Постанова

від 13.06.2024 по справі 725/3864/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2024 року

м. Чернівці

справа № 725/3864/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.

секретар Скулеба А.І.

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

апеляційна скарга ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 червня 2023 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Стоцька Л.А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Посилається на те, що 15 червня 2022 року між ним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав у власність відповідача грошові кошти у сумі 350000 гривень з строком повернення до 15 квітня 2023 року.

Проте, відповідач, в строк, передбачений умовами договору, не повернула суму позики в розмірі 350 000 гривень.

У зв`язку з невиконанням умов договору, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики від 15 червня 2022 року.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 350 000 гривень.

16 червня 2023 року сторонами по справі подано до суду заяву про затвердження мирової угоди у справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівців від 16 червня 2023 року затверджено мирову угоду, укладену 16 червня 2023 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , згідно якої:

1. ОСОБА_2 визнає суму боргу в розмірі 350 000 гривень, яку вона заборгувала ОСОБА_1 на підставі Договору позики від 15 червня 2022 року б/н.

2. ОСОБА_1 відмовляється від суми боргу в розмірі 350 000 гривень, яку заборгувала ОСОБА_2 на підставі Договору позики від 15 червня 2022 року б/н.

3. ОСОБА_2 на виконання умов Договору позики від 15.06.2022 року б/н передає у власність ОСОБА_1 будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 273,4 кв. м., з них житлова площа 103,0 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з позначених у технічному паспорті на будинок садибного типу приміщень, а також будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 298,70 кв. м., з них житлова площа 146,50 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з позначених у технічному паспорті на будинок садибного типу приміщень.

4.Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 273,4 кв. м., з них житлова площа 103,0 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з позначених у технічному паспорті на будинок садибного типу приміщень, а також на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 298,70 кв. м., з них житлова площа 146,50 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з позначених у технічному паспорті на будинок садибного типу приміщень.

5.Усі судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу і судовий збір, покладаються на ту сторону, яка їх понесла та іншою стороною не відшкодовуються.

6.Сторони підтверджують, що умови Мирової угоди відповідають їх волі, дана угода укладена добровільно та без жодного примусу, угода не є фіктивною чи удаваною, а наміри Сторін відповідають змісту зобов`язань, визначених Мировою угодою.

7.Сторони заявляють, що даною Мировою угодою не порушують права будь-яких відомих третіх осіб.

8.Мирова угода підписана у трьох примірниках, підлягає затвердженню Першотравневим районним судом міста Чернівці та набирає чинності з моменту набрання законної сили ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці про затвердження мирової угоди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , просить ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16червня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в затверджені мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт, як особа, яка не брала участі у справі посилається на те, що оскаржуване судове рішення впливає на її права та обов`язки ОСОБА_2 виходячи з наступного.

ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка та розташований на ній житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 .

По сусідству за адресою АДРЕСА_1 , була розташована земельна ділянка, яка належала ОСОБА_2 , і на якій з 2015 року здійснюється самочинне будівництво п`яти житлових будинків всупереч будівельного паспорту, виданого 17 липня 2014 року Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради.

В подальшому ОСОБА_2 здійснено поділ вищевказаної земельної ділянки та здійснено реєстрацію земельних ділянок кадастрові номери 7310136600:33:002:1031 та 7310136600:33:002:1032 за адресами АДРЕСА_1 та 13Б відповідно.

На вказаних земельних ділянках ОСОБА_2 здійснюється самочинне будівництво житлових будинків, які є предметом затвердженої судом першої інстанції мирової угоди.

Посилається на те, що рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2018 року та постановою Верховного Суду від 15 липня 2021 року, у справі №725/5051/17 позов ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном задоволено повністю:

зобов`язано ОСОБА_2 привести об`єкт будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність до будівельного паспорта від 17 липня 2014 року №486/14, який виданий Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради.

зобов`язано ОСОБА_2 привести самочинне будівництво індивідуальних житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , які не передбачені будівельним паспортом, та які мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , у відповідності до ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Вказане рішення суду ОСОБА_2 не виконано, в зв`язку з чим порушуються права ОСОБА_3 , як власниці суміжної земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку.

В зв`язку з невиконанням рішення суду від 29 березня 2018 року ОСОБА_3 була змушена звернутись із позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання здійснити знесення самочинного будівництва.

Зазначає, що ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 30.05.2023 року у справі 725/3971/23 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 , а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 7310136600:33:002:1031 та 7310136600:33:002:1032.

Вказує на те, що внесення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в пункт 3 мирової угоди положення про передачу права власності (за фактичної відсутності такого права) на житлові будинки є діями направленими на ухилення від виконання рішення суду у справі №725/5051/17.

Фактично шляхом включення в мирову угоду пунктів 3,4 щодо права власності на житлові будинки та подальшої реєстрації права власності на підставі оскаржуваної ухвали суду, позивач та відповідач намагаються довести, що будівництво на земельних ділянках не є самочинним і, що виконали будівництво відповідно до будівельних норм та правил.

Посилається на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення

Вказує на те, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , подала до суду відзив на апеляційну скаргу. Просить закрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 червня 2023 року.

Посилається на те, що оскаржувана ухвала не впливає на права ОСОБА_3 , оскільки предметом спору є наявність заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , що стосується прав та обов`язків виключно сторін спору.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

15 червня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики (а.с.9).

Відповідно до пункту 1,2 договору ОСОБА_1 (позикодавець) передав у власність ОСОБА_2 (позичальник) грошові кошти у сумі 350000 гривень з строком повернення до 15 квітня 2023 року.

Згідно з пунктом 4 договору підтвердженням позики позичальником є розписка видана позикодавцю.

Згідно з розпискою від 15 червня 2022 року ОСОБА_2 одержала від ОСОБА_1 у борг грошові кошти у сумі 350000 гривень та зобов`язалась повернути позику в строки, визначені договором від 15 червня 2022 року.

У разі неповернення позики в розмірі 350000 гривень до 15 квітня 2023 року ОСОБА_2 зобов`язалась передати у власність ОСОБА_1 будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 273,4 кв. м., з них житлова площа 103,0 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з позначених у технічному паспорті на будинок садибного типу приміщень, а також будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 298,70 кв. м., з них житлова площа 146,50 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з позначених у технічному паспорті на будинок садибного типу приміщень(а.с.10).

ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок, з належними до нього будівлями та спорудами, та земельна ділянка кадастровий номер 7310136600:33:002:0086, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

18 липня 2023 року ОСОБА_1 зареєстровано право власності: на житловий будинок (закінчений будівництвом об`єкт) та земельну ділянку 7310136600:33:002:1031, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; на житловий будинок (закінчений будівництвом об`єкт) та земельну ділянку 7310136600:33:002:1032, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2018 року та постановою Верховного Суду від 15 липня 2021 року, у справі №725/5051/17 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном задоволено повністю.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 28 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року та постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року, у справі № 725/6305/15-ц, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про захист права власності шляхом знесення самочинного будівництва.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Узвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону.

За змістом статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Закриття провадження у справі у даному випадку є наслідком затвердження судом мирової угоди, процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди та закриття у зв`язку з цим провадження у справі перебувають у нерозривному зв`язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної. Для встановлення обставин щодо правомірності закриття провадження у справі у зв`язку із затвердженням мирової угоди сторін необхідно перевірити дотримання судом при затвердженні мирової угоди вимог статті 207 ЦПК України, зокрема дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є вони невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, відсутністю передумов для закриття провадження у справі з цих підстав.

Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №911/427/19 дійшов висновку, що мирова угода це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та на умовах, погоджених сторонами. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав і обов`язків сторін.

Таким чином, сторонам надано можливість комплексно врегулювати відносини між собою в тому числі не обмежуючись обсягом вимог, що були заявлені у позові.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16 травня 2023 року у справі № 909/1128/20, мирова угода є правочином, з якого виникають або змінюються зобов`язання. У розумінні норм матеріального та процесуального законодавства оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом, має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на нього. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Верховний суд в ухвалі від 30 червня 2021 року у справі №301/395/19 зазначив, що відповідність змісту мирової угоди вимогам матеріального закону передбачає, зокрема, аналіз об`єкта мирової угоди майна, яким за умовами мирової угоди розпоряджаються її суб`єкти. Для того, щоб з`ясувати, що мирова угода не порушує права та законні інтереси інших осіб, суд повинен встановити, що: 1) майно, яке передається за мировою угодою, не вилучено з обігу і не обмежено в обігу; 2) учасники мирової угоди мають право розпоряджатися цим майном, що підтверджується правовстановлюючими документами; 3) майно, яке передається за мировою угодою, не перебуває під арештом і щодо нього відсутній спір з іншими особами.

Суд першої інстанції зазначав про те, що умови мирової угоди не суперечать вимогам закону, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін чи інших осіб, що вона укладена в інтересах обох сторін.

Водночас суд першої інстанції не дослідив чи впливають умови мирової угоди на права та інтереси третіх осіб. Суд першої інстанції не встановив належним чином обставин, пов`язаних зі змістом та спрямованістю мирової угоди, не дослідивши відповідних доказів.

Зі змісту мирової угоди, поданої сторонами до суду, встановлено, що ця угода укладалась сторонами справи з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок, які стосуються прав і обов`язків сторін, однак її умови суперечать закону.

Зокрема, сторони домовились, що ОСОБА_2 визнає борг за договором позики в розмірі 350000 гривень, укладеним 15червня 2022року б/н між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що є предметом позову в цій справі.

З метою врегулювання спору в цій справі ОСОБА_2 на виконання умов договору позики від 15 червня 2022 року б/н передає у власність ОСОБА_1 будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 273,4 кв. м., з них житлова площа 103,0 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з позначених у технічному паспорті на будинок садибного типу приміщень, а також будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 298,70 кв. м., з них житлова площа 146,50 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з позначених у технічному паспорті на будинок садибного типу приміщень.

Сторони за даною мировою угодою домовились, що передача у власність ОСОБА_1 зазначеного нерухомого майна має наслідком відмову від суми боргу в розмірі 350 000 гривень, яку заборгувала ОСОБА_2 за договором позики від 15 червня 2022року б/н.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять правовстановлюючих документів про право власності ОСОБА_2 на зазначені у мировій угоді житлові будинки, що перешкоджало встановленню того, чи дійсно ОСОБА_2 має право розпоряджатися вказаним майном і чи не будуть порушені у результаті передачі зазначеного майна права третіх осіб.

Згідно з частиною 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

В матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи про право власності ОСОБА_2 на житлові будинки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , а апелянтом підтверджено, що вказані будинки до експлуатації у встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядку не приймалися.

За змістом частини 1 статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Отже, виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.

Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України.

Наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

У розумінні частини 1 статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акту приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акту приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2018 року та постановою Верховного Суду від 15 липня 2021 року, у справі №725/5051/17 позов ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном задоволено повністю.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 28 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року та постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року, у справі № 725/6305/15-ц, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про захист права власності шляхом знесення самочинного будівництва.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що на належній ОСОБА_2 земельній ділянці будується група житлових будинків. Незавершене будівництво по АДРЕСА_1 є самочинним, не відповідає численним вимогам ДБН щодо дотримання необхідної відстані до межі суміжного будинковолодіння ОСОБА_3 , чим порушуються її права.

Зокрема, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №439 від 19 травня 2018 року, будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 проведене з відхиленням від проектних рішень.

Згідно проекту відстань від капітальної стіни будинку до межі з будинковолодінням АДРЕСА_2 має становити 4 м, відступ від червоної лінії забудови має складати 3 м. Фактично відстань від капітальної стіни будинку до межі з будинковолодінням АДРЕСА_2 складає 0,6 м0,75 м. Відступ від червоної лінії забудови відсутній. На земельній ділянці по АДРЕСА_1 ведеться будівництво ще чотирьох будинків, які не передбачені проектом. Конструкції покрівель двох будинків в горизонтальній площині розташовані на рівні межі з сусіднім будинковолодінням.

При обстеженні виявлено, що відстань від будинку на території ділянки № НОМЕР_1 (з віконними прорізами), що розташований навпроти будинку № НОМЕР_2 (з віконними прорізами) становить 2,5 м, тоді як згідно ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (додаток 3.1 «Протипожежні вимоги») відстані між будинками мають бути: між будинками III ступенів вогнестійкості - 8 м; між будинками І, II та III ступенів вогнестійкості - 8 м; між будинками І, II та І, II ступенів вогнестійкості - 6 м.

Встановлено, що будівництво, яке здійснюється по АДРЕСА_1 порушує права ОСОБА_3 , як суміжного власника земельної ділянки по АДРЕСА_2 , наступним чином:

розташування будівель будинковолодіння АДРЕСА_1 на відстані 0,6 м -0,75 м від межі з дахом в бік будинковолодіння №15 сприяє стіканню атмосферних опадів з покрівлі на територію ділянки будинковолодіння АДРЕСА_2 . В холодні пори року стається падіння снігу з даху на територію ділянки будинковолодіння АДРЕСА_2 ;

щільність забудови на ділянці № НОМЕР_1 сприяє затіненню ділянки № НОМЕР_2 та з врахуванням стікання дощових опадів на земельну ділянку № НОМЕР_2 сприяє зволоженості земельної ділянки та , погіршує умови господарювання на власній земельній ділянці;

наявність віконних прорізів в будинках, що виходять у бік суміжної ділянки № НОМЕР_2 порушує приватний характер життєдіяльності мешканців будинковолодіння по АДРЕСА_2 .

У зв`язку з вищевикладеним, у справі яка розглядається умови мирової угоди прямо суперечать рішенню суду, яке перебувало на примусовому виконанні, і зокрема, умови мирової угоди передбачають визнання права власності на самочинне будівництво, тоді як рішенням суду встановлено незаконність здійснення такого будівництва.

Оскільки, житлові будинки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 до експлуатації не приймалися, право власності на них у порядку статті 376 ЦК України не визнавалось, то він не міг бути предметом мирової угоди між позивачем та відповідачем.

Мировою угодою, яка затверджена оскаржуваною ухвалою суду, без дотримання порядку, що визначений статтею 376 ЦК України, фактично легалізовано об`єкт самочинного будівництва з визнанням права власності на нього. Зазначене впливає на права та законні інтереси апелянта.

Суд не вправі корегувати умови мирової угоди або вносити пропозиції щодо неї.

Відповідно до частини п`ятої статті 207 ЦПК України, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України). Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України). Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина 1 статті 352 ЦК України).

З урахуванням фактичних обставин справи, зокрема того, що самочинним будівництвом, яке здійснюється по АДРЕСА_4 порушуються права ОСОБА_3 , як суміжного власника земельної ділянки по АДРЕСА_2 ухвала суду першої інстанції, якою затверджено мирову угоду, і я стала підставою для реєстрації за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, відповідна ухвала є такою, що порушує законне право ОСОБА_3 на безперешкодне володіння, належним їй майном.

Відповідно до частини 1 статті 379 Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4)порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням наведених положень статті 379 ЦПК України помилковою є вимога апелянта щодо відмови в затвердженні мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, ухвала суду першої інстанції постановлена за неправильного застосування норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а тому її слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом ухвали, яка оскаржується, здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, наведеному у постанові від 18 травня 2020 року у справі №530/1731/16-ц.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 червня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 13 червня 2024 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді: Мирослава КУЛЯНДА

Наталія ПОЛОВІНКІНА