Рішення

від 29.05.2024 по справі 910/4513/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2024Справа № 910/4513/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Спецсервіс АДС"

(03126, м. Київ, вул. Академіка Білецького, буд. 9-В, офіс 23;

ідентифікаційний код: 33955530)

до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона"

(01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36;

ідентифікаційний код: 41680696)

про визнання договору розірваним

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс АДС" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона" (далі-відповідач) про визнання Договору №88 від 09.12.2022 розірваним у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс АДС" залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.04.2024 та 22.04.2024 до суду від представника позивача надійшли заяви про усунення недоліків позовної заяви, якими зазначені в ухвалі суду від 15.04.2024 недоліки були усунуті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.05.2024.

13.05.2024 до суду від Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що не визнає позов, вважає його безпідставним та необґрунтованим, вказує, що договір вже є розірваним в односторонньому порядку.

13.05.2024 позивачем подано клопотання про долучення доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/4513/24 до розгляду по суті на 29.05.2024.

У судовому засіданні 29.05.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 29.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

22 листопада 2022 року через електронну системи закупівель замовником Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністраці) «Муніціпальна охорона» була оголошена процедура закупівлі UA- 2022-11-22-017586-а Капітальний ремонт навчально-матеріальної бази з підготовки сил муніципальної безпеки та територіальної оборони за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23 (1 черга).

02 грудня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс АДС» було визнано переможцем даної закупівлі.

09 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс АДС» (далі - Підрядник, Позивач) та Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністраці) «Муніціпальна охорона» (далі - Замовник, Відповідач) було укладено Договір № 88 на виконання робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт навчально-матеріальної бази з підготовки сил муніципальної безпеки та територіальної оборони за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23» (1 черга).

Відповідно до п. 1.1. Договору Підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах Договірної ціни, що наведена в розділі III Договору, виконати роботи з «Капітальний ремонт навчально-матеріальної бази з підготовки сил муніципальної безпеки та територіальної оборони за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23» (1 черга) за ДК 021:2015-45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація (надалі - Об`єкт) за завданням Замовника та у встановлений строк здати виконання робіт Замовнику, а Замовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти від Підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх.

Відповідно абз. 1 п. 2.1. Договору строки виконання робіт: до 20.12.2023 року, якщо інше не встановлено Календарним графіком виконання робіт (додаток № 2, який є невід`ємною частиною цього Договору), в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та Об`єкта будівництва в цілому, передбачених даним Договором. Календарний графік виконання робіт складає Підрядник та передає його Замовнику для узгодження під час підписання Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна цього Договору становить 24 955 423,00 грн. (Двадцять чотири мільйони дев`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч чотириста двадцять три грн. 00 коп.), без ПДВ.

В подальшому, в процесі виконання Договору в продовж 2022-2023 років між сторонами укладалися додаткові угоди.

Так, станом на день звернення з цією позовною заявою відповідно до додаткової угоди № 4 від 30.06.2023 року на підставі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин щодо значної затримки фінансування витрат Замовника, Сторони домовились продовжити строк дії Договору та виконання зобов`язань щодо, виконання робіт без збільшення суми, визначеної в Договорі та узгодили викладення абз. 1 п. 2.1. Договору в наступній редакції:

«Строки виконання робіт: до 31.05.2024 року, якщо інше не встановлено Календарним графіком виконання робіт (додаток № 2, який є невід`ємною частиною цього Договору), в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та Об`єкта будівництва в цілому, передбачених даним Договором. Календарний графік виконання робіт складає Підрядник та передає його Замовнику для узгодження під час підписання Договору».

Відповідно до додаткової угоди № 5 від 07.09.2023 року сторони домовилися зменшити обсяг закупівлі та змінити ціну в Договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких пільг з оподаткування та п. 3.1 та 3.2. Договору викладено в наступній редакції:

« 3.1. Ціна цього Договору становить 24 955 244,00 грн. (Двадцять чотири мільйони дев`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч двісті сорок чотири грн. 00 коп.), у тому числі: роботи виконані до 31.07.2023 року - 4 195 928,00 грн., без ГІДВ; роботи, що потребують виконання з 01.08.2023 року - 20 759 316,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 459 886,00 грн.

3.2. Сторони погодили, що сума цього Договору, яка сплачується Замовником за рахунок бюджетних коштів становить:

у 2022 році - 779 901,00 грн. (Сімсот сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот одна грн. 00 коп.), без ПДВ;

у 2023 році - 17 275 343,00 грн. (Сімнадцять мільйонів двісті сімдесят п`ять тисяч триста сорок три грн. 00 коп.), у тому числі: 3 416 027,00 грн. без ПДВ. та 13 859 316 грн., з ПДВ.; у 2024 році - 6 900 000,00 грн. (Шість мільйонів дев`ятсот тисяч грн. 00 коп.), з ПДВ.».

Також додатковою угодою № 4 від 30.06.2023 року пункт 19.1. Договору було викладено в наступній редакції: «Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 року, а у випадку невиконання Сторонами зобов`язань, передбачених Договором - діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.».

Як вказує Позивач, він звернувся до Замовника із листом №45 від 18.12.2023 з проханням погодити зупинення виконання робіт на об`єкті до моменту отримання відкоригованої проектної документації та настання сприятливих погодних умов.

У відповіді на лист № 45 від 18.12.2023 Замовник продовжував наполягати на відповідальності Позивача за невиконання всього обсягу робіт.

На переконання Позивача, такі дії Замовника є зловживанням своїми правами, хоча відповідно до ч.3. ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначив, що враховуючи сукупність усіх факторів ТОВ «Спецсервіс АДС» було прийнято рішення щодо розірвання Договору № 88 від 09.12.2022 року по об`єкту: «Капітальний ремонт навчально-матеріальної бази з підготовки сил муніципальної безпеки та територіальної оборони за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23» (1 черга), адже подальше виконання Підрядником взятих на себе зобов`язань за договором не можливе без забезпечення об`єкту будівництва електроенергією, а в частині реалізації розділу проекту із забезпечення електропостачання об`єкту - не можливі в принципі у зв`язку з непогодженням замовником проектної документації у оператора системи розподілу та отриманням нових технічних умов на електропостачання об`єкту.

Умовами п. 20.3. укладеного між Сторонами Договору № 88 від 09.12.2022 чітко визначено, що сторона Договору, яка вважає за необхідне внести зміни у Договір чи розірвати його, повинна надіслати відповідну пропозицію другій Стороні. Сторона Договору, яка одержала пропозицію про внесення змін у Договір або розірвання його, у двадцяти денний строк повідомляє другу Сторону про своє рішення.

Керуючись п. 20.3. Договору ТОВ «Спецсервіс АДС» 27 лютого 2024 було надіслано до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації «Муніціпальна охорона» листа за № 29 про ініціювання розірвання Договору № 88 від 09.12.2022 року по об`єкту: «Капітальний ремонт навчально- матеріальної бази з підготовки сил муніципальної безпеки та територіальної оборони за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23» (1 черга) та проект додаткової угоди на розірвання.

29 березня 2024 Позивачем було отримано від Відповідача листа за № 079/110-484 від 19.03.2024 зі змісту якого вбачається, що Відповідач вбачає підстави для дострокового розірвання Договору, але через виявлені Замовником недоліки у роботах Підрядника він не може підписати додаткову угоду на розірвання договору до моменту погодження між Замовником та Виконавцем порядку та строків виправлення недоліків у роботах.

Таким чином, з тверджень Позивача вбачається, що дії Відповідача в частині непідписання додаткової угоди на розірвання зазначеного вище договору порушують суб`єктивні права та охоронювані законом інтереси Позивача, що і стало підставою для звернення до суду із позовом про розірвання Договору № 88 від 09.12.2022.

Приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Тобто, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, до особи, яка порушила це право, з метою його захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №910/2062/18.

Відповідно до вимог статті 14 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про розірвання Договору№ 88 від 09.12.2022 на виконання робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт навчально-матеріальної бази з підготовки сил муніципальної безпеки та територіальної оборони за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23» (1 черга), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс АДС» та Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністраці) «Муніціпальна охорона».

За приписами статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (стаття 854 ЦК України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В той же час, статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує, що згідно з п. 1.1. Договору Позивач зобов`язався своїми силами і засобами та на свій ризик виконати роботи з капітального ремонту навчально, матеріальної бази з підготовки сил муніципальної безпеки та територіальної оборони за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23, за завданням Відповідача та у встановлений строк здати виконання робіт Відповідачу.

Відповідно до п. 1.4. Договору Позивач зобов`язався виконати роботи якість яких відповідає державним стандартам, будівельним нормам, іншим нормативно-правовим актам, умовам тендерної та проектно-кошторисної документації на об`єкт.

П.п. 6.1.2. п. 6.1. Договору передбачено, що Позивач зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим Договором, зокрема Календарним графіком виконання робіт.

Згідно з п.п. 6.1.3. п. 6.1. Договору Позивач повинен виконати передбачені цим Договором роботи, якість яких відповідає державним стандартам будівельним нормам іншим нормативно-правовим актам та проектно- кошторисній документації на об`єкт.

Відповідно до п.п. 6.1.11. п. 6.1. Договору Позивач зобов`язаний виконувати роботи відповідно до документації на виконання робіт, державний стандартів, норм та правил; використовувати матеріали, вироби і конструкції якість яких відповідає державним стандартам і технічним умовам, іншим законодавчим актам України, умовам цього Договору; надати сертифікаті- відповідності на ті матеріали, вироби і конструкції, які підлягають обов`язковій сертифікації відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п.п. 6.1.15. п. 6.1. Позивач зобов`язаний усувати в установленні Відповідачем термін недоліки виконаних підрядних робіт, виявлені в процес перевірок і випробувань.

Відповідно до п.п. 6.1.23. п. 6.1. Договору Позивач зобов`язаний своєчасне усувати недоліки робіт, допущені з його вини.

Відповідно до п. 12.4. Договору у разі, якщо Відповідачем будуть виявлені неякісно виконані роботи, Позивач своїми силами і за свій рахунок зобов`язаний в погоджений із Відповідачем термін переробити ці роботи для забезпечення їх належної якості.

П.п. 5.2.2. п. 5.2. Договору передбачено, що Відповідач має право в раз виявлення порушень Позивачем умов цього Договору (в тому числі виконаняш робіт не у відповідності з документацією на виконання робіт, державними будівельними нормами, іншими нормативно-правовими актами України) - і письмовій формі вимагати їх усунення (в тому числі з призупиненням виконання робіт до усунення порушень умов цього Договору або без такого призупинення) або розірвати цей Договір в порядку, визначеному чинним законодавством України та цим Договором, і вимагати відшкодування збитків.

П.п. 5.2.6. п. 5.2. Договору передбачено, що Відповідач має право вимагачі безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущений Позивачем порушень.

Відповідно до п.п. 5.2.7. п. 5.2. Договору Відповідач має право відмовитися від Договору та вимагати відшкодування збитків, якщо Позивач своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк визначений Договором, стає неможливим, або якщо наявне відставання більше ніж у сім календарних днів від строків, визначених в Календарному графік} виконання робіт для окремих видів робіт та/або для об`єкта в цілому.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язане вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання йоге обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦКУ зобов`язання має виконуватися належний чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актії цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно де звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦКУ договір є обов`язковим до виконання сторонами.

З тверджень Відповідача вбачається, що протягом строку дії Договору Відповідач неодноразово вимагав від Позивача виправити численні недоліки в роботах, що полягають у неякісному виконанні робіт та виконанні робіт, що не передбачені проєктно-кошторисною документацією. Однак, станом на 05 квітня 2024 року Позивач жодного із своїх зобов`язань щодо виправлення недоліків у роботах не виконав та не вчинив будь-яких дій спрямованих на їх виправлення.

Як вказує Відповідач, фактично з 20 грудня 2023 року Позивач припинив виконання робіт на об`єкті в односторонньому порядку, що Позивач визнає та підтверджує у своєму листі від 22.12.2023 №50.

Як встановлено судом та не заперечується Сторонами, що станом на 05 квітня 2024 року жодні роботи на об`єкті Позивачем не здійснювались. Вказане є невиконанням умов Договору та порушенням строків виконання робіт, які визначені Календарним графіком виконання робіт.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову Відповідач зазначив, що вищезазначені обставини свідчать про системність невиконання Позивачем своїх зобов`язань, що визначені Договором, та про порушення Позивачем строків виконання робіт, що визначені Договором та Календарним графіком виконання робіт.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із виявленими Відповідачем порушеннями Позивачем умов Договору, що полягають у неякісному виконанні робіт та виконанні робіт, що не передбачені проектно-кошторисною документацією, у зв`язку із відставанням виконання робіт Позивачем більше ніж у сім календарних днів від строків, визначених в Календарному графіку виконання робіт, та керуючись п.п. 5.2.2. п. 5.2. та п.п. 5.2.7. п. 5.2. Договору, Відповідач в односторонньому порядку розірвав Договір та всі додаткові угоди до нього, про що 05 квітня 2024 року було внесено запис до веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель про закриття договору у зв`язку з розірванням в односторонньому порядку.

Позивача було повідомлено про розірвання Договору та всіх додаткових угод до нього листом-повідомленням Відповідача від 11.04.2024 №079/110-874.

Умовами Договору передбачено одностороннє розірвання Договору з ініціативи Відповідача, що не передбачає узгодження із Позивачем.

Отже, як слушно вказує Відповідач, станом на момент подання Позивачем позовної заяви про розірвання Договору, Договір вже був розірваний Відповідачем в односторонньому порядку на підставах, визначених Договором.

Таким чином, судом встановлено, що право Організації на розірвання Договору в односторонньому порядку прямо передбачене умовами Договору.

Відтак, укладений сторонами Договір є розірваним достроково у односторонньому порядку з 05.04.2024.

Отже, станом на день розгляду даної справи Договір є таким, що припинив свою дію у зв`язку із його розірванням.

Суд зазначає, що розірваний може бути лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), а відтак вимога позивача про розірвання договору №02/2020 від 01.01.2020 з 01.01.2022 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18.

З огляду на викладене, вимога позивача про розірвання Договору задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу, не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними належними доказами у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору належить покласти на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 13.06.2024

Суддя М.О. Лиськов