Рішення

від 12.06.2024 по справі 307/5920/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6203/24-Вих Справа № 307/5920/23

Провадження № 2/307/1062/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 року м. Тячів

Тячівський районнийсуд Закарпатськоїобласті вскладі головуючогосудді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Брустурянське лісомисливське господарство» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Закарпатська обласна військова адміністрація про повернення земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Брустурянське лісомисливське господарство» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Закарпатська обласна військова адміністрація про повернення земельної ділянки із чужого незаконного володіння. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області прийняло наказ №1351-сг від 03 липня 2019 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки". Згідно з п.п.1-2 вказаного наказу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу ОСОБА_1 у власність земельну ділянку (кадастровий номер 2124484400:09:001:0029), площею 1,100 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населеного пункту, на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області. На виконання вказаного наказу ОСОБА_1 оформив право власності на земельну ділянку. Водночас, ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» вважало наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №1351-сг та дії щодо оформлення права власності на земельну ділянку такими, що суперечать нормам законодавства, тому ДП «Брустурянське ЛМГ» у жовтні 2019 року звернулося до суду з позовом до головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про передачу у власність земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2020 року у справі № 307/3157/19 позовні вимоги ДП «Брустурянське ЛМГ» задоволено, а саме визнано недійсним та скасовано наказ ГУ Держгеокаластру у Закарпатській області від 03 липня 2019 року № 1351-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» та витребувано земельну ділянку за кадастровим номером 2124484400:09:001:0029, площею 1,1000 га, що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у справі № 307/3157/19 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області задоволено частково, рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2020 року скасовано в частині позовної вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та постановлено у цій частині вимоги постанову про відмову ДП «Брустурянське ЛМГ» у позові, у решті позовних вимог, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Водночас, Закарпатський апеляційний суд у вищевказаній постанові від 02 серпня 2022 року у справі 307/3157/19 зазначив, що Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення.

Верховний Суд у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 307/3155/19 стороною процесу якого є ДП «Брустурянське ЛМГ», яка є аналогічною за правовою природою та предметом спору в цілому, залишив рішення першої інстанції без змін, а саме скасовано наказ №1350-сг від 03 липня 2019 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та зроблено правовий висновок щодо пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2124484400:09:001:0029, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2010 року, знаходиться в кварталі 11 виділу 29 Плайського лісництва державного підприємства "Брустурянське лісомисливське господарство". Відповідно до п.1.1 Статуту ДП "Брустурянське ЛМГ", затвердженого Державним агентством лісових ресурсів України від 04 липня 2018 року №563, підприємство засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України від 06 червня 2003 року №103 «Про реорганізацію Усть-Чорнянського держлісомисливгоспу», є правонаступником Усть-Чорнянського державного лісомисливського господарства та державного підприємства "Буштинське лісове господарство".

Відповідно до пункту 5розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу Українидо одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом. Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність. Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини першоїст. 164 ЗК України). Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням. Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (п.13ст.46 ЛК України). Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (ст. 27 ЛК Українив редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин). Згідно із ч.ч.2, 9ст. 149 ЗК Українивилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 2124484400:09:001:0029 вибула з користування ДП "Брустурянське ЛМГ" в супереч наведеним вище нормам та без погоджень на її вилучення державним підприємством.

В силу положень ст. ст. 19, 55, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України спірна земельна ділянка відносилась до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалась для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України. Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до Закону. Частиною 8 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов?язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, законодавцем визначено, що вилучення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України (на той час). Водночас, Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення або припинення права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2124484400:09:001:0029, площею 1,1000 га. не приймалось. Наразі повноваження на розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення на території Закарпатської області належать до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації (тимчасово Закарпатської ОВА на підставі 4. 5 ст. 122 Земельного кодексу України). Слід зазначити, що спірна земельна ділянка передана з державної у комунальну власність, зокрема, на підставі ст. 117 ЗК України. Зазначене свідчить про вибуття частини спірної земельної ділянки з порушенням вимог Земельного та Лісового кодексів України із державного лісового фонду, які є об?єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Таким чином, зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням Земельного кодексу України та Лісового кодексу України треба розглядати як не пов?язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов?язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісогосподарського призначення. Власник земельної ділянки, обмеженої у цивільному обороті, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Тому, з огляду на незаконність державної реєстрації спірної земельної ділянки, реєстрації речових прав за відповідачем та відсутність підстав для реєстрації таких прав за їх дійсним власником - позивачами (адже земельна ділянка сформована лише частково за рахунок земель лісогосподарького призначення), на підставі ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, належним додатковим способом захисту інтересів держави є також заявлення вимоги про визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.

Враховуючи викладене,просить повернути у державну власність земельну ділянку за кадастровим номером 2124484400:09:001:0029, площею 1,1000 га, що розташована за межами населеного пункту, на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , а саме повернути вказану земельну ділянку у постійне користування державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», скасувати реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2124484400:09:001:0029, площею 1,1 га в державному земельному кадастрі, скасувати реєстрацію речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 2124484400:09:001:0029, площею 1,1 га в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

19 грудня 2023 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків вказаних згідно ухвали суду.

28 грудня 2023 року, на виконання вказаної ухвали суду, представником позивача усунуто недоліки позовної заяви.

03 січня 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області прийнято до розгляду та відкрито провадження за позовом, призначено справу до підготовчого судового засідання, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

18 квітня 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засіданні представник позивача не з`явився, згідно поданого клопотання просив розгляд справи провести у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заява про розгляд справи без його участі до суду не надходила.

Представник третьої особи, повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заява про розгляд справи без його участі до суду не надходила.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2020 року у справі № 307/3157/19 позовні вимоги ДП «Брустурянське ЛМГ» задоволено, а саме визнано недійсним та скасовано наказ ГУ Держгеокаластру у Закарпатській області від 03 липня 2019 року № 1351-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» та витребувано земельну ділянку за кадастровим номером 2124484400:09:001:0029, площею 1,1000 га, що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у справі № 307/3157/19 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області задоволено частково, рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2020 року скасовано в частині позовної вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та постановлено у цій частині вимоги постанову про відмову ДП «Брустурянське ЛМГ» у позові, у решті позовних вимог, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В постанові Закарпатського апеляційного суду зазначено, що у даній категорії справ задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб не шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність територіальної громади на підставі статей387,388 ЦК України, а на підставі статті 391 цього Кодексу та частини другоїстатті 152 ЗК Українишляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.

Згідно наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №319 від 17 січня 2023 року закріплено за філією « Брустурянське лісомисливське господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства « Ліси України » ( код ЄДРПОУ 44980537) майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 17.01.2023 №149 «Про затвердження передавального акту Державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» (а.с.13).

Згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України №872 від 28 жовтня 2022 року припинено Державне підприємство «Брустурянське лісомисливське господарство», код згідно з ЄДРПОУ 32464172, шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код згідно з ЄДРПОУ 44768034. Утворено Комісію з припинення Державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» та затверджено її склад (а.с.14).

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Так,статтею 14Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другоїстатті 1 ЛК Україниліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина другастатті 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням земельне законодавство передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першоїстатті 19 ЗК України).

Згідно зістаттею 55 ЗК Українидо земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Відповідно достатті 56 ЗК Україниземлі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ч.1ст.17 ЛК України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до пункту 5розділу VIII«Прикінцевіположення» ЛКУкраїни до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, єпланово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР від 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Тому, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду:від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц (провадження № 14-564цс19), постановах Верховного Суду: від 15 січня 2019 року у справі № 907/459/17, від 19 червня 2019 року у справі № 911/604/18, від 21 квітня 2021 у справі № 707/2196/15-ц, від 04 серпня 2021 року у справі № 925/889/19. Ця судова практика є незмінною.

Як встановлено рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2020 року у справі № 307/3157/19, земельна ділянказ кадастровим номером 2124484400:09:001:0029, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2010 року, знаходиться в кварталі 11 виділу 29 Плайського лісництва ДП «Брустурянське ЛМГ», за межами населеного пункту, на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, тобтоперебуває в постійному користуванні вказаного державного підприємства.

В свою чергу даним рішенням визнано недійсним та скасовано наказ ГУ Держгеокаластру у Закарпатській області від 03 липня 2019 року № 1351-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки», згідно якого було передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2124484400:09:001:0029, що розташована за межами населеного пункту, на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісового фонду, тобто виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, визначених нормамистатті 56 Земельного кодексу України, є неможливим.

Частиною другоюстатті 90 ЗК Українипередбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно достатті 152 ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Отже, зайняття спірної земельної ділянки з порушенням нормЗК Українитреба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 16 лютого 2022 року у справі №363/669/17 (провадження №61-9067св21); від 12 травня 2022 року у справі №372/4154/18 (провадження №61-666св21), які прийняті у зв`язку з обов`язковим врахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, а також правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20 (провадження №12-20гс21).

Беручи доуваги вищенаведенета те,що земельнаділянка зкадастровим номером2124484400:09:001:0029,розташована вкварталі 11виділу 29Плайського лісництваДП «БрустурянськеЛМГ» натериторії Лопухівськоїсільської радиТячівського районуЗакарпатської областіта перебуваєу постійномукористуванні ДСГП «Ліси України», є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав, передбаченихстаттею 391 ЦК Українидля задоволення позовних вимог про повернення у державну власність земельної ділянки за кадастровим номером 2124484400:09:001:0029, площею 1,1000 га, що розташована за межами населеного пункту, на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , а саме повернути вказану земельну ділянку у постійне користування ДСГП «Ліси України».

Щодо вирішення позовних вимог про скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державної реєстрації права на спірну земельну ділянку та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації вищевказаної земельної ділянки слід зазначає наступне.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про повернення з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення.

Відтак, пред`явлення вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що не є необхідним для вирішення питання про повернення спірної земельної ділянки на користь держави скасування у Державному земельному кадастір державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2124484400:09:001:0029 та скасування речових прав на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Крім того, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Повернути у державну власність земельну ділянку з кадастровим номером 2124484400:09:001:0029, площею 1,1 га, що розташована за межами населеного пункту, на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , а саме повернути вказану земельну ділянку у постійне користування Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України».

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 2684 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9 А, код ЄДРПОУ 44768034 в особі філії «Брустурянське лісомисливське господарство», адреса місцезнаходження: 90522, с. Лопухів, вул. Партизанська, 1, Тячівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ ВП:44980537

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Закарпатська обласна військова адміністрація, адреса місцезнаходження: 88008, м. Ужгород, площа Народна, 4, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 00022496.

Суддя М.Д.Стецюк