Рішення

від 07.06.2024 по справі 456/4556/22

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/4556/22

Провадження № 2/456/69/2024

РІШЕННЯ

іменем України

07 червня 2024 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бораковського В. М. ,

секретар судового засідання Черевата С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрийської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна інспекція архітектури та містобудування України про визнання права власності на реконструйовану квартиру,

за участю:

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3 , -

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивачка покликається на те, що їй на праві приватної власності належить ціла двохкімнатна квартира житловою площею 47,2 кв.м., загальною площею 64,5 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 . Зокрема 1/6 частка на підставі свідоцтва про право власності від 13.01.2004 та 5/6 часток на підставі договору купівлі-продажу від 03.07.2009. Будинок, в якому розташована квартира є одноповерховим, двохквартирним. Він знятий з балансу і земельна ділянка будинку, кадастровий номер 4611200000:06:036:0012 площею 0,043 га, передана у власність позивачці та власнику квартири АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку, згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку від 22.12.2006. Позивачка зазначає, що з часу придбання житла зросла кількість членів її сім`ї і для покращення житлово-побутових умов провела реконструкцію своєї квартири, а саме за рахунок горища над своєю квартирою, своїми силами та за свої кошти добудувала мансардний поверх та на першому поверсі квартири добудувала ванну 6 площею 5,0 кв.м. та коридор 7 площею 5,6 кв.м. В результаті загальна площа квартири А-2 збільшилась на 74,9 кв.м., а житлова на 40 кв.м. Житлова площа 87,2 кв.м., загальна 139,4 кв.м., кількість житлових кімнат збільшилася з двох до чотирьох за рахунок проведеної реконструкції.

Дане будівництво проведене без дозволу на початок будівельних робіт та погодження відповідних служб. Але проведене на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, з дотримання архітектурно-будівельних норм і правил, не порушуючи права та інтереси інших осіб.

У зв`язку з вищенаведеним, позивачка просить визнати за нею право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_3 .

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Представником третьоїособи Державною інспекцієюархітектури тамістобудування Україниподано досуду поясненнящодо позову,відповідно доякого зазначив,що ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Нормативно регламентованим є право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина 3 статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини 4 статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Із змісту статті випливає, що для того, щоб будівництво не було самочинним, необхідною є наявність таких вимог: земельна ділянка повинна бути відведена для зведення житлового будинку, будівлі, споруди або іншого нерухомого майна; повинен бути належним чином оформлений дозвіл на забудову або належно затверджений проект; при забудові не були здійснені істотні порушення будівельних норм і правил. У силу спеціального застереження, наведеного в частині 2 статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Слід враховувати той факт, що позивачем до суду не надано і матеріали даної справи не містять відомостей про наявність у позивача проектної та робочої документації. Разом з тим, встановити наявність або відсутність відхилень від вимог державних будівельних норм можливо тільки за результатами експертизи проектів будівництва в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів від 11.05.2011 № 560. Більш того, відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. Позивачем до суду не надано і матеріали даної справи не містять результатів експертизи проекту будівництва, як доказ відсутності істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості, тому відсутні умови для визнання права власності на них на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 3038-УІ проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних,- розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Законодавством встановлений чіткий алгоритм дій особи, яка має намір здійснити будівництво та зареєструвати право власності.

Отже,оскільки позивачемдо судуне наданоі матеріалиданої справине містятьпроектної таробочої документаціїта результатівекспертизи проектубудівництва,як доказвідсутності істотнихпорушень будівельнихнорм іправил узбудованих об`єктахнерухомості,тому відсутніумови длявизнання прававласності наних напідставі рішеннясуду. Водночас,позивач незвертався дооргану державногоархітектурно-будівельногоконтролю длявведення об`єктав експлуатаціюу встановленомузаконом порядку,а одразузвернулась досуду зпозовом провизнання прававласності.Право власностіна новостворененерухоме майнояк об`єктцивільних праввиникає змоменту державноїреєстрації права. У позивача відсутні, як документи, які надають право виконувати будівельні роботи, так і документи, що засвідчували б прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Обов`язкова наявність даних документів передбачена статтями 27, 29-31, 39 Закону № 3038-VI.

Позивачка у судовому засіданні позов підтримала повністю, покликаючись на викладені у ньому обставини та просить суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Маципура Г.І. позов підтримала повністю, покликаючись на викладені у ньому обставини та просить суд позов задовольнити. Крім цього пояснила, що реконструкція квартири розпочалась близько 5 років тому. Будівельні роботи проводила приватна бригада майстрів. Вважає що не має потреби призначати судову будівельну експертизу для визначення відповідності ДБН проведених будівельних робіт. Розгляд справи слід проводити на підставі наявних у справі доказах.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечила, що до міської ради позивачка з даним питанням не зверталася, тому покладається на розсуд суду при прийнятті рішення на підставі наявних у справі доказах.

Представник третьої особи подав до суду письмове пояснення та заяву про розгляд справи без їх участі.

Заяви та клопотання учасників справи.

15.03.2024 представником третьої особи ОСОБА_4 подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

18.03.2024 представником третьої особи ОСОБА_4 подано до суду пояснення щодо позову або відзиву.

12.04.2024 позивачем подано до суду клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Процесуальні дії у справі.

21.02.2024 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді В.М. Бораковському.

Ухвалою від 21.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до відкритого підготовго засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 12.04.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, з`ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, через які представник відповідача заперечує проти задоволення позову, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, суд доходить висновку, що в позові слід відмовити повністю, виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 18 березня 2008 Стрийським МВ ГУМВС України у Львівській області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Стрий Львівської області.

Як вбачається в свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 13.01.2004 1/6 частка квартири АДРЕСА_4 належить ОСОБА_5 , на підставі рішення виконкому від 23.12.2003 № 401 та згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2547059 від 13.01.2004.

Згідно договору купівлі-продажу від 03.07.2009, посвідченого ОСОБА_6 приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області, за реєстровим № 499, ОСОБА_1 належить 5/6 ідеальних часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_4 та згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23329224 від 17.07.2009.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 508760 від 22.12.2006, виданого ОСОБА_7 на підставі рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування, договору купівлі-продажу, рішення 2 сесії 5 скликання № 43 від 08.06.2006 рішення 5 сесії 5 скликання № 82 від 31.10.2006 Стрийської міської ради, площею 0,0430 га, розташована за адресою: АДРЕСА_5 . Призначена для обслуговування житлового будинку. Кадастровий номер земельної ділянки 4611200000:06:036:0012. Співвласник земельної ділянки 12/2 частки - ОСОБА_5 .

Відповідно до технічного паспорта від 12.12.2003 виготовленого Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації вбачається, що квартира АДРЕСА_4 , розташована на 1 поверсі одноповерхового будинку та складається з 2 кімнат, житловою площею 47,2 кв.м., в тому числі одна кімната 24,7 кв.м., друга кімната 22,5кв.м., кухня площею 16,8 кв.м. загальна площа квартири 64,0 кв.м.

Як вбачається з технічного паспорта від 25.11.2021 виготовленого ПП «Агенство нерухомості «Експерт-Актив», що квартира АДРЕСА_4 , складається з першого поверху та мансарду. Перший поверх загальною площею 74,2 кв.м., житловою 46,4 кв.м., допоміжна (підсобна) 27,8 кв.м. Мансардний поверх загальною площею 65,2 кв.м., житловою 40,8 кв.м., допоміжна (підсобна) 24,4 кв.м. Всього по квартирі №2 загальна площа 139,4 кв.м., житлова 87,2 кв.м., допоміжна (підсобна) 52,2 кв.м.

Відповідно до Звіту про проведення технічного обстеження (п.7) квартири АДРЕСА_4 від 23.03.2022 експерта ОСОБА_8 встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації і відповідність будівельним правилам та нормам.

Згідно висновку про вартість майна, виданого Агенством нерухомості фізичною особою підприємцем ОСОБА_8 , на квартиру АДРЕСА_4 , становить 872100 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, Цивільного кодексу України та Цивільний процесуальний кодекс України.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частини 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Заст. 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частинами 3, 5, 7 статті 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Верховний Суд наголошує, що на підставі частини 3 статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина 3 статті 375 ЦК України).

Пункт 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначає, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених письмових доказів, що квартира АДРЕСА_4 на праві приватної власності належить позивачці.

Аналізом технічних паспортів вказаної квартири і як ствердила у судовому засіданні сторона позивача, встановлено, що позивачка здійснила реконструкцію квартири, а також добудову на 1-му поверсі та добудову мансардного поверху.

Вказані роботи позивачка провела самочинно без жодної на це документації та дозволу відповідних служб, на земельній ділянці цільове призначення якої - обслуговування житлового будинку, про що ствердила у судовому засіданні, приватною бригадою будівельників.

Таким чином позивачка провела самочинне будівництво.

Суд наголошує, що стороною позивача не надано суду жодного доказу того, що самочинне будівництво проведене на земельній ділянці яка належить позивачці і призначена для будівництва, оскільки дослідженим Державним актом на право власності на земельну ділянку встановлено, що така земельна ділянка належить сімом співвласникам в тому числі і позивачці 12\2 її частки. Крім цього цільове призначення земельної ділянки не будівництво, а обслуговування житлового будинку. Таким чином судом встановлено, що позивачкою проведено добудову квартири на першому поверсі із виходом за межі попередніх розмірів на земельній ділянці цільове призначення якої обслуговування житлового будинку, співвласниками якої є інші особи.

Також стороною позивача не надано суду жодного доказу того, що проведене самочинне будівництво не порушує права інших осіб. Суду не надано доказів того, скільки квартир розміщені у вказаному будинку, хто є їх власниками та чи проведене самочинне будівництво порушує їхні права, а саме щодо добудови - розширення першого поверху на земельній ділянці що належить на праві спільної часткової власності та добудови мансардного поверху .

Також стороною позивача не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу того, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією.

Сторона позивачавідмовилась відподаного 04.08.2023Клопотання пропроведення судовоїбудівельно-технічноїекспертизи,покликаючись на те, що відповідність проведеного самочинного будівництва архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та інших нормам і правилам підтверджується Звітом про проведення технічного обстеження квартири АДРЕСА_4 від 23.03.2022 експерта ОСОБА_8 яким встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації і відповідність будівельним правилам та нормам (п.7).

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються визначеними засобами, в тому числі і висновками експертів.

Суд вважає такий доказ, Звітом про проведення технічного обстеження, не достовірним, оскільки він не встановлює дійсні обставини справи.

Так, для визначення відповідності проведеного самочинного будівництва архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та інших нормам і правилам необхідні спеціальні знання у даній сфері. Такі обставини можуть бути встановлені висновками експертиз, які проводяться експертами, що мають відповідну кваліфікацію і які відповідають вимогам ст. ст. 102-104 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Таким чином, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази та надавши їм оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає позов безпідставним, тому такий задоволенню не підлягає.

На підставі статей 15, 16, 316, 317, 328, 376 ЦК України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити в позові повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на п`ять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 12.06.2024

Головуючий суддя В. М. Бораковський