Рішення

від 11.06.2024 по справі 626/3322/23

ЗАЧЕПИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/3322/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.06.2024 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді - Яценка Є.І.,

за участю секретаря судового засідання - Ніколенко Л.О.,

за участю сторін:

представника позивачки - ОСОБА_1 ,

відповідачки - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Зачепилівка Харківської області в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав, призначення опікуном та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом в якому зазначено, що вона є донькою відповідачки ОСОБА_2 , остання також є матір`ю доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка не піклується про малолітню доньку ОСОБА_4 , не проявляє заінтересованості в її подальшому житті, не цікавиться її станом здоров`я, не виконує покладених законом на батьків обов`язків по вихованню та утриманню дитини. Всі питання щодо виховання і утримання неповнолітньої ОСОБА_4 вирішується позивачкою, оскільки вона проживає спільно з нею однією сім`єю, її мати неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків та насильство в сім`ї. Тому позивачка просила суд позбавити відповідачку батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити її над нею опікуном та стягнути з відповідачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі однієї чверті заробітку щомісячно.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, просила суд не позбавляти її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , так як вона в міру своїх сил та фінансових можливостей намагається бути для неї нормальною матір`ю та хоче відновити їхні сімейні стосунки. При цьому відповідачка підтвердила, що дійсно донька проживає разом з старшою сестрою - позивачкою ОСОБА_3 та знаходиться на її вихованні та утриманні.

Служба у справах дітей Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області надала до суду заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника, проти позову не заперечували. Також до заяви додано висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних в справі доказів, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що дошлюбним прізвищем позивачки є « ОСОБА_2 », а її матір`ю відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 є відповідачка ОСОБА_2 .

Відповідачка також є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15.05.2012.

Згідно довідки Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області № 271 від 17.10.2023 ОСОБА_2 фактично проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 .

Відповідно до наказу Служби у справах дітей Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області № 27 від 14.09.2023 тимчасово влаштовано неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в родину сестри ОСОБА_3 в с. Соснівка Красноградського району Харківської області, до з`ясування обставин.

Службою у справах дітей Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області надано суду копію заяви ОСОБА_2 від 02.10.2023, відповідно до якої остання відмовляється від батьківських прав на свою доньку Діану за станом здоров`я та просить влаштувати її проживати до старшої сестри ОСОБА_3 в с. Соснівка Красноградського району Харківської області. Також 02.10.2023 службою у справах дітей оголошено офіційне попередження ОСОБА_2 про відповідальність за невиконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дітей.

Актом обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 02.10.2023, долученого до висновку про доцільність позбавлення останньої батьківських прав, встановлено, що вона проживає без реєстрації в с. Вознесенське Красноградського району Харківської області, будинок складається з двох кімнат, умови проживання незадовільні, в будинку брудно, розкидані речі, пліснявий запах, відсутні продукти харчування. Для дитини є окрема кімната, є стіл для навчання. Мати зловживає спиртними напоями.

Постановами Красноградського районного суду Харківської області від 13.06.2013 (справа № 626/1313/13-п); від 27.11.2013 (справа № 626/3079/13-п); від 16.08.2021 (справа № 626/1628/21); ОСОБА_2 визнано винною за ч.1 ст. 184 КУпАП - невиконання батьками обов`язків щодо виховання дітей та ч. 2 ст. 184 КУпАП - повторне протягом року невиконання батьками обов`язків щодо виховання дітей.

Крім того 13.08.2021 Красноградським районним судом Харківської області по справі № 626/2296/21 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП - вчинення домашнього насильства. При цьому суд акцентує увагу на тому, що у протоколі про адміністративне правопорушення зафіксовано факт домашнього насильства відносно співмешканця, а не відносно дитини.

Згідно висновку Органу опіки та піклування Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області від 29.01.2024 № 338/1, за результатами засідання комісії з питань захисту прав дітей, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями ч.ч. 1,2 ст. 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В силу ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини

Згідно ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини та ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч.2 та ч.4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. ст..150, 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов`язані забезпечити здобуття дитиною загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

У постанові від 04.03.2021 в справі №756/6112/18, провадження Ne61-12087св20 Верховний Суд вказав, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

За змістом роз`яснень, п.п.15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві», слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.01.2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

11.07.2017 Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Згідно ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-12, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має грунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57,58).

У рішенні від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від суддів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та грунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням ч.6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості ( ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національномуі міжнародному рівнях від 03.12.1986). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21); від 11.09.2020 у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19); від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20); від 13.04.2020 у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19); від 11.03.2020 у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень ст. 164 СК України є усталеною.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

У ч.2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що відповідачка не бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, яка проживає з позивачкою.

В той же час висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав має рекомендаційний характер та такий висновок має бути оцінений у сукупності з іншими доказам і сам по собі не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.

При цьому, факт заперечення відповідачкою проти позову про позбавлення її батьківських прав свідчить про її інтерес до дитини, бажання налагодити зв`язок з донькою та відновити родинні стосунки. Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 , проведеного повторно на виконання ухвали Зачепилівського районного суду Харківської області від 02.04.2024, встановлено, що умови проживання задовільні, на момент відвідування в будинку було чисто, готова їжа та наявні продукти харчування. Також облаштована дитяча кімната, в якій є дитяче ліжечко, стіл для навчання та шафа для речей. Мати виявляє бажання спілкуватися зі своєю донькою ОСОБА_4 .

Згідно довідки № 1084 від 10.05.2024 виданої Наталинською сільською радою Красноградського району Харківської області ОСОБА_2 працює підсобним робітником на період виконання громадських робіт в Наталинській сільській раді за трудовим договором. За період роботи зарекомендувала себе як старанний працівник, в зловживанні спиртними напоями не замічена.

Притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1,2 ст. 184 КУпАП свідчить про неналежне виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків. Разом з цим не є єдиною підставою для позбавлення батьківських прав.

На думку суду, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері, так і для дитини. В даному випадку потрібно враховувати, що відповідно до положень статті 166 СК України позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Також, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, попередивши останню про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Також суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про призначення позивачки опікуном над неповнолітньою ОСОБА_4 , оскільки її матір не позбавлено батьківських прав, а відповідно до ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування.

З приводу стягнення аліментів суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За правилами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч.1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Судом встановлено, що неповнолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із своєю старшою сестрою - позивачкою ОСОБА_3 , та знаходиться на її утриманні, натомість мати дитини - відповідачка ОСОБА_2 , не надає матеріальної допомоги на утримання доньки.

З огляду на наведене, враховуючи потреби неповнолітньої дитини, те, що відповідачка за віком є працездатною особою та може працювати і отримувати дохід, аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачки аліментів на користь позивачки ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті частки її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягувати з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачка не очікує відшкодування понесених нею судових витрат, тому дане питання судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,12,76,141,258,263-265,280-284 ЦПК України, ст.ст. 19,150,151,164,166,180-184,192 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав, призначення опікуном та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті її заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14.11.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Наталинську сільську раду Красноградського району Харківської області, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням відповідачкою батьківських обов`язків.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.06.2024.

Суддя Є.І. Яценко