Рішення

від 11.10.2007 по справі 10856-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10856-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

11.10.2007Справа №2-15/10856-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (03038, м. Київ, вул.. Ямська, 28А; вул.. Шовкуненка, 6, код ЄДРПОУ 25591321)

До відповідача  Корпорації «Ц» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Горького, 1; вул.. Київська, 125-А, код ЄДРПОУ 32120276)

Про стягнення 45988,30 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – не з'явився

        Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Корпорації «Ц» про стягнення 45988,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем товару за договором купівлі-продажу № 20/04 від 20.04.2005 р., через що заборгованість Корпорації «Ц»  перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»  складає 27233,29 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача  6012,28 грн. інфляційних втрат, 1833,06 грн. річних  та 10909,67 грн. пені.

20.09.2007 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшла заява про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 17604,65 грн., в тому числі 10617,48 грн. пені, 1792,72 грн. інфляційних витрат, 5194,45 грн. річних.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

20.04.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (Продавець) (позивач) та Корпорацією «Ц»  (Покупець) (відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 20/04. (а.с. 14)

Згідно пункту  1.1. Договору він визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (товар).

Згідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно  до пункту 5.1 Договору Покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Оплата товару проводиться шляхом 100% - ної передплати вартості товару. (пункт 5.3 Договору)

Згідно пункту 6.1 Договору Покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар в строк та на умовах, вказаних у розділі 5 Договору.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов договору був виставлений рахунок-фактура № СФ-АК00107 від 20.04.2005 р. (а.с. 19) на суму 27733,29 грн. для здійснення передплати відповідачем на виконання умов зазначеного договору.

29.04.2005 р. позивачем був поставлений відповідний товар, обумовлений Додатком № 1 (а.с. 15) на суму 27733,29 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-АК00086 від 29.04.2005 р. (а.с. 17)

Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 18) та підписом уповноваженого представника відповідача у видатковій накладній.

Часткова оплата у розмірі 500,00 грн. була здійснена відповідачем лише 04.01.2006 р., що підтверджується випискою по рахунку позивача. (а.с. 20).

Відповідач не виконав свої обов'язки щодо своєчасної оплати виставлених відповідачем  рахунків за поставлений товар, в результаті чого за ним склалася заборгованість у розмірі 27233,29 грн., що і послужило підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»  із позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Позивачем було представлено суду докази сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 2500,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 13.07.2006 р. (а.с. 56)

Таким чином, в цій частині позову слід відмовити, оскільки сума у розмірі 2500,00 грн. була сплачена відповідачем до моменту звернення позивача з позовом до суду (06.08.2007 р.), а таким чином у позивача на момент звернення не існувало права вимоги в частині стягнення 2500,00 грн.

Крім того, позивач надав суду докази оплати відповідачем залишку заборгованості у розмірі 24733,29 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 14.08.2007 р. (а.с. 57)

Як свідчать матеріали справи вказана сума заборгованості була сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що  Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За такими обставинами провадження у справі в частині стягнення 24733,29 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

20.09.2007 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшла заява про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 17604,65 грн., в тому числі 10617,48 грн. пені, 1792,72 грн. інфляційних витрат, 5194,45 грн. річних.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 5194,45 грн. та 1792,72 грн. 3% річних.

Як вже було встановлено судом, договором було передбачено 100% передплата за отриманий товар, отже кінцевий термін сплати слід вважати 29.04.05 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Корпорації «Ц»  інфляційних втрат у розмірі 5194,45 грн. за період з травня 2005 до липня 2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з Корпорації «Ц»  3% річних у розмірі 1792,72 грн. за період з 29.04.2005 р. по 15.08.2007 р.  підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

          Позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 10617,48 грн.

          Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.3  Договору сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов'язання Покупець сплачує на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 10617,48 грн. за період з 29.04.2007 р. по 15.08.2007 р. підлягає зменшенню з огляду на наступне.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, період нарахування  пені за прострочення виконання грошового зобов'язання повинен становити з 29.04.2005 р. до 29.10.2005 р.

Постановою НБУ від 13.01.2005 р. № 7 розмір облікової ставки встановлений на рівні 9% з 13.01.2005 р.

Листом НБУ від 09.08.2005 р. № 14-011/2644-7872 розмір облікової ставки встановлений на рівні 9,5% з 10.08.2005 р.

Таким чином розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання зобов'язання повинен бути розрахований наступним чином:

з 29.04.2005 р. по 9.08.2005 р. (103 дн.) розмір пені становить 1408,70 грн.

з 10.08.2005 р. по 29.10.2005 р. (81 дн.) розмір пені становить 61,55 грн.

Отже, загальна сума пені за період з 29.04.2005 р. до 29.10.2005 р. становить 1470,25 грн., підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

         З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 1-1 статті 80, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Корпорації «Ц» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Горького, 1; вул.. Київська, 125-А, код ЄДРПОУ 32120276, р/р 260093350901 в СО СФ ЗАТ Банк «Петрокоммерц-Україна» МФО 384544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (03038, м. Київ, вул.. Ямська, 28А; вул.. Шовкуненка, 6, код ЄДРПОУ 25591321, р/р 26009100280101 в ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» в м. Києві, МФО 320650) 5194,45 грн. інфляційних втрат, 1792,72 грн. річних, 1470,25 грн. пені, 331,91 грн. державного мита та 85,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення заборгованості у розмірі 24733,29 грн. провадження у справі припинити.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.