Рішення

від 12.06.2024 по справі 380/1355/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 рокусправа № 380/1355/24місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом приватного підприємства «Паливна група «Оператор» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Паливна група «Оператор»» код ЄДРПОУ 37879602, місцезнаходження: 79025, м. Львів, вул. Стрийська, 108/267 (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 81500, Львівська область, м. Городок, вул.Львівська, 659а/2 (далі - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ017461 від 06.12.2023 Державної служби України на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою відповідача № ПШ017461 від 06.12.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу позивача притягнуто до відповідальності відповідно до частини 1 абзацу 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення статей 39 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн. Позивач зазначає, що автомобіль SCANIA G450 з причепом EVERLAST із вантажем пального здійснював міжнародний маршрут з міста Маріямполе (Литва) в село Марківці Івано-Франківської області (Україна), а тому наявність товаро-транспортної накладної не є обов`язковим.

05.02.2024 на адресу суду від представника третьої особи надійшли пояснення щодо позовної заяви, в яких він проти задоволення позову заперечує. Третя особа зазначає, що під час здійснення рейдової перевірки встановлено порушення позивачем статей 39 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки під час здійснення перевірки у водія була відсутня товаро-транспортна накладна, яка є обов`язковим документом у випадку здійснення внутрішнього перевезення.

12.02.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що під час прийняття постанови ним дотримано усіх процесуальних норм, а порушення, встановлені під час рейдової перевірки є достатніми для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача, оскільки у водія була відсутня товаро-транспортна накладна, яка є обов`язковим документом у випадку здійснення внутрішнього перевезення.

16.02.2024 від представника позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи. Зазначена відповідь мотивована тим, що автомобіль здійснив зупинку у м. Городок для митного оформлення, а не для розвантаження, про що свідчать відомості з CMR, проте це не змінює вид перевезення з міжнародного на внутрішнє, а тому наявність товаро-транспортної накладної не є обов`язковим.

16.02.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що автомобіль здійснив зупинку у м.Городок для митного оформлення, а не для розвантаження, про що свідчать відомості з CMR, проте це не змінює вид перевезення з міжнародного на внутрішнє, а тому наявність товаро-транспортної накладної не є обов`язковим.

29.02.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначені заперечення мотивовані тим, що в CMR вказано місце доставки вантажу, а не пункт приймання для розмитнення. Таким чином, після здійснення зупинки в м. Городок міжнародне перевезення завершене, а будь-які подальші перевезення є внутрішніми. Додатково зазначає, що в CMR не міститься жодних відомостей про с. Марківці як пункт розвантаження товару.

29.02.2024 на адресу суду від представника третьої особи надійшли додаткові пояснення на відповідь на пояснення. Зазначені пояснення мотивовані тим, що в CMR вказано місце доставки вантажу, а не пункт приймання для розмитнення. Додатково зазначає, що в CMR не міститься жодних відомостей про с. Марківці як пункт розвантаження товару.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 22.01.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та залучив до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державну служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області.

Ухвалою від 04.03.2024 суддя відмовив у вжитті заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступне.

Основний вид діяльності позивача - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (КВЕД 46.71)

Для забезпечення ефективної економічної діяльності Підприємство здійснює закупівлю пального в Литві та самостійно здійснює транспортування придбаного пального в Україну власними вантажними автомобілями.

13.10.2023 Наказом № 1574/50 директор ПП «Паливна група «Оператор» скерував працівника (водія) Підприємства Андрія Колича у службове відрядження:

- строком з 13.10.2023 по 16.10.2023;

- до Public Company ORLEN Lietuva (Литовська Республіка);

- для транспортування товару з нафтобази AB Klaipedos nafta у місті Маріямполе (Литовська Республіка).

14.10.2023 в місті Маріямполе (Литва) автомобіль було завантажено дизельним пальним.

Транспортування вантажу з міста Маріямполе (AB Klaipedos nafta) відбувалось згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) ORC118265.

14.10.2023 було оформлено:

- сертифікат якості № 168127_5377877;

- експортну декларацію;

- сертифікат походження товару № 505463;

- акцизну декларацію.

15.10.2023 автомобіль SCANIA G450 (державний номер НОМЕР_1 ) з причепом EVERLAST (державний номер НОМЕР_2 ) прибув на митне оформлення на Львівську митницю ДФС України у місто Городок Львівської області.

16.10.2023 автомобіль SCANIA G450 (державний номер НОМЕР_1 ) з причепом EVERLAST (державний номер НОМЕР_2 ) із вантажем пального продовжив свій маршрут з в село Марківці Івано-Франківської області (Україна).

16.10.2023 старший державний інспектор Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті склав Акт №010155 проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В Акті вказано, що інспектором виявлено порушення:

п. 11.1 Наказу МТУ № 363 від 14.10.1997, під час здійснення внутрішніх перевезень небезпечного вантажу у водія транспортного засобу біла відсутня ТТН (на вантаж було надано до перевірки CMR ORC118265).

Водій надав пояснення (що відображено в Акті), що здійснює міжнародне перевезення по CMR від пункту завантаження до пункту розвантаження.

06.12.2023 Відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті виніс постанову № ПШ017461 від 06.12.2023 про застосування до ПП «Паливна група «Оператор» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

У постанові було вказано порушення: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вважаючи постанову № ПШ 017461 від 06.12.2023 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з таких мотивів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

В розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

За змістом пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

Згідно пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Суд встановив, що 16.10.2023 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Укртрансбезпеки на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 16.10.2023 та направлення на рейдову перевірку №000329 від 16.10.2023 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі в на а/д Н-09 «Мукачево-Львів» в с. Вербилівці, Івано-Франківська область.

У ході проведення вказаної перевірки зупинено транспортний засіб марки SCANIA G450 (державний номер НОМЕР_1 ) з причепом EVERLAST (державний номер НОМЕР_2 ), водій: ОСОБА_1 .

За результатами перевірки, зокрема, складено: акт № 010155 від 16.10.2023 проведення перевірки додержання вимог і законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким встановлено, що водій здійснював внутрішні вантажні перевезення без товарно-транспортної накладної на товар.

Згідно із пунктом 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Щодо порушень, встановлених актом перевірки № 010155 від 16.10.2023 суд вважає за необхідне зазначити, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статей 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" стала обставина щодо відсутності на час проведення товаро-транспортної накладної. Вказаний акт також містить підпис про ознайомлення із вказаним актом водія та пояснення про причини порушень: здійснював міжнародне перевезення на підставі CMR ORC118265.

Відповідно до положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до частини третьої статі 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати:

- дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;

- дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

- сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

- документи на вантаж.

Відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 № 57-V) - при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях застосовується вантажна накладна CMR.

Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вантажна накладна містить такі дані:

a) дата і місце складання вантажної накладної;

b) ім`я та адреса відправника;

c) ім`я та адреса перевізника;

d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки;

e) ім`я та адреса одержувача;

f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення;

g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць;

h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу;

i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу);

j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей;

к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 14 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів право розпорядження вантажем здійснюється за таких умов:

a) відправник чи, у випадку, зазначеному в пункті 3 згаданої статті, одержувач, який бажає здійснити це право, представляє перший примірник вантажної накладної, яка містить нові інструкції перевізнику, а також звільняє перевізника від відповідальності за будь-які витрати, шкоду і збитки, викликані виконанням таких інструкцій;

b) виконання таких інструкцій є можливим у той момент, коли їх одержує особа, яка повинна їх виконати; воно не порушує нормальний хід роботи підприємства перевізника і не впливає на відправників чи одержувачів інших вантажів;

c) такі інструкції не призводять до розбивки вантажу.

Визначені Законом функції Укртрансбезпеки щодо контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на території України та здійсненням внутрішніх перевезень не є тотожними, а також мають певні особливості та відмінності.

Здійснення під час проведення рейдової перевірки (1) наявності визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (тобто документів, необхідних для здійснення внутрішніх пасажирських та вантажних перевезень) та (2) додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України "Про автомобільний транспорт" (правил здійснення міжнародних перевезень пасажирів і вантажів) пунктом 15 Порядку № 1567 визначено як окремі (різні) об`єкти державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Стаття 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", котра регламентує застосування адміністративно-господарських штрафів до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт, розмежовує відповідальність (встановлює різні склади правопорушень) за відсутність документів, необхідних:

(1) для здійснення внутрішніх перевезень перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 згаданого Закону, - абзац третій частини першої статті 60 (санкція - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

(2) для здійснення міжнародних перевезень - виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 згаданого Закону, - абзац шостий частини першої статті 60 (санкція - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Аналіз положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Суд зазначає, що спірним у справі не є факт відсутності у водія на момент перевірки товаро-транспортної накладної. Спір існує щодо її обов`язковості для здійснення перевезення, оскільки позивач наполягає на тому, що перевезення було міжнародним, а відповідач внутрішнім.

Як вже зазначав суд, водій транспортного засобу надав для перевірки накладну CMR №ORC118265, проте не надав товарно-транспортну накладну на вантаж для внутрішніх перевезень.

Згідно з наданою накладною CMR № ORC118265 пунктом розвантаження вантажу вказано вул. Львівська, 659 А, м. Городок, Львівська область (Україна), а зупинку транспортного засобу здійснено у с. Вербилівці, Івано-Франківська область. Водій підтвердив, що везе вантаж в с. Марківці, Івано-Франківської області.

Суд звертає увагу на те, що у разі зміни в ході перевезення місця доставки згідно з накладною CMR №ORC11826, водія повинен мати письмові інструкції згідно з статею 14 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Проте у спріному випадку водій позивача не мав інструкцій для перебування з небезпечним вантажем в Івано-Франківській області.

Суд зазначає, що в наданій міжнародній товарно-транспортній накладній CMR №ORC118265, в графах 2, 3, 4 містяться наступні дані міжнародного перевезення:

2. Одержувач. Приватне підприємство «Паливна група «Оператор», вул. Стрийська 108-267, м. Львів, 79026.

3. Місце розвантаження вантажу, вул. Львівська, 659 А, м. Городок, Україна. 81,500.

4. Місце і дата завантаження вантажу. 14.10.2023 року. Маріямполе, Литва.

Зазначені графи заповнюються відправником при відправленні отримувачу, а тому відображають маршрут, який погодили сторони при укладенні первинного договору.

Проте у графі 23, яку заповнює перевізник вантажу, містяться відомості про позивача, Приватне підприємство «Паливна група «Оператор», як про перевізника вантажу.

Суд зазначає, що перевезення вантажу дійсно здійснювалося водієм позивача і цей факт не оспорюється сторонами.

У графі 24 міститься підпис та печатка отримувача, яким відповідно до відомостей графи є ТОВ "Марсаш".

Таким чином, зміст графи 24 суперечить змісту графи 2, що вказує про те, що товар отримав суб`єкт господарювання, який не був зазначений як отримувач.

Відповідно до пункту першого статті 12 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній.

Згідно з пунктом другим статті 12 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів відправник втрачає це право з того моменту, коли другий примірник накладної переданий одержувачу або коли останній здійснює свої права, передбачені в пункті 1 статті 13; з цього моменту і надалі перевізник керується вказівками одержувача.

Позивач не надав суду жодних доказів на обґрунтування обставини щодо здійснення відправником розпорядження вантажем шляхом зміни місця доставки, а також доказів що відправник втратив зазначене право.

Тобто з аналізу даних накладної CMR № ORC118265 від 14.10.2023 випливає, що місцем доставки вантажу є: 81500, м. Городок, вул. Львівська, 659 А, і в жодному із її пунктів не міститься даних про інше місце розвантаження вантажу, про яке стверджує позивач - село Марківці, Івано-Франківська область.

Також в жодних документах, які позивач оформляв для міжнародного перевезення, а саме: в сертифікаті якості № 168127 5377877, експортній декларації, сертифікаті походження товару № 505463, акцизній декларації, немає даних про інше місце розвантаження вантажу, ніж: 81500, м. Городок, вул. Львівська, 659 А.

Додатково суд зазначає, що у випадку допущення помилки відправником у графі 2 щодо зазначення Приватного підприємства «Паливна група «Оператор» як отримувача, а правильним отримувачем був ТОВ "Марсаш", в отримувача не було жодних даних для отримання вантажу у місці доставки: 81500, м. Городок, вул. Львівська, 659 А.

Зважаючи на викладене, суд висновує, що міжнародна доставка вантажу за накладною CMR № ORC118265 від 14.10.2023 передбачала його перевезення із Маріямполе, Литва, до м. Городок, Україна. Подальше перевезення вантажу територією України є внутрішнім, а тому для здійснення зазначеного перевезення обов`язковою є наявність у перевізника товаро-транспортної накладної.

Таким чином, обов`язкова наявність товаро-транспортної накладної передбачена чинним законодавством у сфері автомобільного транспорту, а за її відсутність настає відповідальність, встановлена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

З врахуванням викладеного, суд погоджується з висновками відповідача, що положення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачають наявність як у перевізника, так і у водія документів, передбачених законодавством, а саме товаро-транспортної накладної.

Абзац 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 згаданого Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, у спірному випадку про товаро-транспортної накладної, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Правила № 363 визначають, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до згаданих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до згаданих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. Проте на момент здійснення рейдової перевірки водій не пред`явив товаро-транспортну накладну.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова, прийнята відповідачем у відповідності до чинного законодавства, а тому є правомірною.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову приватного підприємства «Паливна група «Оператор» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович