Рішення

від 13.06.2024 по справі 922/1254/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1254/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ (адреса: 03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця,5) в особі регіональної філії "Південна залізниця", м.Харків (адреса: 61052, м.Харків, вул.Євгена Котляра,7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Модуль Харків", м.Харків (адреса: 61146, м.Харків, вул.Валентинівська, 29, кв.9) про стягнення 84723,08 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

12.04.2024 року позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Модуль Харків" про стягнення заборгованості за договором зберігання №П/НХ-20763/НЮ від 03.06.2020 року у розмірі 84723,08 грн, з яких: 68417,13 грн - сума основної заборгованості; 12627,80 грн - втрати від інфляції; 3678,15 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2024 року відкрито провадження у справі №922/1254/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

17.04.2024 року судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61146, м.Харків, вул.Валентинівська, 29, кв.9.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

06.05.2024 року копія ухвали про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

На час винесення рішення у справі судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

Крім того, ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено на адресу засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Модуль Харків" Пєскова О.В., яка була повернута до суду без вручення, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Слід зазначити, що відповідно до п. 99 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" у разі невручення рекомендованого листа, він разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов`язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.06.2020 року між Акціонерним товариством Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця (далі - Позивач, АТ Укрзалізниця, Зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Квартал-Модуль Харків в особі директора Пєскова О.В. (далі - Відповідач, Товариство, Поклажодавець) було укладено договір зберігання № П/НХ-20763/НЮ (далі - Договір).

На умовах цього Договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання речі, перелік яких наведено у пункті 1.1 Договору (далі - Майно).

Так, зокрема на зберігання було передано: метало черепицю в кількості 500 м2, плоский лист в кількості 200 м2, профнастил в кількості 100 м2 та навантажувач в кількості 1 штуки.

Облік майна для цілей логістики Зберігача здійснюється в умовних місцях поклажі, при цьому одне умовне місце поклажі дорівнює 1 квадратному метру. Кількість Майна, що передається на зберігання, дорівнює 100,0 умовних місць поклажі в закритому складському приміщенні та 24,0 умовних місць поклажі на відкритому складському майданчику (п. 1.2 Договору).

Початок зберігання Майна - 01.04.2020, закінчення зберігання - 31.12.2020 (п.1.1 Договору).

17.11.2020 Додатковою угодою №1 до договору № П/НХ-20763/НЮ від 03.06.2020 (далі - Додаткова угода) сторонами внесено зміни до Договору в частині вартості зберігання Майна з 01.08.2020 року. Інші умови зазначеного Договору не порушені цією Додатковою угодою та залишені незмінними, сторони підтвердили по них свої зобов`язання.

Як зазначає позивач, станом на 31.12.2020 року відповідно до пунктів 3.1, 3.3 Договору з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою, вартість зберігання Майна за 1 (одне) умовне місце поклажі за місяць становила 22,87 грн без ПДВ в закритому складському приміщенні та 19,26 грн без ПДВ на відкритому складському майданчику. Вартість послуг по зберіганню Майна за один місяць складала 3299,09грн з ПДВ.

Пунктом 7.4 Договору сторони дійшли згоди, що він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2020 року, а по розрахунках між сторонами- до закінчення проведення повного розрахунку. Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не заявить про його припинення по закінченню строку дії, строк дії Договору є продовженим на один рік.

Враховуючи те, що сторони, як 31.12.2020, так і 31.12.2021 не заявили про припинення Договору, строк його дії був продовженим на 2021 та 2022 роки відповідно.

Крім того, Поклажодавець надав Зберігачу лист щодо продовження строку дії Договору з 01.01.2022 та передачі на зберігання ТМЦ (металочерепиці - 500 м2 (на відкритий майданчик), плоского листа - 200 м2, профнастилу - 100 м2 та навантажувача в кількості 1 штуки (на закритому майданчику). При цьому Поклажодавець гарантував своєчасну оплату (а.с.37).

Відповідно до п. 2.1.7 Договору Зберігач вправі вимагати у Поклажодавця оплату за фактичний строк зберігання, якщо Майно витребуване достроково або не забрано в строк, встановлений пунктом 1.1 Договору.

Пунктом 3.2 Договору сторонами обумовлено, що оплата послуг здійснюється на умовах попередньої оплати протягом 5 днів з моменту отримання рахунка від Зберігача у безготівковій формі, шляхом переказу на розрахунковий рахунок Зберігача.

Відповідно до п. 3.4 Договору правовідносини в частині умов оплати за надані послуги поширюються на весь час з дня введення змін Зберігачем вартості цих послуг.

Наказами директора виконавчого регіональної філії Південна залізниця АТ Укрзалізниця від 01.12.2021 №573/Н та від 17.01.2022 №13/Н проведено коригування цін на відповідні послуги (а.с.38-44).

А саме, з 01.12.2021 скориговано та встановлено вартість на послуги з зберігання Майна за 1 (одне) умовне місце поклажі за місяць з 22,87 грн без ПДВ в закритому складському приміщенні та 19,26 грн без ПДВ на відкритому складському майданчику на 33,36 грн без ПДВ та 28,10 грн без ПДВ відповідно. З 17.01.2022 така вартість послуг зберігання Майна за 1 (одне) умовне місце поклажі за місяць була скоригована до рівня 39,80 грн без ПДВ в закритому складському приміщенні та 33,52грн без ПДВ на відкритому складському майданчику.

Таким чином, в 2022 році вартість зберігання Майна за 1 (одне) умовне місце поклажі за місяць становила: в січні 2022 року - до 16.01.2022: 33,36 грн без ПДВ в закритому складському приміщенні та 28,10 грн без ПДВ на відкритому складському майданчику (відповідно до наказу директора виконавчого регіональної філії від 01.12.2021 № 573/Н); з 17.01.2022: 39,80 грн без ПДВ в закритому складському приміщенні та 33,52 грн без ПДВ на відкритому складському майданчику (відповідно до наказу директора виконавчого регіональної філії від 17.01.2022 № 13/Н).

За розрахунком позивача, вартість наданих послуг по зберіганню Майна склала: в січні 2022 року - 5261,95 грн, в період з лютого 2022 року по грудень 2022 року - 5741,38 грн в місяць.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання по Договору виконав у повному обсязі, проте Відповідач умови Договору щодо оплати за отримані в 2022 році послуги (як на умовах попередньої оплати, так і згодом по факту отриманих послуг) не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 68417,13 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції у сумі 12627,80 грн та 3% річних у сумі 3678,15 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Згідно зі ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Статтею 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором №П/НХ-20763/НЮ від 03.06.2020 позивачем були надані відповідачу послуги по зберіганню речей (майна) на загальну суму 68417,13 грн.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів сплати відповідачем заборгованості за договором №П/НХ-20763/НЮ від 03.06.2020 у розмірі 68417,13 грн матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та не розрахувався за надані послуги у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором на суму 68417,13 грн, отже позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо 3% річних та інфляційних.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого позивачем природного газу, останнім здійснено нарахування 3% річних в розмірі 3678,15 грн та інфляційних нарахувань в розмірі 12627,80 грн.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Позивачем нараховано 3% річних та інфляційні на несплачену суму боргу.

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3678,15 грн 3% річних та 12627,80 грн інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем до суду не надано доказів оплати заборгованості.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані, отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

Керуючись статтями 13, 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240-241, 247, 251, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Модуль Харків" (адреса: 61146, м.Харків, вул.Валентинівська, 29, кв.9; код ЄДРПОУ 36457677) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (адреса: 03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця,5; код ЄДРПОУ: 40075815) 68417,13 грн основної заборгованості, 12627,80 грн інфляційних, 3678,15 грн 3% річних, 3028,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "13" червня 2024 р.

СуддяК.В. Аріт