Рішення

від 13.06.2024 по справі 460/3894/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2024 року м. Рівне№460/3894/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд визнати протиправним рішення відповідача 1 від 25.03.2024 № 172750006904 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно достатті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"та зобов`язати відповідача 2 призначити позивачу пенсію за віком відповідно дост. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"з 17.03.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи позивача з 14.06.1985 по 11.06.1987 в ПМК 321, з 11.06.1987 по 08.08.1991 в ПМК-3, перейменованого в подальшому в Гощанське районне кооперативне державне будівельно- монтажне об`єднання «Гоща райагробуд», з 09.12.1993 по 31.12.1999 в Св`ято-Дмитрівському храмі с.Красносілля Гощанського району Рівненської області, згідно з записами в трудовій в книжці серії НОМЕР_1 .

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, однак відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченогост. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Так, відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 14.06.1985 по 11.06.1987, оскільки в трудовій книжці у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок відсутнє повне найменування підприємства, на печатці при звільненні не проглядається назва підприємства, в архівному витязі від 08.11.2023 №646 в наказі про зарахування не повністю зазначено по батькові та відсутня інформація про звільнення та з 11.06.1987 по 08.08.1991, оскільки запис про переведення в інше підприємство не завірений печаткою та не засвідчений підписом, з 09.12.1993 по 31.12.1999, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України. Позивач вважає що таким рішенням суб`єкта владних повноважень протиправно порушені конституційні права та інтереси на соціальний захист в тому числі пенсійне забезпечення.

Ухвалою від 15.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву в якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема зазначив, що відповідно до частини 1 статті 26 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Оскільки страховий стаж позивача становить 26 років 11 місяців 12 днів, що недостатньо для призначення пенсії, позивачу відмовлено у призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У відзиві на позов представник відповідача 2 позовних вимог не визнав, вважає позов необґрунтованим і безпідставним та просить відмовити в його задоволенні. Свою позицію обґрунтовує тим, що 18.03.2024 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком. Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача і долучені до заяви документи, та прийнято рішення від 25.03.2024 № 172750006904 про відмову у призначенні пенсії на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно рішення ГУ ПФУ в м. Києві не враховано до стажу позивача періоди роботи з 14.06.1985 по 11.06.1987, оскільки в трудовій книжці у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок відсутнє повне найменування підприємства, на печатці при звільненні не проглядається назва підприємства, в архівному витязі від 08.11.2023 №646 в наказі про зарахування не повністю зазначено по батькові та відсутня інформація про звільнення та з 11.06.1987 по 08.08.1991, оскільки запис про переведення в інше підприємство не завірений печаткою та не засвідчений підписом. Період роботи позивача настоятелем у Св`ято-Дмитрівському храмі с. Красносілля з 09.12.1993 по 31.12.1999 не зараховано до загального страхового стажу позивача, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України. Таким чином, враховуючи положення статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», немає підстав для призначення позивачу пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу 31 рік.

З огляду на викладене просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Згідно з вимогами частини четвертоїстатті 229 КАС Україниу разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ у Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставістатті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві та 25.03.2024 прийнято рішення № 172750006904 про відмову у призначенні пенсії.

У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача, який враховано ГУ ПФУ в м. Києві становить 26 років 11 місяців 12 днів. При цьому, до страхового стажу не зарахований періоди роботи з 14.06.1985 по 11.06.1987, оскільки в трудовій книжці у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок відсутнє повне найменування підприємства, на печатці при звільненні не проглядається назва підприємства, в архівному витязі від 08.11.2023 №646 в наказі про зарахування не повністю зазначено по батькові та відсутня інформація про звільнення; та з 11.06.1987 по 08.08.1991, оскільки запис про переведення в інше підприємство не завірений печаткою та не засвідчений підписом.

Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ в м.Києві щодо не зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за віком спірних періодів роботи згідно трудової книжки, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаєЗакон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 26 Закону № 1058-IVвстановлені умови призначення пенсії за віком. За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного стажу, визначеного устатті 26 Закону № 1058-IV. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

Відповідно дост. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимогЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

До набрання чинності Закону №1058-IVпитання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII(далі Закон №1788-XII), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основнимдокументом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів Порядку № 637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

Суд зазначає, що вимоги до ведення та заповнення трудових книжок працівників у період до 1992 року включно визначала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252; зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412; далі Інструкція №162).

Разом з тим, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58) та визначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція №162 не застосовується.

При цьому, суд зауважує, що положення Інструкції №162 та Інструкції №58 узгоджуються за своєю структурою й змістом, а відтак не потребують повторення.

Так, за змістом пункту 1.1. глави 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За правилами пункту 2.4. глави 2 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами. Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6. глави 2 цієї ж Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Судом встановлено, що позивач відповідно до трудової книжки має наступні записи про роботу:

Згідно запису № 5 від 14.06.1985 прийнятий на роботу каменярем по 2 р., столярем по 3 розряду;

Запис №6 від 11.06.1987 у зв`язку з приєднанням ПМК 321 до МПК 3 перевести столярем по 3 розряду, кяменярем по 2 розряду4

Запис №7 від11.06.1987 прийнятий плотником по 3 розряду в порядку переведення у зв`язку з ліквідацією ПМК 321;

Запис №8 від 01.02.1988 перейменувати Гощанську ПМК-3 в Гощанське районне кооперативне державне будівельно-монтажне об`єднання Гоща райагробуд»;

Запис №9 від 20.05.1988 перевести оператором по 4 розряду на розчинний вузол;

Запис №10 від 01.11.1988 у зв`язку з введенням нових тарифних умов оплати праці встановлено 3 розряд оператора РБУ;

Запис №11 від 02.02.1990 встановлений 4 розряд оператора розчинно-бетонного вузлу4

Запис №12 від 08.08.1991 року переведений оператором 4 розряду в мале підприємство «Бетонщик».

Крім трудової книжки на підтвердження того, що позивач працював з 14.06.1985 по 11.06.1987 надано архівний витяг від 08.11.2023 №646 виданий КУ «Трудовий архів Гощанської селищної ради» , в якому зазначено: прийняти ОСОБА_1 . каменярем 2 розряду з 14.06.1985, наказ №50 від 14.06.1985

Підстава:Фонд №32, оп. №1-ОС, спр.110, арк.60

Наказ №2 від 10.06.1987 «про звільнення з роботи і переводі» 75. ТТов. ОСОБА_1 , прийняти столяром по 3 розряду в порядку переведення у зв`язку з ліквідацією ПМк 321 з 11.06.1987 із відрядною оплатою праці.

Підстава : Фонд №32, оп.№1-ОС, спр.110, арк.9

Суд критично оцінює доводи відповідача стосовно відсутності повного найменування підприємства та те, що на печатці про звільнення не проглядається назва підприємства та так як працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку.

Також, варто зазначити, що в записі №6 від 11.06.1987 чітко написано, що у зв`язку з приєднанням ПМК 321 до МПК 3 перевести столярем по 3 розряду, кяменярем по 2 розряду. Даний запис, а також архівний витяг №646 підтверджує, що позивач з 14.06.1985 року дійсно працював на підприємстві ПМК-321, яке згодом було приєднано до ПМК-3.

Суд зауважує, що записи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Відтак, підстави для неврахування цих записів при визначенні періоду страхового стажу позивача відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Що стосується періоду роботи з 11.06.1987 по 08.08.1991, який не зарахований відповідачем 1, оскільки запис про переведення не завірений печаткою та не засвідчений підписом, то суд зазначає, що підставою для зарахування стажу до страхового є наявність даних у трудовій книжці, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а та від 10.12.2020 у справі №195/851/17.

Суд також звертає увагу, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Таким чином, суд вважає підтвердженим період роботи позивача з 14.04.1987 по 07.12.1997, 11.06.1987 по 08.08.1991 згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , який підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Щодо зарахування періоду роботи позивача з 09.12.1993 по 31.12.1999 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 1 Закону № 1058-IVстрахові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно дозаконусплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цьогоЗакону.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті Закону № 1058-IVстраховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною четвертоюстатті 24 Закону № 1058-IVпередбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістомстатті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення"(далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків

Як вже зазначалося вище судом, статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як встановлено судом, трудова книжка позивач містить наступні записи, щодо трудової діяльності позивача в період з 09.12.1993 по 31.12.2018, а саме: запис №17 від 09.12.1993 призначений настоятелем Свято-Дмитрівського храму с.Красносілля та за сумісництвом благословляється обслуговувати Св`ято Яківський храм с.Витків Гощанського району Рівненської області. Підстава указ №30 від 09.12.1993 року;

Запис №18 від 09.06.1995 звільнений з обслуговування Св`ято Яківський храм с.Витків Гощанського району Рівненської області;

Запис №19 від 03.12.2018 визначенням нашим ви звільняєтесь від обслуговування Св`ято Дмитрівського храму с.Красносілля Гощанського району Рівненської області за власним бажанням (ст.38 КзпП України). Підстава указ №36 від 03.12.2018.

Згідно з довідкою №2141/058 від 24.09.18, виданою Корецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області про те, що з 23 січня 1992 року Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с.Красносілля, код ЗКПО 21098760 зареєстроване платником страхових внесків на обов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. З 23 січня 1992 року по 31 грудня 2010 року проводилася сплата страхових внесків (а.с.43).

Відповідно достатті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесківзакономпокладено на страхувальника.

Таким чином, позивач не повиннен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, факт не сплати підприємством страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів її роботи на такому підприємстві.

Відтак, фактично внаслідок невиконання Релігійною громадою Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с.Красносілля обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та стажу за час роботи на вказаних підприємствах, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, за якою певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Поряд з цим, частина третя статті 44 Закону №1058-IV визначає право органу Пенсійного фонду України вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію (…).

У той же час, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей (додаткових документів), на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж роботи позивача у період з 14.06.1985 по 11.06.1987, з 11.06.1987 по 08.08.1991, 09.12.1993 по 31.12.1999, зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було надіслано запити на підприємства, де працював позивач, чи до архівних установ, для підтвердження наявного у позивача стажу.

Зважаючи на встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що не зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 14.06.1985 по 11.06.1987 в ПМК 321, з 11.06.1987 по 08.08.1991 в ПМК-3, перейменованого в подальшому в Гощанське районне кооперативне державне будівельно-монтажне об`єднання «Гоща райагробуд», з 09.12.1993 по 31.12.1999 в Св`ято-Дмитрівському храмі с.Красносілля Гощанського району Рівненської області, згідно з записами в трудовій в книжці серії НОМЕР_1 , орган пенсійного фонду порушив його законні права та інтереси.

Між тим, як було зазначено вище судом, копія відповідної трудової книжки була додана позивачем до заяви про призначення пенсії, а відтак наявні у ній записи (відомості про роботу) повинні були враховуватись відповідачем для визначення розміру пенсії позивача на момент її призначення.

За таких обставин, суд вважає, що дії щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 14.06.1985 по 11.06.1987 в ПМК 321, з 11.06.1987 по 08.08.1991 в ПМК-3, перейменованого в подальшому в Гощанське районне кооперативне державне будівельно-монтажне об`єднання «Гоща райагробуд», з 09.12.1993 по 31.12.1999 в Св`ято-Дмитрівському храмі с.Красносілля Гощанського району Рівненської області, згідно з записами в трудовій в книжці серії НОМЕР_1 є протиправними, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови в призначенні пенсії за віком достатті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки саме відповідач наділений повноваженнями щодо розрахунку стажу, віку та призначення пенсії, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, шляхом визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, згідно з якою дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в м.Києві.

А відтак, у задоволенні решти вимог (зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області призначити пенсію) - позивачу слід відмовити.

Враховуючи положення ч.3 ст.139 КАС України, судовий збір, сплачений за подання цього позову, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві від 25.03.2024 №172750006904 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно достатті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача з 14.06.1985 по 11.06.1987 в ПМК 321, з 11.06.1987 по 08.08.1991 в ПМК-3, перейменованого в подальшому в Гощанське районне кооперативне державне будівельно-монтажне об`єднання «Гоща райагробуд», з 09.12.1993 по 31.12.1999 в Св`ято-Дмитрівському храмі с.Красносілля Гощанського району Рівненської області, згідно з записами в трудовій в книжці серії НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно достатті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять ) грн 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 13 червня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16,м. Київ,04053, ЄДРПОУ/РНОКПП 42098368)

Суддя С.М. Дуляницька