Рішення

від 13.06.2024 по справі 922/1141/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1141/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРО", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікасервіс", м. Харків про стягнення 16128,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРО" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікасервіс" в сумі 16128,00 грн за договором поставки №СХ/25-15 від 04.05.2015. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1141/24 без повідомлення учасників справи. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції. Запропоновано надати до суду докази направлення на адресу позивача відзиву. Відповідачу у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження запропоновано подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено відповідача, що у разі неподання ним обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

Встановлено позивачеві строк для подання відповіді на відзив у десять днів з дня отримання відзиву на позов. Запропоновано надати до суду докази направлення на адресу відповідача. Встановлено відповідачеві строк для подання заперечень у десять днів з дня отримання відповіді на відзив. запропоновано надати до суду докази направлення на адресу позивача.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції (ухвала суду про відкриття провадження у справі) за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем, яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61001, Україна, Харківська обл., місто Харків, вулиця Георгія Тарасенка, будинок, 18.

Проте, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі була повернута до суду 22.04.24 року з довідкою (відміткою) Укрпошти про причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення (зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №205/1129/19).

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

Необхідно зазначити, що існує правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Зважаючи на вищевикладене, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи в господарському суді.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзиву на позов, а, відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

04 травня 2015 року між позивачем і відповідачем, далі по тексту разом - "сторони", був укладений у простій письмовій формі договір поставки № СХ/25-15 (далі за текстом - "Договір"), згідно з п.1.1 розділу 1 якого позивач зобов`язується поставити і передати у власність відповідача товари народного споживання (надалі за текстом - "Товар"), а відповідач зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах Договору.

У розділі 1 Договору сторони досягли згоди щодо матеріального об`єкта договірного зобов`язання, його найменування (асортименту ), ціни, кількості, а також ціни Договору та визначили, що:

-найменування, ціна кількість, асортимент Товару, що постачається позивачем вдповідачу за Договором, обумовлюються у видаткових накладних, які замінюють собою специфікації (п.1.2 розділу 1 Договору);

-ціна Договору визначається на підставі загальної вартості Товару, переданого позивачем відповідачу, згідно з видатковими накладними (п.13 розділу 1 Договору).

Умови поставки Товару визначені в розділі 3 Договору.

Так, згідно з умовами п.п.3.1 - 3.5 розділу 3 Договору Товар постачався у строк, визначений в п. 3.3. розділу 3 Договору, транспортом і за рахунок позивача на склад (торговельний об`єкт) відповідача за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд 20, - окремими партіями згідно з заявками відповідача на поставку Товару. Для зручності відповідача представники відповідача надавали представникам позивача заявки на поставку Товару, які передбачені умовами п.3.4 розділу 3 Договору, в усній формі за номером засобів для зв`язку, зазначеним у реквізитах позивача в розділі 11 Договору, а також у формі текстового документа на електронні поштові адреси уповноважених осіб позивача, про які представники відповідача були повідомлені в усній формі за номером засобів для зв`язку, зазначеним у реквізитах позивача в розділі 11 Договору. Позивач, на підтвердження приймання до виконання заявок відповідача на поставку Товару, складав видаткові накладні, а будь-яких інших підтверджень приймання заявок відповідача на поставку Товару до виконаній позивач відповідачу не спрямовував. Жодних претензій з цього приводу позивач з боку відповідача не отримував.

Отже, договір, укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Так, за твердженнями позивача, 24 січня 2022 року він, у належне виконання своїх зобов`язань за Договором, виконав поставку відповідачу, зокрема, товарів, грошове зобов`язання з оплати яких не виконане відповідачем, на загальну суму 16128,00 грн (шістнадцять тисяч сто двадцять вісім гривень, нуль копійок), що підтверджується накладними, копії яких додано до позовної заяви.

Згідно з положеннями умов п.3.5 розділу 3 Договору датою поставки за Договором вважається дата отримання Товару відповідачем, що підтверджується підписанням уповноваженою особою відповідача видаткової накладної.

Згідно з умовами п.3.7 розділу 3 Договору позивач зобов`язується в момент передачі Товару відповідачу передати останньому наступні документи на проданий Товар:

-податкову накладну;

-видаткову накладну;

-копію висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи, завірену печаткою Позивача.

Умовами пунктів 4.1 - 4.3 розділу 4 Договору визначені вимоги до якості, тари, пакування й маркування Товару.

Відповідно до умов пунктів 5.2, 5.2.1, 5.2.5 розділу 5 Договору, у випадку виявлення відповідачем при прийманні Товару недоліків пакування, маркування, а також Товару, що не відповідає супровідним документам за кількістю й/або якістю, представники сторін зобов`язані в день приймання Товару скласти відповідний акт приймання, у якому повинні відображатися кількість відсутнього Товару, характер пошкоджень, ніші претензії за якістю й/або кількістю Товару. Акт приймання підписують уповноважені представники Сторін. При цьому, з боку позивача акт приймання підписує експедитор (водій-експедитор) позивача. З боку відповідача такий акт має бути підписаний уповноваженою особою відповідача згідно з п.3.6 Договору і один примірник такого акту має бути повернутий позивачу. При цьому протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту передачі позивачем Товару відповідачу останній зобов`язаний відправити такий акт позивачу за допомогою факсимільного зв`язку або по електронній пошті. При одержанні позивачем такого акту пізніше 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту передачі позивачем Товару відповідачу, претензії відповідача позивачем не приймаються (п.5.2 1 розділу 5 Договору). Претензії за якістю та/або кількістю Товару, не зафіксовані відповідачем у підписаному Сторонами акті приймання, позивачем не приймаються (п.5.2.5 розділу 5 Договору).

З урахуванням вищевикладеного, за твердженням позивача, він належним чином виконав всі вимоги, передбачені умовами п.п.3.1 - 3.5, 3.7. розділу 3 Договору, п.п.4.1 - 4.3 розділу 4 Договору, п.п.5.1, 5.2 розділу 5 Договору: вчасно виконав поставку Товару в належній кількості й належної якості, надав відповідачу належним чином оформлені документи на проданий Товар, а відповідач не відмовився від приймання Товару; будь-яких повідомлень про недоліки, невідповідності та/або інших претензій позивач з боку відповідача не отримував.

Відповідно до п.3.6 розділу 3 Договору право власності на Товар (а у випадку поставки Товару частинами, - на кожну його частішу, партію) переходить від позивача до відповідача в момент передачі позивачем Товару (кожної його частини, партії) відповідачу. Передача Товару позивачем і отримання Товару відповідачем оформлюється шляхом проставлення уповноваженою особою відповідача на примірнику видаткової накладної власноручного підпису й відбитка печатки (штампу) відповідача.

Видаткова накладна, копія якої додана до позову, оформлена належним чином, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та вимог п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за № 168/704, в редакції, що діяла станом на дату складання цієї видаткової накладної.

Згідно з абз. 1 п.2.5 "Положення про документальне забезпеченім записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за № 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. На думку позивача, наявність на видатковій накладній, копія якої додається, відбитка печатки відповідача, що містить повне найменування, ідентифікаційний код й місто місцезнаходження відповідача; наявність у видаткових накладних посилання на Договір № СХ/25-15 від 04.05.2015р., на який посилається і позивач, а також зазначення у ній адреси місця доставки Товару, погодженої сторонами у п.3.1 Договору, на який посилається позивач, і відсутність заперечень з боку відповідача щодо одержанім ним товару виключають недоведеність позивачем одержаним відповідачем товару за видатковою накладною.

Відповідно до ст.666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають передачі разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передачі. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте Відповідач не відмовився прийняти товар і не повернув неоплачений товар позивачу, у тому числі з причин відсутності належних товаросупровідних документів на товар, не звертався до позивача з претензіями щодо недоліків товаросупровідних документів на товар або відсутності належних товаросупровідних документів на товар.

Отже, на думку позивача, відсутні й підстави для заперечень відповідача з приводу неналежного оформлення товаросупровідних документів на товар.

Згідно з умовами п.п.2.1., 2.3. розділу 2 Договору відповідач зобов`язаний виконати оплату отриманого за даним Договором Товару шляхом банківського переказу грошовім коштів на поточний рахунок позивача. Відповідач зобов`язаний оплатити позивачу повну ціну кожної поставленої за даним Договором окремої партії Товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання Товару Покупцем. Під "окремою партією Товару" за даним Договором Сторони розуміють весь обсяг (кількість) Товару, переданого Постачальником Покупцеві по одній окремій видатковій накладній.

Так, за твердженнями позивача, за Товар, поставлений позивачем згідно з видатковою накладною на загальну суму 16128,00 грн, відповідач не розрахувався.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 712 ЦКУ регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не сплатив заборгованість за договором у сумі 16128,00грн, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16128,00 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, тому є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКАСЕРВІС" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 18, ідентифікаційний код 32948893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРО" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 2, вежа А4-7, приміщення 10, ідентифікаційний код 39200703) грошову заборгованість за договором поставки №СХ/25-15 від 04.05.2015р в сумі 16128,00 грн та судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "13" червня 2024 р.

СуддяЛ.В. Шарко