Постанова від 28.05.2024 по справі 397/620/23

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2024 року м. Кропивницький

справа № 397/620/23

провадження № 22-ц/4809/795/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Головань А. М., Єгорова С. М.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління з питань захисту дітей Кропивницької міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє представник адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна, на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області (суддя Максимович І. В.) від 28.02.2024,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1.1.Позовна заява

31.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до Олександрівського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 , вказавши як третю особу - Управління з питань захисту дітей Кропивницької міської ради, про визначення місця проживання їх спільної дитини сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком дитини (Т. 1, а. с. 1 10).

1.2. Зустрічний позов

10.10.2023 ОСОБА_2 , від імені якої діє представник адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна, звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , вказавши як третю особу - Управління з питань захисту дітей Кропивницької міської ради, про визначення місця проживання їх спільної дитини сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю дитини (Т. 1, а. с. 91 98).

1.3.Заява про забезпечення зустрічного позову

28.02.2024 ОСОБА_2 , від імені якої діє представник адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна, звернулася до суду із заявою про забезпечення зустрічного позову, яку обґрунтувала тим, що у шлюбі з відповідачем у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі їх з відповідачем за зустрічним позовом спільного рішенням у 2022 році вона поїхала на роботу до Чеської Республіки. Згодом їх з чоловіком стосунки погіршилися і він звернувся до суду про розірвання шлюбу. Дитина проживає з батьком м. Кропивницький. Позивачка за зустрічним позовом повернулася в Україну, проживає в м. Кропивницький, але окремо від відповідача та їх сина. Батько дитини обмежує її у побаченнях та спілкуванні з дитиною, переховує від неї дитину, висуває умови їх зустрічей, психологічно негативно впливає на ставлення сина до матері, неправдиво повідомляючи йому про те, що матір покинула його.

Така поведінка відповідача за зустрічним позовом, на її думку, може спричинити втрату контакту між дитиною і матір`ю та перешкодити у виконанні можливого рішення суду на користь позивачки за зустрічним позовом.

Рішенням органу опіки та піклування було визначено тимчасовий порядок участі матері у вихованні дитини, але ОСОБА_1 його не виконує, надалі обмежує спілкування матері з дитиною.

З метою забезпечення матеріально-правових інтересів позивачки за зустрічним позовом та забезпечення на майбутнє виконання можливого ухваленого на її користь рішення суду, вона просила суд забезпечити зустрічний позов шляхом визначення часуспілкування малолітньоїдитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з матір`ю- ОСОБА_2 ,щосуботи з09:00поточного днядо 10:00наступного дня,щовівторка тащочетверга з09:00до 20:00без присутностібатька,та іншихродичів полінії батька,у громадськихмісцях чиза місцемпроживання матері: АДРЕСА_1 ,зобов`язавшибатька дитини- ОСОБА_1 передаватималолітню дитину- ОСОБА_3 ,його матері- ОСОБА_2 ,за місцемпроживання дитини: АДРЕСА_2 ,згідно визначеногосудомчасу спілкування,з моментупостановлення ухвалисуду тадо набраннярішенням усправі законноїсили(Т. 1, а. с. 87 92).

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

УхвалоюОлександрівського районногосуду Кіровоградськоїобласті від28.02.2024у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову відмовлено.

Місцевий суд дійшов висновку, що позивачка за зустрічним позовом не довела доказами, що відповідач за зустрічним позовом чинить їй перешкоди у спілкуванні з дитиною, а також не довела необхідність та доцільність застосування запропонованого нею заходу забезпечення позову.

Суд також звернув увагу, що у цій справі предметом спору є визначення місця проживання дитини з одним із батьків, а не вимоги щодо усунення перешкод у спілкуванні матері з дитиною, а відтак дійшов висновку про відсутність зв`язку між заходом забезпечення позову, обраним позивачем і предметом позову.

Крім того, суд вказав, що ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутись до органу опіки та піклування із заявою про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , від імені якої діє представник адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна, звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28.02.2024 та постановити судове рішення, яким вжити заходи забезпечення зустрічного позову, про застосування яких було заявлено в суді першої інстанції.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Зокрема, позивачка за зустрічним позовом вважає забезпечення можливості безперешкодних зустрічей матері з дитиною співмірним заходом забезпечення її позову задля убезпечення матері і дитини від руйнівних наслідків існуючих обмежень у їх спілкуванні з боку відповідача. Апелянт вважає, що з урахуванням обставин цієї справи запропоноване нею суду забезпечення позову відповідатиме найкращим інтересам дитини, яка на час вирішення спору про її місце проживання проживає з батьком і знаходиться під його контролем та впливом, який, на думку апелянта, є негативним. При цьому дитина має право на підтримання особистих стосунків з тим із батьків, який проживає окремо, тобто з матір`ю, яка також має право на безперешкодний доступ до дитини.

Перешкоджання відповідачем за зустрічним позовом особистому спілкуванню позивачки з їх спільним сином може завдати шкоди психоемоційному контакту між ними, що може у майбутньому утруднити виконання можливого рішення суду.

Суд першої інстанції цього не врахував, а також не врахував висновків Верховного Суду щодо адекватності і співмірності заходу забезпечення позову у справах про визначення місця проживання дітей.

4.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Іванова Ірина Анатоліївна, подав відзив на апеляційну скаргу у якому викладено незгоду з доводами та вимогами апеляційної скарги. Зокрема, вказано, що жодних перешкод у спілкуванні з сином позивачка за зустрічним позовом не має. Зустрічі матері з дитиною відбуваються регулярно по кілька разів на тиждень, загрози їх психоемоційному зв`язку не існує, а тому необхідності для вжиття додаткових заходів забезпечення з боку суду теж немає. Крім того, частота зустрічей матері і дитини та спосіб, в який вони мають відбуватися на думку позивачки за зустрічним позовом, не відповідає інтересам дитини так, як з дворічного віку дитина з матір`ю спілкувалася дуже обмежено і добре не знайома з нею, не сприймає її за матір, а вважає сторонньою особою. Тож, можливість побачення дитини з матір`ю за відсутності батька, а також ночівля дитини у матері виключається через очевидний ризик стресу для дитини.

Від третьої особи - Управління з питань захисту дітей Кропивницької міської ради, відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов.

Проте, згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

5.Короткий зміст пояснень учасників справи, висловлених у судовому засіданні 28.05.2024

Апелянт ОСОБА_2 та її представник - адвокат Калінка-Бондар О. Б. підтримали апеляційну скаргу, надали пояснення в межах вирішуваного судом питання.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник адвокат Іванова І А. заперечили проти задоволення апеляційної скарги, надали пояснення в межах вирішуваного судом питання.

Третя особа - Управління з питань захисту дітей Кропивницької міської ради явку свого представника в судове засідання не забезпечила.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

6.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

ОСОБА_1 звернувся до Олександрівського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 , вказавши як третю особу - Управління з питань захисту дітей Кропивницької міської ради, про визначення місця проживання їх спільної дитини сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1

ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , вказавши як третю особу - Управління з питань захисту дітей Кропивницької міської ради, про визначення місця проживання їх спільної дитини сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10.10.2023 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком.

Крім того, ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_2 , щосуботи з 09:00 поточного дня до 10:00 наступного дня, щовівторка та щочетверга з 09:00 до 20:00 без присутності батька, та інших родичів по лінії батька, у громадських місцях чи за місцем проживання матері: АДРЕСА_1 , зобов`язавши батька дитини - ОСОБА_1 передавати малолітню дитину - ОСОБА_3 , його матері - ОСОБА_2 , за місцем проживання дитини: АДРЕСА_2 , згідно визначеногосудом часу спілкування, з моменту постановлення ухвали суду та до набрання рішенням у справі законної сили.

7.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межахдоводів тавимог апеляційноїскаргизанаявними уній доказами,колегія суддівапеляційного судудійшла висновку,що ухвала судупершої інстанціїне відповідаєзазначеним нормамзакону,а томувимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню.

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.3.Норми права та акти законодавства, які підлягають застосуванню, висновки Верховного Суду щодо їх застосування

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.

Середпередбачених ч.1ст.150ЦПК Українивидів забезпеченняпозову значиться,зокрема,встановленням обов`язкувчинити певнідії,у разіякщо спірвиник ізсімейних правовідносин (п. 3 ч. 1 ст. 150 Кодексу), інші заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (п. 10 ч. 1 ст. 150 Кодексу).

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Обмеженняу застосуваннісудом заходівзабезпечення позовуокремо встановленічастинами 4 12ст.150ЦПК України.Зокрема,згідно зч.10ст.150ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано: «[…] співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам […]. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів […]. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 705/4132/19 вказано, зокрема таке:

«Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору».

8.4.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, між сторонами, які розлучаються, виник також спір щодо місця проживання їх спільної дитини з одним із батьків, які проживають окремо один від одного.

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 просила забезпечити її позов про визначення місця проживання дитини з нею на тій підставі, що дитина проживає з батьком (відповідачем за зустрічним позовом), який перешкоджає їх вільному спілкуванню з дитиною, разом зі своїми родичами впливає на формування негативного ставлення дитини до матері, не виконує рішення органу опіки та піклування, яким передбачені регулярні зустрічі матері і дитини. Не маючи точних відомостей про тривалість судового процесу, вона вважає, що наявні перешкоди у спілкуванні матері і дитини суперечать правам та інтересам обох і можуть завдати їм істотної шкоди, а також ефективному захисту цих прав та виконання майбутнього рішення суду.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. ч. 1 - 3 ст. 157 СК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про контакт з дітьми 2003 року дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час судового процесу та за відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Наприклад, у рішенні від 04.09.2018 у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися із сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення ст. 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сiмейного життя, а тому допустимим є встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

Матеріали справи, яка переглядається в апеляційному порядку, дають підстави вважати, що між сторонами дійсно існує спір щодо місця подальшого проживання дитини разом з одним із батьків, які проживають окремо один від одного.

Наразі їх малолітній син ОСОБА_4 проживає з батьком відповідачем за зустрічним позовом.

Позивачка за зустрічним позовом проживає окремо від дитини й стверджує, що вона втрачає контакт з дитиною, що є наслідком негативного впливу батька та його родичів на ставлення дитини до матері.

Позивачка за зустрічним позовом сподівається на позитивне для себе майбутнє рішення суду, але у неї є побоювання, що через погіршення відносин з сином, відсутність їх безпосереднього і достатнього контакту, у поєднанні з тривалістю судового розгляду справи, виконання рішення суду буде ускладнено.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 заперечує наявність будь-яких перешкод у спілкуванні матері й дитини, але при цьому наполягає, що їх зустрічі мають відбуватися лише у його присутності, виправдовуючи це турботою про психоемоційне благополуччя сина, який, нібито, не знає свою матір. З цієї ж причини він також категорично проти того, щоб дитина залишалася з матір`ю на ночівлю.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що місцевий суд не дав належної оцінки поясненням сторін, не врахував надані ними докази та не врахував наведені апеляційним судом у цій постанові норми матеріального права.

З пояснень сторін по справі вбачається, що контакти ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_4 знаходяться під повним контролем батька ОСОБА_1 , який істотно впливає на визначення часу, місця, тривалості їх зустрічей, зміст спілкування.

Суд першої інстанції на це уваги не звернув.

Крім того, суд не врахував доданий ОСОБА_2 до її заяви про забезпечення позову лист Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 29.11.2023 № 27аз/14-2023 з якого вбачається, що неодноразово, 01.11.2023 та 02.11.2023, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникав конфлікт стосовно ненадання матері доступу для побачення з дитиною (т. 1, а. с. 189).

З огляду на обґрунтовані доводи ОСОБА_2 про існування спору про місце проживання дитини, відсутність у неї, на відміну від ОСОБА_5 , вільного доступу до їх малолітнього сина ОСОБА_4 до вирішення спору про місце його проживання, що може вказувати на невідповідність передбаченої ст. 141 СК України рівності прав та обов`язків батьків, можливий тривалий розгляд справи в суді, з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з дитиною, погіршення психоемоційного зв`язку між ними, що відповідає найкращим інтересам дитини, а також з метою усунення обґрунтованих ризиків утруднення виконання рішення суду та ефективного захисту прав, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що забезпечення зустрічного позову у справі відповідатиме меті цього інституту цивільного процесуального права, яка визначена у ч. 2 ст. 150 ЦПК України.

Про можливість забезпечення позову у справах про визначення місця проживання дитини, адекватність і співмірність такого забезпечення шляхом зобов`язання одного із батьків надати другому можливість безперешкодного спілкування та побачення з дитиною протягом певного проміжку часу неодноразово вказував Верховний Суд у своїх рішеннях, наприклад, в ухвалі від 25.08.2020 у справах № 466/2317/20, у постановах від 25.11.2020та від15.08.2021у справі№ 760/1513/19.

Колегія суддів апеляційного суду враховує право батьків і дітей на вільне спілкування один з одним, якщо воно не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини, а тому, враховуючи предмет спору, вказані позивачем за зустрічним позовом підстави для забезпечення позову, виходячи з найкращих інтересів дитини, відсутність обґрунтованих ризиків для дитини від спілкування з матір`ю, адекватним способом забезпечення зустрічного позову у цій справі є зобов`язання відповідача за зустрічним позовом забезпечити безперешкодне спілкування позивачки з дитиною в певні дні та години, спільне проведення ними часу.

Відповідач за зустрічним позовом не заперечує проти зустрічей позивачки за зустрічним позовом з їх сином згідно з запропонованим нею графіком, але за умови, що такі зустрічі відбуватимуться в його присутності з мотивів необізнаності дитини про позивачку, як про свою матір.

Однак такий аргумент відповідача суперечить його ж іншим поясненням про те, що зустрічі матері й дитини вже відбуваються на регулярній основі у його присутності, а тому дитина знає особу, з якою зустрічається.

До того ж колегія суддів зауважує, що суд може обумовити такі побачення присутністю інших осіб лише в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини.

Твердження ОСОБА_1 про можливі негативні наслідки для дитини від зустрічей з матір`ю без присутності батька жодними доказами не підтверджені.

Позивачка у судовому засіданні вказала, що з народження до середини 2022 року, коли вона поїхала на роботу закордон, вони всі проживали разом, а після її повернення у 2023 році вона мала кілька зустрічей з сином і вони добре спілкувалися.

Отже, обґрунтованих аргументів на користь того, що спілкування матері з дитиною без стороннього нагляду, окрема з боку батька або інших осіб, може мати травмуючий вплив на дитину, перешкоджатиме нормальному її розвитку відповідач не навів, а суд апеляційної інстанції таких обставин не встановив.

Те ж саме стосується заперечень відповідача проти залишення дитини один раз на тиждень на ночівлю у матері.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що за обставин цієї справи задоволення вимог заяви позивачки за зустрічним позовом про забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача за зустрічним позовом, з яким наразі проживає дитина, надавати їй можливість для спілкування з дитиною в певні дні й години, визначені у заяві, без присутності батька та інших осіб, а також залишення дитини у матері на ночівлю один раз на тиждень відповідає найкращим інтересам дитини, не порушуватиме права жодної зі сторін по справі та є необхідним для забезпечення виконання можливого рішення суду й ефективного захисту прав.

Аргумент, який навів суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, що мати дитини не позбавлена права на звернення до органу опіки і піклування із заявою про визначення її участі у вихованні дитини є недоречним так, як метою звернення позивачки до суду було саме забезпечення її позову, а не вирішення будь-якого іншого спору. До того ж сторони повідомили суд про наявність такого рішення органу опіки та піклування, яке ними не виконується, хоча його копію суду і не надали.

9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи , порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду про відмову в забезпеченні зустрічного позову необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким забезпечити цей позов у обраний позивачкою спосіб.

Керуючись ст.ст. 367,374,376,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 , від імені якої діє представник адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна, задовольнити.

Ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28.02.2024 скасувати й ухвалити нове судове рішення.

Забезпечити зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини шляхом визначення часу спілкування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 з 09:00 кожної суботи до 10:00 неділі, а також щовівторка та щочетверга з 09:00 до 20:00 без присутності батька та інших його родичів у громадських місцях чи за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_3 , зобов`язавши батька дитини ОСОБА_1 передавати дитину матері ОСОБА_2 за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_4 , згідно визначено графіку.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови виготовлено 11.06.2024.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: А. М. Головань

С. М. Єгорова