Ухвала

від 12.06.2024 по справі 320/24933/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

12 червня 2024 року м. Київ № 320/24933/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву Управління соціального захисту населення та праці Березанської міської ради до Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особа: приватний нотаріус Лялик Оксана Василівна, Березанська міська рада Броварського району Київської області, про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Управління соціального захисту населення та праці Березанської міської ради (адреса Україна, 07541, Київська обл., Броварський р-н, місто Березань, вул.Набережна, будинок 4, ЄДРПОУ 42016510) з позовом до Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Київський Шлях, буд.19а, 07501, ЄДРПОУ 34976875), треті особи: приватний нотаріус Лялик Оксана Василівна, Березанська міська рада Броварського району Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у скасуванні арешту з нерухомого майна;

- зобов`язати Баришівський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна управління соціального захисту населення Березанської міської ради, ЄДРПОУ: 22202069 шляхом вилучення відповідного запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Обґрунтовуючи позов зазначив, що відповідач протиправно відмовляє у скасуванні арешту майна позивача у виконавчому провадженні.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, встановлено, що спір не відноситься до юрисдикції окружного адміністративного суду, з огляду на таке.

Згідно з п.6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19.03.2007 державним виконавцем Грищенко В.П. відділу державної виконавчої служби у Баришівському районі та м. Березань винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.03.2007 серія АА № 888458. Зокрема накладено арешт на все майно, що належить Управлінню праці та соціального захисту населення Березанської міської ради/код 22202069/м. Березань, вул. Набережна, буд .4. Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить УПСЗН Березанської міської ради, а саме земельну ділянку площею 0,6798 га, що розташована м. Березань, вул. Набережна, буд. 4.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.03.2007 серія АА № 888458 винесена на підставі виконавчого листа, виданого 19.03.2007 року Березанським міським судом.

Суд, оцінивши встановлені обставини, дослідивши надані матеріали, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України зазначає наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.

Водночас, з аналізу вимог ч. 1, 2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо справ стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ.

Зазначена норма кореспондується з ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який був чинний в період з 28.05.1999 по 05.01.2017.

Відповідно до частини першої статті 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку про те, що спір щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного чи приватного виконавця під час виконання судового рішення у цивільній справі, винесеного місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства, належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, і його потрібно розглядати в порядку цивільного судочинства.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 05.03.2021 у справі № 640/19503/19, адміністративне провадження №К/9901/1100/20.

З матеріалів справи вбачається, що Березанським міським судом 19.03.2007 року видано виконавчий лист.

На підставі зазначеного виконавчого листа 19.03.2007 державним виконавцем Грищенко В.П. відділу державної виконавчої служби у Баришівському районі та м. Березань винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.03.2007 серія АА № 888458. Зокрема накладено арешт на все майно, що належить Управлінню праці та соціального захисту населення Березанської міської ради/код 22202069/м. Березань, вул. Набережна, буд .4. Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить УПСЗН Березанської міської ради, а саме земельну ділянку площею 0,6798 га, що розташована м. Березань, вул. Набережна, буд. 4.

З огляду на вказане та враховуючи те, що позивач оскаржує дії державного виконавця Баришівський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо постанови про арешт майна, вчинений на виконання рішення Березанського міського суду Київської області, то такий спір належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, і його належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, у рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Європейський суд з прав людини, у рішенні справи «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., яка гарантує право кожного на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 №336/2177/17.

Дослідженням змісту позову не установлено вимог, які б були підсудні окружному адміністративному суду, що б за правилами частини 3 статті 21 КАС України зумовлювало належність цього спору до підсудності Київського окружного адміністративного суду.

Згідно з частиною 1 статті 318 КАС України прийняття судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25 - 28 цього Кодексу, є підставою для скасування рішення суду і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

За правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 21.07.2019 у справі №855/306/19, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудності.

Наведені обставини свідчать, що Київський окружний адміністративний суд є неповноважним судом для розгляду та вирішення даної справи з огляду на її предметну підсудність.

Оскільки, переметом даного позову є оскарження дій державного виконавця щодо арешту майна у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа, виданого Березанським міським судом Київської області, предметно справа підсудна місцевому загальному суду, а саме: Березанському міському суду Київської області.

При цьому, відповідно до положень ч. 6 статті 170 КАС України, суд роз`яснює позивачу, що даний спір належить до юрисдикції загального місцевого суду та підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав, визначених ст. 170 КАС України, для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Пунктом 3 ч.1 ст.7 Закону України від 27.02.2020 №3674-VI «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки сплата судового збору позивачем за звернення до адміністративного суду підтверджується платіжною інструкцією від 23.05.2024 №247 на суму 3028,00грн, наявні підстави повернути його у вказаному розмірі.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 170-171, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження за позовом Управління соціального захисту населення та праці Березанської міської ради до Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особа: приватний нотаріус Лялик Оксана Василівна, Березанська міська рада Броварського району Київської області, про визнання протиправною та скасування постанови.

2. Повернути Управлінню соціального захисту населення та праці Березанської міської ради (адреса Україна, 07541, Київська обл., Броварський р-н, місто Березань, вул.Набережна, будинок 4, ЄДРПОУ 42016510) сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн, згідно з платіжною інструкцією від 23.05.2024 №247.

3. Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.