Рішення

від 07.06.2024 по справі 910/3931/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2024Справа № 910/3931/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верітас Інвест Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд»

про стягнення 465.473,18 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

01.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Верітас Інвест Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» про стягнення 465.473,18 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору складського зберігання зерна та надання послуг № 43-ВІГ від 25.11.2021 позивачем були надані послуги зі зберігання кукурудзи 3 класу, які були прийняті відповідачем, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 00000000028 від 31.03.2023, № 00000000037 від 30.04.2023, № 00000000045 від 31.05.2023, № 00000000051 від 30.06.2023, № 00000000054 від 31.07.2023, № 00000000059 від 31.08.2023, № 00000000084 від 30.09.2023, № 00000000101 від 31.10.2023, № 00000000127 від 30.11.2023, разом з актами позивачем надавалися рахунки на оплату, проте відповідачем було здійснено оплату з простроченням. За умовами п. 8.5. договору оплата за виконані послуги здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунків. У зв`язку з тим, що відповідачем несвоєчасно здійснено оплату наданих послуг позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 465.473,18 грн, з яких 251.704,82 грн пені, 190.142,43 грн штрафу та 23.625,93 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/3931/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.04.2024 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 09.04.2024 о 17:23 год., що підтверджується наявним у справі відповідним повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

19.04.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачем не доведено факт прострочення відповідачем грошових зобов`язань та не доведено період такого прострочення, а саме позивачем не надано належних доказів в підтвердження направлення відповідачу рахунків на оплату за надані послуги за договором № 43-ВІГ від 25.11.2021. Також відповідач вказує на те, що позивачем здійснено невірний розрахунок інфляційних втрат.

02.05.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

13.05.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач проти задоволення позовних вимог відповідач заперечує в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Верітас Інвест Груп» (зерновий склад, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (поклажодавець, відповідач) укладено договір складського зберігання та надання послуг № 43-ВІГ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є домовленість сторін про надання зерновим складом за оплату послуг зі зберігання зерна поклажодавця та надання інших послуг, передбачених договором.

Під зберіганням за цим договором слід розуміти надання зерновим складом комплексу послуг, які включають приймання, доробку (сушіння, очищення, оздоровлення, тощо) до необхідних якісних показників, оформлення/переоформлення складських документів, зберігання та відвантаження зерна та інших послуг (п. 1.3 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили вартість послуг зернового складу та визначили наступне

Приймання зерна (1 тонна) - 20,04 грн;

Зберігання зерна (1 тонно-доба) - 2,04 грн;

Сушіння зерна (1 тонно/%) - 98,10 грн;

Очищення зерна (1 тонно/%) - 20,40 грн;

Відвантаження зерна на автомобільний транспорт (1 тонна) - 120,00 грн;

Відвантаження зерна на залізничний транспорт включно зі зважуванням вагонів, маневровими роботами тепловоза та користування під`їзними коліями (1 тонна) - 130,00 грн.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором за надані позивачем послуги у визначений строк не сплатив, у зв`язку з чим позивачем нараховані 251.704,82 грн пені, 190.142,43 грн штрафу та 23.625,93 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 13.2 договору він набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод (№ 1 від 17.05.2022, № 2 від 01.01.2023, № 3 від 28.02.2023, № 5 від 29.12.2023) до договору, якими встановлювався строк зберігання зерна та змінювалася вартість послуг зернового складу, яка була визначена додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 3.1 договору приймання зерна здійснюється після підписання сторонами цього договору та згідно з порядком та правилами, встановленими діючим законодавством на відповідний вид зерна.

В підтвердження приймання від відповідача на зберігання зерна (кукурудза 3 класу) позивачем надано складські квитанції № 327 від 01.12.2021, № 330 від 09.12.2021, № 332 від 16.12.2021, № 333 від 16.12.2021, № 334 від 17.12.2021, № 335 від 23.12.2021 та № 337 від 24.12.2021.

Відповідач не заперечує факт передачі позивачу на зберігання зерна (кукурудза 3 класу).

Відповідно до ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до п. 8.1 договору надання зерновим складом послуг зі зберігання зерна підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.

В матеріалах справи наявні наступні підписані позивачем та відповідачем акти здачі-прийняття робіт, а саме зберігання (Кукурудза 3 класу) на загальну суму 1.901.424,34 грн:

№ 00000000028 від 31.03.2023 на суму 214.342,38 грн;

№ 00000000037 від 30.04.2023 на суму 207.428,11 грн;

№ 00000000045 від 31.05.2023 на суму 214.342,38 грн;

№ 00000000051 від 30.06.2023 на суму 207.428,11 грн;

№ 00000000054 від 31.07.2023 на суму 214.342,38 грн;

№ 00000000059 від 31.08.2023 на суму 214.342,38 грн;

№ 00000000084 від 30.09.2023 на суму 207.428,11 грн;

№ 00000000101 від 31.10.2023 на суму 214.342,38 грн;

№ 00000000127 від 30.11.2023 на суму 207.428,11 грн.

Згідно з п. 8.5 договору оплата за надані послуги з приймання, сушіння, очищення, зберігання тощо здійснюється поклажодавцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення зерновим складом відповідного рахунку.

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату за товари (роботи, послуги) - зберігання (Кукурудза 3 класу), на загальну суму 1.901.424,34 грн, а саме

№ 00000000028 від 31.03.2023 на суму 214.342,38 грн;

№ 00000000037 від 30.04.2023 на суму 207.428,11 грн;

№ 00000000045 від 31.05.2023 на суму 214.342,38 грн;

№ 00000000051 від 30.06.2023 на суму 207.428,11 грн;

№ 00000000054 від 31.07.2023 на суму 214.342,38 грн;

№ 00000000059 від 31.08.2023 на суму 214.342,38 грн;

№ 00000000084 від 30.09.2023 на суму 207.428,11 грн;

№ 00000000101 від 31.10.2023 на суму 214.342,38 грн;

№ 00000000127 від 30.11.2023 на суму 207.428,11 грн.

В підтвердження направлення відповідачу рахунків позивачем надано до суду скрін-шоти з комп`ютерного екрану, з яких вбачається, що з електронної пошти elevator@veritas-invest.com.ua направлялися листи на електронну адресу l.vlasyuk@kernel.ua зі вкладеннями та з темою «Рахунок Акт».

Відповідач в поданих до суду запереченнях вказує на те, що електронна адреса на яку позивачем було направлено листи не є офіційною адресою для електронного листування, ба більше, в договорі взагалі не було передбачено електронної адреси відповідача, а отже таке листування не може бути підтвердженням вручення відповідачу рахунків на оплату за надані послуги.

Дослідивши надані позивачем скрін-шоти з комп`ютерного екрану, суд відзначає, що з наданих доказів неможливо встановити точний зміст вкладень, які було направлено на електронну адресу l.vlasyuk@kernel.ua, а також судом досліджено договір та встановлено, що в розділі « 14. Юридичні адреси та реквізити сторін» зі сторони зернового складу вказана інша електронна пошта, а саме office@veritas-invest.com.ua, ніж та з якої здійснювалося листування, а зі сторони поклажодавця електронна пошта взагалі не зазначена, як спосіб листування.

В підтвердження направлення на адресу відповідача вище вказаних актів та рахунків позивачем надано Специфікації до актів наданих послуг «Нова Пошта».

Проте, суд відзначає, що з наданих позивачем Специфікацій вбачається, що позивачем направлялися «документи» (будь-які уточнення змісту документів відсутні) на приватну особу Власюк Л.В., тоді як стороною договору є ТОВ «Кернел-Трейд».

Доказів в підтвердження того, що Власюк Л.В. є представником ТОВ «Кернел-Трейд» чи довіреною особою товариства, у суду відсутні.

Відповідно до п. 13.4 договору факсові, скановані електронні копії документів (отримані за допомогою електронної пошти), якими обмінюються сторони в рамках цього договору, мають силу оригіналів до обов`язкового обміну сторонами оригінальними екземплярами таких документів, окрім випадків, коли обмін оригінальними примірниками документів є обов`язковим відповідно до вимог законодавства.

Пункт 13.17 договору передбачає, що електронні документи, скріплені електронним цифровими підписами сторін мають однакову юридичну з документами на паперових носіях, що підписані уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи все вище викладене, приймаючи до уваги заперечення відповідача та умови договору, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження направлення/отримання відповідачем рахунків на оплату № 00000000028 від 31.03.2023, № 00000000037 від 30.04.2023, № 00000000045 від 31.05.2023, № 00000000051 від 30.06.2023, № 00000000054 від 31.07.2023, № 00000000059 від 31.08.2023, № 00000000084 від 30.09.2023, № 00000000101 від 31.10.2023 та № 00000000127 від 30.11.2023.

Позивач у позовній заяві як на підставу виникнення обов`язку у відповідача для оплати наданих послуг зберігання та відповідно визначення початку перебігу прострочення виконання зобов`язання посилається на п. 8.7 договору.

Відповідно до п. 8.7 договору оплата за послуги зернового складу здійснюється поклажодавцем щомісячно після підписання сторонами двостороннього акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний місяць шляхом перерахування коштів на банківський рахунок зернового складу протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання сторонами двостороннього акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний місяць.

Проте, як вже було встановлено судом сторонами було підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 00000000028 від 31.03.2023, № 00000000037 від 30.04.2023, № 00000000045 від 31.05.2023, № 00000000051 від 30.06.2023, № 00000000054 від 31.07.2023, № 00000000059 від 31.08.2023, № 00000000084 від 30.09.2023, № 00000000101 від 31.10.2023 та № 00000000127 від 30.11.2023, згідно з якими позивачем було надано відповідачу послуги саме зі зберігання (кукурудза 3 класу).

Пунктом 8.5 договору сторонами чітко визначено, що оплата за надані послуги з приймання, сушіння, очищення, зберігання тощо здійснюється поклажодавцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення зерновим складом відповідного рахунку.

Отже, оплаті на підставі п. 8.7 договору підлягають інші обумовлені договором послуги ніж перелічені у п. 8.5, а саме послуги зернового складу з відвантаження зерна на автомобільний транспорт та відвантаження зерна на залізничний транспорт включно зі зважуванням вагонів, маневровими роботами тепловоза та користування під`їзними коліями.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи доказів та підписаних сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) суд не вбачає підстав для застосування при визначенні строку оплати умови п. 8.7 договору, та суд приходить до висновку, що саме виставлення позивачем рахунку є підставою для здійснення відповідачем оплати за надані послуги зберігання, а отже і для визначення початку перебігу прострочення виконання такого зобов`язання, належних доказів в підтвердження чого матеріали справи не містять.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачем було сплачено за надані позивачем послуги зі зберігання зерна (кукурудзи 3 класу) за договором № 43-ВІГ від 25.11.2021, що підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними повідомленнями про зарахування коштів у загальному розмірі 1.901.424,34 грн, а саме:

№ 1536432 від 11.12.2023 про сплату 214.342,38 грн (згідно рахунку № 00000000028 від 31.03.2023)

№ 1536433 від 11.12.2023 про сплату 207.428,11 грн (згідно рахунку № 00000000037 від 30.04.2023)

№ 1536434 від 11.12.2023 про сплату 214.342,38 грн (згідно рахунку № 00000000045 від 31.05.2023)

№ 1536435 від 11.12.2023 про сплату 207.428,11 грн (згідно рахунку № 00000000051 від 30.06.2023)

№ 1536436 від 11.12.2023 про сплату 214.342,38 грн (згідно рахунку № 00000000054 від 31.07.2023)

№ 1536437 від 11.12.2023 про сплату 214.342,38 грн (згідно рахунку № 00000000059 від 31.08.2023)

№ 1536438 від 11.12.2023 про сплату 207.428,11 грн (згідно рахунку № 00000000084 від 30.09.2023)

№ 1536439 від 11.12.2023 про сплату 214.342,38 грн (згідно рахунку № 00000000101 від 31.10.2023)

№ 1536443 від 11.12.2023 про сплату 207.428,11 грн (згідно рахунку № 00000000127 від 30.11.2023).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи містять вимогу позивача про сплату (без номеру та без дати) адресовану ТОВ «Кернел Трейд», зі змісту якої вбачається, що позивач вимагає у триденний строк з моменту отримання даної вимоги сплатити суму штрафних санкцій за договором № 46-ВІГ від 25.11.2021 у розмірі 465.473,18 грн.

В підтвердження направлення даної вимоги на адресу відповідача позивачем надано копії поштових накладних № 1650102722041 та № 1650102722050 від 15.03.2024 та витяги із сайту Укрпошта, згідно з якими поштові відправлення за № 1650102722041 та № 1650102722050 вручені особисто 25.03.2024 та 18.03.2024 відповідно.

Суд не приймає вищезгадані докази направлення вимоги на адреси відповідача, як належні, з огляду на наступне

Згідно п. 47 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відправником відкритими для перевірки їх вкладення.

Отже, належним доказом надіслання відповідачу вимоги про сплату (без номеру та без дати) є саме опис вкладення, який перевірений працівником поштового зв`язку та підтверджує зміст поштового відправлення.

У зв`язку з тим, що відповідачем прострочено виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивачем нараховано до стягнення 251.704,82 грн пені, 190.142,43 грн штрафу та 23.625,93 грн інфляційних втрат.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 10.2 договору у разі невиконання та/або неналежного виконання п.п. 8.5, 8.6, 8.7 договору поклажодавець виплачує зерновому складу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення з урахування індексу інфляції за увесь прострочений час, у відповідності зі статтею 625 ЦК України, у порядку передбаченому діючим законодавством України. Сплата пені не звільняє сторони від виконання договірних зобов`язань.

Згідно з п. 10.5 договору у випадку прострочення оплати вартості послуг зернового складу більше ніж на 10 календарних днів, поклажодавець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості послуг за якими прострочена оплата. Сплата штрафу не звільняє поклажодавця від виконання зобов`язань передбачених договором.

Отже, договором встановлено, що за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань останнім сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, інфляційні втрати та за прострочення оплати вартості послуг понад 10 днів додатково сплачується штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, наведеними нормами та договором передбачено, що нарахування пені, штрафу та інфляційних втрат здійснюється за період коли мало місце прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи п. 8.5 договору та те, що перебіг прострочення виконання зобов`язання відповідачем по сплаті за надані послуги пов`язаний з моментом виставлення рахунку, належних доказів направлення/вручення яких матеріали справи не містять, а також за відсутності доказів пред`явленої (направленої) відповідачу вимоги про сплату нарахованих штрафних санкцій, відсутня можливість встановлення початок прострочення виконання грошового зобов`язання, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 251.704,82 грн пені, 190.142,43 грн штрафу та 23.625,93 грн інфляційних втрат не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення коштів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Верітас Інвест Груп».

У п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява № 63566/00) «Проніна проти України» зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Інші доводи учасників справи судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова