Рішення

від 13.06.2024 по справі 910/1719/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2024Справа № 910/1719/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМК"

про стягнення 206 655,65 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМК" про стягнення 206 655,65 грн (145 356,39 грн основного боргу, 17 425,44 грн пені, 36 770,71 грн втрат від інфляції, 7 103,11 грн 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 9176245 від 01.11.2021 в частині оплати теплової енергії у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 відкрито провадження у справі № 910/1719/24 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, відповідачем для подання відзиву на позов встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали.

Відповідно до повідомлення про доставку електронного листа відповідачу ухвала суду від 19.02.2024 доставлена до електронного кабінету 20.02.2024.

Таким чином, останнім днем для подання відзиву на позов для відповідача є 06.03.2024.

06.03.2024 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов на 15 днів. Вказане клопотання мотивоване тим, що документи, на які посилається позивач, знищені, для спростування доводів позивача відповідачу необхідно отримати письмові докази, що знаходяться в третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 судом клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву задоволено та продовжено строк для подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються викладені у відзиві обставини на 15 днів.

09.04.2024 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі, яке мотивовано тим, що між сторонами у даній справі проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема, за договором № 9176245 від 01.11.2021, стягнення за яким є предметом розгляду в даній справі. Крім того, відповідачем вказується на невірність розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, здійснених позивачем, оскільки позивачем не враховано дефляцію, а також включено до заборгованості, на яку нараховуються 3% річних та інфляційні, вхідне сальдо в розмірі 94 494,46 грн, яке не охоплюється заявленим періодом заборгованості.

30.04.2024 позивачем подані письмові пояснення, в яких повідомлено, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем було здійснено оплату основного боргу в повному обсязі шляхом проведення зарахування згідно з листом відповідача № 4/12/3021 від 21.02.2024. Посилання відповідача на невірність здійснення розрахунків інфляційних втрат та 3% річних відхиляються позивачем, у зв`язку з тим, що згідно з п. 2 додатку № 4 до договору № 9176245 від 01.11.2021 відповідач до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачує позивачу вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, таким чином, включення позивачем вхідного сальдо до розміру заборгованості є правомірним, у зв`язку з чим позивачем підтримуються позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 17 425,44 грн пені, 36 770,71 грн втрат від інфляції, 7 103,11 грн 3% річних, а також позивач просить суд суму судового збору покласти на відповідача в повному обсязі з урахуванням того, що сплата заборгованості здійснена відповідачем після відкриття провадження у даній справі.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

07.11.2021 між позивачем (енергопостачальна організація/сторона-1) та відповідачем (сторона-2) укладено договір № 9176245 забезпечення постачання теплової енергії, предметом якого є забезпечення теплової енергії мережами, зовнішньобудинковими системами, включаючи обладнання індивідуальних теплових пунктів, вузлів обліку та вузлів приєднання, що знаходиться у власності або на балансі або в експлуатації або на технічному обслуговуванні чи в будь-якому користуванні сторони-2 (далі - теплове обладнання сторони-2) відповідно до додатку № 5 до цього договору на потреби об`єкту за адресою: вул. Ломоносова, 34Б, опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, шляхом грошової компенсації витрат, в кількості та обсягах згідно додатку № 1 до цього договору (п. 1 договору).

Вказаний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до дати передання теплових мереж до комунальної власності м. Києва або іншій стороні (п. 8.1 договору).

Згідно з п. 8.3 договору відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України умови цього договору застосовуються до відносин сторін, що виникли до моменту укладення договору з 01.05.2018.

Як погоджено у п. 10.1.4, невід`ємною частиною вказаного договору є, зокрема, додаток № 4 Порядок розрахунків за теплову енергію.

За умовами додатку № 4 (Порядок розрахунків за теплову енергію) сторона-2 до 15 числа місяця наступного за розрахунковим сплачує стороні-1 вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.

Сторона-2 щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Центрі обслуговування клієнтів, зокрема: облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунку на початок розрахункового періоду (один примірник якого повертає в Центр обслуговування клієнтів); акт виконаних робіт (п. 3 додатку № 4).

Крім того, як погоджено в п. 6 додатку № 4, стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення, але не більше обумовленої чинним законодавством.

Як вказує позивач у позовній заяві, ним за період з січня 2022 року по квітень 2023 року постачалась теплова енергія відповідачу, проте відповідач, порушуючи умови договору та додатку № 4, не розрахувався в повному обсязі з постачальником за теплову енергію, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 166 674,52 грн, яка станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом, з урахуванням часткової оплати відповідача у розмірі 21 318,13 грн, становила 145 356,39 грн.

Враховуючи, що часткова оплата здійснена після закінчення строку оплати, позивачем також заявляються вимоги про стягнення з відповідача 17 425,44 грн пені, 36 770,71 грн втрат від інфляції, 7 103,11 грн 3% річних.

Проте, як встановлено судом під час розгляду даної справи, після відкриття провадження у даній справі (19.02.2024) відповідач звернувся до позивача з листом № 1/29 від 20.02.2024 щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: за договором № 9176230 від 26.10.2020 та договором № 9176245 від 07.11.2021.

Позивач не заперечує факт здійснення зарахування вимог за договором № 9176245 від 07.11.2021 на підставі листа відповідача.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, зважаючи на те, що між сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, спір у даній справі в частині стягнення суми основного боргу за поставлену в період з січня 2022 року по квітень 2023 року теплову енергію в розмірі 145356,39 грн відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

За вказаних обставин суд вважає за можливе закрити провадження у даній справі в частині вимог позивача про стягнення з відповідача 145 356,39 грн основного боргу.

Поряд з цим, крім основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 17 425,44 грн пені, 36 770,71 грн втрат від інфляції, 7 103,11 грн 3% річних.

Заперечуючи проти задоволення вказаних вимог, відповідач зазначив, що позивачем неправомірно включено до суми заборгованості за заявлений ним період вхідне сальдо в розмірі 94 494,46 грн, а також, що при розрахунку втрат від інфляції позивачем не враховано періоди, в яких індекси інфляції становили менше одиниці, тобто була наявна дефляція в липні та серпні 2023 року, що, на переконання відповідача, є підставою для відмови в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Розглянувши надані сторонами докази, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Як визначено ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому в силу ч. 2, ч. 3 вказаної норми штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вказано вище, п. 6 додатку № 4 до укладеного між сторонами договору передбачено, що стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення, але не більше обумовленої чинним законодавством.

Судом не беруться до уваги заперечення відповідача щодо включення до суми заборгованості вхідного сальдо, адже за умовами п. 2 додатку № 4 до договору № 9176245 від 07.11.2021 сторона-2 до 15 числа місяця наступного за розрахунковим сплачує стороні-1 вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.

Таким чином, позивачем правомірно включено вхідне сальдо до заборгованості, при цьому відповідачем не надано доказів, які спростовували факт існування в нього станом на 01.01.2022 заборгованості, яка відображена в розрахунку як вхідне сальдо.

Крім того, суд зазначає, що нарахування пені здійснено позивачем на суми помісячних оплат, а не на загальну заборгованість відповідача.

Також судом враховано, що розрахунок пені здійснений позивачем з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (не більше ніж за півроку), ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а також ст. 343 Господарського кодексу України (обмеження нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що такий розрахунок є арифметично вірним, здійснений відповідно до умов договору та вимог законодавства, а відтак, вимога про стягнення з відповідача 17 425,44 грн пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7 103,11 грн 3% річних та 36 770,71 грн втрат від інфляції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3% річних, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність та відповідність положенням чинного законодавства України, а отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 7 103,11 грн 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно здійсненого позивачем розрахунку втрат від інфляції суд погоджується з твердженнями відповідача стосовно того, що позивачем не враховано при розрахунку місяці, в яких інфляція становила від`ємні значення (липень та серпень 2023 року), оскільки позивач інфляційні нарахування у вказаних місяцях вказав як нульове значення, проте з урахуванням дефляції такі значення мали б становити за липень 2023 року - "- 1000,05 грн", а за серпень 2023 року - "- 2333,44 грн" відповідно.

Таким чином, розмір втрат від інфляції за розрахунком суду становить 33 437,22 грн, відповідно у вимозі про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 333,49 грн суд відмовляє.

Суд вважає вимоги, заявлені позивачем у даній справі, частково обґрунтованими, відповідачем під час розгляду даної справи не спростованими, у зв`язку з чим провадження в частині стягнення основного боргу підлягає закриттю, вимоги про стягнення 3% річних та пені - задоволенню в заявленому до стягнення розмірі, а вимоги про стягнення втрат від інфляції - частковому задоволенню в розмірі 33 437,22 грн.

Позивач у письмових поясненнях просив покласти на відповідача всю суму сплаченого за подання даного позову судового збору, оскільки позивачем вимоги про стягнення основного боргу не підтримуються у зв`язку з задоволенням таких вимог відповідачем після звернення до суду та відкриття провадження у даній справі.

Згідно з ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахування часткового задоволення позовних вимог на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає покладенню судовий збір у сумі 3 049,83 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження в частині вимоги про стягнення 145 356,39 грн (сто сорок п`ять тисяч триста п`ятдесят шість грн 39 коп.) основного боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМК" (03057, м. Київ, вул. Мірошниченко Євгенії, буд. 10-Б, офіс 103, код 32670844) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації "Київтеплоенерго" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Івана Франка, 5; адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 83/53; код 40538421) інфляційні втрати в розмірі 33 437,22 грн (тридцять три тисячі чотириста тридцять сім грн 22 коп.), 3% річних в розмірі 7 103,11 грн (сім тисяч сто три грн 11 коп.), пеня в розмірі 17 425,44 грн (сімнадцять тисяч чотириста двадцять п`ять грн 44 коп.), а також судовий збір у розмірі 3 049,83 грн (три тисячі сорок дев`ять грн 83 коп.).

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення підписано 13.06.2024.

Суддя О.Г. Удалова