Рішення

від 13.06.2024 по справі 640/12201/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2024 року № 640/12201/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арія Комодітіз Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арія Комодітіз Україна», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 6 січня 2022 року №00003530704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку за серпень 2021 року в розмірі 1 542 500 грн., застосовані штрафні санкції - 154 250 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 6 січня 2022 року № 00003510704, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за серпень 2021 року в розмірі 7 535 726 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2022 року № 00043860704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку за вересень 2021 року в розмірі 7 430 066 грн., застосовані штрафні санкції - 1 857 516,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2022 року № 00043890704, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за вересень 2021 року в розмірі 613 619 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/12201/22 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 7 червня 2023, справу розподілено судді Журавлю В.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/12201/22, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02 жовтня 2023 року об 11:30 год.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не погоджується з висновками акту перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані рішення, вважає їх такими, що суперечать законодавству України та не ґрунтуються на фактичних даних.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що висновки акту за наслідками перевірки є обгрунтованими, підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку зі звільненням судді з посади, справа 640/12201/22 передана на розгляд судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 суддею Кочановою П.В. прийнято справу до свого провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.12.2023.

Протокольною ухвалою від 05.12.2023 оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 03.01.2024.

Протокольною ухвалою від 03.01.2024 оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 16.01.2024.

Протокольною ухвалою від 16.01.2024 оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 13.02.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 закрито підготовче провадження та вирішено подальший розгляд справи по суті здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Арія Комодітіз Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2021 року, за результатами якої складений акт № 84593/26-15-07-04-02-43861569 від 12.11.2021.

Також відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Арія Комодітіз Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2021 року», за результатами якої складений акт № 91031/26-15-07-04-02/43861569 від 08.12.2021.

Відповідно до висновків акту перевірки № 84593/26-15-07-04-02-43861569 від 12.11.2021 контролюючим органом встановлено порушення вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200, п. 201.1, ст.201 Кодексу, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за серпень 2021 року у розмірі 1 542 500 гривень; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) за серпень 2021 року на 7 535 726 гривень.

Відповідно до висновків акту перевірки № 91031/26-15-07-04-02/43861569 від 08.12.2021 контролюючим органом встановлено порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п. 200.1. п. 200.4 ст. 200 Кодексу, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за вересень 2021 року у розмірі 7 430 066 гривень; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) за вересень 2021 року на 613 619 гривень.

На підставі акту перевірки № 84593/26-15-07-04-02-43861569 від 12.11.2021 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 6 січня 2022 року №00003530704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку за серпень 2021 року в розмірі 1 542 500 грн., застосовані штрафні санкції - 154 250 грн.; від 6 січня 2022 року № 00003510704, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за серпень 2021 року в розмірі 7 535 726 грн.

На підставі акту перевірки № 91031/26-15-07-04-02/43861569 від 08.12.2021 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 27 січня 2022 року № 00043860704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку за вересень 2021 року в розмірі 7 430 066 грн., застосовані штрафні санкції - 1 857 516 грн. 50 коп.; від 27 січня 2022 року № 00043890704, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за вересень 2021 року в розмірі 613 619 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив в адміністративному порядку, за наслідком чого відповідачем прийнято рішення від 26.06.2022 та від 05.07.2022 про відмову у задоволенні скарги та залишення без змін прийнятих податкових повідомлень-рішень від 06.01.2022 № 00003530704, № 00003510704 та від 27.01.2022 № 00043860704, № 000043890704.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України визначено формулу розрахунку суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН.

Абзацом 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У відповідності до абзаців 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини першої статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, встановлені обов`язкові реквізити для первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Арія Комодітіз Україна» мало взаємовідносини з постачальником ТОВ «Ніко Трейд Ком» (податковий номер 43256825), які, на думку відповідача, мали фіктивний характер з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у наданні суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки послуг по ухиленню від сплати податків, незаконному переведенню безготівкових коштів в готівку, легалізації коштів отриманих злочинних шляхом, минаючи при цьому систему оподаткування, шляхом документального оформлення, безтоварних операцій з купівлі-продажу товарів, робіт та послуг.

Зокрема, відповідачем зазначено, що стосовно взаємовідносин між ТОВ «Арія Комодітіз Україна» та ТОВ ««Ніко Трейд Ком» неможливо встановити походження товару та можливість вирощування цього товару у контрагентів по ланцюгу постачання.

На думку податкового органу, ТОВ «Арія Комодітіз Україна» фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання (купівлі) при складенні первинних документів: договорів поставки, змісту операції - її вид (купівля, транспортування, зберігання, оплата тощо), найменування (номенклатура, асортимент), інші характеристики товару та одиниця виміру, обсягу операції - кількість, ціна та загальна вартість або сума перерахування коштів без урахування ПДВ і сума ПДВ.

У зв`язку із встановленим, відповідач дійшов висновку про завищення заявлених сум до бюджетного відшкодування та відповідно завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у перевіряємому періоді.

Судом установлено, що між ТОВ «Арія Комодітіз Україна» та ТОВ «Ніко Трейд Ком» укладені договори поставки, за якими ТОВ «Ніко Трейд Ком» зобов`язалося поставити до ТОВ «Арія Комодітіз Україна» пшеницю 2, 3, 4-го класу та ячмінь 3-го класу українського походження, врожаю 2021 року, а саме договори поставки: №0002W від 26.07.2021, №0003 В від 28.07.2021, №0008-В від 05.08.2021,№0013-В від 10.08.2021, №0014-В від 11.08.2021, №0019-В від 13.08.2021, №0021-В від 17.08.2021, №0024-В від 27.08.2021, №0025-В від 30.08.2021.

До матеріалів справи долучено копії складених податкових накладних, видаткових накладних, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) на виконання вказаних договорів.

Згідно з долучених товарно-транспортних накладних, квитанцій терміналів підтверджується фізична доставку зерна ТОВ «Ніко Трейд Ком» до терміналів ТОВ МСП «Ніка-Тера» в м. Миколаїв та перевантажувальний комплекс «М.В. Карго» Одеська обл., як це передбачено відповідними договорами поставки.

Розрахунок між сторонами проведено у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується долученими оборотно-сальдовими відомостями та платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Висновки відповідача щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ніко Трейд Ком» в зв`язку з відсутністю факту реального походження по ланцюгу постачання спірного товару у контрагентів другого порядку, зокрема, ПП «ФГ Мрія Холдінг» та ТОВ «Агрофінанс-Груп» є неприйнятними та не підтвердженими, оскільки податковим органом не надано жодних належних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо непідтвердження такого факту.

При вирішені даного спору суд враховує позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №814/788/14, від 30 листопада 2018 року у справі №820/4698/17, від 14 лютого 2018 року у справі №804/15887/14, згідно з якою інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Слід також наголосити, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі №826/16272/13-а, в якій суд зазначив, що: «Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента...».

Також, у постанові від 16 квітня 2019 у справі №804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Висновок Верховного Суду, викладений, зокрема в постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19 категоричний: відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Аналогічна правова позиція висловлена 10 листопада 2020 року Верховним Судом в рамках справи №440/3779/18, касаційне провадження №К/9901/23882/19.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 у справі №803/2094/15, від 20 грудня 2018 року у справі №815/4992/16.

Крім того, не беруться до уваги посилання відповідача на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021100000000711 від 18.11.2021 року відносно позивача з огляду на наступне.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, відповідно до якої вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

При цьому, слід наголосити, що податковим органом зазначено про наявність кримінального провадження, однак жодних вироків до суду не було надано.

З огляду на викладене вище, вбачається, що висновки податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за серпень 2021 року у розмірі 1 542 500 грн., завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) за серпень 2021 року на суму 7 535 726 грн., завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за вересень 2021 року у розмірі 7 430 066 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) за вересень 2021 року на суму 613 619 грн. за наслідками господарських операцій з вказаними вище контрагентом є протиправними, оскільки відповідні витрати безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача, що підтверджується матеріалами справи.

Додатково у контексті наведеного суд звертає увагу на те, що вказані доводи підтверджуються долученим позивачем до справи висновком експерта 21.09.2022 № 01\08-22 за результатами судово-економічної експертизи, здійсненої за зверненням позивача.

Підсумовуючи викладене, на думку суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.01.2022 № 00003530704, № 00003510704 та від 27.01.2022 № 00043860704, № 000043890704.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку про задоволення позову.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 24 810,00 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення № 1066 від 25.07.2022, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арія Комодітіз Україна" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 6 січня 2022 року №00003530704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку за серпень 2021 року в розмірі 1 542 500 грн., застосовані штрафні санкції - 154 250 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 6 січня 2022 року № 00003510704, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за серпень 2021 року в розмірі 7 535 726 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2022 року № 00043860704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку за вересень 2021 року в розмірі 7 430 066 грн., застосовані штрафні санкції - 1 857 516 грн. 50 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2022 року № 00043890704, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за вересень 2021 року в розмірі 613 619 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арія Комодітіз Україна" судовий збір у розмірі 24 810,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 13.06.2024 року

Суддя Кочанова П.В.