Постанова

від 11.06.2024 по справі 216/1545/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4351/24 Справа № 216/1545/23 Суддя у 1-й інстанції - Бутенко М.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 216/1545/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

сторони:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,

відповідачі - ОСОБА_1 , Приватне підприємство «С.К. Альянс»,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядкуч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року, яке ухвалено суддеюБутенко М.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні), -

УСТАНОВИВ:

В березні 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ПП «С.К. Альянс» про стягнення 3% та інфляційних збитків у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Позовна заява мотивована тим, що між позичальником ОСОБА_1 та АКБ «Форум» 26.11.2007 був укладений Кредитний договір № 0106/07/05-КЕ, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 40000 доларів США зі сплатою 15% річних.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.07.2009 (справа № 2-1603/2009) з ОСОБА_1 та ПП «С.К. Альянс» на користь АКБ «Форум» стягнуто 285756 гривен заборгованості за Кредитним договором № 0106/07/05-КЕ, 170 грн судового збору та 30 грн витрат на ІТЗ.

Позивач вказує, що станом на дату звернення з цим позовом до суду, зазначене рішення боржниками не виконано.

Відповідно до ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2018, у цивільній справі № 2-1603/2009 замінено стягувача у виконавчому провадженні ПАТ «Банк Форум» на ТОВ «Фінансова Компанія «Женева».

08.12.2020 між ТОВ «Фінансова Компанія «Женева» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Женева» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а Товариство, в свою чергу, набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників та(або) поручителів, в тому числі за Договором кредиту № 0106/07/05-КЕ та Договором поруки № 0106-Р від 26.11.2007, тобто, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачів у цій справі.

Тому, у зв`язку з тим, що позичальником, після набрання судовим рішення чинності, вказане рішення не було виконано, заборгованість погашена не була, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ПП «С.К. Альянс» на користь ТОВ «Вердикт Капітал» 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 68653,66 грн., стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу в суді першої інстанції у розмірі 21 900 грн. та судові витрати у розмірі 2 684,00 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року у задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Вердикт Капітал» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що між позичальником ОСОБА_1 26.11.2007 був укладений Кредитний договір № 0106/07/05-КЕ, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 40000 доларів США зі сплатою 15% річних.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.07.2009 (справа № 2-1603/2009) з ОСОБА_1 та ПП «С.К. Альянс» на користь АКБ «Форум» стягнуто 285756 гривен заборгованості за Кредитним договором № 0106/07/05-КЕ, 170 грн судового збору та 30 грн витрат на ІТЗ.

Станом на дату подачі позову та апеляційної скарги рішення суду не виконано.

Згідно ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2018, у цивільній справі № 2-1603/2009 замінено стягувача у виконавчому провадженні ПАТ «Банк Форум» на ТОВ «Фінансова Компанія «Женева».

08.12.2020 між ТОВ «Фінансова Компанія «Женева» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Женева» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а Товариство, в свою чергу, набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників та(або) поручителів, в тому числі за Договором кредиту № 0106/07/05-КЕ та Договором поруки № 0106-Р від 26.11.2007.

Вказує, що ТОВ «Вердикт Капітал» наділений правом грошової вимоги до відповідачів, при чому, суд не ставив під сумнів те, що саме позивач є належним кредитором за кредитним договором № 0106/07/05-КЕ та Договором поруки № 0106-Р від 26.11.2007.

Вважає, що матеріалами справи підтверджується набуте позивачем право грошової вимоги до відповідачів.

Суд першої інстанції невірно застосував ст. 625 ЦПК України та здійснив підміну понять, зазначивши, що право на відшкодування за даною нормою має лише стягувач, а не як визначено у даній статті кредитор.

Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15, вказує, якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання , покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі ті, що передбачені ст. 625 ЦПК України, тому якщо після набрання законної сили рішення суду не було виконано, у позивача як кредитора у зобов`язанні, виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Просить звернути увагу на рішення судів із аналогічними обставинами, а саме рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2023 року у справі № 334/2757/23 та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року у справі № 368/1046/21.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог тадоводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_1 та АКБ «Форум» 26.11.2007 був укладений Кредитний договір № 0106/07/05-КЕ, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 40000 доларів США зі сплатою 15% річних.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.07.2009 (справа № 2-1603/2009) з ОСОБА_1 та ПП «С.К. Альянс» на користь АКБ «Форум» стягнуто 285756 гривен заборгованості за Кредитним договором № 0106/07/05-КЕ, 170 грн судового збору та 30 грн витрат на ІТЗ.

На підставі зазначеного рішення суду був виписаний та виданий виконавчий лист, в якому стягувачем зазначено Акціонерний комерційний банк «Форум».

Відповідно до Ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2018, у цивільній справі № 2-1603/2009 замінено стягувача у виконавчому провадженні ПАТ «Банк Форум» на ТОВ «Фінансова Компанія «Женева».

08.12.2020 між ТОВ «Фінансова Компанія «Женева» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Женева» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а Товариство, в свою чергу, набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників та(або) поручителів, в тому числі за Договором кредиту № 0106/07/05-КЕ та Договором поруки № 0106-Р від 26.11.2007.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що позичальником після набрання рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.07.2009 чинності, воно не було виконано, заборгованість погашена не була, тому у позивача, як такого, що набув права вимоги за кредитними договорами до позичальників та(або) поручителів, в тому числі за Договором кредиту № 0106/07/05-КЕ та Договором поруки № 0106-Р від 26.11.2007, виникло право на стягнення зазначеної заборгованості.

Згідно наданого позивачем розрахунку 3 % річних становлять - 17550,21 грн. та інфляційні втрати становлять 51103,45 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не підтверджено право на звернення до суду з даним позовом, оскільки належним чином не підтверджено статус стягувача - ТОВ «Вердикт Капітал», який набув права грошової вимоги, в тому числі за Договором кредиту № 0106/07/05-КЕ та Договором поруки № 0106-Р від 26.11.2007.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином(стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згвідно ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Тобто, за змістом цього положення несприятливі умови для нового кредитора пов`язуються із виконанням боржником обов`язку первісному кредитору, а не у звільненні від такого обов`язку в цілому.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Як вбачається із матеріалів справи, між позичальником ОСОБА_1 та АКБ «Форум» 26.11.2007 був укладений Кредитний договір № 0106/07/05-КЕ, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 40000 доларів США зі сплатою 15% річних.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.07.2009 (справа № 2-1603/2009) з ОСОБА_1 та ПП «С.К. Альянс» на користь АКБ «Форум» стягнуто 285756 гривен заборгованості за Кредитним договором № 0106/07/05-КЕ, 170 грн судового збору та 30 грн витрат на ІТЗ.

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази та підтвердження погашення кредитної заборгованості, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором, не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника.

Крім того, звернення банку про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

АКБ «Форум» використало право вимоги дострокового повернення заборгованості за кредитним договором, звернувшись в 2009 році до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 та ПП «С.К. Альянс» заборгованості за кредитом, по процентах, заборгованості по комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов`язання.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, неустойки та інших платежів за договором, із чим погодився й Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, який своїм рішенням від 29.07.2009, яке набрало законної сили, задовольнив вимоги банку про дострокове розірвання кредитного договору № 0106/07/05-КЕ та стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи зазначене вище, після набрання законної сили рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.07.2009, позивач має право звернутися з вимогою про стягнення лише платежів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, які висвітлені у постанові від 10.12.2019 по справі № 711/10198/15.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), якою відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, висвітленими у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, в тому числі і за договором страхування, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Із наведеного слідує, що грошове зобов`язання це - цивільне правовідношення, в якому праву вимоги кредитора кореспондує юридичний обов`язок боржника здійснити відповідний платіж, тобто вчинити дію, що полягає у передачі грошей, яке також виникає з рішення суду, яким стягнуто заборгованість з боржника на користь кредитора.

Крім того, за правовими висновками Верховного Суду (постанова ВП ВС від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц), стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження повного виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.07.2009.

Отже, ОСОБА_1 та ПП «С.К. Альянс» прострочено грошове зобов`язання по поверненню грошових коштів за рішенням суду.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2018, у цивільній справі № 2-1603/2009 замінено стягувача у виконавчому провадженні ПАТ «Банк Форум» на ТОВ «Фінансова Компанія «Женева».

Відтак, ТОВ «Фінансова компанія «Женева» набула статусу стягувача у виконавчому провадженні.

В подальшому, 08.12.2020 між ТОВ «Фінансова Компанія «Женева» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Женева» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а Товариство, в свою чергу, набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників та(або) поручителів, в тому числі за Договором кредиту № 0106/07/05-КЕ та Договором поруки № 0106-Р від 26.11.2007, тобто, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачів у цій справі.

Звертаючись із даним позовом ТОВ «Вердикт Капітал» посилалось на те, що станом на час звернення із даним позовом рішення суду не виконано, а Товариство набуло право грошової вимоги на звернення до суду із вимогами про стягнення 3 % річних та інфляційних збитків відповідно до ст. 625 ЦК України, на підставі укладеного 08.12.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Женева» та ТОВ «Вердикт Капітал» договору про відступлення права вимоги.

На підтвердження обгрунтування вимог про стягнення в порядку статті 625 ЦК України інфляційного збільшення та процентів 3% річних, позивачем було долучено до позовної заяви, зокрема і Договір про відступлення прав вимоги від 08.12.2020, укладений між ТОВ «Фінансова Компанія «Женева» та ТОВ «Вердикт Капітал» та розрахунок заборгованості.

Відповідно розрахунку, наданого позивачем, виходячи з простроченої суми визначеної у судовому рішенні заборгованості у розмірі 285756,00 грн., заборгованість в порядку статті 625 ЦК України інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних становить 68653,66 грн.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду, що позивачем не надано доказів заміни сторони стягувача, а саме ТОВ «Фінансова Компанія «Женева» на ТОВ «Вердикт Капітал», оскільки предметом позову не є договір про відступлення прав вимоги у виконавчому провадженні, а є стягнення заборгованості в порядку статті 625 ЦК України інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина першастатті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шостастатті 11 ЦК України), наприклад, смерті фізичної особи.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина першастатті 509 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)).

Тобто одним з видом правонаступництва (переходу прав юридичної особи) є сингулярне правонаступництво, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

Крім випадків, коли заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України), кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України) чи правонаступництва (пункт 2 вказаної частини), яке за змістом тієї ж частини є універсальним). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Тобто, правонаступництво прав чи обов`язків юридичної особи (кредитора або боржника) можливе і без правонаступництва юридичної особи у випадках заміни сторони у зобов`язанні.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що сума заборгованості відповідачами не оскаржується, перевіривши наведені розрахунки, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають до задоволення.

Щодо вимоги ТОВ «Вердик Капілат» про стягнення інфляційних втрат, колегія суддів виходить і наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Інфляційний показник не поширюється на випадки стягнення боргу в еквіваленті до іноземної валюти.

Враховуючи, що сума боргу, стягнута із ОСОБА_1 та ПП «С.К. Альянс» рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.07.2009, визначена у гривні, тому таке зобов`язання підлягає індексації відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Згідно зіст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зістаттею 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною третьоюстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві ТОВ «Вердикт Капітал» зазначило, що попередня сума судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з пред`явленням позову складає 2 684,00 грн. та 21 900 грн. витрат на правничу допомогу; вказані суми судових витрат Товариство просило суд стягнути з відповідачів на свою користь.

Перевіривши доводи Товариства «Вердикт Капітал» та матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу підлягають задоволенню.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно достатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українисуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другоїстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137та частина восьма статті141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження№ 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Як вбачається із матеріалів справи, представництво інтересів ТОВ «Вердикт Капітал» у цивільній справі № 216/1545/23 здійснювалось Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» на підставі Договору про надання правової допомоги № 03-01/2023 від 03 січня 2023 року (а.с.54-58).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, позивачем подано: Заявку на надання юридичної допомоги № 1 від 05.01.2023, Прайм лист від 03.01.2023, Акт № 43 приймання-передачі наданих послуг від 16 січня 2023 року (детальний опис робіт) на суму 21 900,00 грн, та платіжну інструкцію № 035830000 від 17 січня 2023 року на суму 56 000,00 грн (а.с.54-64).

З викладеного слідує, що позивачем були надані докази, які підтверджують факт понесення товариством витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачі свої правом на надання заперечень щодо витрат на правову допомогу не скористались, із заявою про зменшення розміру витрат на правову допомогу не звертались.

Враховуючи надані ТОВ «Вердикт Капітал» докази, прийняте судом апеляційної інстанції рішення про задоволення апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, враховуючи складність справи, обсяг виконаної роботи адвокатом об`єднання, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 21 900 гривень, тобто по 10 950 гривень із кожного відповідача, що буде відповідати розумності їхнього розміру.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового, то до стягнення з відповідачів на користь позивача ТОВ «Вердикт Капітал» підлягають судові витрати зі сплати судового збору, сплаченого позивачем в суді першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 6 710,00 грн. (2684,00 грн + 4 026,00 грн). тобто по 3 355,00 грн з кожного.

Тому, з урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, з врахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що обгрунтування вимог апеляційної скарги є часткового доведеним і дає підстави для скасування судового рішення з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт - Капітал» - задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року - скасувати та ухвалити нове,яким позовні вимогиТовариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «С.К. Альянс» про стягнення збитків - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та Приватного підприємства «С.К. Альянс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт - Капітал» 3% та інфляційних збитків, у відповідності до ст. 625 ЦК України, в сумі 68653 (шістдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят три) гривні. 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 та Приватного підприємства «С.К. Альянс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт - Капітал» судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 6 710,00 грн. , тобто по 3355 (три тисячі триста п`ятдесят п`ять) гривен 00 копійок з кожного із відповідачів.

Стягнути з ОСОБА_1 та Приватного підприємства «С.К. Альянс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт - Капітал» витрати на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції в розмірі 21 900 грн.,тобто по 10 950 (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривен з кожного із відповідачів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 11 червня 2024 року.

Головуючий:

Судді: