Рішення

від 21.11.2007 по справі 16/225-07-5944

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/225-07-5944

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2007 р.Справа  № 16/225-07-5944

Господарський суд Одеської області

У складі судді –Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань –Шевченко Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:      не з'явився;

Від відповідача: Баскакова Г.С. за дов. від 09.02.2007р.;  Залоіло Ю.П. за дов. №12 від 21.11.2007р.,

                 Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно із ст. 77 ГПК України справу за позовом Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до виробничо-комерційної фірми „Проксіма” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про розірвання договорів оренди та зобов'язання звільнити земельні ділянки, -  

ВСТАНОВИВ:

Приморська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області  звернулась до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до виробничо-комерційної фірми „Проксіма” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту ВКФ„Проксіма”) про розірвання договору оренди земельної ділянки № 5062 від 28.12.2001р. та договору оренди земельної ділянки № 5063 від 28.12.2001р., укладених  між  Приморською сільською радою та  ВКФ„Проксіма”; зобов'язання звільнити земельну ділянку з земель водного фонду Приморської сільської ради, загальною площею 78,0337га, у тому числі 57,0337 га поверхневих вод та 20, 3266 га прибережної захисної смуги, а також звільнити  земельну ділянку з земель Приморської сільської ради, загальною площею 80 га, у тому числі 80 га прибережної захисної смуги, з яких 7,8 га піски.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договорами оренди землі в частині дотримання вимог водного та екологічного законодавства.

Відповідачем згідно з відзивом, наданим представником відповідача у судовому засіданні 10.10.2007р.,  позовні вимоги заперечуються з підстав відсутності істотного порушення з боку ВКФ„Проксіма” умов  договору оренди земельної ділянки № 5062 від 28.12.2001р. та договору оренди земельної ділянки № 5063 від 28.12.2001р., укладених  між  Приморською сільською радою та  ВКФ„Проксіма”.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

28.12.2001р. між Приморською сільською радою (Орендодавець) та ВКФ„Проксіма” (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар –приймає  у довгострокове користування на умовах оренди строком на 15 років земельну ділянку із земель водного фонду Приморської  сільської ради, загальною площею 78,0337га, у тому числі 57,7071 га поверхневих вод та 20,3266 га прибережної захисної смуги для риборозведення, сінокосіння і будівництва та обслуговування комплексів по догляду за об'єктами водоохоронних зон та прибережної захисної смуги. Вказаний договір був посвідчений у нотаріальному порядку та зареєстрований  за № 5062.

28.12.2001р. між Приморською сільською радою (Орендодавець) та ВКФ„Проксіма” (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар –приймає  у довгострокове користування на умовах оренди строком на 15 років земельну ділянку із земель Приморської  сільської ради, загальною площею 80 га, у тому числі 80 га прибережної захисної смуги для будівництва та обслуговування комплексів по догляду за об'єктами водоохоронних зон та прибережної захисної смуги і закладів відпочинку вздовж берегу Будацького лиману біля сіл Чебанівка, Косівка, Попаздра, Приморське, Курортне. Зазначений договір оренди був також посвідчений у нотаріальному порядку та зареєстрований за № 5063.

Обидва договори оренди земельної ділянки  28.12.2001р. були зареєстровані у Книзі записів державної реєстрації  договорів оренди землі.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 року  N 161-XIV, в редакції, яка була чинною на час укладення договорів оренди від 28.12.2001р., оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Зважаючи, що вказані договори є діючими, суд вважає за правомірне при вирішенні даного спору звернутися до положень Закону України “Про оренду землі” в редакції від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV.

Згідно ст. 13 Закону України “Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 року  N 161-XIV  (в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV з наступними змінами та доповненнями) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.   Згідно ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.  Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до умов п. 5.3 договорів від 28.12.2001р. Орендарем були прийняті на себе зобов'язання щодо використання орендованих земельних ділянок  у відповідності до мети, визначеної у договорі з дотриманням вимог чинного земельного, водного, екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Відповідно до умов п. 4.2 договорів оренди від 28.12.2001р., Орендодавець має право  вимагати від Орендаря  використання  земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної в договорі, забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом додержання  вимог земельного, водного та природоохоронного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі, своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 1.1. договору оренди за № 5062 від 28.12.2001р. визначено, що земельна ділянка з земель водного фонду загальною площею 78,0337 га, в тому числі поверхневі води - 57,7071 га  та землі прибережної захисної смуги - 20,3266 га, надається в оренду для риборозведення, сінокосіння, будівництва й обслуговування комплексів по догляду за об'єктами водоохоронних зон та прибережної захисної смуги.

Згідно п. 1.1. договору оренди за № 5063 від 28.12.2001р. земельна ділянка загальною площею 80,00 га, що складається з земель прибережної захисної смуги, надається в оренду для будівництва та обслуговування комплексів по догляду за об'єктами водоохоронних зон та прибережної захисної смуги і закладів відпочинку.

Як вбачається з акту від 15.03.2002р., складеного  у присутності голови Приморської  сільської ради та одного з депутатів ради, на виконання договору оренди за № 5062 від 28.12.2001р. було здійснено зариблення ставків. Крім того, відповідно до акту від 12.05.2007р. у присутності члена виконавчого комітету Приморської  сільської ради відповідачем було повторно здійснено зариблення водоймів.

23.11.2006р. комісією у складі начальника відділу водних ресурсів Білгород-Дністровського управління водного господарства, начальника відділу капітального будівництва Білгород-Дністровської районної ради, начальника інспекції ДБК Білгород-Дністровської райдержадміністрації, голови Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області було здійснено обстеження водних об'єктів - ставків, що орендуються відповідачем, за результатами якого був складений відповідний акт. Як вбачається з вказаного акту, в ході проведення зазначеного обстеження водних об'єктів та перевірки дотримання вимог водного законодавства, комісією було встановлено наступне. В прибережно-захисній смузі водних об'єктів відповідачем самовільно розташовані тимчасові будівлі. Гідротехнічні споруди об'єкту - дамба, верховий та низовий водоскид, знаходяться у незадовільному стані. Відповідачем здійснюються гідротехнічні роботи: очистка водоймів, насип дамби, проведення яких не було узгоджено з відповідними органами. Експлуатація орендованих водних об'єктів здійснюється відповідачем за відсутності розробленого паспорту та правил технічної експлуатації водного об'єкту.

Крім того, як вбачається з акту перевірки стану дотримання вимог водного законодавства від 23.11.2006р., складеного відділом водних ресурсів  Білгород-Дністровського управління водного господарства, у прибережно-захисній смузі Приморських ставків відповідачем розміщено тимчасові будівлі. Технічний стан дамби потребує укріплення та ремонту. На час перевірки Орендарем проводився ремонт дамби без узгодження з відповідними органами.

Про порушення вимог водного законодавства України посадовою особою відділу водних ресурсів  Білгород-Дністровського управління водного господарства було складено протокол, яким було встановлено відсутність у відповідача паспорту на водні об'єкти, проведення ВКФ„Проксіма” гідротехнічних робіт без узгодження з відповідними органами,  недотримання останньою умов обмеження господарської діяльності в прибережно-захисній смузі ставків. Постановою за справою про адміністративне правопорушення водного законодавства України від 28.11.2006р. за наведені правопорушення до директора ВКФ„Проксіма” було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Приписом № 14 від 28.11.2006р. Білгород-Дністровським управлінням водного господарства  з метою усунення виявлених правопорушень  директору ВКФ„Проксіма” було приписано  розробити паспорт водного об'єкту, узгодити проведення гідротехнічних робіт з Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству, укласти договір на оренду водного об'єкту, дотримуватися умов обмеження господарської діяльності у прибережно-захисній смузі.

Як вбачається з припису від 23.05.2007р. Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-західного регіону Чорного моря, підчас перевірки  дотримання законодавства  з охорони та раціонального використання природних ресурсів на  земельній ділянці, орендованій за договором № 5062 від 28.12.2001р., без узгодження з природоохоронними  органами відповідачем було розташовано дев'ять будинків  для відпочинку.

Крім того, відповідно до акту перевірки виконання природоохоронного законодавства України  від 31.05.2007р., на земельній ділянці прибережно-захисної смуги, орендованій за договором № 5063 від 28.12.2001р., розташований вагончик, який був встановлений без узгодження з природоохоронними органами. Згідно з актом перевірки виконання природоохоронного законодавства України  від 31.05.2007р., на земельній ділянці, орендованій за договором № 5062 від 28.12.2001р., без узгодження з природоохоронними та водогосподарськими органами було встановлено дев'ять будинків за відсутністю позитивних висновків екологічної експертизи.  

На підставі вказаних актів рішенням №11/05 від 09.07.2007р. Державною екологічною інспекцію з охорони довкілля Панічно-західного регіону Чорного моря відповідачу було тимчасово заборонено (зупинено) здійснення будь-якої господарської діяльності на земельній ділянці, що знаходиться на території Приморської сільської ради  Білгород-Дністровського району Одеської області.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.  Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Посилаючись на  неналежне виконання відповідачем протягом дії договорів оренди від 28.12.2001р. зобов'язань щодо використання орендованих земельних ділянок у відповідності з їх призначенням та з дотриманням вимог водного та екологічного законодавства України, Приморська сільська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про  розірвання договору оренди земельної ділянки № 5062 від 28.12.2001р. та договору оренди земельної ділянки № 5063 від 28.12.2001р., укладених  між  Приморською сільською радою та ВКФ„Проксіма”; зобов'язання звільнити земельну ділянку з земель водного фонду Приморської сільської ради, загальною площею 78,0337га, у тому числі 57,0337 га поверхневих вод та 20, 3266 га прибережної захисної смуги, а також звільнити  земельну ділянку з земель Приморської сільської ради, загальною площею 80 га, у тому числі 80 га прибережної захисної смуги, з яких 7,8 га піски.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши доводи сторін, а також враховуючи, що об'єктами оренди за договорами від 28.12.2001р. є землі водного фонду, у тому числі прибережні захисні смуги, суд вважає за необхідне звернутися до положень діючого законодавства України, якими врегульовано спірні питання.

Так, відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Згідно зі ст. 76 Водного кодексу України робота водогосподарських систем (водосховищ, каналів та інших зв'язаних між собою водних об'єктів) регулюється шляхом встановлення відповідних режимів для кожного водного об'єкта системи з урахуванням прогнозу водності. Режими роботи цих систем встановлюються водогосподарськими органами на підставі правил експлуатації водних об'єктів з урахуванням екологічних вимог та інтересів всіх водокористувачів.

На виконання вказаних вимог закону та договору, як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2007р. між державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом „Укрпівдендіпроводгосп” та ВКФ „Проксіма” було укладено договір створення (передачу) науково-технічної продукції № 27048, відповідно до умов якого відповідачем було замовлено виготовлення водогосподарського паспорту та правил експлуатації Приморського комплексу ставків на території Приморської сільської ради. Листом Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-західного регіону Чорного моря від 05.10.2007р. № 30667-05, строк виготовлення  паспорту на водойми був встановлений до жовтня 2007р.  Однак, як вбачається з листа державного регіонального проектно-вишукувального інституту „Укрпівдендіпроводгосп” за вих.№ 024/1424-ОД/к3 від 14.11.2007р., виготовлення водогосподарського паспорту та правил експлуатації Приморського комплексу ставків на території Приморської сільської ради було зупинено з огляду на відмінності в ідентифікації об'єкту між даними державних топографічних мап та наданих відповідачем матеріалах, у зв'язку з чим Приморська сільська рада повинна визначитися з питанням присвоєння земельній ділянці коду по формі 6-зем.

З огляду на викладене, суду не вбачається наявність вини  ВКФ „Проксіма” у відсутності  до теперішнього часу водогосподарського паспорту та правил експлуатації Приморського комплексу ставків на території Приморської сільської ради.

Судом не приймаються до уваги і посилання позивача на самовільне здійснення ВКФ „Проксіма”  гідротехнічних робіт з  очистки водойми та насипу дамби за відсутності погодження їх проведення з відповідними органами з огляду на наступне.

Положенням про організацію та порядок здійснення державного технічного нагляду за судноплавними гідротехнічними спорудами та гідротехнічними спорудами портів, суднобудівних та судноремонтних заводів, що перебувають в експлуатації, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 20 листопада 2003 р. N 906, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за N 1174/8495 надано визначення терміну „гідротехнічна споруда”.  Так, пунктом 1.3  Положення визначено, що гідротехнічна споруда (ГТС) - споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливанням вод. При цьому, технічне обслуговування - комплекс операцій з підтримки ГТС в працездатному або справному стані при використанні їх за призначенням. Ремонт - комплекс операцій з відновлення працездатності або справності ГТС для подальшої експлуатації.

Відповідно до пункту 1.1. договорів оренди від 28.12.2001р. земельні  ділянки  були надані в оренду, у тому числі з метою  будівництва й обслуговування комплексів по догляду за об'єктами водоохоронних зон та прибережної захисної смуги.

У відповідності до п. 6  Порядку  користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 13 травня 1996 р. N 502 користувачі земель водного фонду зобов'язані: виконувати заходи щодо охорони земель від ерозії, підтоплення, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та від інших процесів руйнування; суворо дотримуватися встановленого режиму для зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів; запобігати проникненню у водні об'єкти стічних вод, пестицидів і добрив через прибережні захисні смуги. При цьому, у відповідності до ст. 78 Водного кодексу України підприємства, установи та організації, які експлуатують водопідпірні, водопропускні, водозахисні або водозабірні споруди водогосподарських систем, зобов'язані дотримувати встановлених режимів їх роботи та правил експлуатації. Крім того, відповідно до п. 10 Порядку  користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 13 травня 1996 р. N 502  користувачі, що експлуатують гідротехнічні (водопідпірні, водопропускні, водозахисні або водозабірні) споруди водогосподарських систем, зобов'язані дотримуватися встановлених режимів їх роботи та правил експлуатації, здійснювати посадку, догляд і охорону лісів у смугах відведення каналів, гідротехнічних та інших споруд міжгосподарського значення.

Як вбачається з постанови по справі про адміністративне правопорушення водного законодавства України від 28.11.2006р., припису Білгород-Дністровського управління водного господарства № 14 від 28.11.2006р. та, у тому числі, не заперечується позивачем,  у відповідності до мети використання орендованих земельних ділянок ВКФ „Проксіма” здійснювалися  роботи по догляду за гідротехнічними спорудами, що свідчить про вжиття відповідачем заходів щодо охорони земель від ерозії, підтоплення та від інших процесів руйнування. Вказані роботи  проводилися ВКФ „Проксіма” відповідно до плану ремонтно-відновлювальних та  експлуатаційних робіт на ГТС „Комплекс ставків в Приморській сільраді Білгород-Дністровського району” на 2006-2007р.р., узгодженого з державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом „Укрпівдендіпроводгосп”. Крім того, як вбачається з листа Білгород-Дністровської районної санітарно-епідеміологічної станції № 215/06 від 09.02.2007р.  комплекс заходів по утриманню та оздоровленню водного об'єкту  та гідротехнічних споруд  відповідачем проводиться у відповідності з санітарними приписами і розробленим перспективним планом.

В свою чергу, відповідно до умов п. 5.3 договорів від 28.12.2001р. Орендарем були прийняті на себе зобов'язання щодо використання орендованих земельних ділянок  у відповідності до мети, визначеної у договорі з дотриманням вимог чинного земельного, водного, екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Більш того, враховуючи, що предметом оренди за вказаними договорами є виключно земельні ділянки, а також з огляду на умови п. 5.3 договорів від 28.12.2001р., суд дійшов висновку, що  правомірність здійснення відповідачем  гідротехнічних робіт не потребує судового дослідження в межах даної справи, оскільки ніяким чином не стосується питання дотримання ВКФ „Проксіма” вимог чинного земельного, водного, екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил саме  щодо використання землі. При цьому, суд звертає увагу сторін, що питання правомірності здійснення відповідачем  вказаних робіт є предметом державного контролю з боку спеціально уповноважених на те органів влади.

За таких же підстав судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо порушення ВКФ „Проксіма”  при здійсненні зариблення ставків, що розташовані на орендованих відповідачем земельних ділянках,  порядку здійснення робіт з відтворення водних живих ресурсів.

Згідно із ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

У відповідності до ст. 1 Водного кодексу України прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Положеннями ст. 62 Земельного кодексу України передбачено, що режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.

Згідно із ст. 85 Водного кодексу України у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно до п. 11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. N 486  водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. У відповідності до положень п. 12 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. N 486 у водоохоронній зоні дотримується режим регульованої господарської діяльності. Прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов'язкового виконання вимог, передбачених статтями 89 та 90 Водного кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви та пояснень, наданих в процесі розгляду справи, в обґрунтування своєї позиції позивач наполягає на  порушенні відповідачем вимог закону, а саме п. 4 ч.2  ст. 89 Водного кодексу України, щодо дотримання режиму регульованої господарської діяльності у прибережній захисній смузі уздовж річок, навколо водойм та на островах шляхом встановлення на орендованих ділянках дев'яти дерев'яних будинків та вагончика-контейнера.  

Дійсно, відповідно до п. 4 ч.2  ст. 89 Водного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

В свою чергу, суд звертає увагу позивача, що відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого  і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. N 507, споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Як вбачається з листа комунального підприємства „Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації” № 1166 від 23.10.2007р., на земельних ділянках, що належать на умовах оренди ВКФ „Проксіма”, капітальні споруди відсутні.  Із наданих суду обома сторонами фотоматеріалів вбачається, що  дев'ять дерев'яних будинків та вагончик-контейнер не пов'язані з землею, що свідчить про некапітальність даних об'єктів та тимчасовий характер їх використання.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що дев'ять дерев'яних будинків та вагончик-контейнер не належать до категорії споруд, що підтверджується фототаблицями, що маються в матеріалах справи. Зазначене, в свою чергу, виключає  застосування в даному випадку  обмежень, встановлених  пунктом  4 ч. 2  ст. 89 Водного кодексу України, щодо заборони будівництва будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що  позивачем з дотриманням вимог ст. 32,33 ГПК України суду не було доведено, що орендовані земельні ділянки розташовані в межах прибережної захисної смуги навколо водойм, що ставить під сумнів взагалі правомірність застосування в даному випадку вимог ст. 89 Водного кодексу України щодо режиму регульованої господарської діяльності у прибережній захисній смузі уздовж річок, навколо водойм та на островах.  

В свою чергу, суд звертає увагу позивача на положення ст. 90 Водного кодексу України, якими визначені обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах.

Так, згідно зі ст. 90 Водного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією. У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: 1) застосування стійких та сильнодіючих пестицидів; 2) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; 3) влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу; 4) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів. 

Крім того, відповідно до п. 9 Порядку  користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 13 травня 1996 р. N 502, під час користування землями прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток, лиманів і на островах забороняється: застосування стійких і сильнодіючих пестицидів; влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більш як один кубічний метр на добу; влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.

Таким чином вимоги діючого водного законодавства України не містять будь-які обмеження щодо розташування у прибережних  захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів тимчасових некапітальних будиночків.

Щодо посилань позивача про порушення ВКФ „Проксіма” вимог ст. 51 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”  25 червня 1991 року1264-XII, ст.14, 39 Закону України „Про екологічну експертизу” від  9 лютого 1995 року N 45/95-ВР в частині розташування у прибережній  захисній смузі дев'яти дерев'яних будинків та вагончика-контейнера за відсутності позитивних висновків державної екологічної експертизи, суд звертає увагу позивача на наступне.

Дійсно згідно із ст. 26 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”  25 червня 1991 року1264-XII  проведення екологічної експертизи є обов'язковим у процесі законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища. При цьому, встановлено, що порядок проведення екологічної експертизи визначається законодавством України.

У відповідності до ст. 51 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”  25 червня 1991 року1264-XII, якої визначені екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів, встановлено що при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей. Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище.

Однак, положеннями ст. 51 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”  25 червня 1991 року1264-XII не передбачено обов'язкове проведення  екологічної експертизи розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів.

В свою чергу, випадки проведення екологічної експертизи передбачені ст. 13, 14 Закону України „Про екологічну експертизу” від  9 лютого 1995 року N 45/95-ВР

Так, згідно із  ст. 13 Закону України „Про екологічну експертизу” від  9 лютого 1995 року N 45/95-ВР здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Як вбачається з Переліку  видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. N 554, розташування тимчасових некапітальних будиночків не належить до таких видів діяльності.

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про екологічну експертизу” від  9 лютого 1995 року N 45/95-ВР державній екологічній експертизі підлягають: 1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства; 2) проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація; 3) інвестиційні проекти, техніко-економічні обгрунтування і розрахунки, проекти і робочі проекти на будівництво нових та розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств; документація по перепрофілюванню, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового та оборонного призначення; 4) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища;  5) документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу. Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих Рад чи їх виконавчих комітетів державній екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що розташування тимчасових некапітальних будиночків на території прибережної захисної смуги взагалі  не потребує обов'язкової  екологічної експертизи, що свідчить про відсутність порушення з боку  ВКФ „Проксіма” вимог природоохоронного законодавства щодо використання наданих відповідачу на умовах оренди за договорами від 28.12.2001р.  земельних ділянок.

Згідно зі ст. 773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 31 Закону України „Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 року  N 161-XIV  (в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV з наступними змінами та доповненнями) на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Згідно з  ст. 32 Закону України „Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 року  N 161-XIV  (в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV з наступними змінами та доповненнями)  на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

В свою чергу, відповідно до положень ст. 24 Закону України „Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 року  N 161-XIV  (в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV з наступними змінами та доповненнями) орендодавець, зокрема, має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються. Наведеним правам орендодавця кореспондують відповідні обов'язки орендаря.

Положеннями ст. 25 Закону України „Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 року  N 161-XIV  (в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

В свою чергу, у відповідності до умов п. 5.3 договорів від 28.12.2001р. відповідачем були прийняті на себе зобов'язання щодо використання орендованих земельних ділянок  у відповідності до мети, визначеної у договорі, з дотриманням  при цьому вимог чинного земельного, водного, екологічного законодавства щодо землекористування.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно положень ч. 2 ст. 651 цього Кодексу, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Однак, враховуючи висновки, до яких дійшов суд при розгляді даної  справи,  відповідачем  прийняті на себе при укладенні договорів оренди земельної ділянки від 28.12.2001р. зобов'язання щодо використання об'єктів оренди з дотриманням вимог чинного земельного, водного, екологічного законодавства  виконуються належним чином.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність порушення з боку ВКФ „Проксіма” вимог  ст.ст.24, 25, 32,  Закону України „Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 року  N 161-XIV  (в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV з наступними змінами та доповненнями)  та умов договорів оренди земельної ділянки від 28.12.2001р., що, в свою чергу, свідчить  про відсутність правових підстав для задоволення позову Приморської сільської ради в частині розірвання договору оренди земельної ділянки № 5062 від 28.12.2001р. та договору оренди земельної ділянки № 5063 від 28.12.2001р., укладених  між  Приморською сільською радою та  ВКФ„Проксіма”.

Враховуючи, що позовні вимоги Приморської сільської ради в частині зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку з земель водного фонду Приморської сільської ради, загальною площею 78,0337га, у тому числі 57,0337 га поверхневих вод та 20, 3266 га прибережної захисної смуги, а також звільнити  земельну ділянку з земель Приморської сільської ради, загальною площею 80 га, у тому числі 80 га прибережної захисної смуги, з яких 7,8 га піски, ґрунтуються виключно на твердженні про  наявність підстав для розірвання договорів оренди земельної ділянки № 5062 від 28.12.2001р. та № 5063 від 28.12.2001р., на підставі яких земельні ділянки комунальної власності перебували у користуванні відповідача, а також приймаючи до уваги висновки суду про неправомірність та необґрунтованість позовних вимог в цій частині,  у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог Приморської сільської ради в частині зобов'язання відповідача звільнити вказані  земельні ділянки.   

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо неправомірності, необґрунтованості позовних вимог Приморської сільської ради до ВКФ„Проксіма” про розірвання договору оренди земельної ділянки № 5062 від 28.12.2001р. та договору оренди земельної ділянки № 5063 від 28.12.2001р., укладених  між  Приморською сільською радою та  ВКФ„Проксіма”; зобов'язання звільнити земельну ділянку з земель водного фонду Приморської сільської ради, загальною площею 78,0337га, у тому числі 57,0337 га поверхневих вод та 20,3266 га прибережної захисної смуги, а також звільнити  земельну ділянку з земель Приморської сільської ради, загальною площею 80 га, у тому числі 80 га прибережної захисної смуги, з яких 7,8 га піски та відсутності підстав для їх задоволення, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

          Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід віднести за рахунок позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          В позові відмовити.

 Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

  Рішення підписане 22.11.2007р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.