Ухвала

від 13.06.2024 по справі 752/12101/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/12101/24

Провадження №: 2-о/752/486/24

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

13.06.2024 Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанова А.О., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Кутська селищна рада,

В С Т А Н О В И В :

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 (далі заявник) адреса: АДРЕСА_1 , заінтересована особа Кутська селищна рада (далі заінтересована особа), адреса: АДРЕСА_2 , в якій заявник просить встановити факт її постійного проживання разом із спадкодавицею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3 .

В обгрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно, у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_4 .

Заявник є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері, оскільки є її донькою, крім неї спадкоємцями першої черги за законом є її брат, який спадщину не прийняв, претензій до спадкового майна не пред`являє.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким вказаний житловий будинок з надвірними спорудами заповіла своїй дочці ОСОБА_1 .

Заявник звернулась до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Маркуц У.М. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте, у видачі такого свідоцтва заявнику було відмовлено та роз`яснено право на звернення до суду з у зв`язку з заявою про продовження терміну для прийняття спадщини як спадкоємцю, який пропустив строк звернення для прийняття спадщини.

Заявник у своїй заяві також послалась й на те, що вона проживала разом зі своєю матір`ю, здійснювала за нею необхідний догляд тощо.

Вважає, що оскільки строк звернення спадкоємця, який фактично прийняв спадщину, до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, не обмежений, інші спадкоємці, які б претендували на спадкове майно відсутні, спору про майнове або особисте немайнове право не існує, а встановити зазначений факт в позасудовому порядку неможливо, заявник звернулась до суду з цією заявою.

Ознайомившись з заявою ОСОБА_1 та доданими до неї документами, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Наведене в сукупності свідчить, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 зробила висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Як вже зазначалось, метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останньої.

Більш того, відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину заявнику також була пов`язана з пропуском заявником встановленого законом шестимісячного строку для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

При цьому, слід також зауважити, що заявник у своїй заяві самостійно вказує про існування ще одного спадкоємця першої черги після смерті матері, зокрема, рідного брата заявника ОСОБА_3 , який лише на думку заявника, не має власного інтересу та спору щодо спадкового майна.

Зважаючи, що фактично підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом було встановлення пропуску заявником шестимісячного строку для звернення з заявою про прийняття спадщини, а також ураховуючи, що окрім ОСОБА_1 , спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_3 , який є рідним сином померлої, факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження, тому доходжу висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду за правилами позовного провадження.

Керуючись статтями 258-261, 293, 315, 353 Цивільного процесуального кодексу України суддя -

У Х В А Л И В:

1. У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Кутська селищна рада відмовити.

2. Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду за правилами позовного провадження.

3. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 261 Цивільного процесуального кодексу України та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду за правилами, встановленими статтями 353-355 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя А.О. Митрофанова