Рішення

від 23.05.2024 по справі 757/61538/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/61538/21-ц

пр. 2-2401/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі Ємець Д.О.,

за участю:

представника позивача - Коткової О.А. ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Трофімова Б.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, -

В С Т А Н О В И В :

17.11.2021 до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_4 , в якій останній просить суд:

1. Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на повагу до честі, гідності та на недоторканість ділової репутації інформацію, а саме:

«ІНФОРМАЦІЯ_3.»

поширену ОСОБА_5 на прес-конференції "ІНФОРМАЦІЯ_4", відеозапис якої збережений та оприлюднений на YouTube-каналі «Інформаційне агентство Українські Новини», який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство "Українські новини", за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 .

2. Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на повагу до честі, гідності та на недоторканість ділової репутації інформацію, а саме:

«ІНФОРМАЦІЯ_6»

поширену ОСОБА_6 на прес-конференції "ІНФОРМАЦІЯ_4", відеозапис якої збережений та оприлюднений на YouTube-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство "Українські новини", за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 .

3. Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на повагу до честі, гідності та на недоторканість ділової репутації інформацію, а саме:

«ІНФОРМАЦІЯ_7.»;

«ІНФОРМАЦІЯ_8 …»;

«…ІНФОРМАЦІЯ_9»

«…гІНФОРМАЦІЯ_10».

«ІНФОРМАЦІЯ_11»

поширену ОСОБА_7 на прес-конференції "ІНФОРМАЦІЯ_4", відеозапис якої збережений та оприлюднений на YouTube-каналі «Інформаційне агентство Українські Новини», який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство "Українські новини", за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 .

4. Зобов`язати ОСОБА_5 протягом десяти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме: шляхом проведення прес-конференції в прес-центрі Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські Новини» на якій зачитати без будь-яких скорочень резолютивну частину рішення суду у цій справі.

5. Зобов`язати ОСОБА_6 протягом десяти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме: шляхом проведення прес-конференції в прес-центрі Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські Новини» на якій зачитати без будь-яких скорочень резолютивну частину рішення суду у цій справі.

6. Зобов`язати ОСОБА_7 протягом десяти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме: шляхом проведення прес-конференції в прес-центрі Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські Новини» на якій зачитати без будь-яких скорочень резолютивну частину рішення суду у цій справі.

7. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські Новини» (01601, місто Київ, вулиця Еспланадна, будинок 20; ідентифікаційний код юридичної особи 25389186) протягом десяти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме: шляхом проведення прес-конференції в прес-центрі Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські Новини» за участю ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та публікації на YouTube-каналі «Інформаційне агентство Українські Новини», що знаходиться за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_12, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство "Українські новини", відеозапису з цієї прес-конференції, на якій зачитано резолютивну частину рішення суду у цій справі.

8. Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські Новини» (01601, місто Київ, вулиця Еспланадна, будинок 20, ідентифікаційний код юридичної особи 25389186) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати.

Мотивуючи свої вимоги позивач зазначає, що 19.10.2021 р. ОСОБА_5 (надалі також - Відповідач 1), ОСОБА_6 (надалі також - Відповідач 2) та ОСОБА_7 (надалі також - Відповідач 3) провели прес-конференцію "ІНФОРМАЦІЯ_4" (надалі також - Прес-конференція), на якій була оприлюднена негативна недостовірна інформація про ОСОБА_4 (надалі також - Позивач), яка завдає шкоди особистим немайновим правам позивача.

Вказаний захід був проведений на платформі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини» (надалі також - Відповідач 4) та відеозапис якого було оприлюднено на YouTube-каналі «Інформаційне агентство Українські Новини» (канал за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_12 ), який належить Відповідачу 4 (відео за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 ) (надалі також - Відеозапис). На момент підготовки позовної заяви, вказаний відеозапис переглянуто 1 422 разів.

Вказане в сукупності послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом з метою захисту прав та інтересів.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 24.01.2022 відкрито провадження у справі та визначено її розглядати за правилами загального позовного провадження.

05.07.2022 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини», в якому представник визнав позовні вимоги, судові витрати просив покласти на відповідачів 1,2,3, звільнивши відповідача 4 від сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Розгляд справи провести за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини».

28.12.2022 до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_6 - адвоката Трофімова Б.В., в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

28.12.2022 до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката Трофімова Б.В., в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

20.07.2023 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Представник позивача - адвокат Коткова О.А. подала до суду заяву про дослідження доказів без фіксації технічними засобами, позовні вимоги просила задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні. Також, представник подав до суду заяву про дослідження доказів без фіксації технічними засобами, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, заслухавши позицію представників сторін, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує наявність у національному праві засобу правового захисту для забезпечення прав і свобод, викладених у Конвенції. Рекомендація Rec (2004)61259.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір.

Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 297 ЦК України зазначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у п. 4 своєї постанови від 27 лютого 2009 року № 1, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ за № 1від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Способи судового захисту гідності та честі передбачені ст. ст.16, 277 Цивільного кодексу України.

Судовим розглядом встановлено, що 19.10.2021 р. ОСОБА_5 (надалі також - Відповідач 1), ОСОБА_6 (надалі також - Відповідач 2) та ОСОБА_7 (надалі також - Відповідач 3) провели прес-конференцію "ІНФОРМАЦІЯ_4" (надалі також - Прес-конференція), на якій була оприлюднена негативна інформація про ОСОБА_4 (надалі також - Позивач), яка є предметом даного судового розгляду та яку позивач просить спростувати.

Вказаний захід був проведений на платформі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини» (надалі також - Відповідач 4) та відеозапис якого було оприлюднено на YouTube-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (канал за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_12 ), який належить Відповідачу 4 (відео за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 ) (надалі також - Відеозапис). На момент підготовки позовної заяви, вказаний відеозапис переглянуто 1 422 разів.

На вказаній Прес-конференції ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 було висловлено наступну інформацію, яка є предметом даного судового розгляду та яку позивач просить спростувати, а саме :

Відповідачем 1:

3:55 - 5:30 хвилини Відеозапису:

«ІНФОРМАЦІЯ_13.»

Відповідачем 2:

23:25 - 24:15 хвилини Відеозапису:

«ІНФОРМАЦІЯ_6»

Відповідачем 3:

15:00 - 15:55 хвилини Відеозапису:

«ІНФОРМАЦІЯ_14.»

26:03 - 27:30 хвилини Відеозапису:

«ІНФОРМАЦІЯ_15…»

29:45 - 30:35 хвилини Відеозапису:

«…ІНФОРМАЦІЯ_9»

32:14 - 33:06 хвилини Відеозапису:

«…ІНФОРМАЦІЯ_16».

33:24 - 34:06 хвилини Відеозапису:

«…ІНФОРМАЦІЯ_17»

Так, на час розміщення оспорюваної інформації ОСОБА_4 був Депутатом Київської міської ради та одночасно заступником голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень.

Під час судового розгляду встановлено, що існує досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021100010001107 від 01 листопада 2021 року, яке здійснюється першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань. Згідно витягу з ЄРДР ОСОБА_8 підозрюється у вимаганні неправомірної вигоди за не створення штучних перешкод у фінансово - господарській діяльності суб`єкта господарювання. Кримінально - правова кваліфікація ч.3 ст.368 КК України.

27 липня 2022 року на сайті Офісу Генерального прокурора висвітлено новину: «ІНФОРМАЦІЯ_18».

Також, 27 липня 2022 року на сайті Державного бюро розслідувань висвітлено новину: «ІНФОРМАЦІЯ_19».

Статтею 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Водночас Конституція України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст.34).

Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про інформацію», під інформацією розуміються документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При розгляді справ про захист гідності та честі суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до частини другої статті 272 ЦК України фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав, а згідно із частиною третьою статті 273 цього Кодексу діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.

Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Презумпція невинуватості, закріплена у частині другій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), є одним із елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у частині першій цієї статті.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року зазначено, що частина друга статті 6 Конвенції не дозволяє посадовим особам оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом. Посадові особи повинні повідомляти громадськість про кримінальні розслідування шляхом, наприклад, інформування про підозри, затримання та зізнання, якщо вони роблять це обережно. Має значення обране ними формулювання (рішення у справі «Турьєв проти Росії» від 11 жовтня 2016 року, п. 19).

Як наголошує Європейський суд з прав людини, вагоме розрізнення має проводитись між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (рішення у справах «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року; «Нештяк проти Словаччини» від 27 лютого 2007 року).

Основні принципи інформаційних відносин: гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність інформації та свобода її обміну, достовірність і повнота інформації, свобода вираження поглядів і переконань, правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, передбачені ст. 2 Закону України «Про інформацію».

Відповідно до ст. 5 цього Закону кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

У ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (Bohmer v. Germany. 54, 56, Nestak v. Slovakia, 88-89). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (Ismoilov and Others v. Russia, № 2947/06 від 24 квітня 2008 року).

За встановлених у цій справі обставин відсутні підстави для висновку, що поширена 19 жовтня 2021 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на прес-конференції інформація є чіткою заявою про вчинення злочину, а не повідомленням про те, що вони когось лише підозрюють у вчиненні злочину.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Зазначене вказує на дифамаційний склад цивільного правопорушення, який мають довести/спростувати сторони у справі (принцип змагальності сторін).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно з ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які не можна перевірити щодо їх відповідності, дійсності, на відміну від перевірки істинності фактів, і спростувати.

Не має характеру оціночних суджень інформація, яка стосується конкретних подій, конкретної особи та подається як установлений факт.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

Згідно зі ст.277 ЦК України, та виходячи з процесуального обов`язку кожної із сторін довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту поширення відповідачем недостовірної інформації, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 761/39429/14-ц (провадження № 61-9146св18).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Також, у відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звернувшись з даним позовом, ОСОБА_4 просив визнати недостовірною інформацію, поширену відповідачами на ресурсі ТОВ Інформаційне агентство «Українські новини» 19 жовтня 2021 року під час прес-конференції «ІНФОРМАЦІЯ_20».

Верховний Суд у своїх постановах від 5.03.2018 року у справі № 570/5449/16-ц та від 27.11.2018 року у справі № 911/3090/17 зазначив, що обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Отже, саме на позивача покладався обов`язок довести обставини недостовірності інформації та надати про це відповідні докази суду (див. постанова Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 761/38583/19, провадження № 61-13116св20).

Так, для позивача діє загальний тягар доведення позову: 1) факту поширення недостовірної інформації та 2) недостовірність цієї інформації (див. постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 758/13555/21, провадження № 61-1625св23).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_4 вказував, що поширена відповідачами інформація 19 жовтня 2021 року на прес-конференції «ІНФОРМАЦІЯ_20» містить негативну та недостовірну інформація саме про позивача ОСОБА_4 і така інформація завдає шкоди його особистим немайновим правам.

Європейський суд з прав людини приймає рішення (справи «Лінгес проти Австрії», «Яновський проти Польщі», «Тома проти Люксембургу» тощо), обґрунтовуючи позицію наявністю більшого суспільного інтересу до політиків, високопосадовців тощо.

Відтак, публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

У разі, якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції N 1165 (1998 р.) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.

У резолюції 1165 Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя 1998 року публічні фігури визначаються як особи, які обіймають державні посади та/або користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті. Статус публічності зобов`язує таку особу бути відкритим для кожного громадянина країни, позаяк у сферу політичних прав входить одержання людиною інформації про стан суспільства, факти із життя публічних осіб і участь у прийнятті рішень.

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

При цьому, виходячи з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі N 369/1052/16-ц, у випадку, коли позивач є політичним діячем, а тому

межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, суди мають здійснювати у своєму рішенні аналіз співставлення поширеної інформації з тим, чи являється вона саме критикою з приводу того, як позивач виконував або виконує свої функції як політичний діяч, чи вона стосується фактів з особистого життя позивача, не пов`язаних з політичною діяльністю.

Разом з тим, як встановлено судом вище, позивач, на час розміщення оспорюваної інформації, працював на посаді начальника Комунальної служби перевезень виконавчого органу Київської міської ради, а відповідні висловлювання здійсненні відповідачами стосувались саме оцінки факту проблем та перспектив розвитку транспортної галузі міста Києва та, що як наслідок свідчить, що поширена ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 інформація містить інформацію про конкретні життєві обставини і зміст та характер цієї інформації свідчить про наявність фактів, що відображають об`єктивну істину.

Вказані обставини свідчать, що позивачем не надано доказів недостовірності поширеної інформації.

Досліджуючи безпосередній зміст поширеної 19 жовтня 2021 року відповідачами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на прес-конференції інформації, суд приходить до висновку, що із поширеної інформації неможливо чітко, безсумнівно та беззаперечно встановити, що саме безпосередньо ОСОБА_4 є саме тією особою, якої стосується інформація, оскільки ця заява відповідачів є абстрактною, одночасно стосується кількох осіб, без чіткого виокремлення та констатування, які саме протиправні дії вчиняв безпосередньо ОСОБА_4 . Фактично поширена інформація відповідачами та безпосередньо її назва стосується здійсненої ним оцінки дій Київських чиновників, які відповідальні за транспортну сферу.

Водночас без чіткої конкретики доведення поширення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 фактичних тверджень саме стосовно ОСОБА_4 неможливо беззаперечно встановити, що така інформація стосується саме позивача.

При формулюванні оспорюваної позивачем інформації, відповідачами було дотримано необхідний баланс між задоволенням актуального суспільного запиту та повагою до прав позивача.

Судом не встановлено підстав вважати, що оспорювана позивачем інформація є такою, що не відповідає дійсності, порушує немайнові права позивача та потребує спростування.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися зокрема позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях.

Суд враховує, що поширена відповідачами та оспорювана позивачем інформація не суперечить, закріпленому в статті 62 Конституції України та частині другій статті 6 Конвенції, принципу презумпції невинуватості, не містить тверджень про винність позивача у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення.

Ці обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, оскільки позивачем не доведено наявність у нього порушеного права з боку відповідачів, а доказування та, відповідно, рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю позовних вимог, оскільки позивачем не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів на їх підтвердження.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.ст.77-81, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Позивач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1

Відповідач-1: ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків, номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреса електронної пошти невідомі.

Відповідач-2: ОСОБА_6 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків, номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреса електронної пошти невідомі

Відповідач-3: ОСОБА_7 , АДРЕСА_4 , телефон: НОМЕР_2 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків, інші номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреса електронної пошти невідомі.

Відповідач-4: Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агенство "Українські новини", 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 20, ідентифікаційний код юридичної особи: 25389186, телефон: 0444943160, адреса електронної пошти: office@ukranews.com.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 03 червня 2024 року.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА