільки вказане вище судове рішення по суті даних позовних вимог, - скасовано, а, відтак, підлягає скасуванню і додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 у даній справі про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, як похідне.

Крім наведеного щодо додаткового судового рішення апеляційний суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції в основному судовому рішення надавалась оцінка розміру понесених витрат на правову допомогу і з цього питання прийнято рішення, тому відсутні підстави було приймати додаткове. Подібного процесуальний Кодекс не передбачає.

Одночасно, не підлягають відшкодуванню судові витрати понесені позивачкою, в апеляційній інстанції, відповідно статті 139 КАС.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області задовольнити.

Скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі №300/6586/23 та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 доУправління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській областіпро визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Скасувати додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі № 300/6586/23 та прийняти нове, яким в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар