Ухвала

від 12.06.2024 по справі 300/2475/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 червня 2024 року

Київ

справа № 300/2475/23

адміністративне провадження № К/990/21253/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2023, додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 300/2475/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ДК Орісіл» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,

ВСТАНОВИВ:

31.05.2024 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена засобами поштового зв`язку 25.05.2024.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вважає, що:

- суди попередніх інстанцій застосували пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України всупереч правовій позиції Верховного суду, викладеній у постановах від 12.04.2023 у справі № 520/3336/19, від 12.01.2023 у справі № 140/6978/20 та від 18.12.2018 у справі №810/1585/17 (ТОВ «ЗАВОД ДК ОРІСІЛ» реалізовував соляну кислоту за договірною ціною, яка не відповідає ринковій ціні, яка склалась на ринку ідентичних товарів, що є нижчою за звичайну (ринкову) ціну);

- суди попередніх інстанцій застосували пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України всупереч сталій судовій практиці Верховного Суду щодо вимог до актів приймання-передачі послуг, зокрема деталізації змісту наданих послуг, доцільності отримання послуг, зв`язку витрат понесених на послуги, використання послуг в господарській діяльності з урахуванням факту збільшення ринків збуту товару, кількості покупців, збільшення попиту/пропозиції на товар, тощо (ТОВ «ЗАВОД ДК ОРІСІЛ» відніс до складу податкового кредиту вартість послуг комерційного посередництва).

В чому ГУ ДПС вбачає подібність правовідносин, які виникли у справах, які були предметом розгляду Верховним Судом, до правовідносин у справі, у якій подано касаційна скаргу. Натомість, у справі № 140/6978/20 вирішувалось питання реалізації товарів нижче ціни їх придбання, а у справі №810/1585/17 предмет доказування був пов`язаний із дослідженням реальності господарських операцій. У справі ж №810/1585/17 Верховний Суд розглядав питання інвестиційної діяльності.

Натомість, у справі, у якій подано касаційну скаргу, питання застосування пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України полягає у реалізації позивачем самостійно виготовленої продукції нижче ринкових цін і суди дійшли висновку, що контролюючий орган таку обставину не підтвердив належними і допустимими доказами.

При цьому питання застосування пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах було предметом розгляду Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щoдo пoдатків, збoрів та інших oбoв`язкoвих платежів Касаційнoгo адміністративнoгo суду - постанова від 26.03.2024 у справі № 200/773/20-а, однак, у касаційній скарзі ГУ ДПС не обґрунтовує, чому висновки судів у справі № 300/2475/23 їм не відповідають.

Щодо доводів пов`язаних із послугами комерційного посередництва ГУ ДПС наводить витяги з постанов Верховного Суду, які стосуються оцінки наявних у конкретній справі документів, що не узгоджується із правовим змістом пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У цілому доводи касаційної скарги наводяться безвідносно до висновків судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позовних вимог, що свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги.

Доводи про незгоду із додатковим судовим рішенням наведені не у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України і зводяться до приведення витягів з різних постанов Верховного Суду без будь-якого правового обґрунтування, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права в цій частині.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2023, додаткового рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 та постанов Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2023, додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 300/2475/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ДК Орісіл» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання дії та бездіяльності протиправними - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон