Постанова

від 03.06.2024 по справі 905/23/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року м. Харків Справа №905/23/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

від позивача Святашова М.С.,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Норд» (вх.№621Д від 08.03.2024) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.02.2024 у справі №905/23/18 (м. Харків, суддя Левшина Г.В., повний текст ухвали складено 21.02.2024)

за заявою Акціонерного товариства «Норд» про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу суду від 13.04.2018,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Норд», м. Краматорськ,

до Донецької міської ради, м. Краматорськ,

про стягнення трьох процентів річних та інфляції в сумі 6 324 680,38 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.03.2018 по справі №905/23/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Норд», м. Краматорськ до Донецької міської ради м. Краматорськ про стягнення трьох процентів річних в сумі 555649,31 грн та інфляції в сумі 5772031,07 грн задоволено повністю: стягнуто з Донецької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Норд» інфляцію в сумі 5772031,07 грн, три проценти річних в сумі 555649,31 грн, судовий збір в сумі 94870,22 грн.

13.04.2018 на виконання вищезазначеного рішення суду видано відповідний наказ.

02.02.2023 на адресу Господарського суду Донецької області від Акціонерного товариства «Норд», м. Краматорськ надійшла заява про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу суду від 13.04.2018 у справі №905/23/18.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.02.2024 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Норд», м. Краматорськ про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу суду від 13.04.2018 по справі №905/23/18.

Акціонерне товариство «Норд» з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.02.2024 по справі №905/23/18 та задовольнити заяву Акціонерного товариства «Норд» про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Донецької області від 13.04.2018 у справі №905/23/18.

В обґрунтування апеляційної скарги Акціонерне товариство «Норд» вказує про наступне:

- поважність причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання обумовлено тим, що 1) позивач неодноразово намагався пред`явити наказ до виконання, однак отримував відмову від різних служб; 2) у позивача були обмежені можливості в поновленні виконавчого провадження раніше, оскільки частина документації знаходиться в м. Краматорськ, яке відноситься до території можливих бойових дій;

- суд першої інстанції, зосередившись на оцінці поважності причин пропуску строку, не встановив чи є відповідний строк закінченим з огляду на приписи законодавства, в тому числі щодо його переривання пов`язаним із пред`явленням виконавчого листа до виконання та повернення стягувачу;

- оскаржуваною ухвалою суд фактично позбавляє позивача можливості виконати судове рішення шляхом відмови в задоволенні заяви позивача про поновлення строку для пред`явлення судового наказу до виконання, не враховуючи причини пропуску строку позивачем; через невиконання судового рішення позивач позбавлений права власності на нерухоме майно (яке фактично передано відповідачу за договором купівлі-продажу) без отримання відповідної оплати за відчуження такого нерухомого майна;

- судом порушено принципи господарського судочинства та права на виконання судового рішення; невиконання уповноваженим органами рішення суду не може позбавляти позивача прав на виконання судового рішення та сприйматися судом як незнання позивачем способу виконання рішення;

- наказ та супровідні документи постійно повертались позивачу без виконання та без надання доказів про вжиття заходів щодо його виконання, що не враховано судом першої інстанції;

- відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 08.03.2024 для розгляду справи №905/23/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Норд» (вх.№621Д від 08.03.2024) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.02.2024 у справі №905/23/18. Витребувано з Господарського суду Донецької області копії матеріалів справи №905/23/18, необхідних для розгляду скарги.

19.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли копії матеріалів справи №905/23/18, необхідних для розгляду скарги (вх.№4051).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 призначено апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Норд» (вх.№621Д від 08.03.2024) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.02.2024 у справі №905/23/18 до розгляду на «08» травня 2024 р. о 10:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Від АТ «Норд» надійшло клопотання (вх.№6348 від 07.05.2024), в якому просив розглянути апеляційну скаргу у справі №905/23/18 без участі АТ «Норд»; скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.02.2024 по справі №905/23/18 та задовольнити заяву АТ «Норд» про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Донецької області від 13.04.2018 у справі №905/23/18.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 розгляд справи відкладено на 03 червня 2024 року об 11:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства «Норд» - адвоката Святашової М.С. про її участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №905/23/18 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №905/23/18, яке призначено на 03.06.2024 р. об 11:45 год та подальші судові засідання у даній справі ухвалено провести за участю представника Акціонерного товариства «Норд» - адвоката Святашової М.С. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 03.06.2024 відповідач не з`явився. Копія ухвали від 08.05.2024, направлена на офіційну юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (трекінг Укрпошти 0600266180605), не була доставлена з причин «адресат відсутній».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Ураховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, судом здійснено дії щодо їх належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, забезпечення судом реалізації учасниками судового процесу права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, сприяння у наданні їм достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та поданні процесуальних документів, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні.

Присутній представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутнього представника апелянта та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вказує про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 15.03.2018 по справі №905/23/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Норд», м. Краматорськ до Донецької міської ради м. Краматорськ про стягнення трьох процентів річних в сумі 555649,31 грн та інфляції в сумі 5772031,07 грн задоволено повністю; стягнуто з Донецької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Норд» інфляцію в сумі 5772031,07 грн, три проценти річних в сумі 555649,31 грн, судовий збір в сумі 94870,22 грн.

13.04.2018 на виконання вищезазначеного рішення суду видано відповідний наказ.

04.05.2018 Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області листом №12-17/1354 повернуло стягувачу наказ по справі №905/23/18.

07.10.2019 листом №02-29/222 Державна казначейська служба України у м.Донецьку Донецької області повернула виконавчий документ стягувачеві у зв`язку з тим, що боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейство відкрито лише рахунок із спеціальним режимом використання.

02.02.2023 Акціонерне товариство «Норд» звернулось до Господарського суду Донецької області з заявою, в якій просило поновити строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Донецької області від 13.04.2018 у справі №905/23/18.

В обґрунтування вказаної заяви Акціонерне товариство «Норд» зазначало, що неодноразово намагалося пред`явити наказ від 13.04.2018 по справі №905/23/18 до виконання та отримувало відмов від різних служб та державних органів. Як вказує заявник, в останнє зазначений наказ було повернуто листом Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області від 07.10.2019 №02-29/222 у зв`язку з відсутністю у боржника відкритих рахунків. В подальшому, численні адвокатські запити та скарги з приводу невиконання рішення суду у справі №905/23/18 не дали результатів. Окрім того, заявник просить суд врахувати, що останній був позбавлений можливості раніше звернутися до суду з приводу питання поновлення пропущеного строку у зв`язку із місцезнаходженням товариства у місті Краматорськ, яке відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами), відноситься до території можливих бойових дій.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не наведено обставин, які б перешкоджали йому пред`явити наказ до виконання. Суд вказує, що відмова Державної казначейської служби України у м.Донецьку Донецької області прийняти наказ до виконання, його повернення тощо можуть бути підставою для непогодження, оскарження дій останнього, проте, жодним чином не обмежує волю позивача, не створює перешкод останньому у направленні наказу на виконання. На думку суду, з`ясування стягувачем протягом майже 6 років відомостей щодо органу, до якого має бути пред`явлено наказ до виконання, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання. Окрім того, судом критично оцінюються посилання заявника на численні безрезультатні спроби пред`явлення наказу до виконання, з огляду на долучені до матеріалів заяви відповіді різноманітних державних органів на адвокатські запити, оскільки зміст останніх жодним чином не підтверджує спроби заявника вчасно пред`явити до виконання саме наказ Господарського суду Донецької області від 13.04.2018 по справі №905/23/18. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення строку для пред`явлення наказу Господарського суду Донецької області від 13.04.2018 по справі №905/23/18 до виконання, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Норд».

Колегія суддів, надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 1291 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Законодавець у частинах першій та другій статті 4 ГПК України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та / або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження».

Положення ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» визначають, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин 1, 2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Пунктом 6 вказаного Порядку визначено, що виконавчі документи пред`являються до виконання у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

У разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч.1 ст.329 ГПК України).

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк (ч.2 ст.329 ГПК України).

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд зазначає, що поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Враховуючи вказане вище, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст.86 ГПК України.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

За приписами частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.

Як вбачається з матеріалів заяви та доданих до неї документів, рішення у даній справі набрало законної сили 05.04.2018, а тому наказ суду від 13.04.2018 у справі №905/23/18 повинен бути пред`явлений до виконання протягом трьох років, тобто до 05.04.2021.

Судом встановлено, що востаннє зазначений наказ повернуто листом Управління Державної казначейської служби України у м.Донецьку Донецької області від 07.10.2019 №02-29/222 у зв`язку з відсутністю у боржника відкритих рахунків.

В подальшому, стягувачем наказ не пред`являвся до виконання. Водночас, скаржник зазначає, що ним направлялись численні адвокатські запити та скарги з приводу невиконання рішення суду у справі №905/23/18. Колегія суддів вказує, що із доданих запитів до державних органів та наданих відповідей не вбачається, що вони відносяться до питань пред`явлення наказу до виконання саме у даній справі, а їх зміст не свідчить про спроби пред`явлення наказу до виконання та стосуються здебільшого з`ясування стягувачем відомостей щодо органу, до якого має бути пред`явлено наказ.

Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання зводяться до того, що він намагався пред`явити наказ до виконання, однак отримував протиправні відмови від державних органів та служб.

Колегія суддів вказує, що описані скаржником обставини в частині неправомірності повернення наказу органами Державної казначейської служби, незгоди із діями/бездіяльністю органів, зволіканням проведення виконавчих дій, можуть бути підставою для їх оскарження, проте не відносяться до предмету розгляду заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано звернення стягувача до суду з метою зобов`язати відповідні органи виконувати рішення та невжиття цими органами заходів, спрямованих на виконання судових рішень. Водночас колегією суддів встановлено, що матеріали справи №905/23/18 не містять відповідних судових рішень, про які стверджує скаржник. З огляду на що, доводи АТ «Норд» в цій частині є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Посилання скаржника на те, що відповідач за весь час так і не відкрив рахунки, а тому подальше звернення позивача з відповідними заявами не призвело б до виконання рішення суду та не вплинуло на пропуск строків, судом не приймається до уваги, оскільки вказані обставини не доведені та не можуть свідчити про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання.

Щодо обґрунтування поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання знаходженням частини документації у м. Краматорськ, яке відноситься до території можливих бойових дій, колегія суддів вказує про наступне.

Дійсно, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 №309 зі змінами, Краматорська міська територіальна громада відноситься до територій можливих бойових дій з 24.02.2022.

Колегія суддів вказує, що скаржником не доведено об`єктивних обставин, які б перешкоджали йому пред`явити наказ до виконання протягом законодавчо встановленого строку до моменту введення воєнного стану та віднесення місцезнаходження скаржника до територій можливих бойових дій. При цьому, суд вказує, що такий статус Краматорської міської територіальної громади не свідчить про об`єктивну неможливість здійснення господарської діяльності юридичної особи та відсутності доступу до документації, докази про що також відсутні у матеріалах справи.

Крім того, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами/заявами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22). Водночас апелянтом не доведено існування відповідних обставин.

Посилання скаржника на не встановлення судом першої інстанції факту закінчення строку для пред`явлення наказу до виконання, з огляду на його переривання у зв`язку з пред`явленням, суперечить суті та вимогам поданої АТ «Норд» заяви про поновлення строку на пред`явлення наказу до виконання, а також не впливає на висновок суду про відсутність правових підстав для поновлення такого строку.

Таким чином, АТ «Норд» не наведено поважних причин та непереборних обставин, які б перешкоджали йому пред`явити наказ до виконання з дотриманням законодавчо встановлених строків.

Позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, у тому числі на її завершальній стадії, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, мала об`єктивну можливість вчиняти дії щодо пред`явлення наказу Господарського суду Донецької області №905/23/18 до виконання протягом строку, встановленого законом.

У матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення стягувача, та були пов`язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Натомість основні доводи скаржника зводяться до протиправності дій органів Державної казначейської служби, що не є предметом розгляду даної справи.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що заявник не навів достатніх обґрунтувань та не надав доказів на підтвердження того, що строк пред`явлення наказу господарського суду до виконання пропущено ним з поважних причин. Більше того, з моменту повернення 07.10.2019 виконавчого документа стягувач мав реальну можливість вчасно пред`явити відповідний наказ до виконання чи оскаржити дії/бездіяльність державних органів, про протиправність яких він зазначає, однак своїм правом не скористався. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви АТ «Норд» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №905/23/18.

При цьому, суд звертає увагу, що ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Водночас суд зазначає, що принцип обов`язковості виконання судового рішення не може нівелювати норми законодавства щодо строків для звернення з виконавчим документом, видача дублікату виконавчого документу, поновлення строку для видачі дублікату виконавчого документу, тощо. Обов`язковість виконання судового рішення не є безумовною підставою для поновлення строку для видачі дублікату наказу.

Суд зазначає, що саме скаржник є ініціатором судового провадження, виконавчого провадження та, власне, стягувачем. А тому саме на нього, як на стягувача, покладається обов`язок слідкувати за виконанням такого рішення суду в розумні інтервали часу. Саме лише подання заяви про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документу не кореспондується з автоматичним обов`язком суду задовольнити таку заяву. Скаржник повинен надати підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

При цьому, сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки, визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець визначив, що рішення суду повинно виконуватися. Однак законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження.

Встановлений Законом строк для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання необхідний для забезпечення рівності процесуального становища сторін, оскільки боржник не може необмежений час знаходитися під загрозою процедур примусового виконання судового рішення, тому закон надав суду право продовжити вказаний строк і лише у тому разі, якщо причини пропуску вказаного строку суд визнає поважними.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 19.02.2024 року у справі №905/23/18 слід залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі учасникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах в межах вимог і доводів апеляційної скарги.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.2 ст. 273 ГПК апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 11.08.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.05.2024 №3684-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Норд» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.02.2024 у справі №905/23/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.06.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян