Рішення

від 12.06.2024 по справі 904/1240/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1240/24

за позовом Комунального підприємства "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради, м. Вишгород, Київська обл.

до Науково-виробничого приватного підприємства "ММФ", м. Дніпро

про стягнення безпідставно сплачених коштів у сумі 25 200 грн 00 коп.

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом без номеру від 20.03.2024, в якому просить стягнути з Науково-виробничого приватного підприємства "ММФ" надмірно сплачені кошти у розмірі 25 200 грн 00 коп.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує про те, що на виконання умов договору про надання послуг від 22.09.2022 № 482, останній мав сплатити на користь відповідача кошти у розмірі 94 200 грн 00 коп., проте Комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради було помилково сплачено 119 400 грн 00 коп., у зв`язку з чим сума надмірно сплачених грошових коштів становить 25 200 грн 00 коп.

Такими чином, посилаючись на норми статті 1212 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що відповідачем безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 25 200 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 вказану вище позовну заяву залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 164 Господарського процесуального кодексу України.

28.03.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду від 02.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 02.04.2024 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

01.05.2024 на адресу суду повернувся конверт з копією ухвали від 02.04.2024, що направлялася на адресу відповідача, із відміткою відділення поштового зв`язку: адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є факт отримання коштів відповідачем, встановлення наявності /відсутності правових підстав для повернення коштів позивачу.

22.09.2022 між Науково-виробничим приватним підприємством "ММФ" (виконавець) та Комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради (замовник) укладено договір про надання послуг (а.с. 14-18).

За умовами п.1.1 договору виконавець зобов`язується у межах терміну дії воєнного стану в Україні, введеного та продовженого відповідними указами Президента України у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України надати послуги, а замовник прийняти і оплатити послуги за кодом ДК 021:2015 72260000-5: послуги, пов`язані з програмним забезпеченням (послуги з надання в користування програмного забезпечення «HAS» Комунальному підприємству "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради, з обробки знеособлених персональних даних за технічним завданням Комунального підприємства "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради).

Згідно з п. 2.1 договору за встановлення у замовника програмного комплексу «HAS» по нарахуванню платежів, передбачених п. 1.2 договору, внесення необхідних змін та можливості перегляду результатів нарахувань з абонентами; виконання конвертації бази даних замовника; виконання навчання персоналу замовника роботі у програмному комплексі «HAS» замовник здійснює оплату виконавцю у розмірі 50000,00 грн., ПДВ 20% 10000,00 грн., загальна сума виконаних послуг з урахуванням ПДВ становить 60000,00 грн. у наступному порядку: оплата проводиться протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання цього договору та отримання рахунку в розмірі 25000,00 грн., ПДВ 20% 5000,00 грн., всього 30000,00 грн. та після виконання послуг, зазначених у цьому пункті, отримання рахунку та підписання акту приймання-передачі послуги у розмірі 25000,00 грн., ПДВ 20% 5000,00 грн., всього 30000,00 грн.

За супроводження програмного комплексу «HAS» по нарахуванню платежів замовник здійснює оплату виконавцю щомісяця до 05 числа наступного за звітним місяцем у розмірі 9500,00 грн., ПДВ 20% 1900,00 грн., загальна сума виконаних послуг за місяць становить з урахуванням ПДВ 11400,00 грн. (п. 2.2 договору).

Даний договір набуває чинності після підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а у частині оплати вартості послуг за умовами договору до повного розрахунку (п. 6.1 договору).

Звертаючись з даним позовом, позивач вказує про те, що на підставі спірного договору Комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради повинно було сплатити на користь Науково-виробничого приватного підприємства "ММФ" 60 000 грн 00 коп. у відповідності до п. 2.1 договору, як плату за встановлення програмного забезпечення та 34 200 грн 00 коп., як плату за супроводження відповідного програмного забезпечення, у відповідності до п. 2.2 договору, за три місяці: жовтень, листопад та грудень 2022 року, протягом яких діяв договір (11 400 грн 00 коп. (плата за місяць) х 3 (кількість місяців) = 34 200 грн 00 коп.), а всього на загальну суму 94 200 грн 00 коп.

Проте, враховуючи специфіку роботи підприємства позивача - надання послуг з теплопостачання споживачам (а це передусім сезонність надання відповідних послуг позивачем своїм споживачам, відповідно і оплат, що проводяться споживачами на користь позивача за отримані ними послуги з теплопостачання у відповідний період), відповідно наявність (акумуляцію) коштів у позивача у цей період, останній провів наступні оплати по договору на користь відповідача (при цьому помилково сплативши кошти в більшому розмірі, ніж складала загальна ціна договору), а саме:

30 000 грн 00 коп. - 26.09.2022, що підтверджується копією банківської виписки наявною в матеріалах справи;

30 000 грн 00 коп. - 04.10.2022, що підтверджується копією банківської виписки наявною в матеріалах справи.

Тобто, всього 60 000 грн 00 коп., що були сплачені, відповідно до п. 2.1 договору та акту здачі-приймання послуг від 04.10.2022, що наявний в матеріалах справи.

У подальшому позивачем на користь відповідача було сплачено:

30 000 грн 00 коп. - 14.11.2022, що підтверджується копією банківської виписки наявною в матеріалах справи, вказані кошти були сплачені наперед позивачем, відповідно до п. 2.2 договору та акту здачі-приймання послуг від 14.11.2022, що наявний в матеріалах справи.

Тобто, позивачем, була проведена майже повністю вся оплата згідно п. 2.2 договору, за три місяці дії відповідного договору (жовтень, листопад та грудень 2022 року: 11 400 грн 00 коп. (плата за місяць) х 3 (кількість місяців) = 34 200 грн 00 коп.), крім 4 200 грн 00 коп.

02.01.2023 року, позивачем було помилково сплачено відповідачу 29 400 грн 00 коп., що підтверджується копією банківської виписки наявна в матеріалах справи (а.с. 12 зворотна сторона), замість 4 200 грн. 00 коп., у зв`язку з чим було безпідставно (поза межами договору) сплачено кошти відповідачу у розмірі 25 200 грн. 00 коп. (29 400 грн 00 коп. - 4 200 грн 00 коп. = 25 200 грн 00 коп.).

11.03.2024 позивачем на адресу відповідача було надіслано листа від 07.03.2024 № 240/08 з вимогою повернути на розрахунковий рахунок підприємства безпідставно сплачені кошти у розмірі 25 200 грн 00 коп.

Оскільки Науково-виробниче приватне підприємство "ММФ" не повернуло на рахунок Комунального підприємства "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради спірну суму грошових коштів, останнє звернулося з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, суд зауважує, що застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статті 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1531/18 викладено позицію, згідно з якою аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, при застосуванні наведеної норми закону підлягають встановленню такі факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна."

Господарським судом встановлено, що відповідно до умов спірного договору позивач мав сплатити на користь відповідача грошові коти за надані послуги в загальній сумі 94 200 грн 00 коп., в свою чергу з матеріалів справи вбачається, що Комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради було перераховано на рахунок Науково-виробничого приватного підприємства "ММФ" грошові кошти у загальному розмірі 119 400 грн 00 коп. (а.с. 11-14).

Таким чином, сума надмірно сплачених грошових коштів становить 25 200 грн 00 коп., які були перераховані позивачем 02.01.2023, що входили до суми оплати 29 400 грн 00 коп., з призначенням платежу: «Оплата за послуги, згідно рах.№4/482 від 30.11.2022р. в т.ч. ПДВ 20% - 4900 грн.».

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 25 200 грн 00 коп., як безпідставно набутих.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Загальні питання повернення сплачених сум судового збору врегульовано статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір"); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем даний позов подано до суду через систему «Електронний суд».

Згідно платіжної інструкції № 51 від 18.03.2024 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп., в той час, як відповідно до зазначеного сума судового збору повинна складати 2 422 грн. 40 коп.

В заяві про усунення недоліків від 28.03.2024 позивачем заявлено клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 605 грн 60 коп.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, сплачений судовий збір підлягає поверненню із державного бюджету у розмірі 605 грн 60 коп.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Науково-виробничого приватного підприємства "ММФ" (49000, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд. 32, код ЄДРПОУ 30095526) на користь Комунального підприємства "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, 3-В, код ЄДРПОУ 13713569) 25 200 грн 00 коп., 2 422 грн 40 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Комунальному підприємству "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, 3-В, код ЄДРПОУ 13713569) з Державного бюджету України збір у сумі 605 грн 60 коп. (шістсот п`ять гривень 60 коп.), сплачений у складі судового збору у сумі 3 028 грн 00 коп. за платіжною інструкцією від 18.03.2024 № 51.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.06.2024.

Суддя І.А. Рудь