Рішення

від 13.06.2024 по справі 910/4436/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2024Справа № 910/4436/24Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УБТС Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський асфальтобетонний завод № 8»

про стягнення 108 853,47 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УБТС Агро» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський асфальтобетонний завод № 8» про стягнення 108 853,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за договором поставки № 2/04 від 12.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У відповідності до статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 15.04.2024 направлено відповідачу в його електронний кабінет та отримано останнім 15.04.2024.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений належним чином та мав реальну можливість ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024.

Станом на 13.06.2024 відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позов.

Згідно з частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 12.04.2023 укладено договір поставки № 2/04, за умовами якого позивач зобов`язався протягом терміну дії договору поставити й передати у власність відповідача, а останній зобов`язався прийняти та оплатити товар, кількість та найменування якого визначається видатковими накладними, які повинні мати посилання на цей договір.

Відповідно до пунктів 3.4., 3.5. договору № 2/04 від 12.04.2023 зобов`язання позивача по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження відповідача у зазначеному пункті поставки. Датою переходу права власності, а також ризиків випадкового ушкодження або знищення товару є дата видаткової накладної, підписаної сторонами.

Відповідно до пункту 2.2. договору № 2/04 від 12.04.2023 розрахунок за товар, який поставляється у відповідності до умов цього договору, буде здійснено відповідачем на умовах 100% передплати згідно рахунка-фактури від позивача.

Згідно з пунктами 2.3., 2.4. договору № 2/04 від 12.04.2023 розрахунки по цьому договору здійснюються в національній валюті України в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача, що вказаний в рахунку фактурі. Зобов`язання відповідача по оплаті товару вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на рахунок позивача.

Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2023, але не раніше моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору (пункти 7.1., 7.3. договору № 2/04 від 12.04.2023).

Як стверджує позивач, ним виконано договірні зобов`язання відповідно до умов договору поставки в повному обсязі, однак відповідачем здійснено часткову оплату, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 100 000,03 грн.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору № 2/04 від 12.04.2023 було поставлено відповідачу нафтопродукти на загальну суму 1 257 500,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Також на адресу відповідача позивачем виписано рахунки на оплату товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не повністю оплатив поставлений позивачем товар, у результаті чого на момент звернення до суду існувала прострочена заборгованість у розмірі 100 000,03 грн. Вказані обставини підтверджуються платіжними інструкціями та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2023 по 10.04.2024.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем суми заборгованості в розмірі 100 000,03 грн.

Судом встановлено, що строк оплати товару за договором поставки № 2/04 від 12.04.2023 є таким, що настав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 100 000,03 грн є правомірною і підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання у встановлений договором строк.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктами 5.1., 5.2. договору постави передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору винна сторона відшкодовує збитки відповідно до чинного законодавства України. У випадку відсутності оплати за кожну окрему партію товару понад 14 календарних днів з дати поставки, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення платежу, від вартості партії, відносно якої сталося порушення, за кожен день прострочення оплати, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення суми пені судом встановлено, що розміри пені є арифметично вірним, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 7405,49 грн пені за порушення термінів оплати за товар визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 747,95 грн за період з 11.01.2024 по 10.04.2024 та інфляційних втрат у розмірі 700,00 грн за період з січня по лютий 2024 року.

Суд, здійснивши перерахунок, дійшов висновку, що вказані нарахування було здійснено арифметично вірно та у відповідності з чинним законодавством. У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 747,95 грн та інфляційних втрат у розмірі 700,00 грн грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 12 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У відповідності до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем та адвокатом фізичною особою-підприємцем Борщовим Г.Є. укладено договір про надання правової допомоги № 20/12/2023 від 20.12.2023, за яким адвокат зобов`язався надавати позивачу правову допомогу, а позивач - прийняти та сплатити її вартість.

Відповідно до пунктів 3.1.-3.3. договору про надання правової допомоги гонорар є формою винагороди виконавця за надання правової допомоги замовнику, розмір якого визначається, як сума вартості фактично наданих послуг, яка визначається в актах приймання-передачі наданих послуг. Гонорар не включає кошти, що вносяться замовником на покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням договору (судовий збір, поштові витрати, тощо). Розмір гонорару за адвокатські послуги, невичерпний перелік яких вказано у пункті 1.1. договору, визначається в актах приймання-передачі наданих послуг, які формуються ним в міру необхідності та складаються виконавцем по закінченню відповідних етапів надання послуг, та повинен бути сплачений Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів після їх підписання. Вартість конкретної послуги визначається у додатку №1 до даного договору, який є його невід`ємною частиною.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правової допомоги № 20/12/2023 від 20.12.2023, додаткову № 1 до договору № 20/12/2023 від 20.12.2023, акту № 1 від 10.04.2024, платіжної інструкції № 505 від 10.04.2024.

Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідне клопотання відповідачем про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявлялося.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 р. у справі №910/4881/18.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський асфальтобетонний завод № 8» (86133, м. Київ, вул. Ревуцького, 41а; ідентифікаційний код 44343782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УБТС Агро» (61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 168; ідентифікаційний код 44346584) 100 000,03 грн основного боргу, 7 405,49 грн пені, 747,95 грн трьох процентів річних, 700,00 грн інфляційних втрат, 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору та 12 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк