Рішення

від 30.05.2024 по справі 227/3173/23

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 227/3173/23

Провадження № 2/235/447/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Назаренко Г.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог щодо

предмета спору ОСОБА_5

секретаря судового засідання Леонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Чумак Ірина Миколаївна, до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Добропільської міської ради Донецької області, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2024 року з Добропільського міськрайонного суду Донецької області на підставі ухвали судді від 20 грудня 2023 року в порядку ст.31 ЦПК України надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чумак І.М., до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Добропільської міської ради Донецької області, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його неповнолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , навчається у 8 класі НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів ліцею м. Добропілля.

На сьогоднішній день він працює у ПрАТ «КДЗ» головним механіком.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання родини для дитини створені належні умови проживання та всебічного розвитку ОСОБА_6 має окрему кімнату з необхідними меблями.

Мати дитини ОСОБА_3 з 2019 року не бере ніякої участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, хлопчиком опікується лише він. Відповідач веде аморальний спосіб життя, вживає алкогольні напої, ніде не працює.

Згідно з відповіддю ВП № 1 Покровського РУП відносно ОСОБА_3 було зафіксовано 4 факти викликів поліції за фактом сімейного конфлікту.

За довідкою Оратівської селищної ради Вінницької області він разом з неповнолітнім сином ОСОБА_7 був зареєстрований як ВПО з 16.04.2022, що вказує на те, що ОСОБА_3 залишила дитину у складних життєвих обставинах, разом із сином не виїхала в евакуацію, не подбала про його безпеку.

Відповідно до довідки ЗОШ І-ІІІ ступенів мати неповнолітнього ОСОБА_8 не проживає з сім`єю, школу не відвідує, не бере участі в освітньому процесі свого сина. Батько виховує сина один.

З 2019 року по сьогоднішній день відповідач зовсім не піклується про свого сина, не спілкується з ним, не цікавиться про стан його здоров`я. Всі ці негативні аспекти аморального життя відповідача можуть найгіршим чином вплинути на дитину.

Зважаючи на те, що відповідач, на думку позивача, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, він вимушений звернутися до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.2-4).

Ухвалою судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 січня 2024 року зазначену цивільну справу прийнято до провадження та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження; відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с.46).

У встановлений судом строк відповідачем ОСОБА_3 подано відзив, в якому вона зазначила, що не визнає пред`явлений до неї позов з огляду на наступне.

Все своє життя вона працює: з березня 2007 року по березень 2012 року головним спеціалістом відділу пенсійного забезпечення УПФУ м. Донецька, з червня 2014 року по листопад 2014 року продавцем мережі магазинів «Брусниця», з червня 2015 року по листопад 2016 року адміністратором магазину «Модний», з грудня 2016 року по липень 2017 року менеджером ТОВ «Біс-Софт», з вересня 2018 року по лютий 2019 року фасилітатором іноземної організації «Сейв зе Сілдрен», з травня 2020 року по лютий 2023 року адміністратором ФОП ОСОБА_10 . Медичний центр «AnVita», з лютого 2023 року доглядає батьків: матір ОСОБА_11 , 1953р.н., яка має інвалідність І групи, батька ОСОБА_12 , 1951р.н., з інвалідністю 3 групи, за адресою: АДРЕСА_2 .

Влітку 2014 року вона разом з дітьми ОСОБА_13 , 1999р.н., ОСОБА_7 , 2009р.н., та позивачем переїхали з м. Донецька до м. Добропілля у квартиру сестри позивача по АДРЕСА_1 . У цій квартирі вона особисто зробила косметичний ремонт, купила міжкімнатні двері, тумбочку, канцелярські товари для школи і створила домашній затишок.

У серпні 2016 року її старший син ОСОБА_14 зламав ногу своєму батькові, тому ОСОБА_1 знаходився в травматології м. Добропілля, а вона сама вимушена була відправляти старшого сина на навчання на перший курс медичного закладу у м. Кам`янське, збирати молодшого сина ОСОБА_15 до першого класу ліцею м. Добропілля. З першого класу навчання ОСОБА_16 в ліцеї і до тепер вона активно бере участь у вихованні дитини і житті школи, за що у 2020 році була офіційно відмічена адміністрацією НЗ ЗОШ 1-3 ступенів ліцею у м. Добропілля. Також вона приділяла увагу для розвитку дитини. 1 червня 2021 року вона приводила ОСОБА_16 в медичний заклад, де працювала, і він брав участь в конкурсі малюнків. Приділяла увагу і піклувалась про стан здоров`я сина вона систематично щороку. Так і 13.08.2021 перед навчальним роком у приватному медичному центрі її дитині провели ретельний медичний огляд, який вона оплатила.

Упродовж всього їхнього проживання у м. Добропіллі позивач постійно бив її, знущався з неї на очах у дітей. Крім того, позивач разом з їхнім старшим сином ОСОБА_17 вживали спиртні напої і потім разом били її на очах меншого сина ОСОБА_16 , ламаючи його дитячу психіку і налаштовуючи проти неї. У березні 2015 року її старший син ОСОБА_17 побив її, а тому 6 березня 2015 року вона вимушена була звернутися до лікарів. У жовтні 2021 року її син ОСОБА_16 викинув з квартири її речі, а коли вона їх збирала в під`їзді будинку, її чоловік зачинив двері і впускав її, через що вона вимушена була переїхати до своїх батьків у м. Білицьке. Працювала вона у м. Добропіллі, бачилася з сином, ходила до школи. Новий рік з 2021 на 2022 рік вона зустрічала разом зі своїми синами.

З початком активізації бойових дій у квітні 2022 року син ОСОБА_16 разом із батьком виїхали до родичів у Вінницьку область. В той час вона працювала і не могла покинути своїх хворих батьків. Зі своїми дітьми спілкувалась в телефонному режимі. В день народження ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_2 він разом із батьком заїхали до неї додому в м. Білицьке, однак позивач тоді надав мало часу на їхнє спілкування із сином, і вони поїхали. Впродовж осені 2023 року ОСОБА_16 тричі був у неї, спілкувався зі своїм дідом, вона купувала йому солодощі, готувала його улюблене желе та забезпечувала консервуванням.

Зазначила також, що ніколи не зловживає алкогольними напоями, не веде аморальний спосіб життя, не ухиляється від виконання батьківських обов`язків, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання.

Вважає, що викладене позивачем у позовній заяві є надуманим і не відповідає закону. Просила позовні вимоги залишити без задоволення (а.с.52-55).

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 лютого 2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.116).

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, просили задовольнити.

Відповідач та її представник ОСОБА_4 позов не визнали з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,

ОСОБА_5 пояснила, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Добропільської міської ради Донецької області 15 березня 2024 року були запрошені батьки неповнолітнього ОСОБА_9 . Після з`ясування всіх обставин та думки батьків відбулося голосування з питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_9 . На комісії було прийняте одноголосне рішення щодо підготовки службою у справах дітей висновку від органу опіки та піклування Добропільською міською радою Донецької області про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_16 . Батькові було рекомендовано звернутися до суду з питання встановлення місця проживання дитини разом із ним.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, а також показання свідків і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також заслухавши думку дитини з питання позбавлення матері батьківських прав, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносин.

ОСОБА_1 та ОСОБА_18 перебували у зареєстрованому шлюбі з 8 серпня 1998 року по 12 січня 2022 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим 02.11.2004 Добропільським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, та свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим 12.01.2022 Добропільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с.12, 59).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 07.09.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області (а.с.11).

Разом з позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 2021 року проживає його син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідками УСЗН Добропільської міської ради №№ 1422-5002953120, 1422-5002953094 від 12.09.2023 та довідкою ОСББ «Шик» від 12.09.2023 (а.с.14, 15, 17).

З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання родини ОСОБА_19 , складеного комісією служби у справах дітей при виконкомі Добропільської міської ради Донецької області 19.09.2023, за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Умови проживання добрі, санітарно-гігієнічні норми витримані, опалення та водопостачання централізовані, наявна електроенергія. У дитини є своя окрема кімната, яка обладнана всім

необхідним: спальне місце, шафа для одягу, посезонний одяг та взуття, письмовий стіл, ноутбук. На кухні є готова їжа та запас продуктів. За слів дитини він живе з батьком з жовтня 2021 року, мама проживає в іншому місці з новою родиною, майже не спілкується. Відносини в родині добрі. Для дитини створені належні умови для проживання та всебічного розвитку (а.с.13).

Виданою Новоживотівським старостинським округом Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області 14.09.2023 довідкою № 9-163 підтверджується, що ОСОБА_1 був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа і проживав з 16.04.2022 за адресою: АДРЕСА_3 , разом з неповнолітнім сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВПО), який перебував на його утриманні (а.с.22).

У відповідності до акту ОСМД «Шик» від 15.01.2019 за адресою: АДРЕСА_1 більше двох років проживали ОСОБА_1 , 1976р.н., ОСОБА_3 , 1980р.н., ОСОБА_13 , 1999р.н., ОСОБА_9 , 2009р.н. (а.с.62).

За довідкою УСЗН Добропільської міської ради Донецької області від 29.04.2024 № 1422-5003263711 ОСОБА_3 взята на облік як ВПО за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 .

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_3 , складеного 25.01.2024 депутатом Добропільської міської ради VIII скликання ОСОБА_20 , ОСОБА_3 з червня 2022 року проживає у АДРЕСА_2 разом із батьками-інвалідами ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , за якими здійснює цілодобовий догляд (а.с.63). Мати відповідача ОСОБА_11 з 16.10.2006 визнана інвалідом 1 групи за загальним захворюванням безстроково, потребує постійного стороннього догляду (а.с.58, 78-81), батько відповідача ОСОБА_12 з 01.01.2005 визнаний інвалідом 3 групи за професійним захворюванням, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер (а.с.58, 82-85).

Згідно з довідками НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів ліцею м. Добропілля Донецької області № 18 від 13.09.2023 ОСОБА_6 , 2009р.н., дійсно навчається у 8 класі НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів ліцею м. Добропілля Донецької області. З 01.09.2022 навчальний заклад працює в дистанційному форматі (а.с.19).

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною сьомою ст.7Сімейного кодексуУкраїни (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою ВерховноїРади Українивід 27лютого 1991року N789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналогічні правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17 (провадження N61-13752св19),від 13квітня 2020року усправі N760/468/18(провадженняN61-8883св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19), від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

З характеристики з місця проживання ОСОБА_3 вбачається, що за час проживання за адресою: АДРЕСА_2 , остання проявила себе з позитивного боку: проживає з хворими батьками мати має інвалідність І групи, батько інвалідність ІІІ групи, працьовита, ввічлива, в сім`ї атмосфера взаєморозуміння та добра, є люблячою, чуйною дочкою і матір`ю, займається господарством, городом, допомагає батькам та сусідам, є позитивною людиною зі зразковими моральними якостями, підтримує добрі стосунки в сім`ї та з оточуючими (а.с.64).

Із записів з трудової книжки ОСОБА_3 вбачається, що вона перебувала у трудових відносинах з:

-30.03.1999 по 28.08.2000 з Добропільським управлінням соціальної сфери,

-01.09.2000 по 13.10.2000 з яслями-садком № 72,

-20.02.2002 по 01.09.2006 з ПП ОСОБА_21 ,

-23.03.2007 по 29.03.2012 з УПФУ в Кіровському районі м. Донецька,

-13.06.2014 по 21.11.2014 з ТОВ «Український Рітейл»,

-19.09.2017 по 30.06.2018 з ТОВ «Біс-Софт»,

-05.05.2020 по 18.02.2023 з ФОП ОСОБА_10 , де характеризувалась позитивно (а.с.87);

-з 16.04.2014 по 12.06.2014 перебувала на обліку в Донецькому міському центрі зайнятості, з 31.05.2019 по 04.05.2020 та з 04.04.2023 по теперішній час - в Добропільському міському центрі зайнятості як безробітна (а.с.65-71, 76, 77);

-з 10.09.2018 по теперішній час перебуває у договірних відносинах цивільно-правового характеру з Відокремленим підрозділом іноземної неурядової організації «Представництво «Сейв зе Чілдрен в Україні», у січні 2017р., 12-13 квітня 2017р., 10-11 вересня 2018р. брала участь в психологічних тренінгах (а.с.72-75).

З довідок КНП «Добропільська лікарня інтенсивного лікування» № 1099 від 29.01.2024 та б/н від 29.01.2024 вбачається, що ОСОБА_3 за наркологічною та психіатричною допомогами не зверталася, відомостей про звернення до інших наркологічних та психіатричним закладів немає (а.с.68).

За інформацією НВК загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ліцей м. Добропілля Донецької області від 30.01.2024 ОСОБА_9 навчається у даній школі з 01.09.2016. Зі слів класного керівника мати ОСОБА_3 приходила до школи та цікавилася шкільним життям свого сина, періодично виходила на телефонний дзвінок з класним керівником. На батьківські збори частіше приходив батько учня ОСОБА_1 у 2019-2020 навчальному році разом із батьківським комітетом класу мати ОСОБА_1 брала участь у підготовці та проведенні виховного заходу у класі, за що їй була оголошена подяка від вчителя та адміністрації школи. Зі слів класного керівника останні два роки у шкільному житті та навчанні сина бере участь батько ОСОБА_1 . За цей час перший раз мати ОСОБА_3 вийшла на зв`язок з класним керівником 02.01.2024 (а.с.90, 92). Суд враховує саме цю інформацію зі школи, а не довідку НВК загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ліцей м. Добропілля Донецької області № 19 від 13.09.2023 (а.с.20) як останній за часом виданий документ і такий, що містить більш повну інформацію щодо участі відповідача в житті дитини, оскільки з 01.09.2022 навчальний заклад працює в дистанційному режимі, що значно звужує обсяг спілкування батьків з адміністрацією школи і не дає змоги встановити повну картину взаємовідносин батьків з дітьми в їх сім`ях.

На наданих відповідачем фото зображені ОСОБА_3 разом із дітьми 31.12.2021 на святкуванні Нового року, ОСОБА_3 разом із сином ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , восени 2023 року, ОСОБА_6 разом із дідом ОСОБА_12 восени 2023 року (а.с.94).

Наданою відповіддю Покровського РУП ГУНП в Донецькій області від 10.10.2023 на ім`я представника позивача ОСОБА_2 підтверджується, що відносно ОСОБА_3 зафіксовано 4 факти викликів співробітників ВП № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області за фактом сімейного конфлікту (тричі у 2019 році, один раз у січні 2023 року), 10.04.2023 та 23.09.2023 ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб (а.с.21). Доказів того, що відповідач не виконувала своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_9 , суду надано не було.

Свідок ОСОБА_22 показала, що знайома з ОСОБА_23 з 2016 року, працювала з нею психологом. Крім того, їхні будинки знаходяться поруч і вона допомагає ОСОБА_24 по господарству. Приходячи за місцем роботи ОСОБА_24 у клініку, неодноразово бачила там її сина ОСОБА_16 , у 2020 та 2021 роках брала участь в шкільному житті ОСОБА_16 . Запевнила, що ОСОБА_24 спиртними напоями не зловживає, спокійна, врівноважена людина.

Свідок ОСОБА_25 показав, що познайомився з ОСОБА_3 в медичній клініці, де відповідач працювала адміністратором, а він привозив туди свою дочку на лікування. Зі слів ОСОБА_3 йому відомо, що її колишній чоловік ОСОБА_1 заборонив молодшому синові спілкуватися з нею. Про вказаний факт йому також відомо з телефонної розмови ОСОБА_3 із сином ОСОБА_16 . Він бачив переписку між ними, де дитина писала, що любить свою маму ОСОБА_3 . Проблеми у спілкуванні між ОСОБА_3 та її сином ОСОБА_9 почалися з осені 2023 року, до цього спілкування відбувалося безперешкодно.

Свідок ОСОБА_13 показав, що в його дитинстві мати ОСОБА_3 зловживала спиртними напоями, влаштовувала сварки, бійки, неадекватно поводила себе, намагалася покінчити життя самогубством, застосовувала до нього фізичну силу, тому він її побоювався і не хоче, щоб його молодший брат ОСОБА_9 був жертвою психологічного та фізичного насильства з боку матері. Після розлучення батьків брат вирішив жити разом із батьком ОСОБА_1 . Вже майже чотири роки мати ОСОБА_3 не приймає участі у житті його молодшого брата і лише два роки тому подарувала Арсенію 1000 грн. За своїм власним бажанням брат не спілкується із мамою, заблокував її у телефоні та соціальних мережах, батько не забороняє Арсенію спілкуватися із мамою. Заперечував застосування фізичної сили до відповідача зі свого боку та сторони батька. Показання свідка ОСОБА_13 суд не може взяти до уваги, оскільки між ним та його матір`ю ОСОБА_3 склалися несприятливі відносини через застосування до ОСОБА_3 з боку ОСОБА_13 фізичної сили, що об`єктивно підтверджується виписками з медичних документів відповідача та фотографіями із зображенням на них відповідача з тілесними ушкодженнями (а.с.88, 89, 91, 94).

Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Добропільської міської ради Донецької області від 18.03.2024 № 02/05-33/0074/09-01/64/02, з метою соціального захисту ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та керуючись ст.ст.164, 165 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування виконкому Добропільської міської ради вважав недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.126-128).

На виконання вимог ст.171 СК України у присутності психолога ОСОБА_26 була з`ясована думка дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з питання доцільності позбавлення батьківських прав його матері ОСОБА_3 . Дитина пояснила, що після розлучення батьків проживає разом із батьком ОСОБА_1 , з яким знаходиться у добрих, довірливих стосунках. При розлученні батьків він вирішив жити з татом, оскільки мама зловживала спиртними напоями, не ночувала вдома, била скло, влаштовувала сварки, бійки, застосовувала до нього фізичну силу. Через те, що мама дзвонила до нього у нетверезому стані, він посварився з нею. В основному він сам дзвонить їй. Взимку 2022 року мама відправила йому теплі речі, а на останній день народження нічого не подарувала йому, не подзвонила, щоб спитати про його стан навіть після того, як м. Добропілля було піддано ракетному обстрілу. Вважав, що мати має бути позбавлена батьківських прав щодо нього, так як наданий їй шанс вона вже упустила.

Вирішуючи спір, дослідивши та давши оцінку наданим учасниками справи доказам, суд доходить висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні, оскільки позивачем не доведено обставини, що свідчать про необхідність застосування до відповідача такої виняткової міри як позбавлення батьківських прав. Рішення про відмову в позбавленні батьківських прав ОСОБА_3 щодо її малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановлено всупереч думці дитини, оскільки відповідає його інтересам.

На підставі наведеного, в позові необхідно відмовити.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові судовий збір необхідно покласти на позивача (а.с.1).

Відповідно до ст.51 Конституції України, ст.ст.8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.7, 150, 155, 164, 166 СК України, керуючись ст. ст.4, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Чумак Ірина Миколаївна, до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Добропільської міської ради Донецької області, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції за правилами ст.ст.354, 355 ЦПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 30 травня 2024 року. Повне судове рішення складене 10 червня 2024 року.

Суддя Г.В. Назаренко