Рішення

від 28.05.2024 по справі 569/7518/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/7518/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави до Рівненської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування рішення, витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в інтересах держави до відповідачів, в якому просить поновити строки позовної давності, визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради від 17 вересня 2015 року № 5678 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам - учасникам бойових дій» в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0972 га (кадастровий номер 5610100000:01:034:0080) за № 26 для індивідуального садівництва (для ведення садівництва), що розташована в районі вул.Київської м.Рівне; витребувати у ОСОБА_2 на користь територіальної громади м.Рівного в особі Рівненської міської ради у комунальну власність земельну ділянку площею 0,0972 га (кадастровий номер 5610100000:01:034:0080) за № 26, що розташована в районі вулКиївської м.Рівне; стягнути з відповідачів на користь Рівненської обласної прокуратури кошти, витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, в сумі 5368 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що розпорядженням Рівненської районної державної адміністрації від 15 листопада 2012 року № 1048 надано ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території сільської ради. Надалі наказом Головного управління Держземагенства у Рівненській області від 07 квітня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 5624689800:09:008:0143) для ведення садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Шубківської сільської ради Рівненського району. На підставі наказу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права приватної власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_5 . Водночас, ОСОБА_5 04 серпня 2015 року повідомив Рівненську міську раду про розроблення ним проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність безоплатно площею 0,0972 га в районі АДРЕСА_1 для індивідуального садівництва. Рішенням Рівненської міської ради від 17 вересня 2015 року № 5678 затверджено проект та передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку в районі АДРЕСА_1 за № 26 площею 0,0972 га (кадастровий номер 5610100000:01:034:0080) для індивідуального садівництва (для ведення садівництва) безоплатно за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя - рілля) комунальної власності територіальної громади м.Рівного в особі Рівненської міської ради. Тобто, ОСОБА_5 вдруге надано безкоштовно земельну ділянку з тим самим цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва. На підставі рішення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 вересня 2015 року зареєстровано право власності за ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0972 га, кадастровий номер 5610100000:01:034:0080. 21 лютого 2022 року на підставі договору купівлі-продажу № 118 останнім було відчужено спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , відомості про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у межах норм, визначених Земельним кодексом України, проводиться оин раз по кожному виду використання. ОСОБА_5 на час отримання земельної ділянки площею 0,0972 га, кадастровий номер 5610100000:01:034:0080, на підставі рішення Рівненської міської ради від 17 вересня 2015 року № 5678, вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення садівництва в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Таким чином, всупереч вимогам ст.116, 118, 121 ЗК України, ОСОБА_5 приховав той факт, що раніше ним на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Рівненській області від 07 квітня 2014 року використано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення садівництва. Рішення Рівненської міської ради від 17 вересня 2015 року № 5678 про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 площею 0,0972 га для індивідуальног садівництва суперечить вимогам ст.116, 118, 121 ЗК України, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Земельна ділянка площею 0,0972 га, яку ОСОБА_5 незаконно повторно набув у приватну власність, на підставі ст.387 ЦК України підлягає витребуванню у володільця ОСОБА_2 на користь територіальної громади м.Рівне в особі Рівненської міської ради. Витребування у власність територіальної громади приватизованої всупереч вимогам закону земельної ділянки сприятиме реалізації положень ст.13, 14 Конституції України та, окрім того, є умовою позбавлення безпідставних переваг для ОСОБА_5 та відновлення можливості справедливого (законного) розподілу такого обмеженого державного ресурсу, становить державний інтерес. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішення суспільно значимого питання додержання вимог законодавства при наданні у власність земельних ділянок комунальної власності. Власником земельної ділянки площею 0,0972 га (кадастровий номер 5610100000:01:034:0080) є територіальна громада м.Рівне в особі Рівненської міської ради. Разом з тим, Рівненська міська рада у спірних правовідносинах не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача. Наведене стало підставою для подання Здолбунівською окружною прокуратурою позовної заяви в інтересах держави без уповноваженого органу. З огляду на те, що керівник Здолбунівської окружної прокуратури діє в інтересах держави як самостійний позивач, то перебіг позовної давності починається з моменту, коли Здолбунівській окружній прокуратурі стало відомо про порушення інтересів держави. Про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку органам прокуратури стало відомо після внесення 28 грудня 2021 року відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та витребування документів, які підтверджують порушення інтересів держави. Прокурор дізнався про порушення інтересів держави лише в грудні 2021 року, а, з урахуванням вимог КПК України щодо таємниці досудового розслідування, фактично мав можливість вжити відповідні заходи представницького характеру лише після виконання вимог наказу Генерального прокурора від 11 червня 2021 року № 194 щодо передачі відповідних матеріалів кримінального провадження. Саме з моменту вивчення матеріалів кримінального провадження стало відомо про факт подвійної приватизації земельних ділянок одного і того ж цільового призначення громадянином ОСОБА_5 . Вказані обставини свідчать про наявність об`єктивних перешкод, які дійсно заважали подати прокурору позов у визначений законом строк.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Рівненської міської ради Чепиль М.І. позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Заперечення проти позову мотивує тим, що оскаржуване в частині рішення Рівненської міської ради було прийняте відповідно до положень земельного законодавства: повідомлення ОСОБА_5 Рівненської міської ради про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність; власне розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0972 га для індивідуального садівництва. Оскаржуване рішення Рівненської міської ради від 17 вересня 2015 року № 5678 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам - учасникам бойових дій» є ненормативним актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію шляхом виконання. Скасування рішення органу місцевого самоврядування не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки в такий спосіб виникло право власності на земельну ділянку і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

У відповіді на відзив відповідача Рівненської міської ради позивач зазначив, що одним із передбачених ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Статтею 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Крім того, ч.1 ст.21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Рішення Рівненської міської ради від 17 вересня 2015 року № 5678 в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки ОСОБА_5 суперечить вимогам ст.116, 118, 121 ЗК України, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Ухвалою від 19 травня 2023 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 22 лютого 2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснила, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності незаконно. Вина у цьому лежить на міській раді та третій особі, яка не повідомила про використане право на безоплатну приватизацію першої земельної ділянки з тим самим цільовим призначенням. Відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, однак вона може бути витребувана в нього, оскільки вибула з власності територіальної громади не з волі власника. Передача ОСОБА_5 у власність держави земельної ділянки площею 0,1 га є його безумовним правом та особистим волевиявленням, але не впливає на зміст спірних правовідносин, адже предметом спору є земельна ділянка площею 0,0972 га, яка набута ним незаконно всупереч вимогам земельного законодавства. Саме спірна земельна ділянка повинна бути повернута у власність законного володільця - територіальної громади м.Рівного в особі Рівненської міської ради. При цьому ОСОБА_2 , як добросовісний набувач, не позбавлений можливості звернутися до відчужувача земельної ділянки з вимогою про відшкодування шкоди. Про порушення права територіальної громади м.Рівного на землю прокурор дізнався після внесення відомостей в ЄРДР про виявлення факту повторної приватизації ОСОБА_5 земельної ділянки для садівництва, а тому строк позовної давності пропущено з поважних причин, що є підставою для його поновлення.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що набув спірну земельну ділянку у ОСОБА_5 з метою побудувати на ній будинок. Про те, що земельна ділянка з таким цільовим призначенням набута повторно, не знав і продавець йому не повідомляв. Договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений нотаріусом, який перевіряв законність її відчуження під час укладення такого договору.

Представник відповідача ОСОБА_2 додатково пояснила, що прокурор звернувся до суду з вимогою про витребування земельної ділянки на підставі ст.387 ЦК України. Однак, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, а тому застосуванню підлягає ст.388 ЦК України. Вимоги про витребування земельної ділянки з підстав ст.388 ЦК України прокурором не заявлено і не обґрунтовано. Крім того, прокурор не зазначив, в особі якого органу він звертається до суду з позовом в інтересах держави, а тому не довів законність представництва у цій справі. ОСОБА_5 добровільно відмовився від першої земельної ділянки, а отже, відсутнє порушення права, за захистом якого прокурор звернувся до суду. Перша земельна ділянка більша за площею і компенсує втрату земельної ділянки, яка була приватизована наступною, а тому баланс інтересів вже відновлений. Рівненська міська рада добровільно передала у власність ОСОБА_5 земельну ділянку, тобто спірна земельна ділянка вибула з волі власника, а тому підстав для її витребування у добросовісного набувача немає. Крім того, прокурор покладає на ОСОБА_2 індивідуальний та надмірний тягар звертатися до суду і стягувати кошти з ОСОБА_5 . Земельна ділянка набута третьою особою у власність в 2015 році, а відповідачем - в 2022 році. Держава підтверджувала законність набуття третьою особою права власності на спірну земельну ділянку сім років, протягом цього часу до ОСОБА_5 з вимогою про витребування земельної ділянки ніхто не звертався. Ні прокурор, ні міська рада не перевіряли законність такого набуття, хоча з моменту державної реєстрації права власності на обидві земельні ділянки могли дізнатися про порушене право. В січні 2022 року внесені відомості до ЄРДР щодо незаконного набуття у власність земельної ділянки. Тобто прокурор достеменно знав про незаконну повторну приватизацію, але з позовом до ОСОБА_5 не звертався. Прокурор просить поновити строки позовної давності, а отже вважає, що вони пропущені, при цьому на поважність причин пропуску строку позовної давності не покликається. Рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_5 приймала Рівненська міська рада. Отже, строк позовної давності має обчислюватися з моменту опублікування рішення або з моменту реєстрації за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку. Позовна давність позивачем пропущена, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Представник відповідача Рівненської міської ради в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про отримання повістки.

Представник третьої особи просить відмовити в задоволенні позову. Пояснив, що ОСОБА_5 земельна ділянка надавалася як учаснику бойових дій. Він з 2010 року перебуває на черзі у Рівненській міській ради на отримання земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво. Йому як перший раз не дали земельну ділянку з тим цільовим призначенням, яке він хотів, так і другий. Обіцяли, що змінять цільове призначення земельної ділянки, наданої для ведення садівництва. На момент звернення прокурора з позовом до суду дійсно була подвійна приватизація, але в ході судового розгляду одна земельна ділянка була повернута у власність держави, а тому порушеного права держави вже немає. Позовна вимога про витребування земельної ділянки у добросовісного набувача не відповідає Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки неспірмірна із втручанням у право мирного володіння майном. На момент ухвалення спірного рішення в державному реєстрі було зареєстровано право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з цільовим призначенням для садівництва, а тому ніщо не перешкоджало органу місцевого самоврядування перевірити наявність відповідних відомостей у державних реєстрах. Держава не має права за рахунок іншої особи виправляти свої помилки, оскільки належне урядування покладається саме на державні органи та органи місцевого самоврядування. Крім того, прокурор пропустив строк звернення до суду. Рішення Рівненської міської ради було розміщене на офіційному сайті міської ради в 2015 році і саме з цього часу орган міг дізнатися про своє порушене право.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації № 1048 від 15 листопада 2012 року «Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян для ведення індивідуального садівництва на території Шубківської сільської ради» надано дозвіл, серед інших, ОСОБА_5 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Шубківської сільської ради.

Наказом Головного управління Держземагенства у Рівненській області № РВ/5624689800:09:008/00001914 від 07 квітня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1000 га ОСОБА_6 для ведення садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Шубківської сільської ради Рівненського району Рівненської області; передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 5624689800:09:008:0143) для ведення садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Шубківської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5624689800:09:008:0143, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, за адресою Рівненська область, Рівненський район, Шубківська сільська рада зареєстровано 12 травня 2014 року, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 327451218 від 30 березня 2023 року.

04 серпня 2015 року ОСОБА_5 повідомив Рівненську міську раду про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність безоплатно площею 0,0972 га в районі вулиці Київської для індивідуального садівництва.

Рішенням Рівненської міської ради № 5678 від 17 вересня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам - учасникам бойових дій» затверджено проекти землеустрою щодо відведення громадянам - учасникам бойових дій безоплатно у власність земельних ділянок в районі вул.Київської для індивідуального садівництва (для ведення садівництва); земельні ділянки передано за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя - рілля) комунальної власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради.

Рішення Рівненської міської ради від 17 вересня 2015 року № 5678 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам - учасникам бойових дій» оприлюднено на офіційному веб-сайті Рівненської міської ради протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття за посиланням https://rivnerada.gov.ua/public-services/decisions/senate, про що свідчить лист Рівненської міської ради № 05-1839 від 13 липня 2023 року.

Серед переліку громадян, яким передано безоплатно у власність земельні ділянки для індивідуального садівництва (для ведення садівництва) в районі вулиці Київської, що міститься в додатку до рішення Рівненської міської ради № 5678 від 17 вересня 2015 року, в п.26 вказаний ОСОБА_5 , якому передано земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 972 кв.м, кадастровий номер 5610100000:01:034:0080.

23 вересня 2015 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0972 га, кадастровий номер 5610100000:01:034:0080, за адресою АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 327516484 від 30 березня 2023 року.

21 лютого 2022 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М., зареєстрованого в реєстрі за № 118, ОСОБА_5 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , право власності якого на земельну ділянку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21 лютого 2022 року.

11 грудня 2023 року між ОСОБА_5 , як відчужувачем, та Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області, як набувачем, укладений договір про передачу права власності на земельну ділянку у власність держави, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Деренько Р.І., зареєстрований в реєстрі за № 3290.

Згідно з п.1 вказаного договору, ОСОБА_5 безоплатно передав право власності на земельну ділянку, а Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області прийняла належне ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану на території Шубківської сільської ради Рівненського району Рівненської області, надану для індивідуального садівництва (кадастровий номер земельної ділянки 5624689800:09:008:0143, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, склад угідь - 0,1000 га рілля).

Право власності Рівненської районної державної адміністрації на вказану земельну ділянку зареєстровано 11 грудня 2023 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 357947814 від 11 грудня 2023 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим законом, здійснює встановленіКонституцією Українифункції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Зідно зі ст.2 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру покладаються функції, серед іншого, представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим законом та главою 12 роздялу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влдаи, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, а також у разі відсутності такого органу (ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

За положеннями ст.13 Конституції України, земля,її надра,атмосферне повітря,водні таінші природніресурси,які знаходятьсяв межахтериторії України,природні ресурсиїї континентальногошельфу,виключної (морської)економічної зониє об`єктамиправа власностіУкраїнського народу.Від іменіУкраїнського народуправа власниказдійснюють органидержавної владита органимісцевого самоврядуванняв межах,визначених цієюКонституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ч.1 ст.1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст.80 ЗК України, суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, а також передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин (ст.12 ЗК України).

За положеннями ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч.1, 5, 10ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідностіКонституціїабо законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м.Рівне в особі Рівненської міської ради.

В обґрунтування пред`явленого позову в інтересах держави прокурор посилається на неналежне (незаконне) розпорядження Рівненською міською радою земельною ділянкою комунальної власності, яка, відповідно до ст.14 Конституції України, є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, а однією з позовних вимог є визнання незаконним та скасування рішення Рівненської міської ради № 5678 від 17 вересня 2015 року.

З огляду на вимогу про витребування спірної земельної ділянки на користь територіальної громади м.Рівного, позов прокурором подано на захист прав та інтересів територіальної громади міста Рівного.

Від імені та в інтересах територіальної громади міста Рівного діє, в силу закону, Рівненська міська рада як орган місцевого самоврядування, який здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Разом з тим, Рівненська міська рада визначена прокурором як особа, яка порушила права та інтереси територіальної громади міста Рівного, прийнявши рішення, яке суперечить вимогам земельного законодавства.

Таким чином, Рівненська міська рада у цій справі виступає і як орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і як особа, яка притягується до відповідальності за порушення прав та інтересів територіальної громади м.Рівного.

Однак, чинне законодавство не допускає збіг в одній особі позивача і відповідача, тобто сторін з протилежними інтересами. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави без зазначення уповноваженого органу.

Статтею 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ст.35 ЗК України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають правовати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Згідно з ч.1, 3, 4 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва в розмірі не більше 0,12 гектара (п. «в» ч.1 ст.121 ЗК України). Додатково земельні ділянки одного виду громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах (постанова Верховного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 159/1264/16-ц).

Суд встановив, що ОСОБА_5 на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Рівненській області № РВ/5624689800:09:008/00001914 від 07 квітня 2014 року отримав безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 5624689800:09:008:0143) для ведення садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Шубківської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

На час отримання безоплатно у приватну власність спірної земельної ділянки (17 вересня 2015 року) ОСОБА_5 попередньо використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки такого ж виду цільового призначення (для ведення садівництва) в межах норм безоплатної передачі земельної ділянки для цього виду цільового призначення.

Отже, рішення Рівненської міської ради № 5678 від 17 вересня 2015 року про передачу ОСОБА_5 безоплатно у власність спірної земельної ділянки суперечить вимогам ст.116, 121 ЗК України.

Зазначені у відзиві на позовну заяву доводи представника відповідача Рівненської міської ради про прийняття Рівненською міською радою оскаржуваного в частині рішення відповідно до положень земельного законодавства суд до уваги не приймає.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється, серед іншого, на принципах законності. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

За приписами ст.12, 186 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу; організація землеустрою; погодження та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ч.8 ст.186 ЗК України).

Таким чином, реалізація повноважень Рівненської міської ради має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення садівництва. Тобто, на стадії затвердження поданого ОСОБА_5 проекту землеустрою Рівненська міська рада повинна була перевірити розроблений проект на відповідність його вимогам закону, в тому числі ч.4 ст.116, ст.121 ЗК України, і лише в разі встановлення такої відповідності його затверджувати.

Відтак, рішення Рівненської міської ради № 5678 від 17 вересня 2015 року, яким безоплатно надано із земель комунальної власності у власність ОСОБА_5 спірну земельну ділянку суперечить положеннями земельного законодавства і порушує інтереси держави, а тому є незаконним.

За змістом ст.15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистоо немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначених у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз.12 ч.2 ст.16 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.2 ЦПК України, метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.

Прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом до міської ради та кінцевого набувача земельної ділянки про визнання незаконним та скасування рішення цієї ради та про витребування спірної земельної ділянки на користь територіальної громади.

За правилами ст.387, 388 ЦК України, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном (постанови Верховного суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19).

Вимога про визнання незаконним і скасування рішення міської ради не є належною у спорі про витребування земельної ділянки. Така вимога може бути ефективним способом захисту, зокрема тоді, коли відповідне рішення є перешкодою для власника у реалізації його права власності. Обрання позивачем неналежного, зокрема неефективного, способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 15 березня 2022 року у справі № 910/12525/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19, від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц).

За наявності вимоги про витребування спірної земельної ділянки позовна вимога про визнання незаконним і скасування рішення Рівненської міської ради № 5678 від 17 вересня 2015 року в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_5 земельної ділянки не є належним й ефективним способом захисту порушеного права, а в її задоволенні належить відмовити.

Щодо позовної вимоги про витребування земельної ділянки суд зазначає таке.

Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч.1ст.388 ЦК України).

Позивач заявив вимогу про витребування у ОСОБА_2 спірної земельної ділянки на підставі ст.387 ЦК України.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 придбав спірну земельну ділянку у ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 21 лютого 2022 року. На момент набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку право власності ОСОБА_5 на об`єкт договору купівлі-продажу підтверджувалося інформацією з Державного реєстру речових прав № 300567744, виданою приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М. 21 лютого 2022 року.

Доказів, що відповідач, укладаючи договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, діяв недобросовісно, тобто знав чи міг знати про те, що ОСОБА_5 не мав права відчужувати спірну земельну ділянку, матеріали справи не містять. Отже, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки і ця обставина позивачем не оспорюється.

За таких обставин на правовідносини щодо витребування спірної земельної ділянки поширюється дія припису ч.1 ст.388 ЦК України.

Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосування для вирішення спору, покладено саме на суд, а тому не зазначення позивачем належної правової підстави позову не є підставою для відмови в позові.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власнкм зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

За нормою ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (п.3 ч.1 ст.388 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Відповідач ОСОБА_2 набув спірну земельну ділянку у фактичне володіння в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати. В свою чергу, третя особа ОСОБА_5 отримав у власність спірну земельну ділянку на підставі рішення Рівненської міської ради.

Доводи представників відповідача та третьої особи про те, що спірна земельна ділянка вибула з волі власника на підставі рішення органу місцевого самоврядування - Рівненської міської ради, не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.1 ст.317 та ч.1 ст.319 ЦК України, власнику належить, зокрема право на власний розсуд розпоряджатися своїм майном.

Суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (ст.80 ЗК України).

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (ч.5 ст.60Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (ч.2ст.19 Конституції України).

Воля територіальної громади як власника земель комунальної власності може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам цієї територіальної громади.

Оскільки рішення Рівненської міської ради № 5678 від 17 вересня 2015 року суперечить вимогам земельного законодавства та інтересам територіальної громади міста Рівного, набуття у власність ОСОБА_5 спірної земельної ділянки здійснено поза волею територіальної громади як власника землі.

Разом з тим, вирішуючи питання про можливість витребування земельної ділянки від добросовісного набувача суд враховує таке.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема позбавлення особи права власності на майно шляхом витребування на користь держави, є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Усталена практика Європейського суду з прав людини свідчить про наявність трьох критеріїв, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно легітимну мету; чи є такий захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

Виділення спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_5 не відповідало вимогам закону, а тому суд дійшов висновку, що у справі підлягають застосуванню положення ст.388 ЦК України про витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_2 , оскільки спірна земельна ділянка, придбана відповідачем за відплатним договором у третьої особи, яка не мала права її відчужувати, вибула з володіння власника не з його волі.

Таким чином, втручання у право мирного володіння відповідача спірною земельною ділянкою ґрунтується на законі.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішення суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з власності поза її волею. Окрім того, суспільний інтерес полягає у забезпеченні рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, а тому мету втручання у право власності на спірну земельну ділянку суд вважає легітимною.

Разом з тим, до закриття підготовчого провадження у справі ОСОБА_5 за договором від 11 грудня 2023 року передав безоплатно у власність держави в особі Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану на території Шубківської сільської ради Рівненського району Рівненської області, надану для індивідуального садівництва (кадастровий номер земельної ділянки 5624689800:09:008:0143).

Не зважаючи на вказану обставину, позивач наполягає на задоволенні позовної вимоги про витребування спірної земельної ділянки, покликаючись на її незаконне набуття у приватну власність третьою особою. При цьому, прокурор жодним чином не обґрунтував відповідності такого заходу втручання у право мирного володіння відповідача спірної земельною ділянкою критерію пропорційності легітимній меті, яку він переслідує.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

У пункті 71 рішення у справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів (постанова Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 367/2271/15-ц).

Враховуючи, що одна із земельних ділянок з одним видом цільового призначення, набутих третьою особою безоплатно у власність, повернути ним у власність держави, витребування із володіння відповідача-добросовісного набувача спірної земельної ділянки буде непропорційним втручанням у його право на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Позивач не довів суду, що витребування спірної земельної ділянки для захисту інтересів держави щодо контролю за розпорядженням земельними ділянками переважає необхідність дотримання права відповідача на мирне володіння майном, яке він добросовісно набув законним шляхом, покладаючись на підтверджене державою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно впродовж семи років право власності третьої особи на спірну земельну ділянку.

За таких обставин, позовна вимога про витребування у відповідача спірної земельної ділянки не відповідає принципам справедливості, розумності та не є пропорційною меті, яку переслідує позивач, а отже, в її задоволенні належить відмовити.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позову суд не вирішує питання про застосування позовної давності, про сплив якої заявила представник відповідача в судовому засіданні.

За правилами ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача, тому немає підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача коштів, витрачених на сплату судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.10,12,89,141,258,263-265,273,353,354ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в позові Керівника Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави до Рівненської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування рішення, витребування земельної ділянки.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішеннясуду набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скаргивсіма учасникамисправи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.У разі подання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чизакриття апеляційного провадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногоперегляду.

Сторони у справі :

позивач - керівник Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області, місцезнаходження: 35700, Рівненська область, м.Здолбунів, вул.Княгині Ольги, буд.36; код ЄДРПОУ 02910077;

відповідач - Рівненська міська рада, місцезнаходження: 33028, м.Рівне, вул.Соборна, буд.12А; код ЄДРПОУ 34847334;

відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

третя особа - ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складене 10 червня 2024 року.

Суддя