Постанова

від 04.06.2024 по справі 420/11993/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/11993/23

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання Вовненко А.В.

представника апелянта ГУ ДПС в Одеській області Локотей А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АДЕПТ-ПРОМСИСТЕМИ до Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права), Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, зобов`язання зареєструвати податкові накладні №5 та №6 від 22.03.2023 днем їх подання,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2024 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю АДЕПТ-ПРОМСИСТЕМИ до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України задоволено повністю.

Визнане протиправним та скасоване рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8695424/36212009 від 25 квітня 2023 року та №8695423/36212009 від 25 квітня 2023 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №5 від 22.03.2023 року та податкову накладну №6 від 22.03.2023 року, складені Товариством з обмеженою відповідальністю АДЕПТ-ПРОМСИСТЕМИ в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою їх подання.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АДЕПТ-ПРОМСИСТЕМИ за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368,00 грн.

21.02.2024 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в якій останній просить суд стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 12200 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду 04 березня 2024 року заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю АДЕПТ-ПРОМСИСТЕМИ про стягнення витрат на правничу допомогу задоволена повністю.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АДЕПТ-ПРОМСИСТЕМИ витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12200 грн. (дванадцять тисяч двісті гривень).

Не погоджуючись із додатковим рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області (відокремлений підрозділ ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Апелянт вказує, що ТОВ «АДЕПТ-ПРОМСИСТЕМИ» не надало суду доказів ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат, в якій би адвокатом було відображено доходи, отримані від незалежної професійної діяльності.

Також, апелянт посилається на те, що розмір гонорару адвоката, з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом, є завищеним. Зазначена справа є справою незначної складності, не потребувала затрат значного часу та не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, а тому при визначенні сум відшкодування суд мав би виходити з критеріїв розумності та реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності).

Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 25.05.2023 року між адвокатом Палицею А.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю АДЕПТ-ПРОМСИСТЕМИ укладено договір про надання правової допомоги №23/5 (а.с. 112-113).

З акту виконаних робіт від 10.07.2023 року (а.с. 114) вбачається, що адвокатом Палицею А.В. надано ТОВ АДЕПТ-ПРОМСИСТЕМИ такі послуги на суму 12200 грн., а саме:

- усна консультація за результатом вивчення первинних бухгалтерських документів для формулювання правової позиції 2200 грн.;

- вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів 1000 грн.;

- підготовка та подача позовної заяви з направленням відповідачам у справі 4500 грн.;

- підготовка та направлення відповіді на відзив відповідачам 4500 грн.

Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідачами не подавалося.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що сплачені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12200 грн. пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, ціні позову (податкова накладна на суму 301616,23 грн.), ці витрати відповідають критерію співмірності, наведеному у ч.5 ст.134 КАС України, та підтверджуються належними доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У постановах Верховного Суду від 28.04.2023р. по справі №640/8003/20, від 25.05.2023р. по справі №440/7120/20, від 20.06.2023р. по справі №280/5922/21 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У постанові Верховного Суду від 17.05.2023р. по справі №560/3073/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу суду надано:

- договір про надання правової допомоги №23/5 (а.с. 112-113).

- акт виконаних робіт від 10.07.2023 року (а.с. 114) вбачається, що адвокатом Палицею А.В. надано ТОВ АДЕПТ-ПРОМСИСТЕМИ такі послуги на суму 12200 грн., а саме:

- усна консультація за результатом вивчення первинних бухгалтерських документів для формулювання правової позиції 2200 грн.;

- вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів 1000 грн.;

- підготовка та подача позовної заяви з направленням відповідачам у справі 4500 грн.;

- підготовка та направлення відповіді на відзив відповідачам 4500 грн.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, відповідач, як особа, що заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 813/1966/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Варто зазначити, що відповідач, заявляючи про те, що розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом є завищеним, не надав жодного доказу у підтвердження вказаної позиції та належним чином її не обґрунтував.

Колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019р. по справі №826/841/17.

Фактично доводи апеляційної скарги Одеської митниці зводяться лише до того, що позивачем не доведено співмірність понесених витрат з критеріями, визначеними частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Однак, частиною 6 статті 134 КАС України, передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, за наявності підстав, якими апелянт у даній справі обґрунтовує свої вимоги, суд тільки може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, що має місце у спірних правовідносинах, а не відмовляти у їх стягненні.

Що ж до доводів апеляційної скарги про необхідність доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за №1686/24218, то колегія суддів зазначає, що наведене не вказує на відсутність підстав для стягнення витрат.

Згідно з висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17, від 01 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору та не повинно перевірятися при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що сплачені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12200 грн. пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, ціні позову (податкова накладна на суму 301616,23 грн.), ці витрати відповідають критерію співмірності, наведеному у ч.5 ст.134 КАС України, та підтверджуються належними доказами.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року залишити без задоволення.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі №420/11993/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 13.06.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький