Ухвала

від 13.06.2024 по справі 420/13561/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13561/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Крилова Я.А.,

представника позивача Поліщука Д.О. (на підставі витягу з ЄДРПОУ),

представника відповідача Шумського О.І. (на підставі ордеру),

розглянувши у судовому засіданні клопотання ГУДП в Одеській області про поновлення строків звернення до суду у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 01 травня 2024 року надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат», в якому позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» (Код ЄДРПОУ: 36769908), а саме з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих підприємство: по податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники 5 237 333 гривні 98 копійок, на бюджетний рахунок UA378999980333179318000015600, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Одеській області/Таїровська селищна ТГ/11021000.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено перше судове засідання на 23 травня 2024 року об 10 год. 00 хв. у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14, у залі судових засідань №30.

10 червня 2024 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» надійшла заява (вхід. № ЕС/23423/24), у якому останній просить залишити позовну заяву ГУ ДПС у Одеській області про стягнення із ТОВ «АГРОСІНДІКАТ» податкового боргу в розмірі 5 237 333 гривні 98 копійок без розгляду у зв`язку із пропуском строків позовної давності.

Представник позивача відносно задоволення заяви про залишення позову без розгляду заперечував та зазначив, про необхідність надання додаткового часу для обґрунтування позиції позивача.

Перевіряючи обґрунтованість вказаної заяви, дослідивши матеріали справи, судом встановлені підстави для залишення позову без руху, оскільки факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду було виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі та позивачем до позову не було додано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.

Ухвалою суду від 10 червня 2024 року залишено без руху позовну заяву Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» про стягнення податкового боргу. Встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 3 дні з дня отримання копії цієї ухвали.

13 червня 2024 року від ГУ ДПС в Одеській області на виконання вищезазначеної ухвали суду надійшло клопотання про поновлення строків звернення до суду (вхід. № 23274/24).

В обґрунтування зазначеного клопотання ГУДПС в Одеській області посилається на те, що на розгляді Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за №420/13561/24 за позовною заявою Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» про стягнення суми податкового боргу на загальну суму 5 237 333 гривні 98 копійок. Головного управління ДПС в Одеській області зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» в судовому порядку оскаржувало податкове повідомлення-рішення №0000142201 від 04.02.2016 року у справі за №815/662/16. Одеським окружним адміністративним судом була винесена постанова від 31.03.2016 року про відмову у задоволені позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» до Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області. Одеським апеляційним адміністративним судом була постановлена ухвала від 27.10.2016 року, якою апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 року залишено без змін.

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду України було винесена постанова від 21.05.2019 року, якою касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» залишено без задоволення, а постанову Одеським окружним адміністративним судом була прийнята постанова від 31.03.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 року залишено без змін.

Відповідно до підпункту 102.3.5 пункту 102.3 статті 102 Податкового кодексу України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого здійснюється адміністративне або судове оскарження платником податків рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання. Зазначена норма набрало законної сили 16.01.2020 року. Якщо норма набрала законної сили пізніше виявлених обставин, то відповідна норма може застосовуватися, якщо вона поліпшує стан відповідача. В справі 815/'662/16 дана норма поліпшує позицію Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області.

Таким чином відповідач, вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000142201 від 04.02.2016 року стало узгодженим після винесення постанови Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду України було винесена постанова від 21.05.2019 року.

Оцінюючи доводи та пояснення позивача, наведені у позові та заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Предметом позову є стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» заборгованості по податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники у розмірі 5 237 333 гривні 98 копійок.

В позовній заяві зазначено, що станом на 25.03.2024 року, відповідно до розрахунку заборгованості, довідки-розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника, податкова заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» перед бюджетом по податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники становить 5 237 333 гривні 98 копійок, а саме: заборгованість по податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники виникла в результаті нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми «Р») №0000142201 від 04.02.2016 року на загальну суму 5 305 576 гривень 00 копійок (основний платіж та штрафна санкція).

Як зазначив представник відповідача, з 28 листопада 2023 року в електронному кабінеті платника податків відповідача відображається податковий борг в розмірі 5 237 333,98 грн. (п`ять мільйонів двісті тридцять сім тисяч триста тридцять три гривні 98 коп.).

В графі «Назва операції» зазначено, що вказаний податковий борг це поновлені в поточному році штрафні санкції за актом № 0000142201 від 04.02.2016 року, що підтверджені рішенням суду від 27.10.2016 року по справі № 815/662/16.

04 лютого 2016 року Іллічівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області прийняте податкове-повідомлення рішення №0000142201 від 04.02.2016 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток відповідача на загальну суму 5 305 576,00 грн. (з яких 4 244 461,00 грн. за основним платежем та 1 061 115,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

В лютому 2016 року відповідач звернувся до суду із позовом до Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання неправомірним та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 року по справі № 815/662/16, відповідачу було відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 року вищезазначену постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 року було залишено без змін.

Отже, суд констатує, що саме із 27 жовтня 2016 року податкове-повідомлення рішення №0000142201 від 04.02.2016 року про збільшення суми грошового зобов`язання на загальну суму 5 305 576,00 грн. стало узгодженим для відповідача, а не як помилково вважає позивач, що зазначене податкове повідомлення-рішення стало узгодженим після винесення постанови Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду України від 21.05.2019 року.

Отже саме ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду вказана як підстава для відображення у відповідача податкового боргу в розмірі 5 237 333,98 грн.

Також ГУ ДПС в Одеській області 23 січня 2024 року було надіслано відповідачу податкову вимогу №0000281-1307-1532 від 23.01.2024р. з вимогою сплатити податковий борг у сумі 5 237 333,98 грн.

В подальшому, 30.04.2024 року ГУ ДПС в Одеській області звернулось із даною позовною заявою до Одеського окружного адміністративного суду про стягнення податкового боргу.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Так, згідно з пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).

Строки давності та їх застосування врегульовано ст.102 ПК України.

Відповідно до п. 102.4. ст. 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Отже, податковий борг став узгоджений.

Податковий борг, який є предметом стягнення у цій справі став узгоджений 27.10.2016 року.

1095 днів, передбачених ст. 102 Податкового кодексу України для здійснення дій щодо стягнення податкового боргу із відповідача, закінчились 12.09.2019 року.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018р. у справі №807/2097/16 суд резюмував, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Отже, з 13.09.2019 року податковий борг відповідача згідно податкового повідомлення-рішення №0000142201 від 04 лютого 2016 року, являється безнадійним, а податкові органи втратили можливість здійснювати дії щодо його примусового стягнення.

Щодо доводів позивача відносно воєнного стану запровадженого в державі у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано

судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною

підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

В Постанові від 08 грудня 2022 року по справі № 990/102/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Так, у Постанові Верховного Суду від 14.02.2024 року по справі №686/22156/23 зазначено, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відносно посилань позивача на вимоги підпункту 102.3.5 пункту 102.3 статті 102 Податкового кодексу України, відповідно до яких, відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого здійснюється адміністративне або судове оскарження платником податків рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, суд зазначає, що зазначена норма набрала законної сили 16.01.2020 року. При цьому, як встановлено судом, податковий борг, який є предметом стягнення у цій справі став узгоджений 27.10.2016 року та 1095 днів, передбачених ст. 102 Податкового кодексу України для здійснення дій щодо стягнення податкового боргу із відповідача, закінчились 12.09.2019 року, а тому дана норма не може бути заснована до спірних правовідносин.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач подав адміністративний позов з пропуском строку звернення до суду та у суду відсутні підстави вважати пропуск позивача строку на звернення до суду таким, що було пропущений з поважних причин.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов`язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.

При цьому, позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Жодних об`єктивних причин пропущення строку на звернення до суду позивачем у заяві про поновлення процесуального строку не наведено.

Натомість сторона позивача просить нівелювати взагалі інститут строку на звернення до суду з позовом, надавши перевагу в такий спосіб позивачу.

Таке правозастосування не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, а є дотриманням принципу «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, в світлі якого і запроваджено обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем суб`єктом владних повноважень права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, вчинених на звернення позивача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частинами 13-15 статті 171 КАС України встановлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст.123, 171, 205, 240, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» про стягнення податкового боргу - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.О. Стефанов