Постанова

від 05.06.2024 по справі 523/663/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2533/24

Справа № 523/663/21

Головуючий у першій інстанції Далеко К. О.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Дришлюка А.І., Сегеди С.М.,

за участю секретаря - Триколіч І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про захист авторського права, шляхом стягнення компенсації,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

12 січня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Суворовського районного суду міста Одеси з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми компенсації за порушення авторських прав у розмірі потроєної паушальної суми винагороди у розмірі 600 000, 00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 21 листопада 2003 року ОСОБА_2 набув виключні майнові права на твір образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1», відповідно до Авторського договору №01/11/03 про створення твору та передачу (відчуження) виключних майнових прав на твір від 01 листопада 2003 року та Акту приймання-передачі №1 від 21 листопада 2003 року.

Згодом, Позивачем було зареєстровано торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_12» в ДП «Український інститут промислової власності», а саме заявку №20041011231 від 19.10.2004р. на реєстрацію торговельної марки було розглянуто та 15.06.2006 року зареєстровано торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_12» за НОМЕР_6, яка діяла до 20.10.2014 року.

Також, позивач є власником свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_13» № НОМЕР_1 від 13.07.2020 року. Позивачу стало відомо, що на вебсайті агентства з дизайну та веб-продакшену «Solar Didgital» за доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_2, порушуються виключні майнові авторські права на твір Позивача «ІНФОРМАЦІЯ_1», а саме: на головній сторінці вебсайту, в розділі «Посмотреть портфолио» здійснюється незаконне використання твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» шляхом незаконного публічного показу твору та здійснена незаконна переробка твору «ІНФОРМАЦІЯ_1». Експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки №377/2020-ЕВ від 24.12.2020 року зафіксовано факт незаконного використання Відповідачем Твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2.

Також, факт порушення може бути підтверджений відеофіксацією дослідження змісту вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.11.2020 року.

З тверджень позивача, жодних дозволів на використання твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» Позивач Відповідачу не надавав, ліцензійних угод не укладав, а Відповідач у свою чергу не звертався до Позивача для отримання таких дозволів та укладення угод. За таких обставин позивач вважає, що відповідачем порушено виключні майнові права, шляхом публічного показу, незаконного використання та переробки Твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач вказує, що за надання невиключної ліцензії на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» за Ліцензійним договором №19/12/19 про надання невиключної ліцензії на використання твору ліцензіат зобов`язується виплатити ліцензіару винагороду у формі одноразового (паушального) платежу у сумі 200 000 гривень. 19.12.2019 року ліцензіатом було виконано умови Ліцензійного договору №19/12/19 та сплачено винагороду за використання твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 коп., що підтверджується випискою ПАТ КБ «Приватбанк» по надходженням по картці позивача, що виступав ліцензіаром за період 01.10.2019 - 31.12.2019 р. Таким чином, на думку позивача, вищезазначений розмір ліцензійної винагороди є базовою розрахунковою величиною для визначення розміру компенсації за порушення майнових авторських прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про захист авторського права, шляхом стягнення компенсації задоволено частково. Стягнено з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму компенсації за порушення авторських прав у розмірі 80 520 грн. Стягнено з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 805,20 гривень, та витрати за замовлення експертного висновку, за результатами фіксації вебсторінок у розмірі 483,12 гривень. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про часткове задоволення позовних вимог.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 01 листопада 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Авторський договір №01/11/03 про створення твору та передачу (відчуження) виключних майнових прав на твір.

Згідно з п. 2.1. Авторського договору, автор-відчужувач зобов`язується, протягом 30 днів з моменту підписання Договору, за винагороду створити твір образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1» (надалі - Твір) та передати виключні майнові права на Твір Замовнику-Правонабувачу.

Згідно з п. 3.1 Авторського договору, передача Твору Автором-Відчужувачем Замовнику-Правонабувачу здійснюється шляхом передачі такого Твору на електронному носії, протягом 30 днів з моменту підписання Договору, за Актом приймання-передачі Твору, який підписується Сторонами і є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.2 Авторського договору перехід до Замовника-Правонабувача виключних майнових прав на Твір, що створений Автором-Відчужувачем, в результаті виконання умов Договору, відбувається в момент передачі такого твору та підписання акту приймання-передачі, відповідно до п. 3.1 Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору Замовник-Правонабувач виплатив винагороду, передбачену умовами Договору Автору-Відчужувачу за створення Твору та передачу (відчуження) виключних майнових прав на Твір, а Автор-Відчужувач отримав винагороду за створення Твору та передачу (відчуження) виключних майнових прав на Твір.

21 листопада 2003 року, на виконання умов Авторського договору, Сторонами було підписано Акт приймання-передачі №1 за Авторським договором №01/11/03 про створення твору та передачу (відчуження) виключних майнових прав на твір від 01 листопада 2003 року.

Пунктом 1 Акту приймання-передачі №1 за Авторським договором №01/11/03 про створення твору передбачено, що відповідно до пункту 3.1. Договору, Автор-Відчужувач передав, а Замовник-Правонабувач отримав Твір образотворчого мистецтва під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» на електронному носії.

Ці обставини підтверджуються копією Авторського договору №01/11/03 від 01.11.2003 та копією Акту приймання-передачі №1 за Авторським договором №01/11/03.

Статтею першою Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що твір образотворчого мистецтва - скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Згідно із ч.2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Відповідно до ч.5 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суб`єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах. Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку . Про реєстрацію авторського права на твір Установою видається свідоцтво.

Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

15 червня 2006 року Позивачем було зареєстровано торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_12» в ДП «Український інститут промислової власності», а саме торговельну марку за свідоцтвом № НОМЕР_2 (заявка №20041011231 від 19.10.2004р.), яка діяла до 20.10.2014 року.

13 липня 2020 року Позивачем зареєстровано авторське право на твір образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_13». Це підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір за № НОМЕР_1 від 13.07.2020 року.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову, посилався на те, що наведений Авторський договір №01/11/03 від 01.11.2003 року та Акт приймання-передачі №1 за Авторським договором №01/11/03 є підробленими документами, створеними значно пізніше, з метою переслідування свого минулого партнера ОСОБА_4 , та його інших підрядників, в тому числі дизайнера ФОП ОСОБА_1 , що створив найкращий дизайн для Журнала позивача, що було визнано на міжнародному конкурсі.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що неодноразово звертав увагу представника відповідача на презумпцію правомірності правочину. Протокольними ухвалами Суворовського районного суду м. Одеси від 09.12.2021, від 23.02.2023 було відмовлено у допиті в якості свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оскільки їх показання не є допустимими доказами в підтвердження підроблення Авторського договору, в рамках розгляду справи про захист авторського права шляхом стягнення компенсації.

Разом із тим, відповідачем в рамках розгляду даної справи не було заявлено у встановлені законом строки зустрічної позовної заяви про визнання Авторського договору №01/11/03 від 01.11.2003 року недійсним. Також, суду не надано окремого рішення суду про визнання Авторського договору №01/11/03 від 01.11.2003 недійсним. Одночасно, відповідачем також не заявлено клопотання про призначення по справі судової технічної експертизи документа.

З огляду на викладене, доводи представника відповідача - адвоката Саєвського М.О. про підроблення Авторського договору, Акту приймання-передачі до нього, неможливості їх врахування в рамках розгляду даної справи, неможливості створення ОСОБА_3 твору, не виникнення у позивача ОСОБА_2 прав на Твір образотворчого мистецтва під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» за Авторським договором №01/11/03 від 01.11.2003, а відповідно і права на позов про захист такого авторського права, відхиляються судом як необґрунтовані, з правової та доказової точки зору.

З огляду на викладене, обставини справи та надані позивачем суду на їх підтвердження докази у своїй сукупності підтверджують належність позивачу ОСОБА_2 виключних майнових авторських прав на твір образотворчого мистецтва, логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1».

На вебсайті агентства з дизайну та веб-продакшену «Solar Didgital» за доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: на головній сторінці вебсайту, в розділі «Посмотреть портфолио» було розміщено логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1». Це підтверджується Експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вебсторінки №377/2020-ЕВ від 24.12.2020, відеофіксацією дослідження змісту вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_2, яка була відтворена судом у судовому засіданні.

Суд першої інстанції правильно враховував, що відповідачем не заперечувалось розміщення твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» на його сайті, представник відповідача також повідомив суду, що Відповідач одразу після отримання позовної заяви, що є предметом розгляду в межах вказаної справи, видалив спірний твір з власного сайту.

Згідно із положенням ст. 426 Цивільного кодексу України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється виключно з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Згідно з положенням п. 8 ч. З ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розповсюдження творів є одним із способів використання творів.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розповсюдження об`єктів авторського права і (або) суміжних прав - це будь-яка дія, за допомогою якої об`єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) твір образотворчого мистецтва - це самостійний об`єкт авторського права.

Твором образотворчого мистецтва, у тому числі, є малюнок (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Стаття 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що контрафактний примірник твору - це примірник твору, відтворений і/або розповсюджуваний з порушенням авторського права.

Відповідно до п. 44 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» (далі - Постанова № 5 від 04.06.2010) розповсюдження контрафактних примірників творів є порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту. Особа, яка розповсюджує об`єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб`єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.

Згідно з пунктів «а», «б» ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушеннями авторського права є вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб`єктів авторського права, визначені ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а також піратство у сфері авторського права.

Стверджуючи про законність використання твору, представник відповідача - адвокат Саєвський М.О. посилався на те, що відповідач не порушив жодним чином права позивача, адже зазначив володільця виключних майнових прав - ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_14, зазначив місце запозичення твору - ІНФОРМАЦІЯ_14, розмістив твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" в некомерційних цілях, а лише з метою навчання та порівняння. ТОВ «Журнал «Судноплавство», засновником якого є позивач, звернувся до відповідача з метою розробки нового логотипа та дизайну друкованого та онлайн-журналу «Судноплавство» через свого засновника, директора видавництва ОСОБА_4 , з яким відповідачем було укладено Договір про виконання робіт і надання послуг №1119 від 10.01.2020р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам та спірним правовідносинам, суд першої інстанції вмотивовано виходив з наступного.

Згідно з відповіді ТОВ «ХОСТПРО ЛАБ» від 19.02.2021, наданої на виконання ухвали суду від 18.01.2021 року, відповідно до облікових даних ТОВ «ХОСТПРО ЛАБ» надає послуги реєстрації доменного імені - ІНФОРМАЦІЯ_1. Щодо замовника/реєстранта було надано/вказані наступні відомості: АДРЕСА_1 ; контакнтна інформація юридичної або фізичної особи, що виконує одну з ролей щодо доменного імені, у контакті домену «ІНФОРМАЦІЯ_1» вказані наступні дані: щодо поля - НОМЕР_7 , щодо поля - ПІБ: ОСОБА_1, щодо поля: поштова адреса: АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції правильно зазначив, що Відповідач ФОП ОСОБА_8 не заперечує, що домен ІНФОРМАЦІЯ_2 належить і використовується ним для ведення індивідуальної підприємницької діяльності, з метою надання послуг з налаштування сайтів і виконання робіт з розробки дизайну, фірмового стилю, брендингу.

Згідно з витягу з ЄДРПОУ - ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Види діяльності: комп`ютерне програмування; роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; оброблення даних, розміщення інформації на веб-узлах і пов`язана з ними діяльність; вебпортали; спеціалізована діяльність із дизайну.

Відповідно до відповіді Головного Управління ДПС в Одеській області ДПС України, ОСОБА_4 у ТОВ «ЖУРНАЛ СУДНОПЛАВСТВА» згідно повідомлення, наданого до Малиновської державної податкової інспекції, було прийнято на роботу наказом №1 від 09.01.2020 року.

Згідно з витягу з ЄДРПОУ, станом на 28.12.2019 року, засновниками ТОВ «ЖУРНАЛ СУДНОПЛАВСТВО» зазначені: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . Єдиним керівником (представником) ТОВ «ЖУРНАЛ СУДНОПЛАВСТВО» значиться ОСОБА_2 .

27 грудня 2019 року між учасниками та кредиторами ТОВ «ЖУРНАЛ СУДНОПЛАВСТВО» ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 було укладено Корпоративний договір, який визначає порядок та особливості реалізації Сторонами своїх прав та обов`язків щодо Товариства.

Згідно із договору відступлення виключних майнових прав від 15.04.2020 року, укладеного між ОСОБА_2 (власник) та ТОВ «Журнал «Судноплавство» (набувач), власник відступає набувачу належні виключні майнові права на Інтернет - проект, всі технічні його складові, а набувач зобов`язується прийняти у власність дані права, коди доступу, іншу технічну документацію, включаючи, але не обмежуючись даними про фінансову підтримку, технічну підтримку та інші, та оплатити їх вартість згідно договору".

Пунктом 1.1. Договору встановлено значення терміну "Виключні майнові права на Інтернет-проект" - це "сукупність виключних майнових прав на Інтернет-проект належних власникові щодо володіння, користування, розпорядження, персоналізації, пу тоблікації в мережі Інтернет (та інших засобах публікації інформації) Інтернет-проекту, його складових".

Відповідно до ч.б п.2.2. Договору "Власник (Позивач - ОСОБА_2 ) гарантує, що він є власником всіх використаних в Інтернет-проекті, його складових об`єктів авторського права (графічних зображень, літературних текстів, їх поєднань, компеляцій тощо), їх використання не порушує прав третіх осіб".

Пунктом 1.6 Договору надано визначення терміну - Інтернет-проект - концепція Журналу, складовими якої є:

- Доменне ім 'я: ІНФОРМАЦІЯ_15., ІНФОРМАЦІЯ_16, ІНФОРМАЦІЯ_17,

- WEB-сайти: ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4;

- Контактні дані Інтернет-проекту:

Телефон: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ;

email: ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- Інтерфейс WEB-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_18, ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- Система функціоналу WEB-сайтів;

- Літературні твори, що розміщені в базових та текстових сторінках WEB сайту, відтворені в електронному/паперовому вигляді та є невід`ємними складовими цього Договору.

- Сторінка Журналу в мережі Фейсбук - ІНФОРМАЦІЯ_19, розміщений за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_20".

Наказом від 24.06.2020 року ОСОБА_4 було звільнено з посали директора видавництва ТОВ «ЖУРНАЛ СУДНОПЛАВСТВО», на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

Матеріали справи містять:

- протокол огляду веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_18, що належить ТОВ «ЖУРНАЛ СУДНОПЛАВСТВО», зроблений 01.03.2021 року адвокатом Саєвським М.О. Також, судом у судовому засіданні було відтворено наданий CD диск огляду вебсайту;

- Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет - ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_8 ІНФОРМАЦІЯ_9 ІНФОРМАЦІЯ_10 ІНФОРМАЦІЯ_11

Згідно із Договору про виконання робіт і надання послуг №1119 від 10.01.2020, що укладений між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 , виконавець зобов`язується виконати роботи з розробки фірмового дизайну логотипу і дизайну друкованої та онлайн-версії ІНФОРМАЦІЯ_21 і надати послуги з обслуговування вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_21, а замовник - прийняти і оплатити надані роботи і послуги у повному обсязі.

Відповідно до п.5.2. Договору "Виконавець передає невиключні майнові права Замовнику на використання Об`єктів авторського права в момент підписання Сторонами Акту приймання-передачі до цього Договору безстроково".

Технічним завданням №1119 від 10.01.2020 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 було затверджено загальний перелік робіт до виконання:

- розробка дизайну логотипу елементів фірмового стилю (дизайн сторінки видавництва у соціальних мережах Фейсбук, Інстаграм, Лінкедін та Телеграм) та підготовка гайдлайну з рекомендаціями щодо використання створеного дизайну;

- створення нової унікальної концепції дизайну журналу «ІНФОРМАЦІЯ_23»;

- верстка унікального контенту не типових сторінок двох номерів журналу (Шаблон для двух та для однієї мови) та консультація працівників журналу щодо верстки типових сторінок журналу);

- аудит та консультування з оптимізації сайту під систему Wordpress за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_18.

Згідно із Акта приймання-передачі послуг №250320 від 25.03.2020 виконавець надав наступні послуги:

- верстка унікального контенту нетипових сторінок двох номерів ІНФОРМАЦІЯ_22 та консультування працівників ІНФОРМАЦІЯ_21 щодо верстки типових сторінок;

- аудит та консультування з оптимізації сайту під систему Wordpress за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_18.

Згідно із Акта приймання-передачі робіт № 280220 від 28.02.2020 року, за договором Виконавець виконав наступні роботи Замовнику, а саме:

- дизайн твору образотворчого мистецтва (логотипу), елементів фірмового стилю (дизайн сторінок видавництва у соціальних мережах Фейсбук, Інстаграм, Телеграм і Лінкедін), написання гайдлайну з рекомендаціями щодо використання створеного дизайну;

- унікальна концепція дизайну журналу «ІНФОРМАЦІЯ_12»;

- дизайн логотипів для веб-сайту журналу «ІНФОРМАЦІЯ_24» - «ІНФОРМАЦІЯ_1»;

- елементи фірмового стилю (дизайни сторінок видавництва у соціальних мережах Фейсбук, Інстаграм, Телеграм, Лінкедін);

- унікальні концепції журналу «ІНФОРМАЦІЯ_24»;

Листом від 10.03.2020 Директор видавництва, співзасновник ТОВ «ЖУРНАЛ «СУДНОПЛАВСТВО» ОСОБА_4 висловив ФОП ОСОБА_1 від усього колективу вдячність та повагу за створення нового дизайну логотипу журналу «ІНФОРМАЦІЯ_25» не заперечує щодо демонстрації на його власному сайті - ІНФОРМАЦІЯ_2 графічних вихідних матеріалів з сайту журналу «ІНФОРМАЦІЯ_24» (ІНФОРМАЦІЯ_18) та соціальних мереж журналу «ІНФОРМАЦІЯ_24», для відображення змін у зовнішньому вигляді та концепції журналу «ІНФОРМАЦІЯ_24» за допомогою методів і технологій у сфері дизайну, які були ним використані у освітньо-навчальних цілях.

Згідно із фільтрованої виписки АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2020 по 23.02.2021, ОСОБА_4 здійснив оплату 05.08.2020 та 29.07.2020 за оновлення дизайну логотипу, аудит, консультування та оптимізацію сайту, згідно рахунку №9 від 01.07.2020р.

Свідоцтвом про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації Серія КВ №24675-14615ОР підтверджується, що засновником видання журнал «ІНФОРМАЦІЯ_26», «ІНФОРМАЦІЯ_27» являється ТОВ «ЖУРНАЛ СУДНОПЛАВСТВО».

Згідно із Висновку експерта №91-11/21, складеного за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 25 листопада 2021 року:

1) Згідно із наданих на дослідження матеріалів, твір образотворчого мистецтва, що розміщений у розділі «Твори використані на вебсайті Відповідача та опубліковані переробки позивача» з правої сторони таблиці на арк.4 Позовної заяи від 29.12.2020 року, другий зверху твір, який представляє собою прапор із розміщеним на ньому словом «ІНФОРМАЦІЯ_1», міжнародного зводу сигналів та емблемою секстанта, не є переробкою твору образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розміщений з лівої сторони таблиці (другий зверху) у розділі «Твори виключні майнові права на який належать позивачу» на арк.4 позовної заяви від 29.12.2020 року;

2) Згідно наданих на дослідження матеріалів, твір образотворчого мистецтва, що розміщений у розділі «Твори використані на вебсайті Відповідача та опубліковані переробки позивача» (арк. 4 Позовної заяви від 29.12.2020 року, права частина таблиці, п`ятий за послідовністю зверху вниз), який представляє собою напис «ІНФОРМАЦІЯ_1» із зображенням секстанту над цим написом, не є переробкою Твору образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розміщений у розділі «Твори виключні майнові права на який належить позивачу» (арк.4 Позовної заяви від 29.12.2020 року, ліва частина таблиці, п`ятий за послідовністю зверху вниз).

Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» визначено юридичні факти, які кожна із сторін повинна доводити при розгляді справ про захист авторського права.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що для стягнення з відповідача компенсації позивач повинен довести належність йому авторського права, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем. Відповідач, у свою чергу, має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні ним твору, в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права і для неї настають наслідки, передбачені цими: законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови № 12 від 17.10.2012 компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права, а розмір збитків та причинно-наслідковий зв`язок суб`єкт такого права доводити не зобов`язаний.

Аналогічна правова позиція викладена у п.п. 12, 42 Постанови № 5 від 04.06.2010, де встановлено при вирішенні спорів судам слід мати на увазі, що компенсація, передбачена п. «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права.

Як вже раніше зазначалось судом та підтверджується матеріалами справи, у відповідності до Авторського договору №01/11/03 про створення твору та передачу (відчуження) виключних майнових прав на твір від 01 листопада 2003 року та Акту приймання-передачі №1 від 21 листопада 2003 року, позивачу належать виключні майнові авторські права на твір образотворчого мистецтва, логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Водночас, у судовому засіданні та за наявними матеріалами справи знайшов своє підтвердження факт використання (розміщення) відповідачем твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2.

Жодних дозволів на використання твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» Позивач Відповідачу не надавав, ліцензійних угод не укладав.

Доводи адвоката Саєвського М.О. про те, що розмістивши твір позивач зазначив володільця виключних майнових прав - ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_14, зазначив місце запозичення твору - ІНФОРМАЦІЯ_14, розмістив твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" в некомерційних цілях, а лише з метою навчання та порівняння. ТОВ «Журнал «Судноплавство», засновником якого є позивач, звернувся до відповідача з метою розробки нового логотипа та дизайну друкованого та онлайн-журналу «Судноплавство» через свого засновника, директора видавництва ОСОБА_4 , з яким відповідачем було укладено Договір про виконання робіт і надання послуг №1119 від 10.01.2020р. - правильно були відхилені судом як необґрунтовані, з правової та доказової точки зору.

Суд першої інстанції вмотивовано зазначив, що Договір про виконання робіт і надання послуг від 10.01.2020 року з технічним завданням, актами приймання-передачі, що укладені між Відповідачем та ОСОБА_4 не свідчить про правомірне використання твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки ОСОБА_4 не є автором чи правовласником твору «ІНФОРМАЦІЯ_1». В свою чергу, директором ТОВ «ЖУРНАЛ СУДНОПЛАВСТВО» на час укладення договору являвся позивач ОСОБА_2 .

Так само, правомірність використання твору не підтверджується листами - подяками, підписаними ОСОБА_4 . В свою чергу, корпоративний договір, на який посилався адвокат Саєвський М.О., лише врегулював правовідносини між учасниками та кредиторами ТОВ «ЖУРНАЛ СУДНОПЛАВСТВО».

Також, суд першої інстанції обґрунтовано погодився із доводами представника позивача про те, що за договором відступлення виключних майнових прав від 15.04.2020, укладеним між ОСОБА_2 (власник) та ТОВ «Журнал «Судноплавство» (набувач), власник відступив набувачу належні виключні майнові права на Інтернет - проект, всі технічні його складові, а не виключні майнові права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Таким чином, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем виключних майнових прав позивача на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1», у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом із тим, пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 3793-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розмір компенсації визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 3793-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) паушальна сума назначається як одноразовий платіж за будь-яке використання об`єктів авторського права.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» №3793-XII втратив чинність на підставі Закону № 2811-IX від 01.12.2022.

Пунктом 4 частини 3 статті 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено стягнення компенсації (разового грошового стягнення), що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд суб`єкта авторського права та/або суб`єкта суміжних прав у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав, з приводу якого виник спір; на вимогу осіб, передбачених у пунктах 2-5 частини першої цієї статті, - як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання відповідного об`єкта, з приводу якого виник спір.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до усталеної судової практики, сформованої та викладеної, зокрема у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/22219/14 від 11 листопада 2020 року, розмір компенсації, що підлягає стягненню при доведеності факту порушення, визначається судом в межах, встановлених пунктом 5 частини другої статті 432 ЦК України, пунктом г частини першої статті 52 Закону України Про авторське право і суміжні права з урахуванням вини особи; обсягу порушення та (або) намірів відповідача: об`єктивних критеріїв, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди. завданої неправомірним кожним окремим використанням об`єкта авторського права; тривалості та обсягу порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об`єктів); розміру доходу, отриманого унаслідок правопорушення; кількості осіб, право яких порушено; можливості відновлення попереднього стану та необхідних для цього зусиль та інших обставин, що мають істотне значення з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 19 грудня 2019 року Позивачем було укладено Ліцензійний договір №19/12/19 про надання невиключної ліцензії на використання твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», відповідно до якого Позивач (Ліцензіар) надав Ліцензіату невиключну Ліцензію на використання твору «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Згідно з п. 1.3. «Невиключна ліцензія» - не виключає можливості використання Ліцензіаром твору у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього твору у зазначеній сфері.

п. 1.4. «Твір» - твір образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1», виключні майнові права на який належать ОСОБА_2 відповідно до Авторського договору №01/11/03 та наведений в додатку № 1 (Акті приймання-передачі) до цього Договору.

п. 1.8. «Ліцензійна територія» - територія України.

Пунктом 2.1. вищевказаного Ліцензійного договору визначено, що Ліцензіар надає Ліцензіату майнові авторські права (невиключну ліцензію) на використання Твору способами, зазначеними в пункті 2.2. цього Договору, а Ліцензіат в порядку і в розмірах, визначених у даному Договорі, виплачує Ліцензіару винагороду за надання невиключної ліцензії.

Пунктом 2.2. вищевказаного Ліцензійного договору визначено способи використання Твору:

- використання під час пропонування будь-яких послуг та/або робіт і/чи при наданні буді яких послуг та/або при виконанні будь-яких робіт на будь-яких носіях, в тому числі з допомогою мережі Інтернет;

- відтворення, тобто виготовлення одного або більше примірників Твору та або фрагменті з них в будь-якій формі і будь-яким способом, у тому числі у формі запису на будь-яких носіях т доведення їх до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснит доступ до Твору з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором, в тому числі з допомогою мережі Інтернет;

- використання Твору при створенні та розповсюдженні будь-яких Товарів та/аб- Рекламних матеріалів;

- включення Твору як складову частину до збірників і т. п.;

- некомерційне використання Твору в тому числі його публічне сповіщення демонстрування за допомогою будь-яких засобів та/або просування в будь-якій формі на виставках, ярмарках, промо-заходах, бізнес-заходах, та інших конкурсах, тощо;

- переробка, адаптація, будь-яка інша зміна Твору для створення «стайл-гайд», дизайн макетів Товарів, рекламних та промо-матеріалів, презентацій, графічного оформлення в мереж Інтернет сайтів, акаунтів у соціальних мережах, включаючи, але не обмежуючись, Facebook Instagram та з метою використання способами, передбаченими цим пунктом Договору;

- включення та інше використання Твору в оголошеннях, на вивісках, банерах, соціальний мережах і в інших рекламних та інформаційних матеріалах при здійсненні реклами, маркетингу просування та іншого подання Твору потенційним споживачам будь-якими способами, в будь- яких ЗМІ, за допомогою будь-яких друкованих матеріалів та/або в комп`ютерних мережах, в том) числі в мережі Інтернет;

- включення та інше використання і розміщення Твору на будь-якій документації пов`язаній із введенням Твору та/або Товарів в цивільний обіг, в тому числі на етикетках те упаковках Товарів, які виробляються, пропонуються до продажу, продаються, демонструються на виставках і ярмарках або іншим чином вводяться в цивільний обіг, або зберігаються абс перевозяться з цією метою, в тому числі на автотранспорті.

Сторонами у Ліцензійному договорі було погоджено розмір винагороди за використання Твору, а саме пунктом 4.1. передбачено, що за надання невиключної ліцензії на Твір за цим Договором Ліцензіат зобов`язується виплатити Ліцензіару винагороду у формі одноразового (паушального) платежу у сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 коп., протягом 20 днів з моменту підписання Ліцензійного договору. Встановлена цим Договором винагорода Ліцензіара є фіксованою, мінімально можливою за надання невиключної ліцензії на Твір, не ставиться в залежність від кількості використання, території, будь-яких інших критеріїв та за жодних обставин не підлягає зменшенню.

В підтвердження здійснення оплати за наведеним Ліцензійним договором, суду надано виписку ПАТ КБ «Приватбанк» по надходженням по картці Ліцензіара за період 01.10.2019 - 31.12.2019 р.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Відповідно до ч. 3 ст. 1109 ЦК України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно зі ст. 32 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

Позивач, у даному випадку, визначаючи суму компенсації заявлену до стягнення, керується розміром винагороди у 200 000 грн., що зазначена у ліцензійному договорі №19/12/19 про надання невиключної ліцензії на використання твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», вважаючи її базовою розрахунковою величиною для визначення розміру компенсації за порушення майнових авторських прав.

Разом і тим, суд першої інстанції правильно зазначив, що у даному випадку відповідач не використовував твір систематично, на протязі тривалого часу. Також, суд правильно врахував, що Відповідач одразу після отримання позовної заяви, що є предметом розгляду в межах вказаної справи, видалив спірний твір з власного сайту.

Суд також виходив із того, що безсумнівно передбачені пунктом 2.2. вищевказаного Ліцензійного договору способи використання Твору, є значно ширшими, ніж спосіб використання твору Відповідачем.

За викладених обставин, суд вважає що використання при визначенні розміру компенсації суми винагороди 200 000 грн., як базової, буде порушувати вимоги розумності та справедливості, порушить баланс між порушеним правом позивача та способом його відновлення.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» розмір компенсації має бути ефективним, співрозмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача, і водночас забезпечити захист від зловживань користувача.

При визначенні розміру компенсації судом першої інстанції вмотивовано враховано тривалість та систематичність порушення, обсяг порушення (зокрема з урахуванням території його поширення), сфера господарювання та наміри порушника, вина та її форми, а також інші об`єктивні обставини.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що сума компенсації у розмірі 30 прожиткових мінімумів громадян, що складає 80520,00 грн. буде відповідати вимогам розумності та справедливості, ефективно і співрозмірно забезпечить захист прав позивача.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 12 червня 2024 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: А.І. Дришлюк

С.М. Сегеда