Рішення

від 12.06.2024 по справі 904/1269/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1269/24

за позовом Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь", м. Кам`янське, Дніпропетровської обл.

про стягнення заборгованості у сумі 24 527 грн 63 коп.

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь" заборгованість в сумі 24 527 грн 63 коп., з яких: 21 600 грн 00 коп. - основна сума боргу, 2 345 грн 24 коп. - пеня, 352 грн 39 коп. - інфляційні втрати, 230 грн 00 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору про надання послуги від 01.03.2023 № б/н.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором в частині своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

09.04.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому останній вказує про таке:

- відповідач не укладав з позивачем договір про надання послуг від 01.03.2023, а отже положення договору не поширюються на взаємовідносини сторін;

- відповідач не оспорює факту надання позивачем послуг, однак заперечує посилання останнього на те, що відповідні послуги надавалися у відповідності до договору про надання послуг від 01.03.2023;

- посилання позивача на те, що відповідач був зобов`язаний сплатити заборгованість в сумі 9 600 грн 00 коп. в строк до 24.10.2024 (на підставі акту надання послуг № 25/00000173 від 12.10.2023 та в порядку п. 4.11 договору) та 12 000 грн 00 коп. в строк до 26.11.2023 (на підставі акту надання послуг № 25/00000193 від 14.11.2023 та в порядку п. 4.11 договору) є помилковим та безпідставним;

- так як надання позивачем послуг відбулося в позадоговірному порядку, то вимога позивача про стягнення пені є безпідставною та неправомірною;

- так як з доданих позивачем документів неможливо встановити належний строк для оплати відповідачем наданих позивачем послуг, вимога позивача про стягнення річних та інфляційних втрат є безпідставною та неправомірною.

Крім того, відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 21 600 грн 00 коп., у зв`язку з відсутністю предмету спору, на підтвердження чого, останнім надано платіжні інструкції № 4500022370 від 22.03.2024 на суму 9 600 грн 00 коп. та № 4500019364 від 22.03.2024 на суму 12 000 грн 00 коп.

18.04.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує таке:

- твердження відповідача про те, що між сторонами не укладався договір про надання послуг не відповідає справжнім обставинам справи, оскільки сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов надання послуг. Спірний договір було датовано 01.03.2023, а строк на відповідь щодо пропозиції укласти договір не встановлювався;

- 12.10.2023 та 14.11.2023 настав строк оплати послуг за замовленнями від 10.10.2023 та від 14.11.2023;

- направлені відповідачу рахунки та акти наданих послуг фактично і є вимогою сплатити кошти за надані послуги;

- нараховані санкції за порушення відповідачем зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг мають бути стягнуті з відповідача в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 21 600 грн 00 коп.

Також, позивач зазначає про те, що на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» йому має бути повернуто частину сплаченого судового збору в розмірі 2 666 грн 46 коп., у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 21 600 грн 00 коп.

26.04.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в який останній вказує про те, що:

- відповідач має незмінну позицію та вважає, що надання послуг відбулося у позадоговірному порядку, оскільки наданий pdf файл не може бути належним доказом укладання договору;

- рахунок-фактура не може вважатися вимогою, оскільки він не є первинним документом;

- акти наданих послуг не є належними доказами, що можуть підтверджувати дату настання обов`язку відповідача сплатити надані послуги, оскільки останні не місять підпису повноваженої особи відповідача;

- неможливо вважати лист позивача від 30.01.2024 № 1004/110Л вимогою у розумінні ст. 530 ЦК України, оскільки зі змісту даного листа не вбачається, що позивач вимагав у відповідача сплату 21 600 грн 00 коп. в конкретний строк. До того ж неможливо встановити дату її пред`явлення відповідачу;

- у випадку, якщо суд дійде до висновку про наявність підстав вважати претензію (вимогу) позивача від 01.03.2024 № 1004/186Л належним доказом реалізації положень ст. 530 ЦК України, то розрахунок заборгованості відповідача, що був доданий позивачем до позову є некоректним та безпідставним, оскільки позивач нараховує відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати починаючи з 24.10.2023 та 26.11.2023;

- якщо вважати, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з 09.03.2024, то за порушення грошового зобов`язання останній мав би сплатити 108 грн 00 коп. інфляційних втрат, 19 грн 48 коп. 3% річних та 191 грн 80 коп. пені (за період з 09.03.2024 по 20.03.2024).

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Звертаючись з даним позовом, позивач вказує про те, що між Державним підприємством "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Камет-Сталь" (Замовник) було укладено договір про надання послуг б/н від 01.03.2023.

Проте досліджуючи вказаний договір, господарським судом було встановлено, що останній не підписаний обома сторонами, з огляду на викладене, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1). Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2). У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч. 3).

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (п. 1).

Згідно положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Згідно статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ч. 1). Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (ч. 2).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2).

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2). Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч. 3). Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ч. 4).

Згідно зі статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2). Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч. 3).

Відповідно до статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1). Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (ч. 2). Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч. 3).

Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2). Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ч. 3).

Отже, нормами законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їх установчими документами.

Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Статтею 5 зазначеного Закону визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом статей 6, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Таким чином, незалежно від того чи документ викладений на папері чи в електронному документі, він повинен бути підписаний.

Крім того, сторони можуть домовитись укласти договір у певній формі, тоді він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.

У запереченнях на відповідь на відзив позивач зазначає про те, що 15.03.2023 з електронної адреси провідного фахівця відділу поставок сировини ПРАТ «Камет-Сталь» Кльоміної Вікторії на електронну адресу начальника відділу досліджень ринків мінеральних ресурсів, промисловості та екології позивача Олексія Шевцова було направлено проект договору про надання послуг (оферту) в якому містилися положення про надання позивачем за замовленням відповідача інформаційних послуг (інформаційної довідки) в письмовій формі щодо аналізу цін закупівлі вугільної продукції, а замовник зобов`язувався прийняти і оплатити зазначені послуги.

На думку позивача, сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов надання послуг. Зазначений договір було датовано 01.03.2023, а строк на відповідь щодо пропозиції укласти договір не встановлювався.

Таким чином, позивач зазначає про те, що у відповідності до ст. 642 Цивільного кодексу України, позивачем було прийнято (акцептовано) пропозицію, що підтверджується подальшими фактами надання обумовлених послуг.

В свою чергу, відповідач у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, заперечує щодо укладання між сторонами спірного договору та вважає, що надання послуг відбулося у позадоговірному порядку.

Господарський суд з викладеними доводами позивача не погоджується з огляду на наступне.

Пропозиція укласти договір повинна містити істотні умови договору, вона повинна бути відправлена від сторони, яка пропонує укласти договір, а також виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1). У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників (ч. 2).

Таким чином, намір юридичної особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття, може виражатись лише у разі підписання проекту договору і направлення його іншій стороні. Без підписання такого паперового документу власноруч чи у разі складення електронного документу без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов`язання у разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом.

Отже, електронний лист провідного фахівця відділу поставок сировини ПРАТ «Камет-Сталь» Кльоміної Вікторії від 15.03.2023, який направлений на електронну скриньку начальника відділу досліджень ринків мінеральних ресурсів, промисловості та екології позивача Олексія Шевцова, в якому містився проект договору, не можна вважати пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні статті 641 ЦК України, оскільки у суду не вбачається можливості встановити який саме проект договору було надіслано, а також чи містив вказаний проект підпис уповноваженої особи та печатки підприємства відповідача.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що між сторонами було укладено договір про надання послуг від 01.03.2023.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Камет-Сталь" (відповідач) звернулося до Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" (позивач) із замовленнями № 05/1-2096 про надання послуг з аналізу цін закупівлі вугільної продукції від 10.10.2023 та № 05/1-2328 про надання послуг з аналізу цін закупівлі вугільної продукції від 14.11.2023.

12.10.2023 та 14.11.2023 позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 21 600 грн 00 коп., що не заперечується відповідачем.

З викладеного слідує, що між Державним підприємством "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" та Приватним акціонерним товариством "Камет-Сталь" укладено договір поставки у спрощений спосіб, а саме: позивачем надано послуги відповідно до заявок відповідача, а відповідачем прийнято ці послуги.

12.10.2023 та 14.11.2023 позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату за надані послуги.

Проте відповідачем не виконано зобов`язання щодо повної оплати за надані послуги у загальній сумі 21 600 грн 00 коп. у зв`язку із чим, позивач направив відповідачу лист від 30.01.2024 № 1004/110-Л, в якому просив відповідача здійснити оплату за отримані послуги у сумі 21 600 грн 00 коп.

Листом від 05/1-341 від 08.02.2024 відповідач повідомив позивача, що оплата буде здійснена до 16.02.2024.

У визначений строк відповідач заборгованість не сплатив, у зв`язку з чим позивач надіслав на адресу відповідача претензію (вимогу) від 01.03.2024 № 1004/186-Л, в якій просив відповідача сплатити заборгованість у сумі 21 600 грн 00 коп. протягом двох робочих днів з дати отримання цієї претензії.

Листом від 21.03.2024 № 05/1-671 відповідач повідомив позивача, що оплата за надані раніше послуги (12.10.2023 та 14.11.2023) в сумі 21 600 грн 00 коп. планується 21.03.2024.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість у сумі 21 600 грн 00 коп. відповідачем не сплачена, що і стало причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч.ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 стаття 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір про надання послуг у спрощений спосіб.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про надання послуг, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав відповідачу лист від 30.01.2024 № 1004/110-Л, в якому просив відповідача здійснити оплату за отримані послуги у сумі 21 600 грн 00 коп.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату у строк до 06.02.2024.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За встановлених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача осново боргу в сумі 21 600 грн 00 коп. визнаються судом обґрунтованими.

Відповідач, після звернення позивача до суду, в повному обсязі сплатив суму основного боргу у розмірі 21 600 грн 00 коп., про що свідчить платіжні інструкції № 4500022370 від 22.03.2024 на суму 9 600 грн 00 коп., та № 4500019364 від 22.03.2024 на суму 12 000 грн 00 коп., копія якого долучена до матеріалів справи.

З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, факт погашення відповідачем суми основного боргу після звернення позивача з позовом до суду, є підставою для закриття провадження у відповідній частині вимог, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 21 600 грн 00 коп.

Господарський суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені 3 % річних за загальний період прострочення з 24.10.2023 по 20.03.2024 в сумі 230 грн 00 коп. та інфляційні втрати в сумі 352 грн 39 коп. за загальний період з листопада 2023 року по березень 2024 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат господарським судом встановлено, що останній виконано позивачем на підставі п. 3.3 договору про надання послуг від 01.03.2023, що є помилковим.

Господарським судом здійснено власний розрахунок, з урахуванням викладеного вище, та встановлено, що до стягнення підлягають річні за загальний період з 07.02.2024 по 20.03.2024 у сумі 76 грн 14 коп. та інфляційні втрати за загальний період з лютого 2024 року по березень 2024 рік у сумі 173 грн 12 коп.

Крім того, позивач нарахував пеню за загальний період з 24.10.2023 по 20. 03.2024 у розмірі 2 345 грн 24 коп.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З огляду на те, що, договір між сторонами укладено у прощенний спосіб, та не обумовлено розмір та базу нарахування штрафних санкцій, вимога позивача про стягнення пені у розмірі 2 345 грн 24 коп. не підлягає задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, господарський суд зазначає, що інші доводи та міркування, викладені сторонами у заявах по суті спору, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Крім того, у відповіді на відзив на позов, позивачем було заявлено клопотання про повернення судового збору, у зв`язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 21 600 грн 00 коп.

Також, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Загальні питання повернення сплачених сум судового збору врегульовано статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір"); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Державним підприємством "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" позовна заява подана через систему «Електронний суд».

Згідно платіжної інструкції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп., в той час, як відповідно до зазначеного сума судового збору повинна складати 2 422 грн. 40 коп.

Таким чином, надмірно сплачений судовий збір та судовий збір який підлягає поверненню у зв`язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 21 600 грн 00 коп., в загальній сумі складає 2 763 грн 48 коп. та підлягає поверненню позивачу із державного бюджету в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Розподіл судового збору у сумі 264 грн 52 коп. здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 21 600 грн 00 коп.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, буд. 18б; код ЄДРПОУ 05393085) на користь Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" (03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15; код ЄДРПОУ 20062351) 173 грн 12 коп. - інфляційних втрат, 76 грн 14 коп. - 3% річних, 264 грн 52 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Державному підприємству "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" (03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15; код ЄДРПОУ 20062351) з Державного бюджету України 2 763 грн 48 коп. (дві тисячі сімсот шістдесят три грн. 48 коп.) судового збору, сплаченого в складі судового збору в сумі 3 028 грн 00 коп. згідно з платіжною інструкцією від 21.03.2024 № 336, яка наявна в матеріалах справи № 904/1269/24.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.06.2024.

Суддя І.А. Рудь