Рішення

від 10.06.2024 по справі 910/4098/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2024Справа № 910/4098/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МР Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітсфера»

про стягнення 351.906,83 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

04.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МР Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітсфера» про стягнення 351.906,83 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.07.2023 між сторонами укладено договір поставки № 115/23 від 07.07.2023 та специфікації № 1 від 11.07.2023 та № 2 від 19.07.2023 за умовами яких відповідач мав поставити товар (лист гладкий оцинкований 0,5 мм) загальною вартістю 144.000,00 грн. На виконання умов договору позивачем здійснено попередню оплату товару у загальному розмірі 72.000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 186 від 11.07.2023 та № 248 від 27.07.2023. Проте, відповідачем свої зобов`зання за договором щодо поставки товару не виконано. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 351.906,83 грн, з яких 72.000,00 грн попередньої оплати, 177.435,00 грн пені та 43.200,00 грн штрафу за прострочення поставки товару, 28.800,00 грн штрафу за прострочення повернення передоплати, 1.377,46 грн інфляційних втрат, 844,87 грн 3% річних, 16.249,50 грн штрафу за нереєстрацію податкових накладних, 12.000,00 грн збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/4098/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.04.2024 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600261286863 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, 4-А, офіс 1, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 11.04.2024 (номер відправлення 0600261286863) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 03.05.2024 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 11.04.2024 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітсфера» (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МР Трейд» (покупець, позивач) було укладено договір поставки № 115/23 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві вироби з метал) (надалі іменується - товар), повне найменування яких (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні характеристики вказуються в Специфікаціях (додатках) до даного договору, які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором товар у визначений строк не поставив, попередню оплату не повернув, у зв`язку з чим позивачем пред`явлено позов про стягнення 72.000,00 грн попередньої оплати, 177.435,00 грн пені та 43.200,00 грн штрафу за прострочення поставки товару, 28.800,00 грн штрафу за прострочення повернення передоплати, 1.377,46 грн інфляційних втрат, 844,87 грн 3% річних, 16.249,50 грн штрафу за нереєстрацію податкових накладних, 12.000,00 грн збитків..

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 9.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.11.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

Згідно Специфікації № 1 від 11.07.2023 постачальник зобов`язався поставити лист гладкий оцинков 0,5 мм у кількості 262,500 кв.м, вартістю 63.000,00 грн.

Згідно Специфікації № 2 від 19.07.2023 постачальник зобов`язався поставити лист гладкий оцинков 0,5 мм у кількості 337,500 кв.м, вартістю 81.000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість товару за цим договором складає 144.000,00 грн.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.3 договору сторони погодили наступний порядок оплати:

50% вартості партії товару - протягом 10 календарних днів від дати підписання відповідної Специфікації;

50% вартості партії товару - протягом 10 календарних днів від дати поставки товару в повному обсязі.

В платіжному документі в розділі «призначення платежу» покупець вказує номер та дату виставленого постачальником рахунку-фактури, а сума до сплати покупцем становить 50% від вказаної у рахунку-фактурі суми. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур № СФ-0000597 від 11.07.2023 та № СФ-0000620 від 19.07.2023 перераховав відповідачу попередню оплату в загальному розмірі 72.000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 186 від 11.07.2023 на суму 31.500,00 грн та № 248 від 27.07.2023 на суму 40.500,00 грн.

Згідно з п. 3.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар власним транспортом за адресою складу покупця, вказаній у п. 3.2. цього договору, протягом 2 календарних днів від дати оплата покупцем 50% вартості партії товару у відповідності до Специфікації. Умови поставки визначаються згідно із Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010. У випадку протиріччя між умовами Інкотермс-2010 та даного договору пріоритетними вважаються умови даного договору.

Відповідно до п. 3.2 договору поставка товару здійснюється за адресою складу покупця: м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, оф. 428.

Постачальник зобов`язується напередодні дати поставки товару повідомити покупця - шляхом направлення на його адресу електронної пошти - державний номер транспортного засобу та П.І.Б. водія.

Згідно з п. 3.3 договору датою поставки та датою переходу права власності на товар від постачальника до покупця вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на товар.

Відповідно до п. 3.4 договору передача товару від постачальника до покупця здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи наведені норми та умови договору відповідач мав поставити позивачу товар

згідно Специфікації № 1 у строк до 13.07.2023 включно;

згідно Специфікації № 2 у строк до 31.07.2023 включно.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач у визначені строки товар позивачу не поставив.

Згідно з ч 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовами п. 6.2 договору передбачено, що у разі необґрунтованої відмови постачальника від виконання взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару, останній зобов`язаний повернути суму сплачену за товар покупцеві протягом 2 банківських днів з дати закінчення строку дії договору.

Таким чином у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України з наступного дня після закінчення строку дії договору, тобто в розмірі 72.000,00 грн з 02.11.2023.

З огляду на викладене, за відсутності жодного визначеного умовами договору документального підтвердження фактичної поставки товару позивачу, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 72.000,00 грн на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 72.000,00 грн попередньої оплати обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у разі порушення строків поставки товару за цим договором покупець має право отягнути з постачальника пеню в розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання, незалежно від його тривалості.

У разі продовження прострочення понад 10 календарних днів покупець має право додатково стягнути з постачальника штраф у розмірі 30% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Оскільки мало місце прострочення поставки товару навіть понад 10 календарних днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 177.030,00 грн пені та 43.200,00 грн штрафу.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення поставки товару, а саме розрахунок здійснений без врахування положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення попередньої оплати позивач на підставі п. 6.2 договору просить суд стягнути з відповідача 28.800,00 грн штрафу.

Відповідно до п. 6.2 договору у разі необґрунтованої відмови постачальника від виконання взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару, останній зобов`язаний повернути суму сплачену за товар покупцеві протягом 2 банківських днів з дати закінчення строку дії договору, а також сплатити покупцю штраф в розмірі 20% від вартості товару за даним договором.

Зі змісту даного пункту договору не вбачається відповідальність відповідача у вигляді сплати штрафу за прострочення повернення попередньої оплати, даний пункт визначає відповідальність за невиконання зобов`язань щодо поставки товару.

Разом з цим, відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Суд зазначає, що позивачем нараховано до стягнення з відповідача відповідальність одного виду (штраф у розмірі 30% від суми непоставленого товару та 20% штрафу від загальної вартості товару) за одне й те саме правопорушення - прострочення виконання зобов`язання щодо поставки товару, що суперечить ст. 61 Конституції України.

Оскільки ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 28.800,00 грн штрафу задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 9.7 договору протягом 5 календарних днів з дати виникнення у постачальника податкових зобов`язань з ПДВ за операціями, які здійснюються на виконання цього договору, постачальник зобов`язаний скласти електронну податкову накладну відповідно до вимог чинного законодавства, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та направити покупцю через систему електронного документообігу.

У разі оформлення податкової накладної з порушенням вимог чинного законодавства, обов`язок постачальника з надання податкової накладної вважається невиконаним і постачальник повинен скласти нову електронну податкову накладну або розрахунок коригування до податкової накладної, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства, і зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 5 календарних днів, але не пізніше терміну, встановленого законодавством для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 9.8 договору).

Згідно з п. 9.9 договору якщо товар на дату надання податкової накладної оплачений (оплачений частково), то в разі не усунення постачальником зауважень покупця відповідно до п. 9.8. договору та в строк, зазначений в п. 9.8 договору, постачальник зобов`язаний протягом 3 банківських днів перерахувати покупцю грошове забезпечення в розмірі 25% від вартості поставленого товару з ПДВ. Забезпечення підлягає поверненню покупцем після визнання такої податкової накладної дійсної органами державної податкової служби в ході проведення документальної планової перевірки.

За кожний день прострочення надання належним чином складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних електронної податкової накладної на поставлений товар постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,1% від загальної суми разом з ПДВ такої податкової накладної. Штраф нараховується за кожен день періоду від дати виникнення порушення строку, вказаного в п. 9.7 договору, до дати реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних електронної податкової накладної складеної відповідно до вимог чинного законодавства.

Пунктом 89 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Оскільки матеріали справи свідчать, що відповідачем не було складено та направлено позивачу податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 16.249,50 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача на суму 31.500,00 грн за період з 06.08.2023 до 25.03.2024 та на суму 40.500,00 грн за період з 19.08.2023 до 25.03.2024).

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення попередньої оплати позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.377,46 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму 72.000,00 грн за період з листопада 2033 року по лютий 2024 року) та 844,87 грн 3% річних (нарахованих на суму 72.000,00 грн за період з 04.11.2023 до 25.03.2024).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.377,46 грн інфляційних втрат та 844,87 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

З огляду на те, що відповідач податкові накладні на господарські операції не оформив та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, що унеможливило віднести суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту, позивач просить суд стягнути з відповідача 12.000,00 грн збитків.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Відповідно до вимог п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

З наведеного вище вбачається, що не реєстрація відповідачем податкових накладних на попередню оплату за договором призвело до неможливості включення суми податку на додану вартість в розмірі 12.000,00 грн до податкового кредиту позивача.

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 12.000,00 грн збитків.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МР Трейд» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 130, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітсфера» (04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, 4-А, офіс 1; код ЄДРПОУ 35678422) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МР Трейд» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, офіс 428; код ЄДРПОУ 43167992) 72.000 (сімдесят дві тисячі) грн 00 коп. попередньої оплати, 177.030 (сто сімдесят сім тисяч тридцять) грн 00 коп. пені та 43.200 (сорок три тисячі двісті) грн 00 коп. штрафу за прострочення поставки товару, 844 (вісімсот сорок чотири) грн 87 коп. 3% річних, 1.377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн 46 коп. інфляційних втрат, 16.249 (шістнадцять тисяч двісті сорок дев`ять) грн 50 коп. штрафу за нереєстрацію податкових накладних, 12.000 грн 00 коп. збитків, 5.272 (п`ять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 53 коп. (витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова