Постанова

від 10.06.2024 по справі 482/2568/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

10.06.24

22-ц/812/805/24

Єдиний унікальний номер судової справи 482/2568/23

Номер провадження 22-ц/812/805/24

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

10 червня 2024 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Травкіною В.Р.,

за участі: позивача ОСОБА_1 та її представника позивача ОСОБА_2 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана їїпредставником адвокатом КачаномРоманом Юрійовичем, рішення, яке ухвалено Новоодеським районним судом Миколаївської області 25 березня 2024 року, під головуванням судді Сергієнка С.А., в приміщені цього ж суду, описку в якому виправлено ухвалою того ж суду від 25 березня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Новоодеська багатопрофільна лікарня» Новоодеської міської ради про відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2023року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Новоодеська багатопрофільна лікарня» Новоодеської міської ради (далі КНП «Новоодеська багатопрофільна лікарня» НМР) про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначено,що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 .

З 06 жовтня 2022 року по 25 жовтня 2022 року ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні КНП «Новоодеська багатопрофільна лікарня» НМР.

У даному медичному закладі ОСОБА_3 проходила лікування відповідно до протоколу «Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби СОVID-19» та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 19 березня 2007 року №128 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Пульмонологія».

З 01 листопада 2022 року перебувала на лікуванні в терапевтичному відділенні КНП «Новоодеська багатопрофільна лікарня» НМР та ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Позивач, маючи підозру про те, що смерть її матері настала внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків лікарями вищевказаного медичного закладу, звернулася до відповідача із заявами про проведення перевірки лікування її матері.

Адміністрацією КНП «Новоодеська багатопрофільна лікарня» НМР було проведено клінічний розбір історій хвороб №1684 та №1868 ОСОБА_3 в присутності адміністрації лікарні, лікарів, які здійснювали лікування хворої та заявниці ОСОБА_1 . За наслідками розбору, лікарю-інфекціоністу ОСОБА_4 та молодшій медичній сестрі патологоанатомічного відділення ОСОБА_5 винесено догани наказами відповідача за №13 від 26 січня 2023 року та за №42 від 15червня 2023 року відповідно.

Таким чином, на думку позивача, відповідачем було визнано вину своїх працівників у лікуванні хворої ОСОБА_3 з недоліками та у порушенні правил підготовки тіла померлого до поховання.

Позивач зазначала, що внаслідок неправомірних дій працівників відповідача, які вчинили дисциплінарні проступки, їй було завдано моральної шкоди, яка полягає:

у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою працівників відповідача щодо неї самої та її покійної матері;

позивач втратила сон і апетит, в неї почалося безсоння, тривожність та дратливість;

позивач була вимушена тривалий час добиватися справедливості через притягнення до відповідальності винних осіб, що негативно вплинуло на її звичайний спосіб життя та порушило її спокій;

позивач отримала зневіру у вітчизняній медицині, а також глибоку образу у зв`язку з негідним ставленням працівників відповідача до її матері навіть після її смерті.

Компенсацію моральної шкоди позивач оцінила в розмірі 100000 грн.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила стягнути на її користь з КНП «Новоодеська багатопрофільна лікарня» НМР 100000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25березня2024року, опискув якомувиправлено ухвалоютого жсуду від25березня2024року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з КНП «Новоодеська багатопрофільна лікарня» НМР на користь ОСОБА_1 7 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з КНП «Новоодеська багатопрофільна лікарня» НМР 2684 грн. судових витрат у справі.

Рішення районного суду обґрунтовано тим, що матеріали справи свідчать про те, що у зв`язку із лікуванням ОСОБА_3 , яке проводилося з недоліками, позивач зазнала душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо її нині покійної матері, а також через необхідність тривалий час добиватися справедливості та притягнення до відповідальності винних осіб що не могло не вплинути негативно на її звичайний спосіб життя і спокій.

Разом з тим, завдання позивачу моральної шкоди такої тяжкості, що призвело до виникнення у неї безсоння, дратівливості, втрати апетиту, в ході судового розгляду не були підтверджені належними і допустимими доказами. Крім того, вина працівників відповідача у негідному ставленні до матері позивача після її смерті підтвердження у ході судового розгляду також не знайшла.

З урахуванням характеру та обсягу недоліків лікування, які було встановлено під час розгляду справи, тяжкості стану здоров`я ОСОБА_3 на час її госпіталізації до медичного закладу, обставин, які супроводжували виникнення у позивача душевних страждань і образи на працівників медичного закладу, які полягали у смерті рідної людини, що на думку суду робить кожну чуйну людину особливо вразливою, тих обставин, які судом визнано не доведеними, виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, районний суд вважав, що стягненню у відшкодування моральної шкоди підлягає сума в розмірі 7000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Качана Р.Ю., посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просила судове рішення в частині визначеного судом розміру відшкодування моральної шкоди скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 100000 грн. компенсації моральної шкоди.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, значно занижений, не відповідає глибині моральних страждань позивача, обставинам справи та принципу розумності, виваженості і справедливості. В мотивування доводів апеляційної скарги позивач посилається на ті ж самі обставини та доводи, які вона зазначала в позовній заяві.

Відповідачем подано до апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому ним наголошено на тому, що судове рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

При цьому, судове рішення не оскаржено в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з КНП «Новоодеська багатопрофільна лікарня» НМР компенсації моральної шкоди в сумі 7000 грн., тому, відповідно до ч.1ст.367ЦПК України, в цій частині не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення районного суду в оскаржуваній частині таким вимогам відповідає в повному обсязі.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому,в порядкуцивільного судочинства,виходячи ізйого загальнихзасад пронеприпустимість свавільноговтручання усферу особистогожиття людини;судовий захистцивільного правата інтересу;справедливість,добросовісність тарозумність,перш завсе регулюютьсяособисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захистсвого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи убачається та районним судом встановлено, що відповідно до історії хвороби за №1684 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні КНП «Новоодеська багатопрофільна лікарня» НМР в період з 06 жовтня 2022 року по 25 жовтня 2022 року, а відповідно доісторії хворобиза №1868 з 01листопада2022 року по 09 листопада 2022 року вона перебувала на лікуванні в терапевтичному відділені вищевказаного медичного закладу (а.с.64-89,90-113).

Відповідно до свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а.с.30).

22 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної військової адміністрації зі скаргою на дії і бездіяльність працівників КНП «Новоодеська багатопрофільна лікарня» НМР (а.с.124-125).

Згідно з відповіддю Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної військової адміністрації №Р-969-6/з від 24 січня 2023 року комісія у складі голови комісії, ОСОБА_6 , та членів комісії, лікарів експертів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , в присутності ОСОБА_10 , заступника головного лікаря з лікувальної роботи КНП «Новоодеська багатопрофільна лікарня» НМР та ОСОБА_4 , лікаря-інфекціоніста КНП «Новоодеська багатопрофільна лікарня» НМР, розглянула надану медичну документацію, заслухала пояснення.

За результатами розгляду комісією виявлено наступні недоліки:

антибактеріальна терапія та лікарський засіб Молнупіравір призначались з порушенням нормативних документів;

відміна лікарського засобу Флуконазол за наявності грибкових уражень була недоцільна;

інструментальні та лабораторні дослідження проведено не в повному обсязі ЕКГ-обстеження в умовах стаціонару не проводилось, відсутнє рентген-обстеження в динаміці та контрольні лабораторні дослідження;

наявні порушення у веденні медичної документації.

Комісією також встановлено, що при виписці ОСОБА_3 25жовтня2022 року не враховано її стан здоров`я, відсутні належним чином прописані лікувальні рекомендації лікаря.

Результати роботи комісії з розгляду звернення ОСОБА_1 доведено до керівництва КНП «Новоодеська багатопрофільна лікарня» НМР з вимогою розглянути цей випадок на загальнолікарській конференції, вжити заходів для усунення виявлених помилок, притягнути до дисциплінарної відповідальності винних осіб (а.с.126-127).

Згідно з наказом т.в.о. головного лікаря КНП «Новоодеська багатопрофільна лікарня» НМР №13 від 26 січня 2023 року за результатами розгляду скарги позивача виявлені недоліки надання медичної допомоги пацієнтам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час лікування коронавірусної хвороби в умовах КНП«Новоодеська багатопрофільна лікарня» НМР, на підставі чого лікарю-інфекціоністу ОСОБА_4 було винесено догану (а.с.46).

Наказом т.в.о. головного лікаря КНП «Новоодеська багатопрофільна лікарня» НМР №42 від 15червня 2023 року за результатами розгляду скарги позивача щодо дій медичного персоналу стосовно її мами, яка померла у реанімаційному відділенні, та доповідної головного лікаря з медичної частини, щодо дій молодшої медичної сестри патологоанатомічного відділення, взявши до уваги результати засідання Ради медичних сестер від 15 червня 2023 року винесено догану молодшій медичній сестрі патологоанатомічного відділення ОСОБА_5 (а.с.47).

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає, зокрема, кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу із забезпеченням належного рівня захисту персональних даних, включаючи вільний вибір закладу охорони здоров`я, вибір лікаря та/або фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та/або реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та/або фахівця з реабілітації, можливість отримання такої допомоги на всій території України; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь (п.п.д,ест.6ЗаконуУкраїни «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).

За змістом ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захистуособистих немайновихабо майновихправ таінтересів,з якимиособа маєправо звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди.

Положеннями ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі №569/20510/19 (провадження №61-13787св20) зазначено, що «тлумачення ст.23ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі №212/7628/21 (провадження №61-7265св22) зазначено, що «виходячи з положень ст.ст.16,23ЦК України тазмісту правана відшкодуванняморальної шкодив ціломуяк способузахисту суб`єктивногоцивільного правакомпенсація моральноїшкоди повиннавідбуватися вбудь-якомувипадку їїспричинення -право навідшкодування моральної(немайнової)шкоди виникаєвнаслідок порушенняправа особинезалежно віднаявності спеціальнихнорм цивільногозаконодавства (пункт92постанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду від01вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц)».

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд України у п.9 постанови Пленуму «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31березня1995 року роз`яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20 вказав, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.

У той же час, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Stankov v. Bulgaria від 12 липня 2007 року, §62).

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої ст.41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу), «Caloc v. France» (Калок проти Франції) та «Niedbala v. Poland» (Недбала проти Польщі) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року по справі №686/23731/15-ц (провадження №14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Верховний Суд також звертав увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №344/3764/21).

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин (в оскарженій в апеляційному порядку частині), надав належну правову оцінку усім доказам у справі та урахувавши такі загальні засади цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди в розмірі 7000грн.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача необґрунтований та є заниженим, оскільки вважає, що визначений судом розмір компенсації моральної шкоди є обґрунтованим, враховуючи характер, тривалість та обсяг моральних страждань позивача.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що районний суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками районного суду по їх оцінці, та особистого тлумачення особою, яка подала апеляційну скаргу, норм матеріального права.

Відповідно до положень ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,яка поданаїї представником адвокатомКачаном Р.Ю., залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана їїпредставником адвокатом КачаномРоманом Юрійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25березня2024року, опискув якомувиправлено ухвалоютого жсуду від25березня2024року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 13 червня 2024 року