Ухвала

від 13.06.2024 по справі 620/7536/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 червня 2024 року Чернігів Справа № 620/7536/24

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Непочатих В.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області, Щорського районного суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області, Щорського районного суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Щорського районного суду Чернігівської області від 08.02.2024 № 2-к «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям»;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Щорського районного суду Чернігівської області від 13.05.2024 № 15-к «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_2 »;

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо належного фінансового забезпечення діяльності судів в частині дотримання положень частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII відносно ОСОБА_1 за період з 25.01.2024 до 24.05.2024;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України, як головного розпорядника бюджетних коштів, здійснити належне фінансове забезпечення діяльності судів в частині дотримання положень частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII відносно ОСОБА_1 , виходячи з положень частини першої статті 52 Закону № 889, відповідно до якої надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу;

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо дотримання при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за період з 25.01.2024 до 24.05.2024 положень частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 недонараховану надбавку за вислугу років за період з 25.01.2024 до 24.05.2024, із застосуванням положень частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 3875,84 грн.

На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків в якій просив звільнити його від сплати судового збору. Також позивачем заявлене клопотання про зменшення розміру судового збору до 968,96 грн.

Заява мотивована тим, що спір про донарахування та виплата надбавки за вислугу років стосується заробітної плати державного службовця, тому позивач звільнений від сплати судового збору у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Стверджує, що позовні вимоги заявлені до різних відповідачів не можуть окремо існувати та нерозривно пов`язані з правом позивача на отримання надбавки за вислугу років та стосуються оплати праці позивача, тому фактично становлять одну вимогу щодо виплати заробітної плати.

Позивач також зазначає, що розмір судового збору становить 47,67% посадового окладу, на утриманні позивача перебуває дві неповнолітні дитини, а заробітна плата є єдиним джерелом доходу. Тому, враховуючи майновий стан, просить суд, на підставі пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» зменшити розмір судового збору до 968,96 грн.

Проте, як встановлено судом, недоліки позовної заяви не усунуті в повному обсязі, оскільки позивачем не подано до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 3875,84 грн.

Що стосується заявленого клопотання позивача про звільнення від сплати судового на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Пільги щодо сплати судового збору визначені у статті 5 Закону України «Про судовий збір», пунктом 1 частини першої якої встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Разом з тим, як вбачається з позовної заяви, предметом спору є не стягнення заробітної плати, а оскарження позивачем наказів про встановлення розміру надбавки за вислугу років, належне фінансове забезпечення діяльності судів та дотримання положень частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, які є самостійними вимогами не майнового характеру.

Таким чином, вказана норма Закону України «Про судовий збір» не поширюється на даний спір.

Що стосується клопотання позивача про зменшення судового збору, у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 129 Конституції України та статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками, зокрема, майнового стану.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно частин першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання ОСОБА_1 , судом встановлено, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували її скрутне матеріальне становище та неможливість сплати судового збору у законодавчо визначеному розмірі, а тому в задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору за подання позовної заяви слід відмовити.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалі від 31.05.2018 у справі № 336/5480/17, від 08.01.2019 у справі № 823/2107/18.

Крім того, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81): «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11.09.1997, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

У справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia, заява № 26746/05, п. 108-112) суд нагадує, право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб (Ashingdane v. the United Kingdom, 8225/78, п. 57).

Згідно пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи положення пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України та те, що недоліки позовної заяви не усунені в строк встановлений судом, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області, Щорського районного суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ