Постанова

від 07.09.2006 по справі 1/219-06-5691а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/219-06-5691А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"07" вересня 2006 р. Справа № 1/219-06-5691А

м.Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Сидоренко М.В.          

суддів Таценко Н.Б., Мишкіної М.А.

при секретарі судового засідання Кійко О.В.

за участю представників сторін

від позивача:    Нікішев О.В

від відповідачів: ВКОМР- Мамедова С.О.

                              КП- не з'явився

                              ПП- Досковський В.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ПП „Ларіса”  

на постанову господарського суду  Одеської області

від 06.07.2006 р.  

у справі  №  1/219-06-5691 А

за позовом Одеської міської ради

до Виконавчого комітету Одеської міської ради

    КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”

    ПП „Ларіса”  

про захист права власності на земельну ділянку та усунення його обмежень  (сторони та суть спору зазначаються згідно постанови суду)

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В с т а н о в и л а:

15.06.2006 р. Одеська міська рада (далі –Рада) звернулась з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі –Комітет), КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” (далі –КП) і ПП „Ларіса” (далі –Підприємство) про скасування виданого 20.01.2003 р. Підприємству свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю (квітковий ринок та магазин) загальною площею 132,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 1 „Г”, про визнання недійсним акту державної технічної комісії від 06.10.1997 р. про готовність закінченого будівництвом вказаного об'єкту до експлуатації та про зобов'язання КП скасувати реєстрацію права власності на вищевказану нежитлову будівлю. При цьому позивач посилався на приписи ст. 144 Конституції України, ст. 376 ЦК України, ст. 105 ЦК 1963 р., ст. ст. 12, 14 Земельного Кодексу України (в редакції 1992 р.), ст. ст. 26, 60, 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. ст. 18, 22 Закону України „Про основи містобудування”, ст. ст. 4, 48, 55 Закону України „Про власність”, п. 1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, ст. ст. 2, 6, 104 КАС України.

Постановою господарського суду Одеської області від 06.07.2005 р. (суддя Гарник Л.Л.) позов Ради задоволено. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість і відповідність позовних вимог чинному законодавству, наявність чинного рішення Комітету від 19.05.2006 р. № 12 „Про скасування розпоряджень Приморської районної адміністрації виконавчого комітету ОМР від 09.01.1998 р. № 7 „Про затвердження акту державної комісії по прийняттю до експлуатації квіткового ринку та квиткового магазину ПП „Ларіса” та від 05.12.2002 р. № 1249 „Про внесення доповнення до розпорядження № 7 від 09.01.1998 р. „Про затвердження акту державної комісії по прийняттю до експлуатації квіткового ринку та квиткового магазину ПП „Ларіса”. Крім того, суд дійшов висновку про здійснення Підприємством будівництва квіткового ринку та магазину без наявної дозвільної та проектної документації, з порушенням державних стандартів, норм і правил у сфері містобудування.    

Не погоджуючись з вказаною постановою господарського суду Одеської області,  Підприємство звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. При цьому скаржник посилається на те, що постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального (ст. ст. 17, 35, 50, 128 КАС України) та матеріального права (ст. ст. 140, 144 Конституції України, ст. ст. 38, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування”, п. 4.11 Положення про Виконком Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 10.03.1999 р. № 94-ХХІІІ, п. 1.1 Положення про районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 2189-ХХІУ від 04.02.2004 р., невідповідністю висновків суду щодо здійснення Підприємством самочинного будівництва, оскільки за рішенням Комітету було визнано право власності Підприємства на квитковий ринок та магазин, що, на думку скаржника, свідчить про правомірність його дій.      

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до наступного.

Враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази, в яких Підприємство зазначається як ПП „Ларіса”, ППФ „Лариса”, ПП „Лариса”, ЧП „Лариса” апеляційною інстанцією витребуване свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Згідно до згаданого свідоцтва Підприємство зареєстроване як ППФ „Ларіса”, а тому відповідачем по даній справі являється саме ППФ „Ларіса”. Також судовою колегією достеменно встановлено, що всі наявні та залучені апеляційною інстанцією докази, незважаючи на наведені вище незначні помилки в них щодо зазначення назви Підприємства, стосуються предмету даного спору та видавались саме ППФ „Ларіса”.

Як видно з матеріалів справи 09.01.1998 р. Приморська районна адміністрація Комітету відповідно до розпорядження Ради № 16 від 06.12.1997 р. про дозвіл на розміщення та експлуатації торгово квіткового базару та магазину на 5 ст. Б. Фонтану пр. Адміральський та враховуючи лист ПП „Ларіса” від 11.12.1997 р. і акт від 05.10.1997 р. прийому даного об'єкту державною комісією в експлуатацію та про виконання всіх будівельних робіт, передбачених проектною документацією, прийняла розпорядження № 7 „Про затвердження акту державної комісії про прийом в експлуатацію квіткового базару та квіткового магазину ПП „Ларіса”.

05.12.2002 р. Приморська районна адміністрація Виконавчого комітету Одеської міської ради прийняла розпорядження № 1249, яким внесено доповнення до розпорядження № 7 від 09.01.1998 р. „Про затвердження акту державної комісії про прийом в експлуатацію квіткового базару та магазину ПП „Ларіса” в частині  характеристик технічних показників об'єкту (збільшена загальна площа до 132,7 кв. м.).

В подальшому, саме на підставі вказаних вище розпоряджень Приморської районної адміністрації Підприємству видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю (квитковий ринок та магазин), загальною площею 132,7 кв. м, розташовану в м. Одесі, пр. Адміральський за № 1 „Г”.

19.05.2006 р. Комітетом прийнято рішення № 12 „Про скасування розпоряджень Приморської районної адміністрації виконавчого комітету ОМР від 09.01.1998 р. № 7 „Про затвердження акту державної комісії по прийняттю до експлуатації квіткового ринку та квиткового магазину ПП „Ларіса” та від 05.12.2002 р. № 1249 „Про внесення доповнення до розпорядження № 7 від 09.01.1998 р. „Про затвердження акту державної комісії по прийняттю до експлуатації квіткового ринку та магазину ПП „Ларіса”.

Оскаржуваною постановою господарського суду Одеської області позовні вимоги задоволені з мотивів, викладених вище в даній постанові. Апеляційна інстанція вважає, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній постанові відповідають вимогам чинного законодавства і матеріалам справи, але згадану постанову слід змінити в порядку ст. 201 КАС України, оскільки розглядаючи даний спір суд вирішив не всі питання.

Так, правомірно дійшовши висновку, що Підприємство здійснювало будівництво квіткового ринку та магазину без дозвільної та проектної документації, з порушенням державних стандартів, норм і правил у сфері містобудування та, при цьому, на земельній ділянці, що не була надана скаржнику, знаходилась і знаходиться у власності територіальної громади, інтереси якої згідно до Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” представляє позивач, суд першої інстанції не дослідив наявні в матеріалах справи розпорядження Приморської районної адміністрації № 7 від 09.01.1998 р. та № 1249 від 05.12.2002 р. на предмет відповідності їх Конституції та законам України. При цьому, підставою для надання Підприємству оспорюваного свідоцтва про право власності на квітковий ринок та магазин стали саме наведені вище розпорядження, якими затверджений акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 06.10.1997 р. (далі –акт).

Досліджуючи зазначені вище докази, судова колегія приходить до такого.

Порядок введення закінченого будівництвом об'єкту нерухомості на час складання акту та прийняття Адміністрацією зазначених вище розпоряджень був встановлений Законом України „Про основи містобудування”, Державними будівельними нормами ДБН А.3.1-3-94 (Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів), затвердженими наказом Держкоммістобудування України від 05.10.1994 р. № 48 (далі –ДБН). Наведеними Державними будівельними нормами також затверджена форма акту (додаток № 4 до ДБН). Як вбачається з пп. пп. 3.2, 3.8, 3.10 п. 3 ДБН державні технічні комісії призначаються районними державними адміністраціями та виконавчими органами міст обласного підпорядкування, рішення про прийняття об'єктів в експлуатацію можуть прийматись державними технічними комісіями тільки по тих об'єктах, які закінчені будівництвом в обсязі, передбаченому проектом та підготовлені до експлуатації, акт затверджується органом, який призначив комісію. Отже, саме на Адміністрацію покладені повноваження щодо призначення державних технічних комісій та перевірки актів при їх затвердженні на предмет їх (актів) відповідності чинному законодавству.

Разом з тим, як вбачається з наявних в матеріалах справи копій акту (а. с. 11-14), в ньому взагалі відсутні відомості про найменування органу, який призначив комісію, ким розроблений проект та інші. Також в акті взагалі не зазначено кому належить об'єкт –квітковий ринок та квітковий магазин, що приймається в експлуатацію, а у висновках взагалі не зазначено про те, який саме побудований об'єкт готовий до вводу в експлуатацію прийнятий комісією. Крім того в зазначених копіях акту містяться різні відомості про показники побудованого об'єкту, а саме, в одній копії зазначена площа 103 кв. м, а в іншій копії цього ж самого акту вже зазначена площа 132, 7 кв. м.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що виготовлений з чисельними дефектами акт, згідно до вимог зазначеного вище та чинного на час його (акту) виготовлення законодавства, не міг бути затверджений, що в свою чергу свідчить про порушення Приморською районною адміністрацією при видачі розпоряджень № 7 та № 1249 Конституції України і діючого законодавства. При цьому також слід зазначити, що на час складання акту і видачі Адміністрацією розпорядження № 7 земельна ділянка, на якій Підприємством побудовані квітковий ринок та магазин, не виділялись скаржнику та не знаходились в нього а ні у власності, а ні у користуванні. Зазначена обставина достеменно встановлена судом першої інстанції, відповідає матеріалам справи та проти неї не заперечували сторони. Крім того, Виконкомом ніколи не видавалось розпорядження № 16 від 06.12.1997 р. на котре є посилання в розпорядженні № 7, про що свідчить лист департаменту архівної справи та діловодства Ради № 298-01-07 від 11.05.2006 р., залучений апеляційною інстанцією в якості доказу до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи предмет спору, а також те, що розпорядження Адміністрації № 1249 фактично дублює її ж розпорядження № 7 із збільшенням площі об'єкту, судова колегія приходить до висновку, що для повного захисту інтересів територіальної громади в особі Ради суду першої інстанції слід було саме вийти за межі позовних вимог та визнати наведені вище розпорядження Адміністрації № 7 і № 1249 нечинними, оскільки безпосередньо на підставі зазначених розпоряджень Підприємству було видане спірне свідоцтво про право власності. За таких підстав апеляційна інстанція вважає необхідним змінити в цій частині оскаржуване судове рішення, визнавши, в порядку ст. 11 КАС України розпорядження № 7 і № 1249 нечинними. При цьому колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що зазначені розпорядження вже скасовані рішенням Виконкому № 12 від 12.05.2006 р. в порядку Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, але вважає, що ця обставина не позбавляє суд права надати розпорядженням належну правову оцінку і, застосовуючи зовсім інший порядок, а саме КАС України, визнати їх (розпорядження) нечинними. Також судова колегія приймає до уваги, що рішенням Ради № 197-ХХІУ від 26.07.2002 р. здійснений новий адміністративно-територіальний поділ міста Одеси, рішенням Виконкому № 537 від 21.10.2002 р. Адміністрація ліквідована, а рішенням виконкому № 377 від 18.06.2003 р. визначено, що новостворена Приморська районна адміністрація являється правонаступником ліквідованої Адміністрації лише у частині участі у судових справах по майновим спорам. Отже новостворена Приморська адміністрація не може бути залучена до участі по даній справі, а належним відповідачем в частині визнання розпоряджень Адміністрації нечинними являється Виконком, який приймає участь у справі.             

Крім того, в засіданні апеляційної інстанції встановлено, що спірне свідоцтво про право власності видане на об'єкт, який являє собою тимчасові споруди, що не пов'язані фундаментом із землею. Зазначене підтверджується залученими до матеріалів справи в якості доказів: 1) копією технічного паспорту, з якого видно, що зовнішні стіни квіткового ринку і магазину виготовлені з металу і пластику, матеріалом перекриття являється металева ферма; 2) висновку № 908/96 від 04.12.1996 р., з якого вбачається, що за ескізним проектом передбачено будівництво критого квіткового ринку із полегшених металевих конструкцій обшитих білою пластиковою вагонкою; 3) договору від 11.02.1997 р. між Виконкомом та Підприємством, з предмету якого видно, що Підприємству дозволяється розміщення тимчасових об'єктів торгівлі; 4) двох схем мікрорайону, в якому знаходиться споруджений квітковий ринок та магазин, з яких видно, що об'єкт квітковий ринок та магазин не являються капітальними спорудами. При цьому, проти зазначеної обставини представник скаржника не заперечував. Також наведене цілком узгоджується з наявним в матеріалах справи та затвердженим Радою рішенням Виконкому № 692 від 12.08.1999 р. „Про надання приватному підприємству фірмі „Лариса” земельної ділянки, площею 0,0388 га, за адресою: на розі Фонтанської дороги та Адміральського проспекту (5-а ст. Фонтану), для експлуатації та обслуговування квіткового базару та квіткового магазину, з п. 1 якого видно, що пізніше зазначена земельна ділянка видана Підприємству у тимчасове користування терміном до 5 років, але не пізніше початку реконструкції Фонтанської дороги та Адміральського проспекту.

Отже, з огляду на викладені вище положення, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційна інстанція приходить до висновку, що свідоцтво про право власності від 20.01.2003 р. на спірні тимчасові споруди видане з порушенням Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, п. 1.6 якого містить пряму заборону щодо реєстрації тимчасових споруд, а також споруд, не пов'язаних фундаментом із землею.      

Відтак, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що скасувавши свідоцтво про право власності суд фактично позбавив його власності на квітковий ринок та магазин, оскільки таке посилання не відповідає дійсності. Так, як вже зазначалось вище в даній постанові, відповідно до чинного законодавства свідоцтво про право власності на тимчасові споруди не видається, а отже це право і не може бути підтверджене саме таким свідоцтвом про право власності, яке видається лише на нерухоме майно. При цьому право власності на тимчасові споруди підтверджується іншими доказами, але, враховуючи предмет спору, апеляційна інстанція наявність чи відсутність таких інших доказів права власності у Підприємства на тимчасові споруди квіткового ринку і магазину в даній справі не досліджує.  

Також не можуть бути прийняті до уваги доводи скаржника з посиланням на роз'яснення Вищого господарського суду, оскільки дана справа розглядається за правилами КАС України. Більш того, відповідно до ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, а тому будь-яке роз'яснення носить лише рекомендований характер і на нього не можна посилатись як на норму законодавства, котру суд порушив при розгляді справи.

Не заслуговують на увагу і посилання скаржника про те, що позов Ради не являється адміністративним, оскільки відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем також може бути і суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. В даному випадку Рада звернулась до адміністративного суду у відповідності до приписів ч. 4 ст. 71 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, яка надає право органам місцевого самоврядування оскаржувати акти місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад.   

Разом з тим, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права слід визнати підставними, але, у відповідності до приписів ч. 4 ст. 202 КАС України, таке порушення може бути підставою для скасування судового рішення лише в разі, коли це призвело до неправильного вирішення справи або питання. Апеляційна інстанція вважає, що висновки суду першої інстанції являються правомірними, а тому наведені скаржником порушення норм процесуального права не являються підставами для скасування оскаржуваної постанови.  

З врахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п. 6 Прикінцевих та перехідних положень, ч. 3 ст. 160, ст. ст. 11, 53, 195, 196, 198, 200-206 КАС України, колегія суддів,  –

П О С Т А Н О В И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Постанову господарського суду Одеської області від 06.07.2006 р. по справі                            № 1/219-06-5691А  змінити, виклавши резолютивну частини в наступній редакції:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним розпорядження Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 09.01.1998 р. № 7 „Про затвердження акту державної комісії по прийняттю до експлуатації квіткового ринку та квіткового магазину ПП „Ларіса” та розпорядження Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 05.12.2002 р. № 1249 „Про внесення доповнення до розпорядження № 7 від 09.01.1998 р. „Про затвердження акту державної комісії по прийняттю до експлуатації квіткового ринку та квіткового магазину ПП „Ларіса”.

Скасувати видане 20.01.2003 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради ПП „Ларіса” свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю –квітковий ринок та квітковий магазин загальною площею 132,7 кв. м, розташовану за адресою: м. Одеса, проспект Адміральській, 1 Г.

Визнати недійсним акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 06.10.1997 р., яким прийнято до експлуатації квітковий ринок та квітковий магазин ПП „Ларіса” за адресою: м. Одеса, 5-та станція Фонтанської дороги.

Зобов'язати КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” скасувати реєстрацію права власності на нежитлову будівлю –квітковий ринок та квітковий магазин загальною площею 132,7 кв. м, розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Адміральській, 1 Г.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Статтями 13, 211, 212 КАС України передбачено право на касаційне оскарження, визначено порядок і строк такого оскарження.

Виготовлення постанови в повному обсязі буде здійснено на протязі 5 днів.

Головуючий суддя                                                         Сидоренко М.В.          

Суддя                                                                         Таценко Н.Б.

          Суддя                                                                                 Мишкіна М.А.