Постанова

від 10.06.2024 по справі 347/2559/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/2559/23

Провадження № 22-ц/4808/821/24

Головуючий у 1 інстанції КРИЛЮК М. І.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Струтинської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бігун Вікторії Петрівни на рішення Косівського районного суду від 29 березня 2024 року, ухвалене в складі судді Крилюк М.І., у справі за позовом Органу опіки та піклування Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року представник Органу опіки та піклування Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області звернувся до суду з позовом в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на обліку Служби у справах дітей Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області з 02 червня 2023 року перебувають малолітні діти: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах. Батько дітей відповідно до статті 135 СК України записаний зі слів матері.

Мати ОСОБА_1 систематично ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо своїх малолітніх дітей, належним чином не піклується про них, не забезпечує відповідного харчування та догляду, не спілкується з дочкою ОСОБА_4 в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, що негативно впливає на фізичний та духовний розвиток дитини.

Про тривале невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків свідчить перебування сім`ї ОСОБА_5 під соціальним супроводом у зв`язку із складними життєвими обставинами: зловживанням матір`ю алкогольними напоями, притягненням до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, негативне середовище в родині, асоціальний спосіб життя матері.

За результатами обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 та проведення профілактичних бесід, Службою у справах дітей Кутської селищної ради двічі направлялися клопотання про притягнення матері до відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків (від 24 лютого 2023 року №43/02-20 та від 19 травня 2023 року №80/02-20).

Факт ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків також підтверджується повідомленням Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області №100/02-19 від 09 травня 2023 року, відповідно до якого малолітню ОСОБА_2 було доставлено до Міжрегіонального центру соціально-психологічної реабілітації дітей в Івано-Франківській області за бродяжництво, де дитина все ще перебувала на момент подання позовної заяви.

ОСОБА_1 притягалася до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 184 КУпАП, а саме - невиконання батьками та особами, що їх замінюють, обов`язків, щодо виховання дітей, вчинене повторно протягом року.

Окрім того, малолітня ОСОБА_2 є потерпілою у злочині проти статевої свободи та статевої недоторканості у кримінальному провадженні №1223091190000140 від 29 квітня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 152 КК України. Відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду від 19 липня 2023 року, законним представником потерпілої малолітньої дитини залучено ОСОБА_6 - начальника служби у справах дітей Кутської селищної ради.

Питання про доцільність позбавлення батьківських прав матері двічі розглядалось на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Кутської селищної ради. ОСОБА_1 на такі засідання жодного разу не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена. Обґрунтованих пояснень щодо неявки не надала. У телефонному режимі повідомила, що не може бути присутньою, оскільки займається ремонтними роботами у своєму будинку.

Рішенням виконавчого комітету Кутської селищної ради №63 від 27 червня 2023 року Комісія з питань захисту прав дітей Кутської селищної ради вирішила, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо її малолітніх дочок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є доцільним.

На підставі викладеного представник Органу опіки та піклування просить позов задовольнити.

Рішенням Косівського районного суду від 29 березня 2024 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительку села с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області батьківських прав відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Бігун В.П. подала апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що не погоджується з висновком суду, оскільки ОСОБА_1 любить своїх дітей, докладає зусиль для їх належного виховання, а за випадки невиконання нею своїх батьківських обов`язків щиро розкаюється.

Відповідно до характеристики від 26 червня 2023 року, виданої Старокутським ліцеєм, мати бере участь у шкільному житті дочки ОСОБА_7 .

Дочка ОСОБА_4 з травня 2023 року перебуває у Міжрегіональному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей в Івано-Франківській області, який знаходиться в с. Мединя Галицького району Івано-Франківської області. Через значну відстань та наявність меншої дитини, мати справді рідко відвідує ОСОБА_4, проте постійно підтримує контакт через електронні засоби зв`язку. Це підтверджується відповіддю вказаного Центру, яка міститься у матеріалах справи. Крім того, ОСОБА_1 та її теперішній чоловік надсилають посилки з необхідними речами для дочки ОСОБА_4 .

Зазначає, що судом не було заслухано думку дітей, хоча Верховний Суд неодноразово наголошував, що дитина має бути заслухана, а її думка врахована судом. Так, у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі №241/47/19 Верховний Суд зауважив, що з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі.

Суд зауважував, що ОСОБА_1 не створює умов для отримання дітьми освіти відповідно до їхнього віку, проте не взяв до уваги характеристику, видану Старокутським ліцеєм, щодо ОСОБА_3 , згідно з якою мати приділяє увагу навчанню дитини. Також ОСОБА_1 долучала копію свідоцтва досягнень з Мединського ліцею, де навчається її старша дочка.

Також судом першої інстанції не враховано показання свідка ОСОБА_8 (чоловіка апелянтки), який у судовому засіданні повідомив, що він повністю фінансово утримує сім`ю. Умови проживання в їхньому домі змінилися в сторону покращення. Він купив всю необхідну побутову техніку, що підтверджується фотографіями, долученими до матеріалів справи. В будинку завжди присутній необхідний набір продуктів харчування.

Суд, посилаючись на п. 16 постанови Пленуму ВСУ від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», не врахував роз`яснень, викладених в п. 15 даної постанови, в якому йдеться про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясуванням обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. А також п. 18 тієї ж постанови, де вказано, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

В апеляційній скарзі зазначається, що суд своїм рішенням фактично позбавив ОСОБА_1 права брати участь у вихованні дітей, замість того, щоб надати матері можливість спілкуватися з ними та сприяти її зміні в кращу сторону. При цьому, відповідачка є єдиною з батьків, отже діти фактично стануть сиротами, що в силу Закону України «Про охорону дитинства» не буде відповідати їхнім найкращим інтересам.

Зважаючи на викладене, представник апелянтки просить рішення Косівського районного суду від 29 березня 2024 року скасувати та ухвали нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим з урахуванням найкращих інтересів дітей. Вважає, що свідчення свідків у справі та письмові матеріали підтверджують факт злісного невиконання матір`ю ОСОБА_1 своїх батьківських прав по відношенню до малолітніх дітей, і такий носить систематичний характер. Сім`я відповідачки тривалий час перебувала на обліку та під соціальним супроводом з приводу наявних складних життєвих обставин, а саме: зловживання матір`ю дітей алкогольними напоями, притягнення її до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, негативне середовище в родині, асоціальний спосіб життя матері, неодноразову втечу дітей з дому. З ОСОБА_1 неодноразово було проведено бесіди щодо належного виконання батьківських обов`язків, проте ситуація в сім`ї не змінювалася. Про зазначені факти свідчать свідчення старшого інспектора ювенальної превенції Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Радиша С.В., рідної сестри відповідачки - ОСОБА_9 , повідомлення Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області. Щодо доводів апелянта про те, що судом не заслухано думку дітей, то зазначає, що малолітня ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 не досягла віку, коли може об`єктивно висловити свою думку. Думка малолітньої ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 була заслухана у присутності працівників Міжрегіонального центру соціально-психологічної реабілітації дітей в Івано-Франківській області, куди вона була доставлена працівниками Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області за бродягування 08.05.2023 року. За час її перебування у даному закладі мати провідала дівчинку тільки двічі. Дитина спілкується з нею по телефону, але повертатися до матері не хоче.

Крім того, ОСОБА_1 була притягнута до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП, а саме - невиконання батьками та особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, вчинене повторно протягом року.

А згідно ухвали Івано-Франківського міського суду від 19.07.2023 року малолітня ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 є потерпілою у злочині проти статевої свободи та статевої недоторканості по кримінальному провадженні №1223091190000140 від 29.04.2023 року. При дачі свідчень у цій кримінальній справі в якості свідка мати дівчинки ОСОБА_1 зазначила, що претензій до обвинуваченого не має, її стосунки з ним доброзичливі, що свідчить про байдуже ставлення матері до життя та здоров`я дочки.

Питання про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав двічі розглядалося на засіданнях Комісії з питань захисту прав дитини. Відповідачка жодного разу на них не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена. В телефонному режимі повідомила, що зайнята ремонтними роботами у своєму будинку.

Що стосується тверджень апелянта про покращення нею умов проживання, то додані нею фотографії не доводять таких обставин, оскільки з них неможливо встановити час та місце їх виконання.

ОСОБА_1 своєї протиправної поведінки не визнає, веде себе агресивно, вважає що виховує дітей нормально.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянтка та її представник - адвокат Бігун В.П. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримали.

Представник Служби у справах дітей Кутської селищної ради - Чепіль У.Я. щодо задоволення апеляційної скарги заперечила, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтки та її представника, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є матір`ю двох дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей: серії НОМЕР_1 від 22 грудня 2011 року та серії НОМЕР_2 від 06 липня 2015 року (а.с. 5, 6).

Згідно з копією повідомлення Косівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №47/31.14.6-17 від 18 травня 2023 року, відомості про батька дітей внесено на підставі частини 1 статті 135 СК України (а.с. 7).

Рішенням виконавчого комітету Кутської селищної ради №22 від 28 квітня 2021 року вирішено взяти сім`ю ОСОБА_5 під соціальний супровід у зв`язку з неналежним виконанням нею своїх батьківських обов`язків, а також - взяти на облік сімей, які опинились в складних життєвих обставинах: зловживання матір`ю дітей алкогольними напоями, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, негативне середовище в родині, асоціальний спосіб життя матері (а.с. 8, 21).

Про факт неналежного догляду ОСОБА_1 своїх малолітніх дітей свідчить також пояснення рідної сестри останньої - ОСОБА_9 , подане до Служби у справах дітей Кутської селищної ради 03 червня 2021 року (а.с. 29).

Службовою запискою гол. сп. ВСЗН Кутської селищної ради від 02.11.2021 року було рекомендовано розглянути на Комісії з питань захисту прав дітей Кутської селищної ради питання про зняття сім`ї ОСОБА_5 з соціального супроводу, оскільки причини, що призвели до виникнення складних життєвих обставин, подолано (а.с. 22). Відтак, рішенням виконавчого комітету Кутської селищної ради від 24.11.2021 року №71 сім`я була знята з соціального супроводу.

Однак під час профілактичних оглядів кризових сімей на початку 2023 року обстежено умови проживання ОСОБА_1 , про що складено Акт обстеження №17/02-15 від 21 лютого 2023 року. Зазначено, що умови проживання незадовільні, в будинку холодно, немає запасу дров для опалення будинку, є окремі спальні місця для дітей, проте постільна білизна відсутня, зовнішній вигляд молодшої дитини неохайний, відсутній набір продуктів харчування та свіжоприготовлена їжа. Старшої дочки ОСОБА_4 вдома не було. Зі слів матері стало відомо, що дитина втекла з дому. Під час відвідування сім`ї мати поводила себе агресивно, на зауваження Комісії не реагує, своєї протиправної поведінки не визнає (а.с. 31).

Актом обстеження №30/02-15 від 19 травня 2023 року встановлено, що умови проживання сім`ї відповідачки потребують покращення, наявні спальні місця, але відсутня постільна білизна, в будинку не прибрано, запас продуктів харчування мінімальний, в кімнатах стійкий запах паління сигарет (а.с. 30).

За результатами обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 та проведення профілактичних бесід Службою у справах дітей Кутської селищної ради двічі направлялися клопотання про притягнення матері до відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків: 24 лютого 2023 року за №43/02-20 та 19 травня 2023 року за №80/02-20 (а.с. 27, 28).

Відповідно до копії повідомлення Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області №100/02-19 від 09.05.2023 року малолітню ОСОБА_2 було доставлено до Міжрегіонального центру соціально-психологічної реабілітації дітей в Івано-Франківській області за бродяжництво (а.с. 25), в якому дитина й перебуває по даний час.

Наказом №17/01-04 від 02 червня 2023 року вирішено взяти малолітніх ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителів с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, Служби у справах Кутської селищної ради, у зв`язку з самовільним залишенням постійного місця проживання малолітньою дитиною та неналежним виконанням батьківських обов`язків матір`ю ОСОБА_1 по відношенню до дітей (а.с. 9).

Із долученої до матеріалів справи копії Характеристики Старокутського старостинського округу №126/14-11 від 26 червня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 , уродженка і постійна жителька с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області, проживає в житловому будинку покійної бабусі, спадщина не переоформлена. За час проживання на території села зарекомендувала себе з негативної сторони: емоційна, неврівноважена, неодноразово поступали усні скарги на її неналежну поведінку, зловживає алкогольними напоями, не працює, одружена, виховує двох малолітніх дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17).

З листа Міжрегіонального центру соціально-психологічної реабілітації дітей в Івано-Франківській області від 06 липня 2023 року №229/01-17 відомо, що від часу влаштування ОСОБА_2 в заклад 08 травня 2023 року мати жодного разу не відвідала дитину, не цікавилась станом її здоров`я та вихованням, але часто розмовляла з дочкою по телефону та через соціальні мережі. Зі слів дитини матір заявляла, що ніколи не забере її додому, що вона їй не потрібна, а також надсилала фотографії зі схильністю до суїциду. Після цього дитина поводила себе агресивно, неспокійно, виявляла свої негативні емоції плачем (а.с. 20).

Працівникам Служби у справах дітей Кутської селищної ради про спробу вчинення ОСОБА_1 суїциду стало відомо зі слів жінки. 19 червня 2023 року, перебуваючи вдома з малолітньою дитиною, вона нанесла собі тілесні ушкодження на руці, які спричинили значну кровотечу, про що повідомила викликом на швидку екстрену медичну допомогу (а.с. 23, 24).

Відповідно до копії відповіді Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області на запит щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 29 травня 2023 року №4698, остання притягалася до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП, а саме - невиконання батьками та особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, вчинене повторно протягом року (а.с. 26).

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що малолітня ОСОБА_2 є потерпілою у злочині проти статевої свободи та статевої недоторканості у кримінальному провадженні №1223091190000140 від 29 квітня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 152 КК України. Відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду від 19 липня 2023 року законним представником потерпілої малолітньої дитини залучено ОСОБА_6 . - начальника служби у справах дітей Кутської селищної ради (а.с. 14-15, 16).

До матеріалів справи долучені копії характеристик на дітей, видані Старокутським ліцеєм від 26 червня 2023 року №67/02-13 та №68/02-13. Зазначається, що ОСОБА_7 дисциплінована, скромна, товариська та працелюбна, навчальним матеріалом володіє на середньому рівні, навчається не в повну міру своїх сил, потребує постійного контролю, має чудову пам`ять, швидко вчить вірші. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно, бере активну участь у житті класу, правила поведінки виконує на вимогу вчителя, має друзів серед однокласників. Мама приділяє увагу вихованню та навчанню дівчинки, на батьківські збори з`являється (а.с. 18).

ОСОБА_4 здібна, фізично розвинута, але не виявляє інтересу до навчання, на уроках частіше байдужа, замріяна. Має багато пропусків. Рівень навчальних досягнень - середній. До виконання громадських доручень ставиться неохоче, частіше відмовляється брати участь у заходах. Серед однокласників поводиться відчужено, мало з ким спілкується. Вихованням ОСОБА_12 займається мама, в ліцей навідується не часто (а.с. 19).

Рішенням виконавчого комітету Кутської селищної ради №63 від 27 червня 2023 року затверджено Висновок Комісії з питань захисту прав дітей Кутської селищної ради №8 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітніх дочок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 10, 11-13).

Також в судовому засіданні Косівського районного суду були заслухані свідки.

Свідок ОСОБА_13 , старший інспектор ювенальної превенції Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області пояснив, що сім`я ОСОБА_1 перебуває на обліку та під соціальним супроводом з приводу наявних складних життєвих обставин сім`ї, а саме: зловживання матір`ю дітей алкогольними напоями, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, негативне середовище в родині, асоціальний спосіб життя матері. За місцем проживання сім`ї він бував неодноразово та може ствердити, що ОСОБА_1 здійснює неналежний догляд за своїми малолітніми дітьми: в житловій кімнаті будинку було накурено, продукти харчування відсутні, одяг дітей брудний та діти неохайні. Попередньо він опитував сусідів, однак, останні не бажають надавати пояснень, так як взагалі не спілкуються з жінкою. Востаннє він відвідував сім`ю 11 січня 2024 року. ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Раніше старша дочка ОСОБА_4 втікала з дому, а в даний час перебуває в центрі соціально-психологічної реабілітації. Зазначив, що на даний час доцільно позбавити матір батьківських прав.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що з ОСОБА_1 перебуває в шлюбі протягом двох років. На даний час він знаходиться на військовій службі та вдома буває вкрай рідко, тільки в короткотривалій відпустці. В нього відносини з дітьми були нормальними. Він був відсутній вдома, коли відносно старшої дочки ОСОБА_4 було вчинено їхнім знайомим розпусні дії. З приводу цього дружина зверталась до органів поліції. ОСОБА_4 з травня 2023 року перебуває в Міжрегіональному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей в Івано-Франківській області. Йому добре відомо, що дитина не бажає спілкуватись із матір`ю. Вихователі Центру рекомендували, що дитині потрібен час для відновлення. З приводу вчинення дружиною суїцидальних дій пояснити нічого не може, так як в той час вдома не перебував. Вказав, що на даний час в них вдома змінились умови проживання в сторону покращення: він купив всю необхідну побутову техніку, в будинку завжди присутній необхідний набір продуктів харчування. Також він купив дві машини дров, необхідних для обігріву будинку та приготування їжі. Ствердив, що намагається підтримувати зв`язок із дружиною в телефонному режимі. Проте були два випадки, коли при розмові він чув, що ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Його дружина на даний час ніде не працює, чоловік сам матеріально утримує сім`ю.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 систематично ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо своїх малолітніх дітей, належним чином не піклується про них, не забезпечує належного харчування та догляду, не спілкується з дочкою ОСОБА_4 в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, що негативно впливає на фізичний та духовний розвиток дитини, притягувалась до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 184 КУПАП, а саме - невиконання батьками та особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, вчинене повторно протягом року. Внаслідок ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків виникли умови, які несуть загрозу життю та здоров`ю дітей.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В постановах від 17 червня 2021 року у справі №466/9380/17 (провадження №61-2175св20), від 26 січня 2022 року у справі №203/3505/19 (провадження №61-14351св21) Верховний Суд зокрема зазначив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§57, §58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§100).

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

У справі, що переглядається, судами встановлено, що сім`я ОСОБА_5 згідно Рішення виконавчого комітету Кутської селищної ради №22 від 28 квітня 2021 року перебувала під соціальним супроводом у зв`язку з неналежним виконанням матір`ю своїх батьківських обов`язків, а також на обліку сімей, які опинились в складних життєвих обставинах: зловживання матір`ю дітей алкогольними напоями, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, негативне середовище в родині, асоціальний спосіб життя матері (а.с. 8, 21). Наказом №17/01-04 від 02 червня 2023 року малолітніх ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв`язку з самовільним залишенням постійного місця проживання малолітньою дитиною та неналежним виконанням батьківських обов`язків матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 9).

Фахівці соціальних служб неодноразово проводили бесіди з ОСОБА_1 щодо належного виконання батьківських обов`язків, створення необхідних умов для проживання та виховання дітей. Однак такі результату не дали.

Під час профілактичних оглядів кризових сімей в 2023 році встановлено, що умови проживання ОСОБА_1 незадовільні, в будинку холодно, немає запасу дров для опалення, постільна білизна відсутня, запас продуктів харчування мінімальний, в кімнатах стійкий запах паління сигарет, зовнішній вигляд молодшої дитини неохайний, відсутній набір продуктів харчування та свіжоприготовлена їжа. Зі слів матері стало відомо, що старша дочка ОСОБА_4 втекла з дому. Під час відвідування сім`ї мати поводила себе агресивно, на зауваження Комісії не реагувала, своєї протиправної поведінки не визнає (а.с. 30, 31). Також факт неналежного догляду ОСОБА_1 своїх малолітніх дітей підтверджується поясненнями її рідної сестри - ОСОБА_9 , подане до Служби у справах дітей Кутської селищної ради 03.06.2021 року (а.с. 29).

Крім того, ОСОБА_1 притягалася до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП, - невиконання батьками та особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, вчинене повторно протягом року.

А згідно ухвали Івано-Франківського міського суду від 19.07.2023 року малолітня ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 є потерпілою у злочині проти статевої свободи та статевої недоторканості по кримінальному провадженні №1223091190000140 від 29.04.2023 року. При цьому, при дачі свідчень у цій кримінальній справі в якості свідка мати дівчинки ОСОБА_1 зазначила, що претензій до обвинуваченого не має, її стосунки з ним доброзичливі.

08.05.2023 року інспектором ювенальної превенції Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області малолітню ОСОБА_2 було доставлено до Міжрегіонального центру соціально-психологічної реабілітації дітей в Івано-Франківській області за бродяжництво (а.с. 25), в якому вона зараз перебуває.

Позитивних змін у ставленні відповідачки до батьківства, зацікавленості в житті та їх фізичному і духовному розвитку дітей під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції також не встановлено.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бігун В.П. посилається на те, що суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, не взяв до уваги долучену копію Характеристики ОСОБА_3 , видану Старокутським ліцеєм, згідно якої мама приділяє увагу навчанню дитини, а також копію свідоцтва досягнень з Мединського ліцею, де зараз навчається старша дочка ОСОБА_4 .

Однак такі висновків суду не спростовують, не підтверджують факту належного виконання апелянткою своїх батьківських обов`язків та сумлінного ставлення до виховання своїх дітей. А вказане свідоцтво досягнень з Мединського ліцею за 2022-2023 навчальний рік (а.с. 95), в той час як малолітня ОСОБА_2 з травня 2023 року по даний час перебуває в Міжрегіональному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей в Івано-Франківській області.

Доказів на спростування вищевказаних обставин, зокрема, повторного притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання обов`язків щодо виховання дітей, порушення кримінальної справи щодо потерпілої малолітньої ОСОБА_2 2011 року народження у злочині проти статевої свободи та статевої недоторканості, втечі дітей з дому, та того, що мати не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, зловживає алкогольними напоями, веде асоціальний спосіб життя, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу матеріали справи не містять, і на стадії апеляційного розгляду справи таких також не надано.

Частиною 2 ст. 155 СК України зазначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Також колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що долучені до матеріалів справи фотографії на підтвердження умов проживання апелянтки (а.с. 98-107) не спростовують наведених представником позивача доказів та висновків щодо неналежних умов проживання сім`ї, оскільки встановити час та місце виконання таких фотографій неможливо.

Більше того, згідно Акту обстеження сім`ї ОСОБА_1 №6/02-15 від 11 січня 2024 року Комісією встановлено, що умови проживання незадовільні, в будинку не прибрано, одяг, речі та постільна білизна - брудні, місце для сну неповнолітньої ОСОБА_3 непридатне, відсутні запаси їжі, присутній стійкий запах тютюнового диму. ОСОБА_1 курить в присутності дитини (а.с. 51).

Щодо твердження представника апелянтки про те, що судом не було заслухано думки дітей, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Разом з тим, озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї (постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №705/3040/18 (провадження №61-19878св21)).

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ч. 3 ст. 171 СК України).

Крім того, думки малолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 була заслухана у присутності працівників Міжрегіонального центру соціально-психологічної реабілітації дітей в Івано-Франківській області та міститься в інформації Центру №19/01-17 від 22 січня 2024 року, згідно якої з часу перебування ОСОБА_2 у даному закладі (з 08 травня 2023 року) мати ОСОБА_1 відвідала дівчинку двічі: 24 серпня 2024 року та 03 вересня 2023 року. ОСОБА_4 спілкується із матір`ю по телефону та через соціальні мережі, але повертатися до матері не хоче.

А незаслухання думки малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 про позбавлення її матері батьківських прав є виправданим з огляду на її вік.

Посилання сторони апелянта на те, що ОСОБА_1 щиро розкаюється за випадки невиконання нею свої батьківських обов`язків не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними доказами у матеріалах справи, яким суд дав правильну оцінку.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У Постанові від 29 вересня 2021 року у справі №459/3411/18 (провадження №61-10531 св21) Верховний Суд також дійшов висновку, що лише факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще.

Натомість, апелянткою не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 12, 81 ЦПК України на підтвердження того, що вона змінюється в кращу сторону, визнає свої помилки, намагається подолати шкідливі звички, прагне їх усунути та свідомо взяти на себе відповідальність за належне виховання своїх малолітніх дочок.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 дасть змогу вберегти життя та здоров`я дітей, яке в результаті неналежного утримання опинилось під загрозою, влаштувати їх до пріоритетних форм сімейного виховання для можливості розвиватися духовно і морально в прийнятному соціальному середовищі, а матері - змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків та згодом поновити батьківські права.

Статтею 169 СК України передбачено, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміниться поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі №466/5767/18 (провадження №61-21142св21) позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення. Розглядаючи такі справи, суди зобов`язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив та оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, а фактично зводяться до незгоди з таким.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бігун Вікторії Петрівни слід залишити без задоволення, а рішення Косівського районного суду від 29 березня 2024 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бігун Вікторії Петрівни залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду від 29 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 13 червня 2024 року.