Постанова

від 03.06.2024 по справі 904/4147/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4147/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Іванова О.Г.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 (суддя Ніколенко М.О.) у справі № 904/4147/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес", с. Вільне, Криворізький район, Дніпропетровська область

до відповідача-1: Компанії Growex Trade LTD, Mahe, Seychelles

відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

про солідарне стягнення заборгованості за договором капітального ремонту, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Компанії Growex Trade LTD та відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про солідарне стягнення 14 255 314,79 коп., що складає 7 483 391,34 грн. заборгованості, що виникла на підставі договору від 04.04.2013 № 483-52-10 на виконання робіт з капітального ремонту секцій тепловоза 2ТЄ10М в об`ємі КР-2; 5 902 945,64 грн. інфляційних втрат та 868 977,81 грн. річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-2 свого зобов`язання за договором на капітальний ремонт секцій тепловоза 2ТЄ10М в обсязі КР-2 № 483-52-10 від 04.04.2013 та порушенням відповідачем-1 свого зобов`язання за договором поруки № 12КР від 10.08.2018.

Під час розгляду справи № 904/4147/18 судом першої інстанції та до закінчення підготовчого засідання, позивачем неодноразово було збільшено розмір позовних вимог. Остаточно позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів суму основного боргу у розмірі 7 483 391,34 грн., інфляційну складову у розмірі 6 683 394,51 грн. та 3 % річних у розмірі 1 159 292,38 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 у справі № 904/4147/18:

-позов задоволено частково;

-стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" та Компанії Growex Trade LTD на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" суму основної заборгованості у розмірі 7 483 391,34 грн., інфляційну складову у розмірі 6 682 394,51 грн. та 3 % річних у розмірі 962 073,21 грн.

-стягнуто з Компанії Growex Trade LTD на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" витрати зі сплаті судового збору у розмірі 113 458,94 грн.;

-стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" інфляційну складову у розмірі 1 000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 113 473,94 грн.;

-відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 197 219,17 грн.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає наступне:

-вважає таким, що суперечить нормам матеріального права і правовим висновкам Верховного Суду висновок суду першої інстанції, згідно з яким до вимог позивача про стягнення інфляційної складової не може бути застосований строк позовної давності, оскільки така складова є невід`ємною частиною основного боргу, за яким строк позовної давності не є пропущеним;

-стверджує, що суд першої інстанції не надав мотивованої оцінки доводам апелянта про те, що Постійно діючим Регіональним Третейським судом при Асоціації "Регіональна правова група" розглядається справа № 14/126/К-15 з тим самим предметом спору, як і у цій справі, що може привести до подвійного стягнення одних і тих же сум заборгованості;

-вважає, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права відмовив апелянту у задоволенні клопотань про: виклик відповідача-1 до суду через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України; витребування від позивача та відповідача-1 оригіналів доказів правосуб`єктності відповідача-1; зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Постійно діючим Регіональним Третейським судом при Асоціації "Регіональна правова група" справи № 14/126/К-15; звернення до компетентних органів Республіки Сейшели та Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії з судовим дорученням про вручення відповідачу-1 ухвали про відкриття провадження у цій справі та витребування інформації щодо наявності у ОСОБА_1 повноважень на представництво інтересів відповідача-1.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2020 р. колегію суддів у складі головуючого судді Дарміна М.О., суддів: Антоніка С.Г., Іванова О.Г. поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 р. у справі № 904/4147/18.

Вказаною ухвалою повідомлено, що через запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року № 215, на всій території України карантину із забороною, зокрема, проведення всіх масових заходів, учасники справи про дату та час судового засідання будуть повідомленні додатково.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2020 розгляд справи призначено у судове засідання на 27.05.2020.

27.05.2020 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" про відвід головуючого судді Дарміна М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2020 у задоволенні заяви про відвід головуючого судді Дарміна М.О. відмовлено.

27.05.2020 р. в канцелярії Центрального апеляційного господарського суду зареєстрована заява представника Компанії Growex Trade LTD, Ярового Ю.Б., зі змісту якої вбачається, що судові накази, видані на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі виконані в повному обсязі і з ПрАТ "Центральний ГЗК" на користь ТОВ "Техно-Бізнес" перераховано 15 242 333,00 грн. в зв`язку із чим порука Компанії Growex Trade LTD перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес", на його переконання припинила свою дію, а його повноваження, як представника Відповідача-1 припинені з 01.05.2020р.

При відкритті 27.05.2020р. судового засідання, представник позивача адвокат Левченко В.А. пояснив суду, що напередодні ввечері особисто отримав від Ярового Ю.Б. вищезазначену заяву, яку здав до канцелярії Центрального апеляційного господарського суду, наголосивши на необхідності належного сповіщення відповідача-1: Компанія Growex Trade LTD про розгляд апеляційної скарги, оскільки з 01.05.2020р. повноваження її представника Ярового Ю.Б. припинені. Представник Відповідача-2 заперечив проти належного сповіщення Відповідача-1, мотивуючи своє заперечення тим, що в задоволені його відповідного клопотання судом було відмовлено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2020 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" отримати в Центральному апеляційному господарському суді два оригінальні примірники цієї ухвали, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, виклик (повідомлення) про наявність спору та здійснити їх переклад англійською мовою, який нотаріально посвідчити. Нотаріально посвідчені, перекладені англійською мовою документи надати Центральному апеляційному господарському суду в строк до 24.06.2020р. Звернутися до Регістратора Верховного суду (The Registrar of the Supreme Court Supreme Court PO Box 157 Victoria Republic of Seychelles) з судовим дорученням про вручення ухвали суду від 27.05.2020 Компанію Гровекс Траде ЛТД (Growex Trade LTD), юридична адреса: GLOBAL GATEWAY 8, RUE DE LA PERLE, PROVIDE№ CE, MALE SEYCHELLES через Міністерство юстиції України. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" в строк до 24.06.2020 подати до Центрального апеляційного господарського суду нотаріально засвідчені переклади на англійську мову ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2020 у п`яти примірниках, відповідний платіжний документ про переказ збору за направлення ухвали суду у встановленому розмірі. Після отримання від позивача належним чином засвідчених перекладів на англійську мову документів, зазначених в п. 4 копії направити їх для вручення відповідачу-1 в порядку, передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.65, через Регістратора Верховного суду (The Registrar of the Supreme Court Supreme Court PO Box 157 Victoria Republic of Seychelles). У зв`язку із необхідністю повідомлення відповідача-1 Growex Trade LTD Сейшельські Острови, в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.65 р., зупинене провадження у справі № 904/4147/18.

23.06.2020 року до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" про роз`яснення порядку виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2020 року у справі № 904/4147/18.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2020 у зв`язку з надходженням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" про роз`яснення порядку виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2020 року у справі № 904/4147/18 поновлено провадження у справі № 904/4147/18. Призначено у судове засідання на 01.07.2020. Явку сторін визнано не обов`язковою.

У призначений час представник відповідача-1 не з`явився. Питання належного сповіщення відповідача-1 про наявність спору і рух справи вирішено шляхом спрямування до Регістратора Верховного суду (The Registrar of the Supreme Court Supreme Court PO Box 157 Victoria Republic of Seychelles).

01.07.2020 ухвалою суду у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" про роз`яснення порядку виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2020 року відмовлено. Зупинене провадження у справі № 904/4147/18 через спрямування Центральним апеляційним господарським судом звернення із судовим дорученням до Регістратора Верховного суду (The Registrar of the Supreme Court Supreme Court PO Box 157 Victoria Republic of Seychelles).

Як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції міжнародне повідомлення було скероване до компетентних органів іноземної держави 24.06.2020 року.

Станом на 22.03.2021 жодних повідомлень про вручення/невручення вказаного скерування до суду апеляційної скарги не надходило.

11.03.2021 до суду апеляційної інстанції надійшла заява Ліквідатора ТОВ "Техно-Бізнес" про закриття провадження у справі, вмотивована тим, що 04.03.2021 до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 1002041110027003133 щодо припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" ідентифікаційний код юридичної особи 34313251.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2021 поновлено провадження у справі № 904/4147/18 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 у справі № 904/4147/18. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 05.04.2021.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Антоніка С.Г., на підставі розпорядження керівника апарату суду № 654/21 від 05.04.2021, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Березкіну О.В., Іванова О.Г.

Ухвалою суду від 05.04.2021 вищевказаною колегією суддів справу було прийнято до свого провадження.

05.04.2021 надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про зупинення провадження у справі № 904/4147/18, мотивоване тим, що у разі задоволення позову ПРАТ "ЦГЗК" в рамках провадження у справі № 904/2842/21 буде скасовано державну реєстрацію ТОВ "Техно-Бізнес", апеляційний суд буде мати можливість переглянути законність рішення у справі № 904/4147/18.

Ухвалою суду від 05.04.2021 клопотання Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про зупинення провадження у справі № 904/4147/18 задоволено. Зупинене провадження з розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 у справі № 904/4147/18 до набрання чинності рішення у справі № 904/2842/21.

До Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про поновлення провадження у справі № 904/4147/18, мотивоване тим, що на даний час рішення у справі № 904/2842/21 набрало чинності у зв`язку із винесенням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2021 року.

Ухвалою суду від 26.09.2022 поновлено провадження у справі № 904/4147/18. У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про поновлення провадження у справі № 904/4147/18 відмовлено. Зупинене провадження з розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 у справі № 904/4147/18 до набрання чинності рішенням у справі № 904/2842/21.

Рішенням ВРП від 28.09.2023 р. ОСОБА_2 , звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 2660/23 від 26.10.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Кощеєва І.М., Іванова О.Г.

Ухвалою суду від 30.10.2023 справу № 904/4147/18 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Іванов О.Г., Кощеєв І.М. Поновлено провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 у справі № 904/4147/18. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 16.01.2024.

Ухвалою суду від 02.11.2023, у зв`язку з відсутністю можливості судді-члена колегії Іванова О.Г. прийняти участь в судовому засіданні в призначений ухвалою суду від 30.10.2023 дату та час, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 08.01.2024.

В судовому засіданні 08.01.2024 представником відповідача було заявлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" перебуває в стані банкрутства.

За даними Єдиного Державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 у справі № 904/8669/21 прийнято заяву Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 у справі № 904/8669/21 відкрито провадження за заявою Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" у справі № 904/8669/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес". Розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" призначено арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича (свідоцтво № 1802 від 22.06.2017; адреса: 49006, м. Дніпро, вул. Степана Бандери, буд. 21, офіс 1).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.02.2024.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із іншою спеціалізацією судді-доповідача Дарміна М.О., який входить до складу першої судової палати Центрального апеляційного господарського суду та не здійснює розгляд справ про банкрутство, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 р. визначено колегію суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів Коваль Л.А., Іванова О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2024 справу № 904/4147/18 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів Коваль Л.А., Іванова О.Г. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 22.04.2024.

У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2024 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 03.06.2024 р.

Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку своїх представників, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи приписи ст. 202 ГПК України, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а неявка представників сторін не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представників сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" (надалі виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі замовник) було укладено договір на капітальний ремонт секцій тепловоза 2ТЄ10М в обсязі КР-2 № 483-52-10 від 04.04.2013 (надалі договір).

Згідно з п. 9.1 договору (в редакції додаткової угоди № 8 від 05.05.2014), договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє по 31.12.2014.

Пунктом 1.1.4 договору (в редакції додаткової угоди № 8 від 05.05.2014) визначено, що замовник передає, а виконавець зобов`язується виконати у відповідності до правил капітального ремонту тепловозів ЦТВР-ЦТ4662, затверджених наказом Міністерства шляхів сполучення СРСР від 24.12.1988, роботи по капітальному ремонту в обсязі КР-2 (в тому числі капітальний ремонт електричних машин тепловозу в обсязі КР-2) секції тепловоза серії 2ТЄ10М зав. № 2562АБ (інв. № 05026041) (надалі тепловоз), а саме: ремонт двох секцій загальною вартістю 6 348 000 грн. з ПДВ.

У додатку № 1 до додаткової угоди № 8 від 05.05.2014 сторони визначили калькуляцію на капітальний ремонт тепловоза за 1 секцію.

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 11 від 19.11.2014), ціна додаткових робіт при капітальному ремонті тепловозу 2ТЄ10М зав. № 2562АБ в обсязі КР-2 (в тому числі капітальний ремонт електричних машин тепловозу в обсязі КР-2) складає 4 835 391,34 грн. з урахуванням ПДВ 20 % 805 898,56 грн. та визначається на підставі калькуляції (додаток № 1 до додаткової угоди № 11).

У додатку № 1 до додаткової угоди № 11 від 19.11.2014 сторони визначили калькуляцію додаткових робіт.

Позивач виконав умови договору, виконав роботи з ремонту тепловоза загальною вартістю 11 183 391,34 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 1 від 24.11.2014.

Виконавець виставив замовнику рахунки на оплату № 23 від 24.11.2014 на суму 6 348 000 грн. та № 24 від 24.11.2014 на суму 4 835 391,34 грн.

У пункті 3.1.6 договору (в редакції додаткової угоди № 8 від 05.05.2014) сторони дійшли згоди, що розрахунок за виконання капітального ремонту тепловоза серії 2ТЄ10М зав. № 2562АБ в обсязі КР-2 замовник здійснює відповідно до виставленого рахунку на протязі 5 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 3.1.9 договору (в редакції додаткової угоди № 11 від 19.11.2014) встановлено, що розрахунок за додаткові роботи за додатковою угодою № 11 по капітальному ремонту тепловоза серії 2ТЄ10М зав. № 2562АБ в обсязі КР-2 замовник здійснює відповідно до виставленого рахунку на протязі 5 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

З урахуванням зазначених положень договору, строк виконання відповідачем-2 своїх зобов`язань за договором з оплати виконаних робіт є таким, що настав.

Однак, відповідач-2 порушив свої зобов`язання за договором і не оплатив виконані роботи у повному обсязі у встановлені строки.

Так, на виконання умов договору та додаткових угод відповідач-2 здійснив часткову оплату, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 2000076288 від 28.11.2014 на суму 1 000 000 грн., № 2000078489 від 11.12.2014 на суму 1 000 000 грн., № 2000080035 від 18.12.2014 на суму 500 000 грн., № 2000081595 від 25.12.2014 на суму 500 000 грн., № 4500035816 від 17.09.2015 на суму 200 000 грн., № 4500026611 від 14.09.2015 на суму 300 000 грн. та № 4500036309 від 17.09.2015 на суму 200 000 грн. Загалом замовником було сплачено виконавцю грошові кошти у розмірі 3 700 000 грн.

За таких обставин, у Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" у розмірі 7 483 391,34 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором на капітальний ремонт секцій тепловоза 2ТЄ10М в обсязі КР-2, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" (надалі кредитор) та Компанією Growex Trade LTD (нерезидент, Mahe, Seychelles) (надалі поручитель) було укладено договір поруки № 12КР від 10.08.2018 (надалі договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань боржником: Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00190977, зареєстроване за адресою: 50066, Україна, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг), що виникли з договору № 483-52-10 на виконання робіт з капітального ремонту секцій тепловоза від 04.04.2013 (надалі основний договір), який був укладений між кредитором та боржником.

Згідно з п. 2.1 договору поруки, порукою забезпечуються грошові зобов`язання боржника в сумі 7 483 391,34 грн. з оплати виконаних робіт за основним договором.

Пунктом 3.1 договору поруки визначено, що поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання в повному обсязі.

Пунктом 4.1.1 договору поруки встановлено, що при порушенні боржником зобов`язання перед кредитором за основним договором, поручитель зобов`язаний виконати за боржника зобов`язання у три денний строк з дня отримання поручителем від кредитора відповідної вимоги про таке виконання.

У зв`язку із виникненням у Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості за договором капітального ремонту, позивачем 14.08.2018 та 20.08.2018 було пред`явлено поручителю вимоги про сплату суми основної заборгованості у розмірі 7 483 391,34 грн.

Відповіді на вказані вимоги поручитель не надав, суму основного боргу не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів суми основного боргу за договором.

Крім основної суми боргу позивач нарахував та заявив до стягнення 3 % річних у розмірі 1 159 292,38 грн. за загальний період з 30.11.2014 по 26.12.2019 та інфляційну складову у розмірі 6 683 394,51 грн. за загальний період з грудня 2014 року по листопад 2019 року.

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів-1, 2 суми основної заборгованості у розмірі 7 483 391,34 грн.

Також судом першої інстанції перевірено розрахунки заявлених до стягнення сум інфляційних втрат і 3 % річних, здійснених позивачем, і встановлено, що ці розрахунки не є правильними, у зв`язку з чим, судом здійснено власні розрахунки.

Водночас місцевий господарський суд розглянув клопотання відповідача-2 про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних і дійшов висновків, що до вимог про стягнення 3 % річних мають бути застосовані строки позовної давності, а до вимог про стягнення інфляційних втрат ці строки не можуть бути застосовані, оскільки така складова є невід`ємною частиною основного боргу, а строк позовної даності за вимогами про сплату суми основної заборгованості за договором не є пропущеним.

Щодо вказаних висновків місцевого господарського суду колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як було встановлено місцевим господарським судом, у зв`язку з частковим виконанням зобов`язання з оплати робіт за договором у Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" утворилась заборгованість у розмірі 7 483 391,34 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується апелянтом.

Також судом першої інстанції було встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язань за договором на капітальний ремонт секцій тепловоза 2ТЄ10М в обсязі КР-2 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес", як кредитором, та Компанією Growex Trade LTD, як поручителем, було укладено договір поруки № 12КР від 10.08.2018, що також не є предметом апеляційного оскарження у цій справі.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями статті 554 ЦК України встановлено, що, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи встановлені обставини часткового виконання відповідачем-2 зобов`язання за договором на капітальний ремонт секцій тепловоза 2ТЄ10М в обсязі КР-2, а також наявність договору поруки, за яким відповідач-1 виступив перед позивачем поручителем виконання відповідачем-2 зобов`язань за вказаним договором, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів-1,2 суми основної заборгованості у розмірі 7 483 391,34 грн.

При цьому судова колегія враховує, що Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" в своїй апеляційній скарзі не наводиться жодних аргументів щодо невідповідності оскаржуваного рішення в цій частині нормам матеріального або процесуального права.

За таких обставин, судова колегія констатує, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 у справі № 904/4147/18 в частині задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" та Компанії Growex Trade LTD на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" суми основної заборгованості у розмірі 7 483 391,34 грн. підлягає залишенню без змін.

Як зазначалося вище, крім основної суми боргу позивач нарахував та заявив до стягнення 3 % річних у розмірі 1 159 292,38 грн. за загальний період з 30.11.2014 по 26.12.2019 та інфляційну складову у розмірі 6 683 394,51 грн. за загальний період з грудня 2014 року по листопад 2019 року.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок, доданий до позову, суд першої інстанції встановив, що позивачем при здійсненні нарахування 3 % річних не було враховано вимоги частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так останній (5-й день) виконання відповідачем-2 грошового зобов`язання припадає на 29.11.2014, який є вихідним днем. Відтак, крайній термін виконання відповідачем-2 грошового зобов`язання, на підставі наведених вимог чинного законодавства, переноситься на 01.12.2014 перший за ним робочий день. Відповідно, нарахування штрафних санкцій має здійснюватись позивачем з 02.12.2014.

Крім того, позивачем не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення штрафних санкцій.

Судом першої інстанції здійснено власний розрахунок, згідно з яким:

3% річних на суму боргу 10 183 391,34 грн. за період з 02.12.2014 по 10.12.2014 = 7 532,92 грн.;

3% річних на суму боргу 9 183 391,34 грн. за період з 11.12.2014 по 17.12.2014 = 5 283,60 грн.;

3% річних на суму боргу 8 683 391,34 грн. за період з 18.12.2014 по 24.12.2014 = 4 995,92 грн.;

3% річних на суму боргу 8 183 391,34 грн. за період з 25.12.2014 по 13.09.2015 = 176 895,77 грн.;

3% річних на суму боргу 7 883 391,34 грн. за період з 14.09.2015 по 16.09.2015 = 1 943,85 грн.;

3% річних на суму боргу 7 483 391,34 грн. за період з 17.09.2015 по 26.12.2019 = 960 129,36 грн.

Всього: 1 156 781,42 грн.

При цьому судом зауважено, що за договором поруки, порукою забезпечуються грошові зобов`язання боржника в сумі 7 483 391,34 грн. З урахуванням положень статті 554 ЦК України та п. 5.1 договору поруки, нарахування 3 % річних та інфляційної складової є правомірним на суму забезпеченого грошового зобов`язання.

Разом з тим, як вбачається з поданих позивачем розрахунків, останнім нараховуються 3 % річних на суми, що є більшими ніж забезпечене грошове зобов`язання.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що солідарним є зобов`язання відповідачів зі сплати 3 % річних у розмірі 1 137 885,53 грн. (3 % річних на суму боргу 7 483 391,34 грн. за період з 02.12.2014 по 26.12.2019), а зобов`язання зі сплати 3 % річних у розмірі 18 895,98 грн. слід покласти на відповідача-2.

Також судом першої інстанції здійснено власний розрахунок суми інфляційної складової, згідно з яким:

- на суму боргу 8 183 391,34 за період грудень 2014 року = 245 501,74 грн.;

- на суму боргу 7 483 391,34 грн. за період з січня 2015 року по листопад 2019 року = 8 194 269,23 грн.

Всього: 8 439 770,97 грн.

Місцевим господарським судом зауважено, що розмір інфляційної складової за заявлений позивачем період становить суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення. Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

При цьому судом враховано, що за договором поруки, порукою забезпечуються грошові зобов`язання боржника в сумі 7 483 391,34 грн. З урахуванням положень статті 554 ЦК України та п. 5.1 договору поруки, нарахування 3 % річних та інфляційної складової є правомірним на суму забезпеченого грошового зобов`язання.

Разом з тим, як вбачається з поданих позивачем розрахунків, за період грудень 2014 року останнім нараховується інфляційна складова на суму, що є більшою ніж забезпечене грошове зобов`язання.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що солідарним є зобов`язання відповідачів зі сплати інфляційної складової у розмірі 6 682 394,51 грн. (інфляційна складова на суму боргу 7 483 391,34 грн. за період з грудня 2014 року по листопад 2019 року), а зобов`язання зі сплати інфляційної складової у розмірі 1 000 грн. слід покласти на відповідача-2.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач-2 заявив про застосування строків позовної давності щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, і рішення суду першої інстанції в цій частині, зокрема, є предметом апеляційного оскарження.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційної складової судова колегія зазначає наступне.

Так, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано до сплати 3 % річних за період з 30.11.2014 по 22.10.2019 та інфляційну складову за загальний період з грудня 2014 року по листопад 2019 року.

На думку відповідача-2, нарахування інфляційних втрат і 3 % річних має відбуватися з 14.09.2015, а не з 30.11.2014, як це розраховано позивачем.

Частиною 1 ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України закріплено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно приписів ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-2 було вчинено дії, які свідчать про переривання строку позовної давності, а саме оплата зобов`язання за договором, що підтверджується платіжними дорученнями: № 2000076288 від 28.11.2014 на суму 1 000 000 грн., № 2000078489 від 11.12.2014 на суму 1 000 000 грн., № 2000080035 від 18.12.2014 на суму 500 000 грн., № 2000081595 від 25.12.2014 на суму 500 000 грн., № 4500035816 від 17.09.2015 на суму 200 000 грн., № 4500026611 від 14.09.2015 на суму 300 000 грн. та № 4500036309 від 17.09.2015 на суму 200 000 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що часткові сплати вчинялися відповідачем-2 у період, коли строк позовної давності не закінчився, у зв`язку з чим цей строк переривався, а звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором вчинено в межах позовної давності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як зазначено вище позивачем нараховано до сплати 3 % річних за період з 30.11.2014 по 22.10.2019 та інфляційну складову за загальний період з грудня 2014 року по листопад 2019 року.

Колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до висновку Верховного Суду у постанові від 26.04.2017 року по справі № 3-1522гс16 вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, не є додатковими вимогами, в розумінні ст. 266 Цивільного кодексу України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат. Стягнення 3 % річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Зазначений правовий висновок в подальшому також був застосований Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26.10.2018 р. у справі № 922/4099/17.

З огляду на викладене, позивач має право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за три роки, які передували моменту звернення з позовною заявою до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовом у цій справі позивач звернувся до суду 14.09.2018. Тобто, позовні вимоги про стягнення 3 % річних за період з 30.11.2014 по 13.09.2015 заявлені поза межами строків позовної давності.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що у даному випадку наявні підстави для визнання поважними причин пропуску такого строку.

Отже, до вимог позивача про стягнення 3 % річних за період з 02.12.2014 (з урахуванням встановленого судом початку перебігу строку нарахування) по 13.09.2015 (що становить суму 194 708,21 грн.) слід застосувати строки позовної давності.

Водночас судова колегія звертає увагу, що при розрахунку 3 % річних, які підлягають солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача, судом першої інстанції зауважено, що за договором поруки, порукою забезпечуються грошові зобов`язання боржника в сумі 7 483 391,34 грн. Отже, з урахуванням положень статті 554 ЦК України та п. 5.1 договору поруки, нарахування 3 % річних та інфляційної складової є правомірним на суму забезпеченого грошового зобов`язання.

Проте зазначене не знайшло свого відображення у резолютивній частині оскаржуваного рішення, у відповідності до якої уся розрахована судом першої інстанції сума 3 % річних покладена солідарно на обох відповідачів.

Натомість судова колегія враховує, що частина суми основного боргу у розмірі 400 000,00 грн. були сплачені відповідачем-2 17.09.2015 р. Тобто ця сума є простроченим грошовим зобов`язанням і на неї позивач має право нараховувати 3 % річних. При цьому нарахування 3 % річних на цю суму є таким, що заявлене в межах трирічного строку до подання позову, а отже до нього не можуть бути застосовані наслідки спливу позовної давності. Проте ця сума не є забезпеченим грошовим зобов`язанням за договором поруки і відповідно 3 % річних, нарахованих на цю суму, не є солідарним зобов`язанням відповідачів.

Здійснивши власний розрахунок судова колегія дійшла висновку, що солідарним є зобов`язання відповідачів зі сплати 3 % річних у розмірі 961 974,58 грн. (3 % річних на суму боргу 7 483 391,34 грн. за період з 14.09.2015 по 26.12.2019), а зобов`язання зі сплати 3 % річних у розмірі 98,63 грн. (3 % річних на суму боргу 400 000,00 грн. за період з 14.09.2015 по 16.09.2015) слід покласти на відповідача-2.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів на користь позивача 3 % річних підлягає скасуванню та приведенню у відповідність до наведеного вище розрахунку.

Щодо ж рішення суду першої інстанції в частині застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення інфляційної складової судова колегія зазначає наступне.

Так, в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку, що до вимог позивача про стягнення інфляційної складової не може бути застосований строк позовної давності, оскільки така складова є невід`ємною частиною основного боргу, а строк позовної даності за вимогами про сплату суми основної заборгованості за договором не є пропущеним.

Проте, судова колегія звертає увагу, що такий висновок суду першої інстанції протирічить зазначеним вище висновкам Верховного Суду, у відповідності до яких стягнення як 3 % річних, так і інфляційних витрат обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже рішення місцевого господарського суду в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з ухваленням в цій частині нового рішення з застосуванням позовної давності до вказаних вимог.

У зв`язку з викладеним судовою колегією здійснено власний розрахунок сум інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідачів.

При цьому судовою колегією враховується, що за договором поруки, порукою забезпечуються грошові зобов`язання боржника в сумі 7 483 391,34 грн. Отже, враховуючи положення статті 554 ЦК України та п. 5.1 договору поруки, нарахування інфляційної складової, яка підлягає солідарному стягненню, є правомірним тільки на суму забезпеченого грошового зобов`язання.

Згідно зі здійсненим судовою колегією розрахунком інфляційні втрати складають:

- на суму боргу 400 000,00 грн. (що перевищує грошові зобов`язання боржника, забезпечені порукою) за період з 14.09.2015 по 16.09.2015 = 9 200,00 грн.;

- на суму боргу 7 483 391,34 грн. за період з 14.09.2015 по 30.11.2019 = 3 861 964,82 грн.

За таких обставин судова колегія констатує, що солідарним є зобов`язання відповідачів зі сплати інфляційної складової у розмірі 3 861 964,82 грн., а зобов`язання зі сплати інфляційної складової у розмірі 9 200,00 грн. слід покласти на відповідача-2.

Щодо доводів апелянта про те, що під час розгляду справи № 904/4147/18 Господарським судом Дніпропетровської області були відхилені аргументи відповідача-2 про розгляд Постійно діючим Регіональним Третейським судом при Асоціації "Регіональна правова група" справи № 14/126К-15 з тим самим предметом спору, судова колегія зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2019 у справі № 904/4147/18 касаційний суд дійшов висновку про те, що відсутність взаємної згоди всіх сторін спору (позивача та двох солідарних відповідачів) на його вирішення третейським судом, оформленої відповідним третейським застереженням, виключає можливість розгляду даного спору таким судом. Справу № 904/4147/18 направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду.

Частиною 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Судова колегія наголошує, що касаційним судом було зроблено вичерпний висновок про неможливість розгляду даного спору третейським судом, у зв`язку з чим у суду першої інстанції були відсутні підстави брати до уваги вказані аргументи відповідача-2. За тих самих обставин у суду першої інстанції були відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 904/4147/18 до закінчення розгляду Постійно діючим Регіональним Третейським судом при Асоціації "Регіональна правова група" справи № 14/126/К-15.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права відмовив апелянту у задоволенні клопотань про: виклик відповідача-1 до суду через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України; витребування від позивача та відповідача-1 оригіналів доказів правосуб`єктності відповідача-1; звернення до компетентних органів Республіки Сейшели та Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії з судовим дорученням про вручення відповідачу-1 ухвали про відкриття провадження у цій справі та витребування інформації щодо наявності у ОСОБА_1 повноважень на представництво інтересів відповідача-1, судова колегія зазначає таке.

Усі доводи апелянта в обґрунтування зазначених порушень судом першої інстанції процесуальних норм зводяться до того, що в таких діях суду вбачаються порушення процесуальних прав відповідача-1.

Проте судова колегія звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів надання відповідачем-1 повноважень апелянту на захист своїх інтересів у суді, зокрема у цій справі.

За таких обставин судова колегія вважає, що у суду першої інстанції були відсутні обов`язкові підстави для задоволення зазначених клопотань відповідача-1 та не вбачає порушень норм процесуального права в діях місцевого господарського суду.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду констатує, що доводи апелянта частково знайшли своє підтвердження під час перевірки скарги в апеляційному порядку, отже апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Так, судовою колегією було встановлено, що судом першої інстанції в резолютивній частині рішення помилково уся розрахована сума 3 % річних покладена солідарно на обох відповідачів, а також не враховані висновки Верховного Суду, у відповідності до яких стягнення інфляційних витрат обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову, що мало наслідком неправильне застосування норм матеріального права, з огляду на що, судова колегія апеляційного суду вважає за необхідне оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області скасувати в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та розподілу судових витрат, як таке, що ухвалене з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів апеляційного перегляду справи судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 229 891,17 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 344 836,76грн. слід покласти на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 у справі № 904/4147/18 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 у справі № 904/4147/18 скасувати в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та розподілу судових витрат.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (місцезнаходження: 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг; ідентифікаційний код: 00190977) та Компанії Growex Trade LTD (місцезнаходження: Global Gateway 8, Rue de la Perle, Providence, Mahe, Seychelles; реєстраційний номер: 153760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" (місцезнаходження: 53032, Дніпропетровська область, с. Вільне, вул. Меліоративна, 26; ідентифікаційний код: 34919251) інфляційну складову у розмірі 3 861 964,82 грн. та 3 % річних у розмірі 961 974,58 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційної складової у розмірі 2 812 229,69 грн. і 3 % річних у розмірі 197 219,17 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (місцезнаходження: 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг; ідентифікаційний код: 00190977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" (місцезнаходження: 53032, Дніпропетровська область, с. Вільне, вул. Меліоративна, 26; ідентифікаційний код: 34919251) інфляційну складову у розмірі 9 200,00 грн., 3 % річних у розмірі 98,63 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 92 444,46грн.

Стягнути з Компанії Growex Trade LTD (місцезнаходження: Global Gateway 8, Rue de la Perle, Providence, Mahe, Seychelles; реєстраційний номер: 153760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" (місцезнаходження: 53032, Дніпропетровська область, с. Вільне, вул. Меліоративна, 26; ідентифікаційний код: 34919251) витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 92 304,98грн.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 у справі № 904/4147/18 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" (місцезнаходження: 53032, Дніпропетровська область, с. Вільне, вул. Меліоративна, 26; ідентифікаційний код: 34919251) на користь Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (місцезнаходження: 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг; ідентифікаційний код: 00190977) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 63 275,17грн.

Видачу наказів, на виконання даної постанови, у відповідності до ст. 327 ГПК України, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 12.06.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Л.А. Коваль