Рішення

від 10.06.2024 по справі 910/4463/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2024Справа № 910/4463/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вартан»

про стягнення 640.717,89 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

11.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вартан» про стягнення 640.717,89 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 2857 від 28.09.2018 про передачу майна територіальної громади міста Києва, відповідачу передано в оренду нежиле приміщення загальною площею 199,60 кв.м, в т.ч. на 1 поверсі - 28.20 кв.м, на 2 поверсі 171,40 в буд. № 6 А на вул. Олександра Архипенка, для розміщення суб`єкта господарювання, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/14723/23 встановлено, що договір оренди № 2857 від 28.09.2018 припинив свою дію 26.09.2021, у зв`язку із закінченням строку. Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення. У зв`язку з тим, що відповідачем майно не передано та відповідач продовжує неправомірно ним користуватись, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути неустойку в сумі 640.717,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/4463/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 18.04.2024 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600262389852 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04211, м. Київ, вул. Архипенка Олександра, 6А, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

17.05.2024 судом отримано конверт разом з ухвалою від 18.04.2024 (номер відправлення 0600262389852), який повернуто поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 01.05.2024 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 17.04.2024 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2018 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Товарситвом з обмеженою відповідальністю «Вартан» (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство, позивач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2857 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 28.02.2017 № 42 (п. 22 ч. ІІ) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить дот комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об`єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вул. Олександра Архипенка, 6 літера А для розміщення фізкультурно-спортивного закладу, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту.

Згідно з п. 2.1. договору об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 199,60 кв. м, в т.ч. 1 поверх - 28,20 кв. м, 2 поверх - 171,40 кв. м згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору.

12.06.2020 між сторонами укладено договір № 1 до договору, відповідно до якого внесено зміни до п. 2.1 договору та визначено об`єктом - нежилі приміщення, загальною площею 219,50 кв. м, в т.ч. 1 поверх - 37,90 кв. м, 2 поверх - 181,60 кв. м згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору після закінчення строку його дії не повернуто приміщення, внаслідок чого позивачем за час прострочення нараховано неустойку в розмірі 640.717,89 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 4.1.1 договору орендодавець зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати по акту приймання-передачі об`єкт.

З наявного в матеріалах справи підписаного орендодавцем, орендарем та підприємством акту приймання-передачі від 28.09.2021 вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування нежилі приміщення, загальною площею 199,60 кв. м, що розташовані за адресою: вул. Олександра Архіпенка, 6 літ. А.

Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна підписаного орендодавцем, орендарем та підприємством від 21.01.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування нежилі приміщення, загальною площею 19,90 кв. м, що розташовані за адресою: вул. Олександра Архіпенка, 6 літ. А.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 9.1 договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 28.09.2018 по 26.09.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/14723/23, яке набрало законної сили, встановлено, що договір припинив свою дію 26.09.2021, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

За змістом пункту 4.2.20 договору орендар після припинення дії цього договору зобов`язаний протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об`єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на те, що договір припинив свою дію 26.09.2021 відповідач відповідно до п. 4.2.20 договору мав повернути майно у строк до 29.09.2021 включно.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Невиконання наймачем передбаченого частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відтак, відповідач, продовжуючи користуватись об`єктом оренди з 30.09.2021 прострочив зобов`язання з його повернення після закінчення строку дії договору, що є підставою для застосування до нього відповідальності у вигляді виплати неустойки у відповідності до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 3.1 договору в редакції договору № 1 від 12.06.2020 з 21.01.2020 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2020 року 29,95 грн за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає: 6.573,50 грн.

Згідно з п. 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.7 договору визначено, що орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Суд зазначає, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Таким чином, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Отже, враховуючи імперативний характер положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, які визначають розмір неустойки за несвоєчасне повернення наймодавцеві речі, такий розмір не може перевищувати подвійної плати за найм у певний період прострочення.

Згідно поданого позивачем довідки - розрахунку неустойки сума неустойки (розміру подвійної орендної плати) за період з 30.09.2021 по лютий 2024 року дорівнює 640.717,89 грн.

Суд не погоджується із розміром орендної плати нарахованої за один день у вересні 2021 року (30.09.2021) в розмірі 2.419,87 грн, оскільки він є явно завищеним у порівняні із нарахованим позивачем розміром орендної плати за повний місяць оренди - жовтень 2021 року в розмірі 8.905,12 грн.

За розрахунками суду розмір орендної плати за один день вересня 2021 року становить 293,27 грн (8.905,12 грн - 106,86 грн (індекс інфляції 101,2% у вересні 2021 року) : 30 днів у вересні), а отже подвійний розмір орендної плати за 30.09.2021 становить 586,54 грн (293,27*2).

Відтак, за висновками суду, обґрунтованим розміром неустойки за період з 30.09.2021 по лютий 2024 року є 636.464,69 грн (640.717,89 грн - 4.839,74 грн (розрахована позивачем неустойка за 30.09.2021) + 586,54 грн (неустойка розрахована за 30.09.2021 судом).

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 636.464,69 грн неустойки є обґрунтованими та підлягають задоволенню та в іншій частині вимог про стягнення неустойки в позові слід відмовити.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вартан» (04211, м. Київ, вул. Архипенка Олександра, 6А; код ЄДРПОУ 39035224) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; код ЄДРПОУ 03366500) 636.464 (шістсот тридцять шість тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 69 коп. неустойки, 9.546 (дев`ять тисяч п`ятсот сорок шість) грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частини в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова