Рішення

від 27.05.2024 по справі 915/1816/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року Справа № 915/1816/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М.

за участю:

секретаря судового засідання: Дюльгер І.М.

представника позивача: Міляєва Ю.Б.,

представника відповідача: Павленко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу № 915/1816/23

за позовом: Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (лінія 12, 6-ї станції Люстдорфської дороги, 22, м. Одеса; ідентифікаційний код 43879780)

до відповідача: Комунального підприємства Прибузьке (вул. Маслозаводська, 7, м. Нова Одеса, Новоодеський район, Миколаївська область; ідентифікаційний код 35916204)

про: відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу в сумі 37544,80 грн

встановив:

Державна екологічна інспекція Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) (далі Інспекція) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою вих. № 3593/1.2 від 07.09.2023 до Комунального підприємства Прибузьке (далі КП Прибузьке), в якій просить суд:

1. Прийняти та розглянути позовну заяву.

2. Стягнути з Комунального підприємства Прибузьке (код ЄДРПОУ 35916204) суму шкоди, заподіяну навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених державі Україна у розмірі 37544,80 грн на користь держави Україна на розрахунковий рахунок номер UA438999980333179331000014468 фонду охорони навколишнього природного середовища Новоодеської міської ТГ, отримувач: ГУК/тг.м.Нова Одеса/24062100; код ЄДРПОУ 37992030, банк отримувача - казначейство України (ЕАП): код бюджетної класифікації 24062100, балансовий рахунок 3311, символ звітності банку 331.

3. Стягнути з Комунального підприємства Прибузьке на користь Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на рахунок UА438201720343110001000115709, код ЄДРПОУ 43879780, банк Державна казначейська служба України м. Київ, суму коштів за сплату судового збору у розмірі 2684 грн.

4. Розгляд справи здійснювати за участю уповноваженого представника Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КП Прибузьке не відшкодовано збитки завдані державі в результаті порушень природоохоронного законодавства в сфері охорони водних ресурсів.

Ухвалою суду від 11.12.2023 даний позов залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст. 164 ГПК України. Суддею в ухвалі від 11.12.2023 встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, десять днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвалою суду від 25.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.01.2024.

Ухвалою суду від 30.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження та підготовче засідання відкладено на 05.03.2024.

Ухвалою суду від 05.03.2024 повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання не відбулось у зв`язку з оголошення повітряної тривоги у Миколаївській області. Наступне підготовче засідання призначено на 02.04.2024.

Ухвалою суду від 02.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 27.05.2024 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.05.2024 заперечував проти позовних вимог, вважав позов не обґрунтованим.

У судовому засіданні 27.05.2024 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати до ухвалення рішення по справі. Після виходу з нарадчої кімнати 27.05.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду без його проголошення..

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Доручення Прем`єр-міністра України від 07.09.2021 за № 39200/1/1-21 та на підставі наказу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 19.10.2021 №1317, направлення від 20.10.2021 №1192пр. «Про проведення позапланової перевірки» Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) у період з 22.10.2021 по 02.11.2021 проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства КП Прибузьке.

При проведеннні зазначеного заходу державного нагляду (контролю) було встановлено, що КП Прибузьке здійснює свою діяльність на підставі правового статуту, який затверджено рішенням Новоодеської міської ради від 17.02.2017 №5.

Основними видами діяльності згідно кодів КВЕД є надання населенню міста послуг з водовідведення. Дозволеним видом діяльності згідно код КВЕД є 36.00 - забір, очищення та постачання води. Ліцензія на провадження господарської діяльності з централізованого водовідведення КП Прибузьке, Новоодеський район (за кодом 21.02) видана на підставі розпорядження голови Облдержадміністрації від 22.09.2015 №202-р.

Водопостачання КП Прибузьке здійснюється з використанням мереж КП «Новоодеський міський водоканал» відповідно до укладеного договору на централізоване водопостачання від 05.01.2016 №б\н.

Водокористування здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 11.10.2021 №144/МЛ/49Д-21 з терміном дії до 11.10.2024. До позапланового заходу державного нагляду (контролю) водокористування здійснювалось на підставі дозволу Державного агентства водних ресурсів України на спеціальне водокористування від 09.0S.2018 №196/МЛ/49Д-18.Термін дії якого закінчився 09.08.2021 року.

Підприємством надано Звіт про використання води за 2020 рік за формою 2-ТП водгосп (річна).

Під час проведення позапланової перевірки КП Прибузьке, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) були відібрані проби води в наступних точках випуск №1 (скид зворотних вод з очисних споруд каналізації, за межами м Нова Одеса, місце впадіння в р. Південний Буг) р. Південний Буг-500 м. вище та 500 м. нижче скиду зворотних вод, відповідно до актів відбору проб води від 22.10.2021 №99 та від 26.10.2021 №102.

За результатом проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) Інспекцією складено Акт №868 від 02.11.2021.

Згідну розділу «Опис виявлених порушень» Акту №868 від 02.11.2021 під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), зафіксовано перевищення КП Прибузьке дозволених для скиду концентрацій забруднюючих речовин по сульфатам, нітратам, фосфатам, завислим речовинам, хімічному споживанню кисню (ХСК0, біохімічному споживанню кисню (БСК5), що є порушенням п. З ст. 44 ВКУ та п. 2 умов дозволу на спеціальне водокористування від 11.10,2021 №№144/МЛ/49Д-21)

Акт №868 від 02.11.2021 підписаний т.в.о. директора КП Прибузьке.

З метою усунення виявлених під час проведення перевірки порушень природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) Ганною Бишлягою КП Прибузьке видано припис від 08.11.2021 №490.

Факт порушення природоохоронного законодавства зафіксований державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) - Поліщук Ілоною Олександрівною, про що відповідно до ст. 254 КУпАП у відношенні керівника КП «Прибузьке» - Дзендзура Михайла Леонідовича складений протокол про адміністративне правопорушення від 01.11.2021 року за № 002861 за ч. 1 ст. 59 КУпАП.

02.11.2021 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) Поліщук Ілоною Олександрівною винесено постанову №002861 про притягнення керівника КП «Прибузьке» -Дзендзура М.Л. до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.59 КУпАП України.

Вихідні дані та результати розрахунків по кожній забруднюючій речовині наведено згідно таблиць у Розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення вод, на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за №767/16783 зі змінами, затвердженими Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011р. № 220 (далі - Методика).

Внаслідок наднормативного скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами КП Прибузьке, згідно проведеного розрахунку була заподіяна шкода на суму 37544 грн. (тридцять сім тисяч п`ятсот сорок чотири гривні) 80 коп.

Інспекція зверталась до КП Прибузьке Із претензією № 17 від 17.01.2022 про відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті порушень природоохоронного законодавства в сфері охорони водних ресурсів, сума яких становить 37544 грн. 80 коп.

Згідно даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600016358832, Відповідачем претензії №17 отримано 01.02.2022.

Станом на даний час, сума збитків залишається не відшкодованою, у зв`язку з чим в Інспекції виникли законні підстави звернення до суду із даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 за №230, Державна екологічна інспекція Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

Згідно з розділом II вказаного Положення, Держекоінспекція пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (пункт 9); вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (пункт 10).

Суд враховує, що Державна екологічна інспекція Південно-західного округу є єдиним органом у межах територіальної юрисдикції Миколаївської та Одеської областей стосовно реалізації повноважень щодо відшкодування завданих довкіллю збитків.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Так, Державна екологічна інспекція Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області), посилаючись на те, що КП Прибузьке не відшкодовано збитки завдані державі в результаті порушень природоохоронного законодавства в сфері охорони водних ресурсів., що перебуває під охороною Держави, а тому має нести матеріальну відповідальність у повному обсязі, звернулась до суду з позовом про стягнення з останньої збитків в розмірі 37544,80 грн.

Відповідно до преамбули Водного Кодексу України (далі ВК України), усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища (далі Закон) та іншими актами законодавства (ст. 2 ВК України).

Відповідно до ст. 42 ВК України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними, зокрема, первинні водокористувачі це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Забір та використання води із каналів, водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на підставі дозволу на спеціальне водокористування та договору про водопостачання (поставку води), укладеного з підприємствами та організаціями, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони. Перелік підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) здійснено розрахунок розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів КП «Прибузьке»

Згідно Розрахунку, за результатами перевірки проведено розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок скиду забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами. Розрахунок виконано згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», що затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 за №389 та зареєстрована Мін`юстом України 14 серпня 2009 року за №767/16783.

Відповідно до Розрахунку загальна сума збитків, заподіяних державі внаслідок скиду на випуску №1 (ОСК) зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС в р.Південний Буг становить 37544,80 грн.

Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) направила на адресу відповідача претензію в якій просила відшкодувати збитки в розмірі 37544,80 грн. заподіяних в результаті порушення природоохоронного законодавства.

Відповідачем заподіяні збитки не відшкодовано, тому позивач звернувся до суду з даним позов про стягнення збитків.

У відповідності до ч.1 ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України Про охорону навколишнього природного середовища, земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

За змістом ст. 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

У відповідності до ст. 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно зі ст. 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Статтею 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст. 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Приписами ч.1 ст. 149, ст. 151 Господарського Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

У відповідності до ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Згідно п.2 ч.2 ст. 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі ст.ст. 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.

Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

У відповідності до п.п. 3, 6, 9 ч.1 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані, зокрема дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст.ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Відповідно до ст. 50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п`яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

У відповідності до ст..95 Водного кодексу України, усі води (водні об`єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

Згідно зі ст. 70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов`язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони: 1) можуть бути використані у системах оборотного, повторного і послідовного водопостачання; 2) містять цінні відходи, що можуть бути вилучені; 3) містять промислову сировину, реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встановлені нормативи технологічних відходів; 4) містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі концентрації; 5) перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань; 6) за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи; 7) призводять до підвищення температури води водного об`єкта більш ніж на 3 градуси за Цельсієм порівняно з її природною температурою в літній період; 8) є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх очищення і знезараження. Скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар`єри тощо), забороняється.

Згідно ст.99 Водного кодексу України, забороняється скидання у водні об`єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших видів відходів і сміття.

Відповідно до ст.ст. 110, 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

У відповідності до п.8 ч.2 ст. 16 Цивільного Кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) наявність шкоди;

б) протиправна поведінка заподіювача шкоди;

в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача;

г) вина.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за неналежне виконання ним зобов`язань у вигляді відшкодування збитків.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду (ст. 22 Цивільного Кодексу України).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Таким чином, аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що для наявності підстав для відшкодування шкоди необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Відповідно до п.п. 2.1-2.3 Методики наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об`єкт вважаються: скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством; скиди забруднюючих речовин внаслідок порушення регламенту санкціонованого скиду зворотних вод з перевищенням за окремими показниками нормативів регламенту; скиди забруднюючих речовин внаслідок аварійного скиду зворотних вод; самовільний скид зворотних вод без дозволу на спеціальне водокористування. Факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб та розрахунковим методом. При визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами використовуються розрахункові методи або результати інструментально-лабораторних вимірювань:

Пунктом 7.1 Методики встановлено, що розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об`єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС, здійснюється за визначеною у цьому пункті формулою.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до розрахунку позивача розмір збитків, заподіяних державі внаслідок скиду на випуску №1 (ОСК) зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням вистановлених нормативів ГДС в р.Південний Буг становить 37544,80 грн., що розраховані відповідно до формули 12 Методики та не заперечені відповідачем.

З огляду на вищевикладене, суд визнає наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Прибузьке (код ЄДРПОУ 35916204) суму шкоди, заподіяну навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених державі Україна у розмірі 37544,80 грн на користь держави Україна на розрахунковий рахунок номер UA438999980333179331000014468 фонду охорони навколишнього природного середовища Новоодеської міської ТГ, отримувач: ГУК/тг.м.Нова Одеса/24062100; код ЄДРПОУ 37992030, банк отримувача - казначейство України (ЕАП): код бюджетної класифікації 24062100, балансовий рахунок 3311, символ звітності банку 331.

3. Стягнути з Комунального підприємства Прибузьке на користь Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на рахунок UА438201720343110001000115709, код ЄДРПОУ 43879780, банк Державна казначейська служба України м. Київ, суму коштів за сплату судового збору у розмірі 2684 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.06.2024.

Суддя Т.М.Давченко