Рішення

від 10.06.2024 по справі 908/602/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/50/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024 Справа № 908/602/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, ідентифікаційний код 14360570)

до відповідача -1: Фермерського господарства "СТЕПОК" (70333, Запорізька область, Розівський район, с. Біловеж, вул. Свердлова, буд. 54 А, ідентифікаційний код 24906981)

до відповідача -2: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 245 446,51 грн та витребування предмету лізингу

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.03.2024 до Господарського суду Запорізької області шляхом застосування підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла позовна заява вих. б/н від 08.03.2024 (вх. № 663/08-07/24 від 11.03.2024) Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Фермерського господарства "СТЕПОК" про:

- витребування у Фермерського господарства "СТЕПОК" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" транспортного засобу: трактор, марка-Беларус, модель-82, заводський номер - № НОМЕР_2 , рік виробництва - 2021;

- стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № ZPBRFLO209556-1 від 27.05.2021, яка складається з заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 215 895,05 грн, як несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування та заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 29 551,46 грн., а разом 245 446,51 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.03.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/602/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 908/602/24 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження / п`ятнадцяти днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-сайті судової влади України у справі надати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України та заперечень із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.

Позивач, 16.04.2024 надав до суду клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідача - ОСОБА_1 , який є поручителем згідно договору поруки № РОRZPBRFLO209556-1 від 27.05.2021 року.

В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначив, що 27.05.2021 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № РОRZPBRFLO209556-1, предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов`язань відповідача 1, які випливають за Договором фінансового лізингу № ZPBRFLO209556-1 від 27.05.2021.

Разом із клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідача позивач надав уточнену позовну заяву про витребування майна та стягнення заборгованості, яка розглядається судом, відповідно до якої просить суд:

- витребувати у Фермерського господарства "СТЕПОК" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" транспортний засіб: трактор, марка-Беларус, модель-82, заводський номер - № НОМЕР_2 , рік виробництва - 2021;

- стягнути солідарно з Фермерського господарства "СТЕПОК" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованості за Договором фінансового лізингу № ZPBRFLO209556-1 від 27.05.2021, яка складається з заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 215 895,05 грн, як несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування та заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 29 551,46 грн, а разом 245 446,51 грн.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем 1 зобов`язань за Договором фінансового лізингу в частині внесення лізингових платежів та повернення предмету лізингу, а також неналежним виконанням відповідачем 2 зобов`язань за Договором поруки.

Ухвалою суду від 18.04.2024 клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про залучення співвідповідача задоволено. Залучити до участі у справі в якості співвідповідача (відповідача 2) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ). Відкладено розгляд справи по суті до 10.05.2024. Роз`яснено ОСОБА_1 , що залучений відповідач має право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів з дня опублікуваннятексту даної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України; якщо відповідне клопотання не буде подано у вказаний строк, суд продовжить розгляд справи. Відповідачу 2 в строк для подання до суду: відзиву на позов, у порядку ст.165 ГПК України, із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (якщо такі докази не надані позивачем) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом п`ятнадцяти днів з дня опублікуваннятексту даної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України; для подання заперечень на відповідь на відзив (у порядку ст. 167 ГПК України (якщо такі будуть подані)) та документами, що підтверджують надіслання (надання) заперечення і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Єдиного державного демографічного реєстру, місцезнаходження відповідача 1 та місце проживання відповідача 2 є: АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 (в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 14 від 13.01.2023), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Фермерське господарство "СТЕПОК" та ОСОБА_1 мають зареєстровані місцезнаходження та місце проживання на тимчасово окупованій території. Укрпошта на вказаний індекс пошту не відправляє.

Згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідачі 1, 2 про відкриття провадження у даній справі були повідомлені належним чином, у відповідності до статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме: через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, шляхом розміщення тексту відповідної ухвали на вказаному сайті.

Отже, судом вжито всі можливі заходи для повідомлення відповідачів 1, 2 про відкриття провадження у справі № 908/602/24.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі 1, 2 могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, встановлений судом термін, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, сплив. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відзиви на адресу суду від відповідачів 1, 2 не надходили, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідачів 1, 2 не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/602/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 10.06.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

27.05.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Банк) та Фермерським господарством "СТЕПОК" (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № ZPBRFLO209556-1 (Договір), за умовами п. 1.1 якого Банк зобов`язується набути у власність у ТОВ "ТЕХНОТОРГ-ДОН" (Продавець) предмет (ти) лізингу (майно) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій (додаток №1) та передати його в користування Лізингоодержувачу на строк, що зазначений в цьому договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеним цим договором.

Цей Договір підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" (п. 11.5 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, строк лізингу - 36 місяців, що обчислюється з дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна Лізингоодержувачу.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що загальна вартість майна за цим Договором становить 450 000,00 грн, ПДВ 90 000,00 грн, усього до сплати 540 000,00 грн.

Відповідно до 2.1.1 Договору, загальна вартість Майна за цим Договором складається з:

- 2.1.1.1 авансового платежу Лізингоодержувача в рахунок викупу Майна, що становить216 000,00 грн (з ПДВ) та підлягає сплаті протягом 1 робочих днів з моменту підписання цього Договору;

- 2.1.1.2 загальної суми лізингових платежів у частині, що йде на викуп переданого Лізингоодержувачу Майна, 324 000,00 грн (з ПДВ), згідно з Додатком № 2 до цього Договору.

Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються цим Договором та Додатком № 2 до нього (п. 2.2 Договору) та включають, зокрема:

- винагороду за користування майном у розмірі 11 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е число кожного поточного місяця (п. 2.2.2).

- у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, винагорода за користування Майном складає розмір 22 (двадцять два) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з Додатком № 2 до Договору (п. 2.2.3).

За умовами розділу 3 Договору передача майна здійснюється за актом приймання-передачі.

Для здійснення Лізингоодержувачем лізингових та інших платежів за цим Договором Банк відкриває рахунок № 29095040202077 (IBAN - UA233133990000029095040202077), отримувач АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 313399. Лізингові платежі підлягають сплаті Лізингоодержувачем на зазначений рахунок, якщо інше прямо не встановлено цим Договором або домовленістю Сторін (п. 2.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що протягом усього терміну дії договору майно є власністю Банка.

Лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в Додатку 2, не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені Сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього Договору (п. 7.2.13).

Відповідно до п. 6.1.7 Договору, Лізингодавець має право достроково розірвати цей Договір та вимагати погашення заборгованості згідно з умовами цього Договору.

У відповідності до пункту 10.1.2 Договору лізингу, договір може бути розірвано за ініціативою Банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за 3 (три) робочі дні в наступних випадках:

- невиконання Лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого п.п.7.2.2-7.2.7, п.п.7.2.9-7.2.10 цього Договору;

- невиконання Лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого п.7.2.14 цього Договору, якщо порушення не буде усунуто Лізингоодержувачем впродовж 30 (тридцяти) календарних днів;

- одержання ухвали про порушення справи про банкрутство, постанови про накладення арешту на майно, вироку суду про конфіскацію майна Лізингоодержувача;

- повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії Лізингоодержувачем, згідно з умовами цього Договору, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів;

- якщо Майно знищене, пошкоджене і не може бути відновлене, незалежно від того чи був такий випадок визнаний страховим;

- якщо Сторони не дійшли згоди з питань, визначених п.2.4 цього Договору;

- коли здійснення ідентифікації та/або верифікації Лізингоодержувача, у т.ч. встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у Банка виникає сумнів стосовно того, що Лізингоодержувач виступає від власного імені: у випадку відмови Лізингоодержувача у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та ст. 64 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Згідно з п. 10.4 Договору визначено, що у випадку дострокового розірвання цього Договору, якщо Лізингоодержувач не скористався правом дострокового викупу Майна, згідно з п. 7.1.4 цього Договору, Майно повинне бути повернуте протягом 3 (трьох) робочих днів по Акту прийому-передачі Майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, крім випадку коли Майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлене.

Відповідно до п. 6.1.3 Договору, Банк має право вимагати повернення майна у випадках, передбачених п. 10.1 та 10.2 цього Договору.

Пунктом 7.2.8 Договору, Лізингоодержувач зобов`язаний повернути майно банку у випадках, передбачених п. 10.1 та 10.2 цього договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.

Відповідно до п. 11.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами всіх зобов`язань за ним. Будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим Договором або у зв`язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаної в Україні кур`єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка за необхідності може повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: адреса Банку: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна, електронна пошта: help@pb.ua, адреса Лізингоодержувача: 70333, Запорізька область, Розівський район, с. Біловеж, вул. Свердлова, буд. 54 А, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно п. 11.3 Договору, Додаток № 1 (Специфікація Майна), Додаток № 2 (Графік лізингових платежів), Додаток № 3 (Тарифи за оформлення документів), Додаток № 4 (Акт прийому-передачі Майна), Додаток № 5 (Акт прийому Майна на відповідальне зберігання) є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до Специфікації майна, предметом договору є трактор Беларус-892, серійний номер - Y4R900Z04М1100673, рік виробництва - 2021, вартість з ПДВ - 540 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2021 сторонами підписано акт прийому майна на відповідальне зберігання.

07.06.2021 позивачем та відповідачем 1 було підписано електронним підписом акт прийому майна на відповідальне зберігання.

17.06.2021 сторонами підписано акт прийому-передачі майна, який 07.06.2021 позивачем та відповідачем 1 було підписано електронним підписом акт прийому-передачі майна.

Позивач посилався на те, що в порушення умов Договору, останній лізинговий платіж здійснено 25.02.2022, Лізингоодержувач не здійснював відшкодування вартості майна та винагороди за користування майном, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість зі сплати такого відшкодування.

06.02.2023 на електронну адресу відповідача 1 Банком було надіслано повідомлення №L5QZPFLO0VKO9 про розірвання Договору фінансового лізингу з 27.03.2023 та зобов`язано Лізингоодержувача у строк до 31.03.2023 повернути предмет лізингу.

Відповідач 1 обов`язку з повернення лізингового майна не виконав.

Позивач зазначає, що заборгованість з відшкодування частини вартості предмету лізингу складає 215 895,05 грн, заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу становить 29 551,46 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань по Договору фінансового лізингу Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) 27.05.2021, шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів укладено Договір поруки № PORZPBRFLO209556-1 (Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки, предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Банком за виконання ФГ «СТЕПОК» (Лізингоодержувач) зобов`язань за Договором фінансового лізингу № ZPBRFLO209556-1 від 27.05.2021 року, по сплаті:

- вартості Майна за Договором фінансового лізингу, що становить 540 000,00 грн на взяття у лізинг Майна, згідно Додатку № 1, що є невід`ємною частиною Договору фінансового лізингу, в тому числі авансового платежу Лізингоодержувача, що становить 216 000,00 грн; у строки, зазначені Договором фінансового лізингу;

- зі сплатою винагороди за користування Майном у розмірі 11 (одинадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, в дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця; а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Договорі фінансового лізингу. Якщо під час виконання Договору фінансового лізингу зобов`язання Лізингоодержувача, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Договором фінансового лізингу в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Пунктом 1.2 Договору поруки визначено, що Поручитель відповідає перед Банком за виконання зобов`язань за Договором фінансового лізингу в тому ж розмірі, що і Лізингоодержувач, включаючи сплату лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого в лізинг Майна, винагороди за отримане в лізинг Майно, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Банком всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Не виконання відповідачем 1 взятих на себе зобов`язань за Договором фінансового лізингу стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості у примусовому порядку та витребування транспортного засобу, який є предметом лізингу.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Судом встановлено, що до матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії електронних документів, які засвідчені у порядку, встановленому законом.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

У відповідності до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов`язаний: 1) у разі якщо об`єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об`єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу; 2) відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання та експлуатації об`єкта фінансового лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; 4) надавати лізингодавцю доступ до об`єкта фінансового лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання, експлуатації та утримання у порядку та на умовах, передбачених договором фінансового лізингу; 5) письмово повідомляти лізингодавця про всі випадки виявлення несправностей об`єкта фінансового лізингу, його поломок або збоїв у роботі протягом строку дії договору фінансового лізингу, а у випадках та строки, передбачені таким договором, - також і продавця (постачальника) такого об`єкта; 6) письмово повідомляти лізингодавця про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування, а про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані об`єкта фінансового лізингу. - негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня настання зазначених обставин, подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором фінансового лізингу; 7) у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу; 8) дотримуватися умов договорів страхування об`єкта фінансового лізингу; 9) надавати лізингодавцю за його запитом інформацію та документи щодо свого фінансового стану та змісту діяльності у порядку та строки, визначені договором фінансового лізингу та/або законом; 10) у разі тимчасової державної реєстрації об`єкта фінансового лізингу за лізингоодержувачем при закінченні строку, на який лізингоодержувачу було передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), або у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу зняти такий об`єкт з обліку та передати лізингодавцю реєстраційні документи на об`єкт фінансового лізинг).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача 1 зі сплати лізингових платежів у строки, визначені Графіком сплати лізингових платежів, що є Додатком № 2 до Договору фінансового лізингу, а саме: частини вартості предмету лізингу у розмірі 215 895,05 грн та заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу у сумі 29 551,46 грн відповідачами суду не надано.

Матеріали справи містять банківськи виписки за період з 27.05.2021 по 01.03.2024, з яких вбачається, що у відповідача 1 наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 215 895,05 грн частини вартості предмету лізингу та винагородою за користування предметом лізингу у сумі 29 551,46 грн.

Отже, сума частини вартості предмету лізингу у розмірі 215 895,05 грн та заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу у сумі 29 551,46 грн позивачем заявлено обґрунтовано та є підтвердженою.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії договору поруки, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, оскільки заборгованість за Договором не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 частини вартості предмету лізингу у розмірі 215 895,05 грн та заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу у сумі 29 551,46 грн підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд витребувати у Фермерського господарства "СТЕПОК" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" транспортний засіб: трактор, марка-Беларус, модель-892, заводський номер - № Y4R900Z04M1100673, рік виробництва - 2021.

Суд звертає увагу, що позивач зазначає транспортний засіб: трактор, марка-Беларус, модель - 82, заводський номер - № Y4R900Z04M1100673, рік виробництва - 2021, однак, суд розцінює зазначення моделі - 82, як технічну описку, оскільки відповідно до документів, які містять матеріали справи транспортний засіб: трактор, марка-Беларус, модель - 892, заводський номер - № Y4R900Z04M1100673, рік виробництва - 2021.

Обґрунтовуючи позовну вимогу Банк посилається на порушення відповідачем 1 своїх зобов`язань з оплати лізингових платежів, що є підставою для розірвання Договору фінансового лізингу. Позивач надсилав на електронну адресу відповідача 1 повідомлення про одностороннє розірвання Договору фінансового лізингу, однак відповіді відповідача 1 матеріали справи не містять. Договір фінансового лізингу розірвано в односторонньому порядку з 27.03.2023. Позивач, як власник предмету лізингу, має право на витребування майна у відповідача 1, оскільки останній утримує його у себе після розірвання Договору фінансового лізингу, тобто без будь-якої правової підстави (відповідна підстава відпала після розірвання Договору).

Випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав врегульовано статтею 1212 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України, безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.11, ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.16 у справі №6-100цс15.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Як встановлено судом, 03.03.2023 Банк на електронну адресу відповідача 1, яка зазначена у Договорі, направив повідомлення від 06.02.2023 за № L5QZPFLO0VKO9 про розірвання Договору фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.1.2 Договору лізингу, цей договір підлягає розірванню за ініціативою банку в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів.

У випадку розірвання Договору лізингу, майно повинне бути повернуте протягом 3-х днів по акту прийому - передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п. 10.4 Договору лізингу).

Відповідно до п. 6.1.3 Договору лізингу, банк має право вимагати повернення майна у випадках, передбачених п. 10.1 та 10.2 цього договору. В свою чергу, пунктом 7.2.8 Договору лізингу на лізингоодержувача покладено обов`язок повернути майно банку у випадках, передбачених п. 10.1 та 10.2 цього договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.

Таким чином, Договір фінансового лізингу є розірваним з 27.03.2023. У строк до 31.03.2023 Лізингоодержувач зобов`язаний був повернути Банку лізингове майно за актом приймання-передачі.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем 1 лізингового майна позивачу.

Враховуючи вищевикладене, після розірвання Договору фінансового лізингу у позивача виникло право вимагати повернення майна, як безпідставно набутого, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

За таких обставин, вимога позивача про витребування у Фермерського господарства "СТЕПОК" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" транспортного засобу: трактор, марка-Беларус, модель-892, заводський номер - № Y4R900Z04M1100673, рік виробництва - 2021 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідачі 1, 2 своїм правом на подання відзивів на позовну заяву не скористались, належними доказами доводи позивача не спростували.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, законними, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідачів 1, 2 щодо задоволених вимог до кожного з них та в рівних частинах в частині вимоги про солідарне стягнення (відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при подачі позову в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8).

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати у Фермерського господарства "СТЕПОК" (70333, Запорізька область, Розівський район, с. Біловеж, вул. Свердлова, буд. 54 А, ідентифікаційний код 24906981) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) транспортний засіб: Трактор Беларус - 892, заводський номер - НОМЕР_3 , рік виробництва - 2021.

3. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "СТЕПОК" (70333, Запорізька область, Розівський район, с. Біловеж, вул. Свердлова, буд. 54 А, ідентифікаційний код 24906981) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за лізинговими платежами, як несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування у розмірі 215 895 (двісті п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн 05 коп., винагороду за користування предметом лізингу за фактичний строк користування у розмірі 29 551 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят одну) грн 46 коп.

4. Стягнути з Фермерського господарства "СТЕПОК" (70333, Запорізька область, Розівський район, с. Біловеж, вул. Свердлова, буд. 54 А, ідентифікаційний код 24906981) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 7 952 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 68 коп. витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 1 472 (одну тисячу чотириста сімдесят дві) грн 68 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 13.06.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.