Рішення

від 13.06.2024 по справі 731/301/24

ВАРВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №731/301/24

Провадження №2/731/125/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

13 червня 2024 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Тарасенко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань №1 Варвинського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Яковенко Тетяна Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

10травня 2024року ОСОБА_1 звернувся до Варвинського районного суду Чернігівської області з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13 серпня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Яковенко Т.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису №79041, виданого 02 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., за яким з нього має бути стягнено на користь ТОВ «ФК «АВАНСАР» кошти у сумі 5695, 19 грн.

Позивач стверджує, що заборгованість за кредитним договором на час вчинення виконавчого напису нотаріуса була спірною, необґрунтованою та безпідставною, вказаний кредитний договір нотаріально не посвідчувався.

У зв`язку з цим, на переконання позивача спірний виконавчий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №79041 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №200508640 від 10 травня 2016 року, який вчинений 02 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження до судового розгляду на 13 червня 2024 року.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 22). 07 червня 2024 року останній звернувся до суду із письмовою заявою про здійснення розгляду справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні (а.с. 27).

Відповідач ТОВ «ФК «АВАНСАР» свого представника в судове засідання не направило, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку (а.с. 26). Причину своєї неявки до суду не повідомили. Відзиву на позовну заяву чи інших заяв з процесуальних питань від відповідача не надійшло.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Яковенко Т.М. у судове засідання не з`явилася. 23 травня 2024 року, використовуючи засоби електронного зв`язку, звернулася з клопотанням щодо здійснення розгляду справи без її участі (а.с. 25).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. у судове засідання також не з`явився, при цьому про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку (а.с. 23). Причину своєї неявки до суду не повідомляв. Процесуальних заяв від третьої особи до суду не надходило.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України проводить заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

02 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис №79041, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість, нарахована за період з 10 травня 2016 року по 28 травня 2021 року, за Кредитним договором №200508640 від 10 травня 2016 року, укладеним ним з ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ: 38619024), у загальній сумі 5695, 19 грн, на користь правонаступника ТОВ ФК «АВАНСАР», якому ТОВ «ФК «ФАГОР» (код ЄДРПОУ: 40202955), відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №27/05/2020-4 від 27 травня 2020 року, якому в свою чергу ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» (код ЄДРПОУ: 40210636) відступило право вимоги на підставі Договору факторингу №1 від 20 травня 2016 року, якому в свою чергу ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» і відступило своє право вимоги за вищезазначеним кредитним договором на підставі Договору факторингу №1905 від 19 травня 2016 року (а.с. 8).

У подальшому, вказаний виконавчий напис нотаріуса був пред`явлений до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Чернігівської області Яковенко Т.М., яка у межах виконавчого провадження №69639241, свідченням чого є відповідна копія постанови від 13 серпня 2022 року (а.с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, яку вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пунктів 1.1, 3.1, 3.2 розділу 2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При цьому на сьогодні є чинною постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, якою визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Зокрема, скасовано пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким було передбачено, що для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року по справі №910/13233/17 зазначено, що у зв`язку з визнанням судом нечинною Постанови Кабінету Міністрів України N662 від 26 листопада 2014 року до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172 від 29 червня 1999 року в редакції від 29 листопада 2001 року. Вказаною редакцією було передбачено вчинення виконавчого напису нотаріуса лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди.

Таким чином, як на момент вчинення приватним нотаріусом Остапенком Є.М. спірного виконавчого напису №79041 від 02 червня 2021 року, так як і на час розгляду справи, обов`язковою умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису за кредитним договором є нотаріальне посвідчення такого договору.

Водночас матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що Кредитний договір №200508640 від 10 травня 2016 року, укладений між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 посвідчувався нотаріально. Відомостей про нотаріальне посвідчення згадуваного договору у виконавчому написі не зазначено. Відповідачем вказаний факт також не доведено.

Суд звертає увагу, що вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, про захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт, зокрема, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу, не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 закону «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів нотаріуса може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог стягувача до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 по справі №754/9711/14-ц та застосований у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі №137/1666/16-ц.

Протягом усього часу розгляду справи в суді стороною відповідача, відповідно до положень ст. 76-81 ЦПК України, з метою отримання спірного виконавчого напису, не було надано суду належних і допустимих доказів на обґрунтування того, що приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенку Є.М. були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором.

Крім того, стороною відповідача не було надано доказів надсилання стороні позивача досудових вимог про виконання зобов`язань за кредитним договором, що позбавило його процесуальної можливості реалізувати свої права щодо вирішення спору у добровільному порядку чи оскарження такої заборгованості.

Суд звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримав від установи первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), у зв`язку з чим у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед кредитною установою є безспірними.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а також не пересвідчився в отриманні позивачем вимоги банку про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений у порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також, беручи до уваги факт визнання відповідачем пред`явленого до нього позову, суд, керуючись принципом змагальності сторін, з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі, визнавши спірний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача сплачений нею судовий збір у сумі 1211, 20 грн (а.с. 1, 2).

На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 247, 263, 265, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР» (код ЄДРПОУ: 40199031; юридична адреса: вул. Січових Стрільців, б. 21/27, офіс 405, м. Київ, 04053), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса: вул. Мала Житомирська, 6/5, м. Київ, 01001), приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Яковенко Тетяна Миколаївна (адреса: пл. Заньковецької М., б. 4, 1-поверх, м. Ніжин Чернігівська область, 16600) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №79041, вчинений 02 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР» (код ЄДРПОУ: 40199031) заборгованість, нараховану за період з 10 травня 2016 року по 28 травня 2021 року, за Кредитним договором №200508640 від 10 травня 2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ: 38619024), та плати за вчинення виконавчого напису, на загальну суму - 5695 (п`ять тисяч шістсот дев`яносто п`ять) гривень 19 копійок.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР» (код ЄДРПОУ: 40199031) на користь позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко